20 жовтня 2025 р. Справа № 480/11934/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2024, головуючий суддя І інстанції: А.І. Сидорук, м. Суми, повний текст складено 28.11.24 по справі № 480/11934/23
за позовом Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України"
до Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю "ЮНИОН-ТРАНС"
про визнання протиправним та скасування висновку,
Дочірнє підприємство "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Східного офісу Держаудитслужби, в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області (далі - відповідач), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю ''Юнион-Транс'', в якому просив суд визнати протиправним та скасувати висновок Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про результати моніторингу процедури закупівлі від 24.10.2023 № UA-2023-05-26-006897-а.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2024 р. позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано висновок Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області про результати моніторингу процедури закупівлі від 24.10.2023 № UA-2023-05-26-006897-а.
Стягнуто на користь Дочірнього підприємства "Сумський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "Державна акціонерна компанія "Автомобільні дороги України" (вул. Роменська, 79/2, м. Суми, 40002, код ЄДРПОУ 31931024) зі Східного офісу Держаудитслужби (вул. Перемоги, 129, м. Запоріжжя, 69057, код ЄДРПОУ 40477689), за рахунок бюджетних асигнувань, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн. витрат по сплаті судового збору.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що рішення постановлене при неправильному застосуванні норм матеріального права, просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 р. по справі № 480/11934/23 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» (далі - Компанія) установлено, що засновником Компанії є держава в особі Державної служби автомобільних доріг. Крім того, відповідач зазначив, що майно, що передане дочірнім підприємствам Компанії, у тому числі і дочірньому підприємству «Сумський облавтодор», є державним майном у розумінні частини першої статті 141 ГКУ. Окрім цього, відповідно до Статуту дочірнього, підприємства «Сумський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», затвердженого в.о. Голови Державного агентства автомобільних доріг С.Р. Новак від 02.08.2019, підприємство засноване з метою, зокрема, задоволення потреб територіальної громади і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України.
З огляду на викладене, відповідач зазначає, що дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», є підприємством, у статутному капіталі якого частка державної власності перевищує 50 % та як наслідок є Замовником у розумінні вимог Закону. Замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням Особливостей, та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом. Зважаючи на зазначене, Замовник на порушення вимог пунктів 5 та 10 Особливостей здійснив закупівлю та уклав договір поставки (купівлі-продажу) товару від 18.05.2023 №1805/1/23 на суму 1 015 000,00 грн без проведення процедури закупівлі відкриті торги з особливостями.
Позивач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідача.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Беручи до уваги відсутність клопотань від учасників справи про розгляд справи за їх участю, враховуючи, що за наявними у справі матеріалами її може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів та з огляду на відсутність необхідності розглядати справу у судовому засіданні, керуючись приписами ст.311 КАС України, справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції щодо позивача було проведено моніторинг закупівлі UA-2023-05-26-006897-а, предмет закупівлі: щебенева продукція, 1015000 UAH, 14210000-6, ДК021, 1100 тон. За результатами моніторингу складено та оприлюднено висновок про результати моніторингу процедури закупівлі від 24.10.2023 (а.с.14-16).
У висновку відповідачем було виявлено порушення позивачем законодавства у сфері публічних закупівель, а саме: замовник в порушення вимог пунктів 5 та 10 "Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників", передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування", затверджених постановою КМУ від 12.10.2022 № 1178, здійснив закупівлю та уклав з ТОВ ''Юнион-Транс'' договір поставки (купівлі-продажу) товару від 18.05.2023 на суму 1015000 грн з ПДВ без проведення процедури закупівлі відкриті торги з особливостями.
З огляду на встановлені порушення законодавства у сфері публічних закупівель, відповідач зобов'язав позивача здійснити заходи щодо усунення виявлених порушень, а саме шляхом припинення зобов'язань за договором та в подальшому здійснювати такі закупівлі з дотриманням вимог Закону України "Про публічні закупівлі" та Особливостей № 1178 та протягом п'яти робочих днів, з дня оприлюднення висновку, оприлюднити через електронну систему закупівель інформацію та/або документи, що свідчать про вжиття таких заходів.
Вважаючи такий висновок протиправним, позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що є недостатнім для віднесення позивача до «замовника» у розумінні Закону № 922-VIII посилання відповідача на наявність у статутному капіталі позивача 100% державної частки, оскільки застосування вказаного критерію або критерію використання таким суб'єктом бюджетних коштів (публічних фінансів) повинно здійснюватися лише після аналізу господарської діяльності юридичної особи з метою встановлення в неї наявності або відсутності комерційної чи промислової основи. Фактично позивач, як суб'єкт господарювання, відповідає визначенню комерційного підприємства, наведеного у статті 74 Господарського кодексу України.
А тому, суд першої інстанції дійшов висновку, що позивач не є замовником у розумінні норм п.п.3, 4 ч. 1 ст. 2 Закону № 922-VIII, а тому до нього не може бути застосована відповідальність, яка передбачена Законом № 922-VIII.
Колегія суддів погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.
Правові та організаційні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні визначено Законом України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26 січня 1993 року № 2939-XII (далі - Закон № 2939-XII).
Згідно зі ст. 5 Закону № 2939-XII, контроль за дотриманням законодавства у сфері закупівель здійснюється шляхом проведення моніторингу закупівлі у порядку, встановленому Законом України "Про публічні закупівлі", проведення перевірки закупівель, а також під час державного фінансового аудиту та інспектування.
Порядок та підстави проведення органом державного фінансового контролю перевірок закупівель встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до преамбули Закону № 922-VIII цей Закон визначає правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об'єднаних територіальних громад.
Метою цього Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону № 922-VIII, моніторинг процедури закупівлі - аналіз дотримання замовником законодавства у сфері публічних закупівель під час проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та протягом його дії з метою запобігання порушенням законодавства у сфері публічних закупівель.
Згідно зі статтею 5 Закону № 922-VIII, закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників, максимальна економія, ефективність та пропорційність, відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель, недискримінація учасників та рівне ставлення до них, об'єктивне та неупереджене визначення переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі, запобігання корупційним діям і зловживанням.
Згідно із ст. 8 Закону № 922-VIII, моніторинг процедури закупівлі здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, та його міжрегіональні територіальні органи (далі - органи державного фінансового контролю).
Моніторинг процедури закупівлі здійснюється протягом проведення процедури закупівлі, укладення договору про закупівлю та його дії.
Рішення про початок моніторингу процедури закупівлі приймає керівник органу державного фінансового контролю або його заступник (або уповноважена керівником особа) за наявності однієї або декількох із таких підстав:
1) дані автоматичних індикаторів ризиків;
2) інформація, отримана від органів державної влади, народних депутатів України, органів місцевого самоврядування, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;
3) повідомлення в засобах масової інформації, що містять відомості про наявність ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель;
4) виявлені органом державного фінансового контролю ознаки порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель;
5) інформація, отримана від громадських об'єднань, про наявність ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявлених за результатами громадського контролю у сфері публічних закупівель відповідно до статті 7 цього Закону.
Повідомлення про прийняття рішення про початок моніторингу процедури закупівлі орган державного фінансового контролю оприлюднює в електронній системі закупівель протягом двох робочих днів з дня прийняття такого рішення із зазначенням унікального номера оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєного електронною системою закупівель, та/або унікального номера повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі, а також опису підстав для здійснення моніторингу процедури закупівлі.
Повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі не зупиняє проведення процедур закупівель, визначених цим Законом.
Строк здійснення моніторингу процедури закупівлі не може перевищувати 15 робочих днів з наступного робочого дня від дати оприлюднення повідомлення про початок моніторингу процедури закупівлі в електронній системі закупівель.
Протягом строку проведення моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю, відповідальна за проведення моніторингу процедури закупівель, має право через електронну систему закупівель запитувати у замовника пояснення (інформацію, документи) щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі. Усі такі запити про надання пояснень автоматично оприлюднюються електронною системою закупівель. Замовник протягом трьох робочих днів з дня оприлюднення запиту про надання пояснень щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі, повинен надати відповідні пояснення (інформацію, документи) через електронну систему закупівель.
Замовник у межах строку здійснення моніторингу процедури закупівлі має право з власної ініціативи надавати пояснення щодо прийнятих рішень та/або вчинених дій чи бездіяльності, які є предметом дослідження в рамках моніторингу процедури закупівлі.
За результатами моніторингу процедури закупівлі посадова особа органу державного фінансового контролю складає та підписує висновок про результати моніторингу процедури закупівлі (далі - висновок), що затверджується керівником органу державного фінансового контролю або його заступником. Такий висновок підлягає оприлюдненню в електронній системі закупівель протягом трьох робочих днів з дня його складання.
У висновку обов'язково зазначаються:
1) найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код замовника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, щодо якого здійснювався моніторинг процедури закупівлі;
2) назва предмета закупівлі із зазначенням коду за Єдиним закупівельним словником (у разі поділу на лоти такі відомості повинні зазначатися щодо кожного лота) та назви відповідних класифікаторів предмета закупівлі і частин предмета закупівлі (лотів) (за наявності) та його очікувана вартість;
3) унікальний номер оголошення про проведення конкурентної процедури закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель, та/або унікальний номер повідомлення про намір укласти договір про закупівлю у разі застосування переговорної процедури закупівлі;
4) опис порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель, виявленого за результатами моніторингу процедури закупівлі;
5) зобов'язання щодо усунення порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель.
У висновку може зазначатися додаткова інформація, визначена органом державного фінансового контролю.
З матеріалів справи встановлено, що Управлінням, на виконання доручення Держаудитслужби від 28.09.2023 № 003100-18/11139-2023 та на підставі наказу управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області від 2023 № 87-з «Про початок моніторингу виявлених органом державного фінансового контролю ознак порушення (порушень) законодавства у сфері публічних закупівель в інформації, оприлюдненій в електронній системі закупівель, проведено моніторинг процедур иА-2023-05-26-006897-а, ДК Гравій, пісок, щебінь і наповнювачі, яка проводилася Дочірнім підприємством «Сумський облавтодор» акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги закупівлі.
Предметом аналізу в ході моніторингу були питання: наявність підстав щодо придбання гравію, піску, щебню і наповнювачів у кількості 1100 тон; оприлюднення інформації про закупівлю; відповідність проведеної закупівлі, вимогам Закону України «Про публічні закупівлі» та постанови КМУ від 12.10.2022 року № 1178 «Про затвердження особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування».
За результатами проведеного моніторингу закупівлі UА-2023-05-26-006897-а відповідачем складено висновок про результати моніторингу закупівлі, який оприлюднено в Електронній системі 24.10.2023 року.
Так, за висновком контролюючого органу встановлено наступне: «за результатами аналізу питання дотримання Замовником законодавства у сфері публічних закупівель щодо наявності підстав для придбання гравію, піску, щебню і наповнювачів у кількості 1100 тон, шляхом здійснення закупівлі без використання електронної системи установлено порушення вимог пунктів 5 та 10 Особливостей № 1178».
Окрім того у висновку зазначено, що замовник, на порушення вимог пунктів 5 та 10 Особливостей №1178 здійснив закупівлю та уклав договір поставки (купівлі-продажу) товару від 18.05.2023 № 1805/1/23 на суму 1 015 000, 00 грн. без проведення процедури закупівлі відкриті торги з особливостями.
Тобто, підставою для винесення спірного висновку слугувало твердження відповідача про здійснення позивачем публічної закупівлі товарів (послуг), вартість яких перевищує 100 тисяч гривень без проведення процедури «відкриті торги».
Разом з тим, за результатами аналізу питань визначення предмета закупівлі, оприлюднення інформації щодо закупівлі, своєчасності укладання договору про закупівлю та його оприлюднення порушень не встановлено.
Порядок та умови здійснення публічних закупівель (далі - закупівлі) товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України Про публічні закупівлі (далі - замовники), із забезпеченням захищеності таких замовників від воєнних загроз на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування визначено в Особливостях.
Відповідно до пункту 3 Особливостей, замовники, що зобов'язані здійснювати публічні закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до Закону, проводять закупівлі з урахуванням цих особливостей та з дотриманням принципів здійснення публічних закупівель, визначених Законом.
Відповідно до пункту 5 Особливостей, забороняється придбання замовниками товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями, та укладення договорів про закупівлю, які передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедури закупівлі відкриті торги/використання електронного каталогу (у разі закупівлі товару), визначеної цими особливостями (крім випадків, передбачених пунктами 9 і 13 цих особливостей).
Згідно із пунктом 10 Особливостей, замовники, у тому числі централізовані закупівельні організації, здійснюють закупівлі товарів і послуг (крім послуг з поточного ремонту, предмет закупівлі яких визначається відповідно до пункту 3 розділу II Порядку визначення предмета закупівлі, затвердженого наказом Мінекономіки від 15 квітня 2020 р. № 708 (далі - послуги з поточного ремонту), вартість яких становить або перевищує 100 тис. гривень, послуг з поточного ремонту, вартість яких становить або перевищує 200 тис. гривень, робіт, вартість яких становить або перевищує 1,5 млн. гривень, шляхом застосування відкритих торгів у порядку, визначеному пунктом 12-1 цих особливостей або розділом Порядок проведення відкритих торгів цих особливостей, та/або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до порядку, встановленого постановою Кабінету Міністрів України від 14 вересня 2020 р. № 822 Про затвердження Порядку формування та використання електронного каталогу, з урахуванням положень, визначених цими особливостями, та/або в порядку, передбаченому пунктом 8 цих особливостей.
За результатами здійснення закупівлі шляхом застосування відкритих торгів або шляхом використання електронного каталогу для закупівлі товару відповідно до цього пункту в електронній системі закупівель замовником оприлюднюється договір про закупівлю та додатки до нього відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей. У разі коли оприлюднення в електронній системі закупівель інформації про місцезнаходження замовника та/або місцезнаходження (для юридичної особи)/місце проживання (для фізичної особи) постачальника (виконавця робіт, надавача послуг), та/або місце поставки товарів, виконання робіт чи надання послуг (оприлюднення якої передбачено Законом та/або цими особливостями) несе загрозу безпеці замовника та/або постачальника, така інформація в договорі про закупівлю, який оприлюднюється в електронній системі закупівель, може зазначатися як назва адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, район у місті, селище, село) місцезнаходження замовника та/або місцезнаходження (для юридичної особи)/місце проживання (для фізичної особи) постачальника (виконавця робіт, надавача послуг), та/або назва адміністративно-територіальної одиниці (область, район, місто, район у місті, селище, село), в який здійснюється доставка товару (в якому виконуються роботи чи надаються послуги).
Звіт про результати проведення закупівлі з використанням електронної системи закупівель оприлюднюється відповідно до вимог Закону з урахуванням цих особливостей (крім закупівель із застосуванням електронного каталогу).
Статтею 44 Закону № 922-VIII встановлено, що за порушення вимог, установлених цим Законом та нормативно-правовими актами, прийнятими на виконання цього Закону, уповноважені особи, службові (посадові) особи замовників, службові (посадові) особи та члени органу оскарження, службові (посадові) особи Уповноваженого органу, службові (посадові) особи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного фінансового контролю, службові (посадові) особи органів, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (обслуговуючого банку), несуть відповідальність згідно із законами України.
За придбання товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, відповідно до вимог цього Закону, та укладення договорів, що передбачають оплату замовником товарів, робіт і послуг до/без проведення процедур закупівель/спрощених закупівель, визначених цим Законом, та за порушення вимог цього Закону службові (посадові) особи, уповноважена особа замовника та керівники замовників несуть відповідальність згідно із законами України.
З аналізу наведених норм слід дійти висновку, що відповідальність, передбачена статтею 44 Закону № 922-VIII настає виключно для замовника/службових (посадових) осіб замовника.
Пунктом 11 частини 1 статті 1 Закону № 922-VIII визначено, що замовники - суб'єкти, визначені згідно із статтею 2 цього Закону, які здійснюють закупівлі товарів, робіт і послуг відповідно до цього Закону.
Статтю 2 Закону № 922-VIII (в редакції, чинній станом на 01.01.2023) встановлено, що до замовників, які здійснюють закупівлі відповідно до цього Закону, належать:
1) органи державної влади (орган законодавчої, органи виконавчої, судової влади), та правоохоронні органи держави, органи влади Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування, об'єднання територіальних громад;
2) Пенсійний фонд України, цільові страхові фонди зі страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань, медичного страхування та страхування на випадок безробіття (далі - органи соціального страхування);
3) юридичні особи, які є підприємствами, установами, організаціями (крім тих, які визначені у пунктах 1 і 2 цієї частини) та їх об'єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:
юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;
органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;
у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків;
4) юридичні особи та/або суб'єкти господарювання, які здійснюють діяльність в одній або декількох окремих сферах господарювання, визначених частиною другою цієї статті, та відповідають хоча б одній з таких ознак:
органам державної влади, органам влади Автономної Республіки Крим, органам місцевого самоврядування або іншим замовникам належить частка у статутному капіталі юридичної особи та/або суб'єкта господарювання в розмірі більше ніж 50 відсотків або такі органи чи інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі юридичної особи та/або суб'єкта господарювання чи правом призначати більше половини складу виконавчого органу або наглядової ради юридичної особи та/або суб'єкта господарювання;
наявність спеціальних або ексклюзивних прав - прав, наданих у межах повноважень органом державної влади або органом місцевого самоврядування на підставі будь-якого нормативно-правового акта та/або акта індивідуальної дії, що обмежують провадження діяльності у сферах, визначених цим Законом, однією чи кількома особами, що істотно впливає на здатність інших осіб провадити діяльність у зазначених сферах. Не вважаються спеціальними або ексклюзивними права, що надані за результатами конкурсів (тендерів, процедур закупівель), інформація про проведення яких разом з критеріями відбору попередньо оприлюднювалася та була наявна у публічному доступі, можливість участі у таких конкурсах (тендерах, процедурах закупівель) не була обмежена та якщо надання таких прав здійснювалося на основі об'єктивних критеріїв.
Тобто, замовниками у розумінні Закону № 922-VIII є суб'єкти, які створені державою або територіальною громадою для забезпечення потреб суспільства, яких має забезпечувати держава та які витрачають для здійснення закупівлі товарів, робіт і послуг публічні фінанси.
Згідно з ч. 2 ст. 81 Цивільного кодексу України юридичні особи, залежно від порядку їх створення, поділяються на юридичних осіб приватного права та юридичних осіб публічного права.
Юридична особа публічного права створюється розпорядчим актом Президента України, органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України, державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління. Найменування державного унітарного підприємства повинно містити слова "державне підприємство".
Відповідно до ч. ч. 1-3 статті 74 Господарського кодексу України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу.
Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання. Статутний капітал державного комерційного підприємства утворюється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно належить. Розмір статутного капіталу державного комерційного підприємства встановлюється зазначеним уповноваженим органом.
Отже, оскільки юридична особа публічного права створюється за безпосередньої участі держави з метою ефективного та раціонального використання державного і громадського майна, але держава чи територіальна громада не можуть управляти належними їй цінностями, то це майно закріплюється за окремими підприємствами, установами та організаціями на праві господарського відання. При цьому держава, територіальні громади як власники майна дозволяють цим підприємствам, установам та організаціям управляти належним їм майном, розпоряджатися грошовими коштами, вступати від свого імені в різні правовідносини для реалізації певних інтересів та потреб держави або територіальної громади.
Так, спірним у правовідносинах є віднесення ДП «Сумський облавтодор» до підприємств, які у розумінні Закону № 922-VIII є замовниками, та відповідно на які поширюється дія вказаного закону.
Так, заперечуючи проти доводів контролюючого органу про належність до замовників, позивач зазначає, що є комерційним підприємством, яке з урахуванням положень Статуту створене з метою отримання прибутку, а тому правомірно здійснило закупівлю щебню без використання електронної системи, що відповідно виключає застосування до нього відповідальності, передбаченої статтею 44 Закону № 922-VIII.
З цього приводу слід звернути увагу, що за висновком Верховного суду, викладеним у постанові від 29.12.2022 у справі № 260/1666/19, діяльність юридичних осіб не є промисловою чи комерційною у разі, якщо при забезпеченні певної державної або громадської потреби діяльність підприємств, установ та організацій не орієнтована виключно на одержання прибутку, а забезпечує певну суспільну потребу (функцію держави) та не залежить від економічних ризиків і витрат на неї. Це пов'язано з тим, що держава нормативно, тобто, через нормативно-правові акти, розпорядчі рішення, статути юридичних осіб тощо, визначила мету діяльності таких юридичних осіб, встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо та здійснює контроль за діяльністю та виконанням публічних функцій, направлених на забезпечення потреб держави та/або територіальної громади. Натомість, діяльність юридичних осіб здійснюється на промисловій чи комерційній основі у разі, якщо потреби держави або територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку, невід'ємною властивістю якого є, зокрема, попит, пропозиція, ціна та конкурентний спосіб.
Тобто, першочергове значення для визначення суб'єкта, на якого поширюється поняття «замовник» у розумінні Закону № 922-VIII має наявність чи відсутність в діяльності конкретної юридичної особи такої ознаки, як здійснення нею діяльності на промисловій чи комерційній основі. Таким чином, застосування критеріїв наявності державної частки в статутному капіталі відповідного суб'єкта та/або використання ним бюджетних коштів (публічних фінансів), повинно здійснюватись лише після аналізу господарської діяльності юридичної особи з метою встановлення в неї наявності або відсутності комерційної чи промислової основи.
З матеріалів справи встановлено, що Указом Президента України від 08.11.2001 р. № 1056 «Про заходи щодо підвищення ефективності управління дорожнім господарством України» і постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 р. № 221 «Про утворення відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» утворено відкрите акціонерне товариство «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».
Згідно з п. 1.1. Статуту позивача Дочірнє підприємство ''Сумський облавтодор'' відкритого акціонерного товариства ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'' створене відповідно до наказу Державної служби автомобільних доріг України від 09.04.2002 № 156 на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 28.02.2002 № 221 і наказу Державної служби автомобільних доріг України від 05.03.2002 № 93.
Засновником підприємства є АТ ''Державна акціонерна компанія ''Автомобільні дороги України'', 100% акцій якого належать державі (п.1.4. Статуту).
Підприємство засноване з метою одержання прибутку, задоволення потреб фізичних і юридичних осіб, територіальних громад і держави у безпечних та якісних автомобільних дорогах загального користування, його роботах, послугах і товарах, а також сприяння розвитку дорожньої галузі України (п.2.1. Статуту).
Підприємство є юридичною особою приватного права за законодавством України і вважається утвореним та таким, що набуло прав юридичної особи, з дати його державної реєстрації. Підприємство здійснює свою діяльність на комерційній основі. Підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями згідно із законодавством. Підприємство не відповідає за зобов'язаннями засновника. Засновник не відповідає за зобов'язаннями підприємства, окрім випадків встановлених законом (п.п.3.1.,3.2. та 3.5. Статуту).
Згідно з п.4.3. Статуту джерелами формування майна підприємства є: кошти, майнові та немайнові права, цінні папери, інше рухоме і нерухоме майно; доходи, одержані від реалізації продуктів (товарів, робіт, послуг); кредити банків та кошти інших кредиторів; безоплатні або благодійні внески, пожертвування українських або іноземних юридичних чи фізичних осіб; майно, придбане або отримане на підставах, не заборонених законом; інші джерела, не заборонені законодавством України.
Слід звернути увагу, що зі змісту роз'яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України «Щодо здійснення закупівель замовниками» від 29.04.2016 (т. 1 а.с. 25), діяльність не є комерційною чи промисловою у разі, якщо держава, підконтрольні їй організації при забезпеченні певної державної потреби керуються іншими мотивами ніж прибутковість, водночас така діяльність не залежить від економічних ризиків і витрат не неї, оскільки держава визначила мету організації саме для здійснення такої діяльності та нормативно встановила спосіб, умови, ціни, тарифи тощо.
Натомість, діяльність здійснюється на комерційній основі у випадках, коли потреби держави та територіальної громади забезпечуються на конкурентному ринку.
Різниця в забезпеченні потреб у вищеперелічених випадках полягає в тому, що в першому випадку контрольовані державою інституції (організації) виконують публічні функції та зобов'язання перед державою чи громадою, установлені нормативно-правовими актами, розпорядчими рішеннями, статутами юридичних осіб, а не здійснюють таку діяльність на комерційній основі, де прибутковість є основною мотивацією.
Так, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту статуту позивача вбачається, що він здійснює підприємницьку діяльність саме на комерційній основі, матеріали справи не містять доказів того, що при здійсненні спірної закупівлі товару держава нормативно встановлювала спосіб, умови, ціни та тарифи для здійснення такої діяльності.
До того ж, слід врахувати особливість діяльності ДП «Сумський облавтодор», зокрема те, що забезпечення потреб держави та територіальної громади здійснюється на конкурентному ринку, що в свою чергу, додатково підтверджує те, що отримання прибутку є основною метою.
Окрім того, зі змісту положень пункту 4.3. Статуту позивача не вбачається, що Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету.
Доказів використання позивачем публічних фінансів при здійсненні спірної закупівлі матеріали справи не містять. При цьому, відповідачем не здійснювався аналіз господарської діяльності ДП «Сумський облавтодор» з метою встановлення у нього наявності або відсутності комерційної чи промислової основи.
З урахуванням наведених обставин, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції, що є недостатнім для віднесення позивача до «замовника» у розумінні Закону № 922-VIII посилання відповідача на наявність у статутному капіталі ДП «Сумський облавтодор» 100% державної частки, оскільки застосування вказаного критерію або критерію використання таким суб'єктом бюджетних коштів (публічних фінансів) повинно здійснюватись лише після аналізу господарської діяльності юридичної особи з метою встановлення в неї наявності або відсутності комерційної чи промислової основи.
Таким чином, Дочірнє підприємство «Сумський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» відповідає визначенню комерційного підприємства, наведеного у статті 74 ГК України.
Стосовно посилань скаржника на позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 29.09.2021 по справі 907/576/19, колегія суддів зазначає, що з огляду на зміст правовідносин, вказана позиція не підлягає врахуванню в рамках розгляду цієї справи. Релевантними у даній справі є висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 29.12.2022 року у справі № 260/1666/19.
Згідно з частиною 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про неправомірність висновку Управління Північно-східного офісу Держаудитслужби в Луганській області про результати моніторингу процедури закупівлі № UА-2023-05-26-006897-а від 24.10.2023 та наявність підстав для його скасування.
Як зазначено в п. 58 рішення Європейського суду з прав людини по справі "Серявін та інші проти України", суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, колегія суддів прийшла до висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
За приписами п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийнятим на підставі з'ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Східного офісу Держаудитслужби в особі Управління Східного офісу Держаудитслужби в Запорізькій області - залишити без задоволення.
Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 31.10.2024 по справі № 480/11934/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді Т.С. Перцова С.П. Жигилій