Головуючий І інстанції: Полях Н.А.
20 жовтня 2025 р. Справа № 520/3893/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Подобайло З.Г. , Катунова В.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025, по справі № 520/3893/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області
про визнання протиправними та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду із позовною заявою, у якій просила:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2025 №963260181906 про відмову у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі довідки від 07.08.2024 № 04-35/65/2024 про складові суддівської винагороди ОСОБА_2 , виданої Харківським апеляційним судом, без обмеження граничним розміром, без урахування фактично проведених виплат;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області перевести Позивача на підставі його заяви від 08.08.2024 з пенсії у зв'язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу», в розмірі 70 % від розміру пенсії померлого годувальника за віком, на підставі довідки від 07.08.2024 № 04-35/65/2024 про складові суддівської винагороди ОСОБА_2 , виданої Харківським апеляційним судом, без обмеження граничним розміром, без урахування фактично проведених виплат.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 задоволено частково позов.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 28.01.2025 №963260181906 про відмову у переведенні ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу».
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області прийняти рішення про переведення ОСОБА_1 на підставі заяви від 08.08.2024 з пенсії у зв'язку з втратою годувальника, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію у зв'язку з втратою годувальника згідно зі ст. 37 Закону України «Про державну службу» (Закон № 3723-ХІІ) в розмірі 70 % від розміру пенсії померлого годувальника за віком.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції при прийнятті рішення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору судом першої інстанції, зокрема апелянт вказав, що оскільки Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ з 01.05.2016 втратив чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VІІІ, а призначення пенсій у зв'язку з втратою годувальника Законом України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII взагалі не передбачено та той факт, що на теперішній час законодавець визначив інші умови призначення/перерахунку пенсії у зв'язку з втратою годувальника, а саме: відповідно до норм Закону №1058-ІV, позивачка не має законного права на перехід з пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію згідно Закону України «Про державну службу».
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області та отримує пенсію по втраті годувальника, померлого чоловіка ОСОБА_2 , відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 08.02.2024 року.
08.08.2024 позивач звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області із заявою, в якій просила перевести її з пенсії у зв'язку з втратою годувальника, призначеної згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування», на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, в розмірі 70% від розміру пенсії померлого годувальника за віком, обчислену відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ на підставі довідки від 07.08.2024 №04-35/65/2024 про складові суддівської винагороди ОСОБА_2 , виданої Харківським апеляційним судом, без обмеження граничним розміром, без урахування фактично проведених виплат.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.08.2024 №963260181906 "Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 " відмовлено у переведенні на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про державну службу» на підставі наданої довідки.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, позивач оскаржила останнє у судовому порядку.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №520/23412/24 визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 15.08.2024 №963260181906 "Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 ".
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024, врахувавши при цьому право ОСОБА_1 на надання інформації про умови призначення усіх видів пенсій, на які вона має право та роз'яснення можливості оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника, розрахованої з розміру пенсії за віком годувальника як за Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV, так і за Законом України "Про державну службу" від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
На виконання рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22.10.2024 у справі №520/23412/24 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянуто заяву позивача, за результатами чого відповідачем прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії від 28.01.2025 № 963260181906.
Позивач, не погодившись із рішенням відповідача, звернулась до суду із даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з протиправності рішення пенсійного органу про відмову у переведенні з пенсії за віком на пенсію у зв'язку з втратою годувальника відповідно до ст.37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За приписами п.6 ч.1 ст.92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
За змістом пункту 1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
У силу п.1 ч.1 ст.9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Спірним у даній справі є питання щодо наявності/відсутності підстав для переведення позивачки з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-VІ, на пенсію у зв'язку з втратою годувальника (судді, що перебував у відставці) згідно зі статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
01.05.2016 набрав чинності Закон України від 10.12.2015 №889-VIII "Про державну службу" пунктами 10, 12 Прикінцевих та Перехідних положень якого установлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України "Про державну службу" та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України "Про державну службу" у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Суд звертає увагу, що Закон №3723-XII втратив чинність на підставі Закону №889-VIII за винятком статті 37 Закону № 3723-XII, яка повинна застосовуватися до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу 11 Закону №889-VIIІ.
Відповідно до абзацу 5 частини 2 статті 46 Закону №889-VIII до стажу державної служби зараховується час перебування на посадах суддів.
Аналогічні приписи закріплено і у Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 та Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України 03.05.1994 №283 (який був чинним до 25.03.2016).
Відповідно до ч.ч. 13, 14 ст.37 Закону №3723-XII (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальника на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а на двох і більше членів сім'ї - 90 відсотків. До непрацездатних членів сім'ї належать особи, зазначені у статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених частиною десятою цієї статті, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Крім того, право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника особам, які були на його утриманні до отримання права на вихід на відповідну пенсію годувальником, законодавець пов'язує з наявністю у померлого стажу державної служби не менше 10 років та факту непрацездатності утриманця.
Аналіз вищезазначених норм дає підстави для висновку про те, що Законами №1058-IV та №3723-ХІІ регламентовано різні умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника та підстави для її перерахунку.
Отже, за наявності умов, передбачених Законом №889-VIII - стажу державної служби у ОСОБА_2 , на утриманні якого перебувала позивачка, остання має право на таку пенсію.
Вказані вище висновки відповідають позиції, викладеній Верховним Судом у постановах від 01.06.2022 у справі №420/9478/21, від 16.12.2021 у справі №752/5153/17.
Частина 1 ст.138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-VI передбачала, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
При цьому, частина 1 ст.142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII, яка набрала чинності 30.09.2016 року передбачає, що судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
Пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-VIII передбачено, що за наявності у особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (зокрема 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723.
Таким чином, обов'язковою умовою для виникнення у особи права на призначення пенсії на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ є дотримання сукупності вимог, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Жодних додаткових умов законом не встановлено.
Судовим розглядом встановлено, що на день смерті ОСОБА_2 були наявні необхідні умови для призначення йому пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ.
У правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 07.11.2023 у справі №420/9478/21 наголошено на наявності права утриманців судді, що перебував у відставці та отримував щомісячне довічне грошове утримання, на отримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ та вказано, що право на призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника на умовах, передбачених ст.37 Закону №3723-ХІІ, мають також непрацездатні члени сім'ї померлої особи, яка отримувала або мала право на пенсію за цим Законом.
Враховуючи, що ОСОБА_1 на момент звернення із заявою до пенсійного органу була членом сім'ї померлого годувальника, який за життя мав право на пенсійне забезпечення відповідно до умов Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ, колегія суддів вважає, що на позивачку також поширюються норми статті 37 Закону №3723-XII. А відтак, вона набула право на оформлення пенсії у зв'язку із втратою годувальника за Законом №3723-ХІІ.
Стосовно розміру пенсії у зв'язку із втратою годувальника за Законом №3723-ХІІ колегія суддів зазначає наступне.
Так, пенсія по втраті годувальника відповідно до ст.37 Закону №3723-ХІІ визначається у розмірі 70% від розміру пенсії годувальника за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 у справі №440/7341/20 вказав, що не є складовою для застосування пенсії за віком як базової величини для обчислення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника та обставина, що суддя у відставці не отримував пенсії за віком, а отримував щомісячне грошове утримання судді у відставці.
Верховний Суд у постановах від 21.12.2021 у справі № 440/7341/20 та від 07.11.2023 у справі №420/9478/21, враховуючи положення Законів №1058-VІ та №3723-ХІІ у їх сукупності, дійшов висновку, що частину 1 ст.37 Закону №1058-VI слід застосовувати з урахуванням того, що розмір пенсії у зв'язку із втратою годувальника - судді у відставці, що отримував щомісячне довічне грошове утримання, і на час смерті мав право па пенсію за віком на підставі ст.37 Закону №3723-ХІІ, визначається, зокрема, у розмірі 70% від розміру пенсії за віком, обчисленої на підставі ст.37 Закону № 3723-ХІІ.
Отже, у спірному випадку розмір пенсії позивачки у зв'язку з втратою годувальника повинен визначатись в розмірі 70% від розміру пенсії померлого годувальника за віком, обчислену відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ.
На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою апелянта з висновками суду першої інстанцій по їх оцінці, тому не можуть бути прийняті апеляційною інстанцією.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, колегія суддів, переглянувши у межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05.06.2025 по справі № 520/3893/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді З.Г. Подобайло В.В. Катунов