П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/21963/25
Головуючий в 1 інстанції: Скупінська О.В.
Дата і місце ухвалення 19.09.2025р., м. Одеса
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді: Бойка А.В.,
суддів: Єщенка О.В.,
Шевчук О.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року у справі №420/21963/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,-
У липні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, за 2012, 2013, 2014 роки під час проходження служби на посадах, зазначених у додатку 4 до Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах»;
- зобов'язати НОМЕР_2 прикордонний загін Державної прикордонної служби України виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за всі невикористані дні додаткової відпустки, за 2012, 2013, 2014 роки під час проходження служби на посадах, зазначених у додатку 4 до Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервовоемоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах».
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року позов задоволено.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, обґрунтовану посиланням на не правильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції приймаючи судове рішення у справі не врахував, що позивач під час проходження військової служби не звертався із рапортами про реалізацію пільги, що передбачена частиною четвертою статті 10-1 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». В праві на звернення за реалізацією такої пільги позивач не обмежувався, також, в реалізації такої пільги.
В день звільнення з військової служби рапортів (заяв) також не подавав, що вказує на те, що військовослужбовець не бажав отримувати компенсацію.
В свою чергу чинне законодавство не передбачає підстави нарахування такої компенсації особам, які вже припинили правовідносини з військовою частиною, про що вказано нижче.
Також, зазначив, що нормами спеціального законодавства не передбачено права на отримання компенсації за не реалізацію пільг, в тому числі такої, як додаткова відпустка за всі роки в яких така відпустка не використовувалася.
Вважає, що виплата компенсації за невикористані дні відпустки передбачена саме за останній рік, який передував звільненню, якщо працівник не використав щорічну відпустку зі своєї вини.
Зважаючи на зазначене апелянт просив суд скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу у задоволенні позову.
Справа призначена до розгляду у порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши справу за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , проходила військову службу за контрактом у НОМЕР_2 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України, що підтверджується витягом з наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 04 липня 2024 року №600-ос. (а.с.20)
Вказаним наказом ОСОБА_1 звільнено в запас, згідно з підпунктом «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу); необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який с особою з інвалідністю І чи І групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я;) пункту 3 частини п'ятої статті 26 Закону у запас, з правом носіння військової форми одягу.
Вислуга років станом на 23 липня 2024 року становить:
календарна: 25 р. 01 м. 22 дн.
пільгова: 10 р. 11 м. 17 дн.
усього: 36 р. 01 м. 09 дн.
Відповідно до ч. 3 п. 14 ст. 10-1 Закону України від 20 грудня 1991 року «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (зі змінами та доповненнями) виплатити грошову компенсацію за 35 (тридцять п'ять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік, за 30 (тридцять) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік, за 8 (вісім) календарних днів невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 рік.
Відповідно до наказу Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 25 повних календарних років служби у сумі 424815 грн. 00 коп.
Остаточною датою закінчення проходження військової служби вважати 23 липня 2024 року.
Відповідно до «Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25.06.2018 № 558, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України за № 854/32306 від 23.07.2018, гідний виплати всіх видів грошового забезпечення за прослужений період в поточному році в повному обсязі.
Згідно довідки про перебування на посадах, встановлено наступні записи, зокрема:
25.03.2011-21.02.2012 - Інспектор прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » III категорії (типу А) ІНФОРМАЦІЯ_2 ;
21.02.2012-07.03.2015 - Інспектор прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » III категорії (типу А) ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Листом №08.1/4904-25 від 20.05.2025 НОМЕР_3 прикордонний загін ДПС України повідомили, що «після детального вивчення проходження військової служби в Державній прикордонній служби України відповідно до особовою справи ОСОБА_1 , яка надійшла на адресу НОМЕР_2 прикордонного загону з ІНФОРМАЦІЯ_3 , при здійснення виплати коштів ОСОБА_1 за невикористану додаткову відпустку, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 (далі Постанова) «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними. кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» за 2015, 2016, 2017, 2018, 2019 та 2020 роки буде нарахована максимальна тривалість щорічної додаткової відпустки, 7 календарних днів відповідно до додатку №4 Постанови, за повний прослужений рік на посаді.
Встановити чи використовувала ОСОБА_1 вищезазначену відпустку за 2012, 2013, 2014 роки та здійснити відповідну виплату, вважається за неможливе, оскільки відповідно Постанови Кабінету Міністрів України від 12.04.2012 №578/5 «Про затвердження Переліку типових документів, що створюються під час діяльності державних органів та органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб, із зазначенням строків зберігання документів» ст. 16 п. Б п.п 2 строк зберігання наказів ВВ «Про особовий склад (службові переміщення)» становить 5 років. Отримати компенсацію за 2021, 2022, 2023 та 2024 роки відповідно Постанови вважається за неможливе, оскільки займані посади за ці роки не підпадають під перелік посад відповідно Постанови.»
На думку позивача бездіяльність відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, за 2012, 2013, 2014 роки під час проходження служби на посадах, зазначених у додатку 4 до Постанови КМУ від 01.08.2012 №702 є протиправною, що стало підставою його звернення до суду першої інстанції з відповідним позовом.
Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції визнав право позивача на компенсацію невикористаних днів додаткової відпустки, за 2012, 2013, 2014 роки під час проходження служби на посадах, зазначених у додатку 4 до Постанови КМУ від 01.08.2012 №702, у зв'язку з чим зобов'язав відповідача нарахувати та виплатити останню.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до частини 4 статті 10-1 Закону України від 20.12.1991 №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) військовослужбовцям, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або здійснюється в особливих природних географічних, геологічних, кліматичних і екологічних умовах та умовах підвищеного ризику для життя і здоров'я, крім військовослужбовців строкової військової служби, надається щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення. Тривалість такої щорічної додаткової відпустки визначається залежно від часу проходження служби в цих умовах та не може перевищувати 15 календарних днів.
Перелік місцевостей з особливими природними географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами, військових посад, виконання обов'язків військової служби яких пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також порядок надання та тривалість щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах визначаються Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовцям, які одночасно мають право на отримання щорічної додаткової відпустки, передбаченої абзацом першим цього пункту та іншими законами, щорічна додаткова відпустка із збереженням грошового та матеріального забезпечення надається за однією з підстав за вибором військовослужбовця.
Додатками 2 - 5 до постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 «Про затвердження переліку місцевостей з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та переліків військових посад, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, а також Порядку надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в зазначених умовах» (далі - Постанова №702) є Переліки, які визначають військові посади, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я, що дають право на щорічну додаткову відпустку: Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту (далі - Перелік №702).
З інформації відображеної в архівних відомостях особистих карток грошового забезпечення та витягів з наказів по особовому складу слідує, що позивач в період з 2012 по 2014 рік, проходив військову службу у підрозділах, що виконують завдання з охорони державного кордону органів Держприкордонслужби на посаді інспектора прикордонної служби 1 категорії відділення інспекторів прикордонної служби відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » ІІІ категорії (типу А).
Тому позивач, будучи військовослужбовцем, обіймаючи посаду, визначену у Переліку №702, під час проходження служби мала право на щорічну додаткову відпустку відповідно до статті 10-1 Закону №2011-XII за виконання обов'язків військової служби, пов'язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
У рік звільнення вказаних військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки.
Визначення поняття особливого періоду наведене у Законах України від 21.10.1993 №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) та від 06.12.1991 №1932-XII «Про оборону України» (далі - Закон №1932-XII).
Згідно з статтею 1 Закону №3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до статті 1 Закону №1932-XII особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Згідно з статтею 1 Закону №3543-XII мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано; демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати мирного часу.
Зі змісту наведених норм слідує, що в особливий період з моменту оголошення мобілізації припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, в тому числі додаткової відпуски.
Водночас, Законом №2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані частини додаткової відпустки, право на яку позивач набув за період проходження ним військової служби.
Крім цього, у разі невикористання додаткової відпуски протягом календарного року, в якому у особи виникає право на таку відпустку, додаткова відпустка переноситься на інший період, тобто, особа не втрачає самого права на надану їй чинним законодавством України соціальну гарантію, яке може бути реалізовано в один із таких двох способів: безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати невизначений термін; грошова компенсація відпустки особі.
Припинення надання військовослужбовцям додаткових відпусток в особливий період є тимчасовим обмеженням способу реалізації права на використання додаткової відпустки безпосередньо.
При цьому, припинення надання відпустки на час особливого періоду не означає припинення права на відпустку, яке може бути реалізовано у один із таких двох способів: 1) безпосереднє надання особі відпустки після закінчення особливого періоду, який може тривати не визначений термін; 2) грошова компенсація відпустки особі.
Постановою №702 також затверджено Порядок надання та визначення тривалості щорічної додаткової відпустки залежно від часу проходження служби в місцевостях з особливими природними, географічними, геологічними, кліматичними, екологічними умовами та на посадах, виконання обов'язків військової служби за якими пов'язано з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров'я.
Згідно з пунктом 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26.06.2018 за №745/32197 (далі - Порядок №260), у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Таким чином, у випадку звільнення військовослужбовців з військової служби їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні щорічної відпустки, в тому числі додаткової.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, висловлені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у зразковій справі №Пз/9901/4/19 (620/4218/18).
Отже, в силу вимог чинного законодавства, яким врегульовано дію особливого періоду, надання додаткової відпустки військовослужбовцям у цей період призупиняється, що, в свою чергу, не може позбавляти особу права на отримання грошової компенсації за невикористанні дні такої відпустки, право на яку набуто під час проходження військової служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації, при звільненні зі служби.
З матеріалів справи вбачається, що позивач не використав додаткові дні відпустки у період з 2012-2014 роки, а тому, набув право на отримання грошової компенсації за таку невикористану додаткову відпустку у зв'язку із звільненням зі служби.
Пунктом 11 Порядку №702 визначено, що щорічна додаткова відпустка надається в календарних днях пропорційно фактичному часу виконання обов'язків військової служби в зазначених умовах та (або) на посадах.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористану додаткову відпустку, передбачену ч.4 ст.10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII та Постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2012 №702 за період 2012-2014 роки.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому підстав для задоволення скарги відповідача та скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає.
Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, тому постанова суду апеляційної інстанції, відповідно до ч.5 ст.328 КАС України, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 308, 311, п.1 ч.1 ст.315, ст. ст. 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, встановлених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Суддя-доповідач А.В. Бойко
Судді О.А. Шевчук О.В. Єщенко.