20 жовтня 2025 р. Справа № 520/5179/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Русанової В.Б.,
Суддів: Бегунца А.О. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025, (головуючий суддя І інстанції: Шевченко О.В.) по справі № 520/5179/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо невнесення даних про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку та виключення з військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 привести у відповідність дані у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відносно ОСОБА_1 шляхом внесення даних до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про визнання ОСОБА_1 непридатним до проходження військової служби з виключенням з військового обліку, а також виключення з військового обліку відповідно до відомостей, які містяться у довідці (військовому квитку) серії №1/55 від 20.12.2004.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 позов задоволено.
Визнано протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо невнесення відомостей до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про зняття ОСОБА_1 з військового обліку.
Зобов'язано ІНФОРМАЦІЯ_4 зняти ОСОБА_1 з військового обліку та внести відповідні відомості до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів про зняття ОСОБА_1 з військового обліку.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 968 грн. 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позивач подав до суду першої інстанції заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення з відповідача на його користь витрат на професійну правничу допомогу, понесених в суді апеляційної інстанції в розмірі 28 000,00 грн.
Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 заяву задоволено частково.
Доповнено резолютивну частину рішення Харківського окружного адміністративного суду від 03 липня 2025 року по даній справі абзацом наступного змісту:
"Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) 4000 (чотири тисячі) грн. 00 коп. у відшкодування судових витрат на правничу допомогу".
В задоволенні іншої частини вимог заяви про ухвалення додаткового судового рішення - відмовлено.
Не погоджуючись із додатковим рішенням суду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити заяву про стягнення витрат на правову допомогу в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що не було враховано гонорари, прийняті Радою адвокатів Харківської області (рішення №13/1/7 від 21.07.2021). Зокрема, не враховано, що фіксована сума є мінімальною, оскільки відповідно до гонорарів, представник позивача зазначав мінімальні суми за виконані роботи.
Відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а додаткове рішення суду першої інстанції без змін.
Відповідно до ч. 1 ст. 308, п.3 ч.1 ст.311 КАС України справа розглянута в межах доводів апеляційної скарги, в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Задовольняючи заяву позивача про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції виходив з принципів обґрунтованості, співмірності та пропорційності судових витрат та дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на його користь 4000,00 грн. 00 коп..
Враховуючи оскарження відповідачем судового рішення першої інстанції фактично лише в частині задоволення заяви та межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, слід зазначити наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 16 КАС України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
Відповідно до ст. 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 2-7 ст. 134 КАС України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Так, ч. 7 ст. 139 КАС України, передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Виходячи з положень ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов'язані такі витрати з розглядом справи. Водночас, дії сторони щодо досудового вирішення спору підлягають врахуванню лише у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим.
Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009визначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
При цьому, необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 27.01.2022 по справі № 813/2241/18.
Крім того, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи практику Європейського суду з прав людини щодо присудження судових витрат, суд при розподілі судових витрат має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
На підтвердження понесених витрат позивач надав суду копії: договір про надання правничої допомоги від 02.10.2024; додаток до договору від 02.10.2024 «Тарифи»; акт надання правничої допомоги від 06.07.2025.
Судом встановлено, що представництво інтересів ОСОБА_1 здійснювалося Адвокатським об'єднанням «ЛЕГАЛІСТ» на підставі договору про надання правової допомоги від 02.10.2024 (далі - Договір).
За умовами п. 1. Договору Клієнт доручає, а АО приймає на себе зобов'язання надавати Клієнту правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором.
Відповідно до п.4.1 розділу 4 Договору, за результатами надання правничої допомоги складається Акт надання правничої допомоги, що підписується представниками кожної зі сторін. В Акті вказується загальний обсяг наданої Адвокатським об'єднанням правничої допомоги та її вартість.
Відповідно до акта надання правничої допомоги від 06.07.2025 зазначено перелік наданих послуг: усна консультація по справі з попереднім вивченням матеріалів та документів - 4000,00 грн.; складання позовної заяви - 1000,00 грн.; складання відповіді на відзив - 6000,00 грн.; усна консультація по справі з попереднім вивченням рішення суду першої інстанції по справі та судової практики - 4000,00 грн.; 2 (два) адвокатських запити до ІНФОРМАЦІЯ_5 - 4000,00 грн.
Позивачем заявлено до відшкодування витрати на правову допомогу в розмірі 28000 грн, судом першої інстанції заява позивача в цій частині задоволена частково та стягнуто на користь позивача 4000 грн.
Колегія суддів погоджується з оцінкою судом першої інстанції наданих адвокатом послуг. Обсяг доказів, врахованих судом першої інстанції, якими підтверджувалась протиправність спірної вимоги є пропорційним.
Так, аналізуючи зміст наданих позивачу послуг, зазначених у звіті, слід вказати, що такі послуги як усна консультація по справі з попереднім вивченням матеріалів та документів, 2 (два) адвокатських запити до ІНФОРМАЦІЯ_5 є складовими єдиного процесу щодо підготовки та складання адміністративного позову, до якого входить вивчення, аналіз, складання документів та дії технічного характеру щодо виготовлення документів, з огляду на що окреме їх виділення є необґрунтованим.
Отже, в контексті здійснення представництва інтересів позивача у даній справі, реальним результатом, який відображено у детальному описі наданих послуг, є складання позовної заяви, відповіді на відзив відповідача.
При цьому, дослідивши зміст позовної заяви, колегія суддів зазначає, що остання за обсягом складається з 11 сторінок, втім суті предмету позову із них стосується лише 4, в іншій частині містить викладення нормативно правового регулювання та позиції щодо строків подання позовної заяви та сплати судового збору.
Стосовно змісту відповіді на відзив, колегія суддів зазначає, що останній частково відтворює зміст позовної заяви, не містить нових чи додаткових доводів та обґрунтувань на спростування позиції відповідача.
Стосовно доводів апеляційної скарги про те, що додатковою угодою до договору про надання правової допомоги передбачено фіксований розмір гонорару адвоката за надані послуги, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Ключовим критерієм під час розгляду питання щодо можливості стягнення гонорару у фіксованій сумі у справі, яка розглядається, є розумність заявлених витрат.
Тобто розмір відповідної суми має бути обґрунтованим. Крім того, підлягає оцінці необхідність саме такого розміру витрат.
Отже, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Посилання скаржника з приводу такого визначення розміру понесених ним витрат на рішення Ради адвокатів Харківської області від 21 липня 2021 року №13/1/7 «Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару» колегія суддів не приймає, оскільки наведені в рішенні рекомендації формування розміру гонорару є узагальненими, не є нормативно-правовим актом та мають рекомендаційний характер, про що також зазначено у вищевказаному рішенні.
З урахуванням викладеного, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів апеляційної скарги та про відсутність підстав для його задоволення.
Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв'язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.
Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 14.07.2025 по справі № 520/5179/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя В.Б. Русанова
Судді А.О. Бегунц В.А. Калиновський