П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/38554/24
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
Дата і місце ухвалення 07.02.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Головного управління ДПС України у Миколаївській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
У грудні 2024 року Головне управління ДПС України у Миколаївській області (далі - позивач) звернулось до суду першої інстанції з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якому просило стягнути заборгованість у розмірі 380511,65 грн. в рахунок погашення податкового боргу з: земельного податку з фізичних осіб на користь місцевого бюджету Коблівської територіальної громади в сумі 43808,97 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на користь місцевого бюджету Коблівської територіальної громади в сумі 336702,68 грн.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 380511,65 грн. в рахунок погашення податкового боргу з: земельного податку з фізичних осіб на користь місцевого бюджету Коблівської ТГ у сумі 43808,97 грн.; податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на користь місцевого бюджету Коблівської ТГ у сумі 336702,68 грн.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій посилався на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Апелянт у поданій апеляційній скарзі вказував на те, що в оскаржуваному рішенні суд першої інстанції встановив, що Головним управлінням ДПС у Миколаївській області були винесені податкові повідомлення-рішення, перелік яких наведений у рішенні, на підставі яких у нього утворилась заборгованість зі сплати земельного податку з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Однак, як вказує відповідач, вказані податкові повідомлення рішення він не отримував, тому не оскаржив їх в адміністративному та судовому порядку.
Апелянт вважає, що для ухвалення судом рішення про стягнення податкового боргу, необхідним є з'ясування обставин, чи є відповідач власником об'єктів оподаткування, що має бути доведено позивачем. На думку відповідача, у порушення принципу офіційного з'ясування всіх обставин у справі», суд першої інстанції не з'ясував, чи є у власності у відповідача земельні ділянки та об'єкти нерухомості, які від'ємні від земельних ділянок, які оподатковуються земельним податком та податком на нерухомість.
Також апелянт посилався на те, що у доданій до позову довідці «ІКП земельний податок 2023» відсутні відомості про об'єкти оподаткування, кадастрові номери земельних ділянок, адреси об'єктів нерухомості, не додано витягів із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що є єдиним допустимим доказом наявності у власності відповідача об'єктів оподаткування. В свою чергу суд в рішенні не зазначив у рішенні, які саме земельні ділянки, та об'єкти нерухомості, від'ємні від земельних ділянок, які наявні у власності у відповідача, є об'єктами оподаткування земельним податком, і відповідно, не перевірив правильність розрахунку заборгованості за її наявності.
Посилаючись на положення ст. 270 та 286 ПК України, апелянт вказував на те, що для нарахування та стягнення податкового боргу зі сплати земельного податку, відповідач має бути власником земельних ділянок, та об'єктів нерухомості, відмінних від земельних ділянок, однак позивачем не надано відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, з яких можна було б встановити наявність об'єктів оподаткування земельним податком. Також вказав на те, що у зазначених судом податкових повідомлень-рішень відсутні відомості про наявні у ОСОБА_1 у власності земельні ділянки та інші об'єкти нерухомості, що унеможливлює перевірку правильності нарахування земельного податку.
З огляду на викладене апелянт вважав, що обставини, на які посилається суд в рішенні, як встановлені, в обґрунтування часткового задоволення позову, є недоведеними.
У поданій апеляційній скарзі апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 року та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне:
Звертаючись з позовом до суду першої інстанції Головне управління ДПС в Миколаївській посилалось на те, що за відповідачем рахується податкова заборгованість в загальному розмірі 380511,65 грн., яка складається із:
1. заборгованості по земельному податку з фізичних осіб у сумі 43808,97 грн., що виникла у зв'язку із несплатою ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень від 27.04.2023 р. № 31507-2411-1423 на суму 7980,76 грн.; від 27.04.2023 р. № 31515-2411-1423 на суму 3124,14 грн.; від 27.04.2023 р. № 31516-2411-1423 на суму 2882,73 грн., від 27.04.2023 р. № 31517-2411-1423 на суму 29821,34 грн.,
2. заборгованості з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 336702,68 грн., що виникла у зв'язку із несплатою ОСОБА_1 узгоджених податкових зобов'язань, визначених згідно податкових повідомлень-рішень від 05.04.2023 р. № 0978522-2407-15532 на суму 979,88 грн., від 05.04.2023 р. № 0978524-2407-1553 на суму 20041,13 грн., від 05.04.2023 р. № 0978526-2407-1553 на суму 1312,84 грн., від 05.04.2023 р. № 0978528-2407-1553 на суму 1035,94 грн., від 05.04.2023 р. № 0978530-2407-1553 на суму 1367,44 грн., від 05.04.2023 р. № 2068796-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 17798,23 грн., від 05.04.2023 р. № 2068799-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 920 грн., від 05.04.2023 р. № 2068804-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 38061,63 грн., від 05.04.2023 р. № 2068809-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 441,60 грн., від 05.04.2023 р. № 2068812-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 437,27 грн., від 05.04.2023 р. № 0978532-2407-1553 на суму 5119,73 грн., від 05.04.2023 р. № 0978534-2407-1553 на суму 492,38 грн., від 05.04.2023 р. № 0978536-2407-1553 на суму 487,50 грн., від 05.04.2023 р. № 0978538-2407-1553 на суму 497,25 грн., від 05.04.2023 р. № 0978540-2407-1553 на суму 42858,08 грн., від 05.04.2023 р. № 0978542-2407-1553 на суму 492,38 грн., від 05.04.2023 р. № 0978544-2407-1553 на суму 492,38 грн., від 05.04.2023 р. № 0978546-2407-1553 на суму 516,75 грн., від 05.04.2023 р. № 0978548-2407-1553 на суму 979,88 грн., від 05.04.2023 р. № 0978550-2407-1553 на суму 979,88 грн., від 05.04.2023 р. № 0978552-2407-1553 на суму 1623,38 грн., від 05.04.2023 р. № 0978554-2407-1553 на суму 497,25 грн., від 05.04.2023 р. № 0978556-2407-1553 на суму 1014 грн., від 05.04.2023 р. № 0978558-2407-1553 на суму 492,38 грн., від 05.04.2023 р. № 0978560-2407-1553 на суму 20879,63 грн., від 05.04.2023 р. № 0978562-2407-1553 на суму 17081,03 грн., від 05.04.2023 р. № 2068769-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1206 грн., від 05.04.2023 р. № 2068771-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 6301,20 грн., від 05.04.2023 р. № 2068773-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 52748,40 грн., від 05.04.2023 р. № 2068776-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 606 грн., від 05.04.2023 р. № 2068778-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1206 грн., від 05.04.2023 р. № 2068781-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 24666 грн., від 05.04.2023 р. № 2068785-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 600 грн., від 05.04.2023 р. № 2068795-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 870,21 грн., від 05.04.2023 р. № 2068798-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1214,40 грн., від 05.04.2023 р. № 2068806-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 870,21 грн., від 05.04.2023 р. № 2068770-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1275 грн., від 05.04.2023 р. № 2068777-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 636 грн., від 05.04.2023 р. № 2068780-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 612 грн., від 05.04.2023 р. № 2068772-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1615,80 грн., від 05.04.2023 р. № 2068783-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1683 грн., від 05.04.2023 р. № 2068787-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 21022,80 грн., від 05.04.2023 р. № 2068794-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 25698 грн., від 05.04.2023 р. № 2068797-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1165,91 грн., від 05.04.2023 р. № 2068800-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 4546,75 грн., від 05.04.2023 р. № 2068803-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 441,60 грн., від 05.04.2023 р. № 2068810-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 900,52 грн., від 05.04.2023 р. № 2068813-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 870,21 грн., від 05.04.2023 р. № 2068807-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 458,92 грн., від 05.04.2023 р. № 2068775-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 606 грн., від 05.04.2023 р. № 2068774-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 612 грн., від 05.04.2023 р. № 2068805-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 437,27 грн., від 05.04.2023 р. № 2068790-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1206 грн., від 05.04.2023 р. № 2068791-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1998 грн., від 05.04.2023 р. № 2068792-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1248 грн., від 05.04.2023 р. № 2068793-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 606 грн., від 05.04.2023 р. № 2068808-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 1441,70 грн., від 05.04.2023 р. № 2068811-2407-1553-UA48060090000097375 на суму 432,94 грн.
Позивач вказував на те, що визначена у зазначених вище податкових повідомленнях-рішенням сума податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не були сплачені ОСОБА_1 у визначені законодавством строки та набула статусу податкового боргу, яка підлягає стягненню у судовому порядку.
Судом встановлено, що відповідно до довідки-розрахунку податкової заборгованості боргу станом на 13.09.2024 року, інтегрованої картки платника (ІКП), наданих позивачем, податкова заборгованість ОСОБА_1 по земельному податку з фізичних осіб становить 43808,97 грн., а з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки - 336702,68 грн.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції суд виходив з того, що податкові зобов'язання, які були визначені контролюючим органом згідно податкових повідомлень-рішень є узгодженими. З урахуванням того, що узгоджена сума податкового зобов'язання набула статусу податкового боргу, а її розмір підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, беручи до уваги направлення податковим органом відповідачу податкової вимоги та непогашення відповідачем заборгованості, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заявленої суми податкового боргу.
Колегія суддів частково погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне:
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне:
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Згідно з ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно п.п.20.1.34 п.20.1 ст.20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.
Відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) грошове зобов'язання платника податків сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Згідно п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Положеннями п.п. 54.3.3 п. 54.3 ст. 54 ПК України визначено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, або зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларовану до повернення з бюджету у зв'язку із використанням платником податку права на податкову знижку, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору та/або іншого зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, застосування штрафних (фінансових) санкцій та нарахування пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.
Відповідно до абзацу першого пункту 57.3 статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 робочих днів, наступних за днем такого узгодження.
В свою чергу, відповідно до п. 56.18 ст. 56 ПК України, з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.
Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
В свою чергу, у разі не виконання платником податків обов'язку щодо своєчасної сплати узгодженої суми податкового зобов'язання контролюючий орган в силу компетенції, встановленої нормами ПК України, здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків.
Відповідні заходи мають бути здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законом, як того вимагає частина друга статті 19 Конституції України, якою встановлені критерії поведінки державного органу у сфері публічних відносин.
Пунктом 59.1 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.
Згідно п. 59.3 ст. 59 ПК України, податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Пунктом 59.5 ст. 59 ПК України визначено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Відповідно до п.п. 95.1, 95.2 ст. 95 ПК України, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Отже, нормами Податкового кодексу України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.
Обов'язкові умови (обставини), наявність яких в своїй сукупності зумовлює виникнення у податкового органу права на звернення до суду із даним позовом, є: наявність у платника податків боргу зі сплати податків (зборів, обов'язкових платежів); сума заборгованості платника податків на момент звернення податкової служби до суду із позовом про її стягнення має бути узгодженою в установленому законодавством порядку, надсилання платнику податків вимоги про сплату боргу.
За висновками Верховного Суду, у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.
Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 року у справі №817/4186/13-а, від 21.08.2019 року у справі №2340/4023/18, від 05.03.2020 року у справі №804/8630/16, від 12.07.2022 року у справі №160/7345/20 та інших.
Верховний Суд також звертав увагу на те, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв'язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.
Таким чином в ході розгляду справи за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податків заборгованості по податках та зборах, суд не може надавати оцінку правомірності нарахування податкового зобов'язання, зокрема, згідно податкових повідомлень-рішень, у зв'язку з несплатою якого виникла податкова заборгованість.
З огляду на викладене колегія суддів не приймає до уваги та не надає правової оцінки доводам відповідача про необхідність з'ясування обставин правильності визначення контролюючим органом грошових зобов'язань з земельного податку та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Надаючи оцінку наявності підстав для стягнення в даному випадку з відповідача податкового боргу, колегія суддів зазначає наступне:
Так, судом апеляційної інстанції встановлено, що податковий борг відповідача виник у зв'язку із визначенням контролюючим органом ОСОБА_1 податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно податкових повідомлень-рішень, перелік яких наведено вище у даній постанові суду, які були направлені контролюючим органом на адресу місцезнаходження відповідача, відомості про яку містились у Державному реєстрі фізичних осіб-платників податків.
За положеннями п. 58.3 ст. 58 ПК України, податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Згідно п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5 ст. 42 ПК України, у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Пунктом 42.3 статті 42 ПК України визначено, що якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата.
Відповідно до абзаців першого-третього пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Згідно п. 70.1 ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб-платників податків (далі - Державний реєстр).
Підпунктом 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України встановлено, що до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання.
Відповідно до пункту 70.7 статті 70 ПК України фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2017 року №822 затверджено Положення про реєстрацію фізичних осіб у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (зареєстроване в Міністерстві юстиції України 25 жовтня 2017 року за №1306/31174) (далі - Положення №822), розділом IX якого регламентовано порядок подання заяви про зміну даних, які вносяться до облікової картки та повідомлення.
Згідно з пунктами 1-4 розділу IX Положення №822 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин) фізичні особи - платники податків зобов'язані подавати до контролюючих органів відомості про зміну даних, які вносяться до Облікової картки або Повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання Заяви за формою № 5ДР (додаток 12) або Заяви за формою № 5ДРП (додаток 13) відповідно та документа, що посвідчує особу (після пред'явлення повертається).
Внесення змін до Державного реєстру та окремого реєстру Державного реєстру здійснюється протягом трьох робочих днів від дня подання фізичною особою Заяви за формою № 5ДР або Заяви за формою № 5ДРП до контролюючого органу.
З огляду на викладене, процедура внесення змін до Державного реєстру та даних облікової картки пов'язується саме з виконанням фізичною особою як платником податків свого обов'язку щодо звернення до контролюючого органу із відповідною заявою.
Судом встановлено, що згідно наданої позивачем інформації, відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, на момент винесення податкових повідомлень-рішень місцем проживання позивача було: АДРЕСА_1 .
Таким чином податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на податкову адресу, дані про яку містилися в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, а тому вважаються направленими з дотриманням вимог п.п. 42.2 ст. 42 ПК України.
З огляду на те, що саме на платника податку (фізичну особу) покладено обов'язок із повідомлення контролюючого органу про зміну ним свого місця проживання/місцезнаходження (податкової адреси), невиконання такого обов'язку позбавляє його можливості посилатися на обставини невручення йому відповідних документів, якщо такі документи були направлені на визначену при взятті на облік податкову адресу.
Надіслані контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення податкові повідомлення-рішення та/або податкова вимога на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки, вважаються врученими також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.
Згідно висновків Верховного Суду, контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки, а платник податків, у разі невиконання обов'язку по інформуванню про їх зміну, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Вказаний правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 12.02.2020 у справі № 826/17798/18, від 23.09.2021 у справі № 640/8096/19, від 26.07.2022 у справі № 640/3437/21, від 16.11.2023 у справі № 420/8162/23 та від 31.01.2024 у справі № 260/2683/21, від 27.10.2020 у справі №813/3922/17.
Станом на момент розгляду даної справи судом податкові повідомлення-рішення про визначення відповідачеві податкових зобов'язань з земельного податку з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки не були оскаржені ОСОБА_1 в судовому порядку.
Таким чином визначені у таких податкових повідомленнях-рішеннях податкові зобов'язання вважається узгодженими.
Також судом було встановлено, що 03.10.2019 року Головним управлінням ДПС в Миколаївській області було винесено податкову вимогу форми «Ф» № 1131385-53, яка направлялась на адресу відповідача засобами поштового зв'язку та не була вручена відповідачу з підстав «за закінченням встановленого строку зберігання», що за положеннями ст. 42 ПК України вважається врученою платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Таким чином з огляду на наявність у ОСОБА_1 податкового боргу, повторне направлення контролюючим органом податкової вимоги не вимагається.
Дослідивши обставини справи та надані сторонами докази, колегія суддів вважає, що Головним управлінням ДПС в Миколаївській області було дотримано визначені Податковим кодексом України умови, які передують зверненню контролюючого органу до суду з позовом про стягнення податкового боргу.
Зважаючи на викладене, враховуючи, що відповідачем визначені контролюючим органом податкові зобов'язання не були самостійно сплачені у строки, встановлені Податковим кодексом України, в даному випадку наявні підстави для стягнення з відповідача податкового боргу.
Однак колегія суддів звертає увагу на те, що 08.09.2025 року та 09.10.2025 року Головним управлінням ДПС в Миколаївській області були подані до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення у справі, в яких контролюючий орган повідомив суд про те, що відповідно до заяви відповідача про проведення звірки (вх. номер ГУ ДПС у Миколаївській області) № 75007/6 від 20.12.2024 року податкове повідомлення-рішення № 31517-2411-1423 від 27.04.2023 у сумі 29 821,34 грн., яким ОСОБА_1 було визначено податкове зобов'язання з земельного податку з фізичних осіб було скасоване, у підтвердження чого надано копію службової записки та витяг з Інтегрованої картки платника.
Контролюючий орган вказував на те, що залишок податкового боргу відповідача з земельного податку становить 13 987,63 грн.
Враховуючи вказані обставини колегія суддів доходить висновку про відсутність підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості з земельного податку з фізичних осіб у розмірі 29821,34 грн., яка нарахована згідно податкового повідомлення-рішення № 31517-2411-1423 від 27.04.2023 року, яке скасовано контролюючим органом.
З огляду на викладене, стягненню з ОСОБА_1 на користь місцевого бюджету Коблівської ТГ підлягає заборгованість у загальному розмірі 350 690,31 грн., яка складається з земельного податку з фізичних осіб у сумі 13 987,63 грн. та податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 336 702,68 грн.
Слід зазначити, що 16.07.2025 року ОСОБА_1 була подана до суду апеляційної інстанції заява, в якій він просив приєднати до матеріалів справи рішення Коблівської сільської ради про надання пільг із сплати земельного податку фізичним особам, до яких входить і відповідач, яке направлено структурному підрозділу позивача, однак не враховано ним при нарахуванні заборгованості зі сплати цього податку.
Крім того відповідач 06.08.2025 року подав до суду апеляційної інстанції додаткові пояснення, в яких він просив приєднати до матеріалів справи витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельних ділянок, які перебували у власності ОСОБА_1 , однак речові права припинені з різних підстав.
Відповідач вказував на те, що з його власності у різні періоди вибули земельні ділянки з наступними кадастровими номерами: 4820982200:12:055:0126 4820982200:12:055:0119 4820982200:12:055:0121 4820982200:12:055:0122 4820982500:01:030:0001 4820982200:12:055:0083 4820982200:12:055:0081 4820982200:12:055:0080 4820982200:12:055:0075 4820982200:12:055:0084 4820982200:12:055:0219 4820982200:12:053:0196 4820982200:12:041:0499 4820982200:12:051:0491 4820983900:09:000:1542 4820982200:12:055:0082 4820982200:12:055:0078 4820982200:12:055:0075 4820982200:09.000:0841.
Відповідач вказував на те, що ці відомості впливають на визначення переліку об'єктів оподаткування земельним податком, і відповідно, на суму податкового зобов'язання, яку просить стягнути позивач з відповідача. Відповідач вважає, що у зв'язку із ненаданням позивачем відомостей про перелік земельних ділянок, неможливо встановити фактичні обставини - найменування об'єктів оподаткування, і відповідно, доводи, викладені як у позові, так і в апеляційній скарзі.
Колегія суддів не приймає до уваги наведені апелянтом у поданих заявах доводи про неправомірність нарахування контролюючим органом податкових зобов'язань з земельного податку та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а також не надає правової оцінки поданим відповідачем доказам, з огляду на те, що у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань. Оцінка наявності підстав для визначення платнику податків грошового зобов'язання з податку, зокрема, з земельного податку з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, правомірність визначення суми грошових зобов'язань, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.
Як вже зазначалось вище, в даному випадку доказів оскарження податкових повідомлень-рішень, на підставі яких виник податковий борг, відповідачем до суду не надано.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Колегія суддів зазначає, що обставини скасування податкового повідомлення-рішення № 31517-2411-1423 від 27.04.2023 року у сумі 29 821,34 грн., у зв'язку з чим сума податкової заборгованості ОСОБА_1 зменшилась, виникли після ухвалення судом першої інстанції рішення у даній справі, тому об'єктивно не могли бути враховані судом першої інстанції. Однак вказані обставини не можуть бути залишені поза увагою суду апеляційної інстанції, оскільки впливають на правильність вирішення даної справи.
З урахуванням встановлених судом апеляційної інстанції обставин щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог Головного управління ДПС у Миколаївській області у повному обсязі, на підставі ч. 3 ст. 317 КАС України, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ГУ ДПС у Миколаївській області.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 241, 243, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 лютого 2025 року скасувати.
Прийняти нове судове рішення, яким позов Головного управління ДПС у Миколаївській області задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь місцевого бюджету Коблівської територіальної громади заборгованість у розмірі 350 690,31 грн. (триста п'ятдесят тисяч шістсот дев'яносто грн. 31 коп.) в рахунок погашення податкового боргу з: земельного податку з фізичних осіб у сумі 13 987,63 грн. (тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім грн. 63 коп.); податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки у сумі 336 702,68 грн. (триста тридцять шість тисяч сімсот дві грн. 68 коп.).
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.
Суддя-доповідач: А.В. Бойко
Суддя: О.В. Єщенко
Суддя: О.А. Шевчук