П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 400/8577/25
Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т.О.
Дата і місце ухвалення 18.08.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року у справі №400/8577/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фону України в Миколаївській області про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом в якому просив:
-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фону України в Миколаївській області щодо своєчасної виплати заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 у сумі 267 215,37 грн;
- стягнути з Головного управління Пенсійного фону України в Миколаївській області заборгованість з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 у сумі 267 215,37 грн.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року ОСОБА_1 відмовлено у відкритті провадження у справі.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не повне з'ясування судом обставин справи та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 18.08.2025 року та направити справу до суду першої інстанції на продовження розгляду.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначав, що суд першої інстанції приймаючи оскаржувану ухвалу не врахував, що у справі №400/8308/24 спірним питанням було право позивача на перерахунок пенсії з 01.04.2019 року відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення, виданою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08.07.2024 року №9/1/8008 станом на 05.03.2019 року.
У межах цієї справи, спірним питанням є право позивача на отримання заборгованості з пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 у загальній сумі 267 215,37 грн.
Таким чином, в цій справі заявлено позовні вимоги з інших підстав та обставин, що обґрунтовують звернення до суду.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі ст.312 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Приймаючи рішення про відмову у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що вимоги про визнання протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фону України в Миколаївській області щодо своєчасної виплати заборгованості з пенсійних виплат за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 у сумі 267 215,37 грн, які прийняті (вчинені або не вчинені) на виконання судового рішення, в окремому судовому провадженні не розглядаються.
Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції вірним з огляду на наступне.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Частинами другою та четвертою статті 372 КАС України передбачено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому Законом.
Згідно з положеннями частин першої та другої статті 382 КАС України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. За наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб'єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини першої статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Отже, процесуальним законом встановлено порядок виконання судових рішень в адміністративних справах та визначено певну послідовність дій, які необхідно вчинити для того, щоб зобов'язати відповідача належним чином виконати рішення суду. Ці норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача, та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в справі.
Наявність у КАС України спеціальних норм, спрямованих на забезпечення належного виконання судового рішення, виключає можливість застосування загального судового порядку захисту прав та інтересів позивача шляхом подання позову. Судовий контроль за виконанням судового рішення здійснюється в порядку, передбаченому КАС України, який не передбачає можливості подання окремого позову, предметом якого є спонукання відповідача до виконання судового рішення.
Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Отже, судове рішення виконується безпосередньо і для його виконання не вимагається ухвалення будь-яких інших, додаткових судових рішень. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, за КАС України. Невиконання судового рішення не може бути самостійним предметом окремого судового провадження.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 у справі № 820/4261/18 та від 09.07.2019 у справі №826/17587/18.
Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується учасниками справи, рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року по справі №400/8308/24, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 , починаючи з 01.04.2019 року, з урахуванням основних та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, згідно довідки від 08.07.2024 року №9/1/8008, з урахуванням раніше виплачених сум.
При цьому колегія суддів встановила, що позивач, звертаючись до суду із позовом у межах даної справи, вважає, що позивач не у повному обсязі виконав рішення суду першої інстанції, оскільки не виплатив на рахунок позивача перераховану на виконання вказаного вище судового рішення пенсії за період з 01.04.2019 по 31.03.2025 у сумі 267 215,37 грн.
Аналіз змісту позовних вимог дозволяє стверджувати, що подання позову у межах даної справи обумовлене фактичною незгодою позивача із діями відповідача, спрямованими на виконання рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 21.02.2025 року по справі №400/8308/24, в частині виплати позивачу перерахованої на виконання судового рішення пенсії.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги стосуються саме порядку виконання судового рішення в іншій справі, тому позивач, має встановлене процесуальним законом право в порядку статті 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
Відповідно, якщо позивач вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача на виконання вищевказаного судового рішення порушувалися його права, свободи чи інтереси, то він повинен був звертатися до суду в порядку статті 383 КАС України із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності відповідача (тобто в порядку судового контролю за виконанням рішення), а не подавати новий адміністративний позов.
Така правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 806/2143/15, від 17 квітня 2019 року у справі № 355/1648/15-а, від 21 серпня 2019 року у справі №295/13613/16, від 22 серпня 2019 року у справі № 522/10140/17 та від 21 листопада 2019 року у справі № 802/1933/18-а, від 24 вересня 2020 року у справі № 640/15623/19.
Водночас, згідно з пунктом 1 частини першої статті 170 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
У постанові від 22.03.2018 у справі № П/9901/135/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що поняття «спір, який підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в більш ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
При цьому суд апеляційної інстанції враховує висновки, викладені зокрема у постанові Верховного Суду від 28 лютого 2023 року (справа № 260/1898/22), які відповідно до вимог ч. 5 ст. 242 КАС України, підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Колегія суддів також враховує, що суд першої інстанції вірно встановив наявність правових підстав для відмови у відкритті провадження у справі та право позивача на звернення до суду у межах справи №400/8308/24 в порядку судового контролю.
Враховуючи викладене, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно та правильно встановлено обставини справи і ухвалено судове рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до положень статті 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладені обставини та з огляду на наведені положення законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення без змін.
Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 308, 311, 312, 316, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 року залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку, у відповідності до ч.2 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук.