П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/12819/22
Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А.
Дата і місце ухвалення 03.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року за заявою ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22 по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити дії, -
Рішенням Одеського окружного адміністративного від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22, яке набрало законної сили, частково задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 , визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 , викладеної у листі від 22.08.2022 №13471-11219/КО-02/8-1500/22, в проведенні перерахунку та виплати пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3766 від 01.09.2021, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3766 від 01.09.2021, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», з урахуванням виплачених сум.
01.08.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції із заявою, в порядку статті 378 КАС України, про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22, шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області на його користь заборгованості по пенсійній виплаті з грудня 2019 року по день проведення перерахунку в сумі 277089,98 грн.
В обґрунтування поданої заяви заявник зазначав, що з дати набрання законної сили судовим рішенням по теперішній час територіальним органом ПФУ не виконано його у повному обсязі. Зокрема, відповідачем було лише розраховано суму доплати за період з грудня 2019 року, яка складає 277 089,98 грн. А відтак, у відповідності до абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, наявні підстави для зміни способу і порядку виконання судового рішення по справі №420/12819/22 шляхом стягнення з ГУ ПФУ в Одеській області донарахованих сум пенсії.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року в задоволенні заяви ОСОБА_1 відмовлено.
Не погоджуючись з вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на не правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу від 03 вересня 2025 року та задовольнити подану ним заяву про зміну способу і порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22.
В своїй скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні спірного питання судом першої інстанції не правильно застосовано положення абз.2 ч.3 ст.378 КАС України зі змінами, внесеними Законом від 21.11.2024р. №4094-IX, у їх взаємозв'язку з ст.129-1 Конституції України та ст.ст. 14, 370 КАС України. На виконання судового рішення по справі №420/12819/22 ГУ ПФУ в Одеській області здійснило перерахунок пенсії позивача на підставі оновленої довідки, нарахована сума доплати до теперішнього часу не виплачена. Отже, рішення суду у справі більше ніж протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили не виконано в повному обсязі, що є передбаченою частиною третьою статті 378 КАС України підставою для зміни способу і порядку його виконання. Відмовляючи в задоволенні поданої заяви судом фактично проігноровано принцип обов'язковості виконання судового рішення, який є важливою складовою права на справедливий суд.
Справу розглянуто судом апеляційної інстанції в порядку письмового провадження на підставі п.1 ч.1 ст.311 КАС України.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів доходить наступних висновків.
Як вже зазначалося колегією суддів, рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22 зобов'язано ГУ ПФУ в Одеській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.12.2019 на підставі довідки державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Одеській області» №33/36-3766 від 01.09.2021, виданої станом на листопад 2019 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та положень Постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 № 988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції».
Зазначене судове рішення набрало законної сили 21.11.2022р.
На виконання судового рішення по справі №420/12819/22 ГУ ПФУ в Одеській області 22.02.2023р. здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 за період з 01.12.2019р.
Сума доплати складає 277089,98 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи копією відповідного розрахунку.
Докази виплати ОСОБА_1 донарахованих сум за рішенням суду в матеріалах справи відсутні.
Відмовляючи у задоволенні заяви ОСОБА_1 про зміну способу і порядку виконання рішення суду по справі №420/12819/22 суд першої інстанції виходив з того, що зі змісту ст.378 КАС України слідує, що встановлення, зміна способу або порядку виконання рішення суду передбачена на стадії виконання рішення суду після видачі виконавчого листа або у разі відкриття виконавчого провадження, коли сторони у справі набувають статусу стягувача та боржника. Оскільки виконавчий лист у даній справі не видавався, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Аналогічні положення містяться у статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Отже, обов'язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України.
Порядок та підстави зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення в адміністративному судочинстві врегульовані статтею 378 КАС України.
Так, відповідно до ч.1 ст.378 КАС України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною третьою статті 378 КАС України зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» від 21.11.2024р. №4094-IX, який набирав чинності 19.12.2024р., передбачено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Невиконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, яке набрало законної сили, щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг протягом двох місяців з дня набрання законної сили судовим рішенням є самостійною підставою для зміни способу і порядку виконання такого судового рішення шляхом стягнення з такого суб'єкта владних повноважень відповідних виплат.
Таким чином, починаючи з 19 грудня 2024 року ч.3 ст.378 КАС України встановлює додаткову самостійну підставу для зміни способу і порядку виконання судових рішень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг, а саме: невиконання суб'єктом владних повноважень такого судового рішення протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили, а також і встановлює конкретний спосіб виконання такого рішення - стягнення відповідних виплат з такого суб'єкта владних повноважень.
При цьому, абз.2 ч.3 ст.378 КАС України, у редакції Закону №4094-IX, не передбачає ймовірності жодного розсуду суду та виключає правомірність установлення будь-яких обставин, окрім: категорії спору; набрання судовим актом законної сили; тривалості існування боргу.
Дійсно, як слідує зі змісту ч.1 ст.378 КАС України, встановити чи змінити спосіб або порядок виконання рішення суду суд може лише за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом) або ж за ініціативою суду.
За висновками суду, так як виконавчий лист у справі №420/12819/22 не видавався, тому ОСОБА_1 не набув статусу стягувача в розумінні Закону України «Про виконавче провадження» (особи, на користь або в інтересах якої видано виконавчий документ) та, відповідно, позбавлений права на звернення до суду із заявою в порядку статті 378 КАС України.
На думку колегії суддів, при здійсненні висновку, що у спірних правовідносинах ОСОБА_1 не набув статусу стягувача, судом першої інстанції залишено поза увагою наступне.
Згідно ч.2 ст.6 Закону України «Про виконавче провадження» рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, рішення про стягнення коштів за час роботи стягувача на посаді помічника-консультанта народного депутата України, у тому числі при звільненні з такої посади, виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.
Порядок виконання рішень судів про стягнення коштів з державних органів регулюється Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845.
Відповідно до ч.1 ст.3 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Частиною другою статті 3 вказаного Закону передбачено, що стягувач за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу звертається до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у строки, встановлені Законом України "Про виконавче провадження", із заявою про виконання рішення суду.
Разом із заявою стягувач подає до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, документи та відомості, необхідні для перерахування коштів, згідно з переліком, затвердженим Кабінетом Міністрів України.
При цьому, за визначенням, наведеним в абзаці шостому пункту 2 Порядку №845, стягувач - фізичні та юридичні особи, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів, державні органи (посадові особи) за рішеннями про стягнення коштів в дохід держави.
Таким чином, в розумінні Порядку №845, який прийнято на виконання Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», ОСОБА_1 є стягувачем, тобто особою, на користь якої прийнято рішення про стягнення коштів, боржником за яким є державний орган.
Зазначаючи в ч.1 ст.378 КАС України про те, що із заявою про встановлення чи зміну способу або порядку виконання рішення суду може до суду звернутися лише стягувач чи виконавець, законодавець тим самим визначив обмежене коли осіб, які уповноваженні на подання такої заяви. Однак, зазначена норма не містить прив'язки до того, що подати відповідну заяву може «стягувач» виключно у розумінні Закону України «Про виконавче провадження».
На думку колегії суддів, ОСОБА_1 у спірних правовідносинах має статус стягувача, тобто особи, на користь якої прийнято судове рішення про стягнення коштів з державного органу, яке набрало законної сили та підлягає обов'язковому виконанню.
Оскільки рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року набрало законної сили, перебуває на виконані органу ПФУ і залишається невиконаним більше двох місяців в частині виплати позивачу перерахованої пенсії за період з 01.12.2019р. у розмірі 277089,98 грн., тому колегія суддів вважає обґрунтованими доводи апелянта про наявність передбачених абзацом 2 частини 3 статті 378 КАС України підстав для задоволення заяви про зміну способу виконання рішення суду.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу виконання рішення.
За таких обставин, у відповідності до п.4 ч.1 ст.317 КАС України, апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції від 03 вересня 2025 року - скасуванню з ухваленням по справі нового судового рішення - про задоволення заяви ОСОБА_1 про зміну способу та порядку виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22.
Відповідно до ч.2 ст.328 КАС України у касаційному порядку можуть бути оскаржені ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову, заміну заходу забезпечення позову, ухвали, зазначені у пунктах 3, 4, 12, 13, 17, 20 частини першої статті 294 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Враховуючи зазначене, ухвала суду першої інстанції щодо зміни способу і порядку виконання судового рішення (п.19 ч.1 ст.294 КАС України), після її перегляду в суді апеляційної інстанції, не може бути оскаржена у касаційному порядку.
Керуючись ст.ст.311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 378 КАС України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 03 вересня 2025 року скасувати.
Заяву ОСОБА_1 від 01.08.2025р. про зміну способу виконання судового рішення задовольнити.
Змінити спосіб виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.10.2022 року по справі №420/12819/22 шляхом стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65012, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) суми перерахованої за період з 01.12.2019р. пенсії у розмірі 277089,98грн.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.В. Єщенко О.А. Шевчук