П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
20 жовтня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27992/25
Головуючий І інстанції: Самойлюк Г.П.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Міністерства юстиції України на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту ухвали суду - 01.09.2025р.) про забезпечення адміністративного позову Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, -
20.08.2025р. приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до Міністерства юстиції України та Дисциплінарної комісії приватних виконавців, в якому просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатами розгляду подання Ради приватних виконавців України від 25.06.2025р. №963/01-14, в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді «зупинення діяльності приватного виконавця»;
- визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України про застосування до нього дисциплінарного стягнення, прийнятий за результатом розгляду подання Ради приватних виконавців України від 25.06.2025р. №963/01-14, в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді «зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців».
28.08.2025р. поряд із адміністративним позовом позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову шляхом:
- зупинення дії спірного рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийнятого за результатом розгляду за результатом розгляду подання Ради приватних виконавців України від 25.06.2025р. №963/01-14, в частині застосування до нього дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця;
- заборони Міністерству юстиції України робити у Єдиному реєстрі приватних виконавців запис про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду подання Ради приватних виконавців України від 25.06.2025р. № 963/01-14.
Заява мотивована тим, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення може призвести до порушення конституційного права на працю, суттєво вплинути на майнове становище і ділову репутацію, що істотно ускладнить чи навіть унеможливить здійснення ефективного захисту і поновлення прав і законних інтересів у разі визнання їх судом порушеними. При цьому, вжиття зазначених заходів забезпечення позову унеможливить погіршення майнового стану, прав та інтересів інших осіб внаслідок зупинення діяльності приватного виконавця до вирішення спору по суті.
У той же час, як зазначив позивач, у разі відмови в задоволенні адміністративного позову дія владно-управлінської функції спірного рішення відновиться та до нього будуть продовжуватись застосовуватись наслідки, передбачені таким актом при його ухваленні.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року (постановленою в порядку письмового провадження) заяву Приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. про забезпечення позову у справі №420/27992/25 - задоволено повністю. Зупинено дію рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийнятого за результатом розгляду за результатом розгляду подання Ради приватних виконавців України від 25.06.2025р. №963/01-14, в частині застосування до приватного виконавця ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця до набрання рішенням в даній адміністративній справі законної сили. Заборонено Мінюсту України робити запис у Єдиному реєстрі приватних виконавців про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1. на підставі рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців, прийняте за результатом розгляду подання Ради приватних виконавців України від 25.06.2025р. №963/01-14 до набрання рішенням в даній справі законної сили.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, представник Міністерства юстиції України 08.09.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваного судового рішення, порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01.09.2025р. та прийняти нове судове рішення, яким заяву про забезпечення позову - залишити без задоволення.
Ухвалою судді П'ятого апеляційного адміністративного суду від 10.09.2025р. дану апеляційну скаргу - залишено без руху.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 17.09.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Міністерства юстиції України та призначено її до розгляду в порядку письмового провадження.
30.09.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, у якому позивач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржувану ухвалу суду 1-ї інстанції залишити без змін, вважаючи її законною та обґрунтованою.
09.10.2025р. матеріали оскарження вказаної ухвали суду першої інстанції надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
За правилами п.3 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, можуть бути розглянуті судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами.
У відповідності до ч.1 ст.312 КАС України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції із урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.308 КАС України).
Так, ухвалюючи судове рішення про вжиття заходів забезпечення позову у цій справі, суд 1-ї інстанції виходив з того, що захід забезпечення позову, про який просить ОСОБА_1 , тимчасово унебезпечує від настання негативних наслідків для позивача до завершення судового провадження щодо перевірки законності підстав для зупинення його діяльності, як приватного виконавця.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, колегія суддів доходить висновку про наявність належних підстав для її задоволення.
Так, ч.ч.1,2 ст.150 КАС України регламентовано те, що суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
При цьому, забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
У відповідності до ч.1 ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2)забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зі змісту викладених норм КАС України випливає, що метою забезпечення адміністративного позову є захист прав, свобод та законних інтересів юридичних і фізичних осіб - позивачів. Відтак, вжиття судом відповідних заходів забезпечення адміністративного позову покликане своєчасно унеможливити настання негативних та непоправних наслідків, які можуть настати в результаті невжиття таких заходів. Тобто, невідворотність наслідків означатиме, що спірні правовідносини не зможуть існувати в майбутньому у первісному вигляді у випадку незастосування заходів забезпечення позову.
Суд у кожному випадку повинен встановити чи є захід забезпечення позову, про який клопоче позивач, таким, що відповідає меті і завданням правового інституту забезпечення позову. Також, суд має вказати мотиви, які слугували причиною постановленню ухвали про забезпечення позову, зокрема існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам чи інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому саме будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення відповідних дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не лише тільки заявника, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.
При цьому, заходи забезпечення мають бути вжиті виключно в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
У даному випадку, співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність же заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, при вирішенні питання про забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням такого: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.
Так, предметом розгляду справи є, зокрема, наказ Міністерства юстиції України, прийнятий за результатом розгляду подання Ради приватних виконавців України від 25.06.2025р. №963/01-14, в частині застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця строком на 6 місяців.
Основи ж організації та діяльності з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання, правовий статус визначає Закон України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» від 02.06.2016р. №1403-VIII.
Згідно з ч.ч.1,9 ст.39 цього Закону, дисциплінарна комісія приватних виконавців утворюється при Міністерстві юстиції України для розгляду питань притягнення приватних виконавців до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарних проступків.
Рішення Дисциплінарної комісії оформлюється протоколом, який підписують усі присутні на засіданні члени комісії.
Згідно з ч.1 ст.41 Закону №1403-VIII, за вчинення дисциплінарного проступку до приватного виконавця може бути застосовано одне з таких дисциплінарних стягнень: 1) попередження; 2) догана; 3) зупинення діяльності приватного виконавця на строк до шести місяців; 4) припинення діяльності приватного виконавця.
У свою чергу, особливості перевірки дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків у період дії воєнного стану, визначені нормами «Порядку проведення перевірок діяльності органів державної виконавчої служби, приватних виконавців» (затв. наказом Міністерства юстиції від 22.10.2018р. №3284/5).
Відповідно до положень вказаного Розділу (в редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин) у період дії воєнного стану структурний підрозділ Міністерства здійснює перевірку дотримання приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків на підставі відомостей автоматизованої системи виконавчого провадження.
За результатом перевірки відомостей в автоматизованій системі виконавчого провадження структурний підрозділ Міністерства формує інформаційну довідку відповідно до п.3 розділу VII «Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження» (затв. наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. за №2432/5). У разі необхідності одержання від приватного виконавця інформації або пояснень щодо примусового виконання рішень під час виконання ним професійних обов'язків, або копій відповідних документів структурний підрозділ Міністерства може надіслати приватному виконавцю відповідний обґрунтований запит.
Запит надсилається на адресу електронної пошти приватного виконавця, зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України.
Запитувану інформацію або копії документів приватний виконавець має надати структурному підрозділу Міністерства не пізніше п'яти робочих днів з дня надсилання запиту.
У разі виявлення ознак грубого порушення приватним виконавцем вимог законодавства щодо примусового виконання рішень структурний підрозділ Міністерства готує подання про зупинення діяльності приватного виконавця строком на один місяць на підставі пп.4 п.6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII, яке підписує керівник структурного підрозділу Міністерства.
У поданні обов'язково мають бути зазначені обставини, установлені структурним підрозділом Міністерства, із посиланням на джерела інформації (відомості автоматизованої системи виконавчого провадження, звернення учасника виконавчого провадження або іншої особи, інформація отримана від приватного виконавця тощо), зміст виявлених порушень з посиланням на відповідні норми нормативно-правових актів.
Подання про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його підписання надсилається на електронні адреси всіх членів Дисциплінарної комісії приватних виконавців для погодження та приватному виконавцю, відносно якого воно складено, на зазначену в Єдиному реєстрі приватних виконавців України електронну адресу, до відома. У разі погодження подання про зупинення діяльності приватного виконавця не менше ніж п'ятьма членами Дисциплінарної комісії приватних виконавців структурний підрозділ Міністерства готує проєкт наказу про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пп.4 п.6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII з мотивованим обґрунтуванням грубості порушення та зазначенням відомостей, визначених абз.6 ч.1 ст.71, ч.2 ст.72 Закону України «Про адміністративну процедуру».
У подальшому, наказ про зупинення діяльності приватного виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня його видання надсилається приватному виконавцю, діяльність якого зупинена, адміністратору автоматизованої системи виконавчого провадження, організатору електронних аукціонів, аукціонів за фіксованою ціною, операторам електронних майданчиків, підключених до електронної торгової системи, в якій здійснюються земельні торги, а також до державних банків, у яких відкриті рахунки для обліку депозитних сум і зарахування стягнутих з боржників коштів у національній та іноземній валютах та їх виплати стягувачам, зарахування коштів виконавчого провадження.
Відомості про зупинення діяльності приватного виконавця вносяться до Єдиного реєстру приватних виконавців України.
Наказ про зупинення діяльності приватного виконавця на підставі пп.4 п.6-1 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1403-VIII може бути оскаржено до суду відповідно до закону.
Як вбачається з матеріалів даної справи та вже зазначалося вище, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1. своєю заявою в якості засобу забезпечення позову просив зупинити дію спірного наказу.
Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що існують обставини, які свідчать, що ефективний захист або поновлення порушених прав позивача без зупинення дії оскаржуваного рішення є неможливим. Ці висновки суд мотивував тим, що у випадку встановлення безпідставності притягнення заявника до дисциплінарної відповідальності, пов'язане з дисциплінарним стягненням зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 становитиме суттєве порушення прав і інтересів, яке фактично буде поширюватися на гарантовані Конституцією України права, що обумовлені адміністративними процедурами.
При цьому, суд 1-ї інстанції зазначив, що наведені мотиви не свідчать про неможливість ефективного захисту прав позивача без вжиття заходів забезпечення позову.
У цій справі звернення ОСОБА_1 до суду із відповідною заявою про забезпечення позову обумовлено прагненням зупинити дію дисциплінарного стягнення, законність чи протиправність накладення якого є предметом дослідження за результатами судового розгляду.
Проте, ухвала суду 1-ї інстанції про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин.
Аналогічна правова позиція була неодноразово викладена Верховним Судом у постановах від 18.02.2021р. в справі №ЗД/380/35/20, від 17.03.2021р. у справі №640/19167/20, від 31.03.2021р. у справі №560/6068/20, від 19.05.2021р. у справі №ЗД/380/54/20, а також від 02.12.2021р. у справі №640/8596/21.
Суд також зазначає, що в цьому випадку задоволення заяви про забезпечення позову фактично є згодою із твердженнями заявника про протиправність оспорюваного акту індивідуальної дії без розгляду справи по суті позовних вимог.
Водночас, фактичні обставини справи підлягають встановленню та доведенню на підставі відповідних доказів та аналізу норм права, які регулюють спірні правовідносини, під час розгляду справи по суті щодо правомірності спірного рішення відповідача.
Факт прийняття відповідачем рішення, яке стосується прав та інтересів позивача, не може автоматично свідчити про те, що вказане рішення є очевидно протиправним і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Так, у заяві про вжиття заходів забезпечення позову ОСОБА_1 , на думку судової колегії, не довів та документально не підтвердив існування обставин, які б вказували на очевидну небезпеку заподіяння шкоди його правам, свободам та інтересам, що унеможливило б захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів до ухвалення рішення у справі. Крім того, і зміст заяви позивача про забезпечення позову також не дає достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову може в подальшому якось ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду, у разі його ухвалення на користь заявника, оскільки спірне рішення уважатиметься скасованим з моменту набрання судовим рішенням законної сили.
Вказані висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постанові від 21.12.2023р. у справі №380/12053/23.
Також, у силу абз.5 п.3 розділу II «Порядку формування і ведення Єдиного реєстру приватних виконавців України» (затв. наказом Міністерства юстиції України від 05.08.2016р. №2431/5), при внесенні до Єдиного реєстру відомостей про рішення суду про скасування рішення Дисциплінарної комісії приватних виконавців щодо накладення на приватного виконавця дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення або припинення його діяльності та наказу, яким його введено в дію таке рішення, стан діяльності приватного виконавця повертається до стану, який діяв до прийняття цього рішення.
Пунктом 4 вказаного Порядку визначено, що безпосереднє внесення відомостей до Єдиного реєстру забезпечується структурним підрозділом Міністерства юстиції України, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері організації примусового виконання судових рішень і рішень інших органів.
Отже, набрання судовим рішенням законної сили, яким скасовано рішення Дисциплінарної комісії при Міністерстві юстиції України про застосування дисциплінарного стягнення у вигляді зупинення діяльності приватного виконавця і наказу Міністерства юстиції України, яким його введено в дію, є підставою для останнього внести до Єдиного реєстру приватних виконавців України відповідні відомості про скасування відповідного дисциплінарного стягнення.
Такої ж правової позиції дійшов і П'ятий апеляційний адміністративний суд, зокрема, у постанові від 09.07.2025р. у справі №420/19523/25.
З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість заяви приватного виконавця про забезпечення позову та як наслідок, відсутності жодних правових підстав для його задоволення.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обставини, якими суд першої інстанції обґрунтовував необхідність забезпечення позову, не відповідають наведеним у ч.2 ст.150 КАС України критеріям, що є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення з прийняттям нового про відмову в забезпеченні позову.
Як передбачено ч.1 ст.317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є:
1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи;
4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що оскільки судом 1-ї інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для даної справи, що призвело до неправильного вирішення відповідного процесуального питання, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а ухвала суду 1-ї інстанції - скасуванню, із ухваленням нового судового рішення - про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст.308,311,312,315,317,321,322,325,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу Міністерства юстиції України - задовольнити.
Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 01 вересня 2025 року - скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви приватного виконавця виконавчого округу Одеської області ОСОБА_1 про забезпечення позову.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст.328 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено: 20.10.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко