14 жовтня 2025 р.Справа № 520/10767/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Макаренко Я.М.,
Суддів: Жигилія С.П. , Перцової Т.С. ,
за участю секретаря судового засідання Кругляк М.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Заічко О.В., м. Харків, 61022, по справі № 520/10767/25
за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1
до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДПС у Харківській області (далі-відповідач), в якій просить:
- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12 березня 2025 року №00110312410 (форма «С»).
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року по справі №520/10767/25 адміністративний позов Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України (вул. Григорія Сковороди, буд. 46,м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н,61057, код ЄДРПОУ43983495) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено.
Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12 березня 2025 року №00110312410 (форма «С») яким Фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) та/або пені, у тому числі за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності у розмірі 2123237,44 (два мільйони сто двадцять три тисячі двісті тридцять сім грн 44 коп) за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.
Стягнуто з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДПРОУ - 43983495; адреса: 61057, Харківська обл., місто Харків, вул. Григорія Сковороди, буд 46) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_2 ) суму сплаченого судового збору у розмірі 12112,00 грн (дванадцять тисяч сто дванадцять гривень) та витрат на правову професійну правничу допомогу у розмірі 40000,00 грн (сорок тисяч гривень).
Головне управління ДПС у Харківській області, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на те, що висновки суду про задоволення позову не відповідають обставинам справи, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 червня 2025 року по справі №520/10767/25 винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів, вивчивши обставини справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.
Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 (далі - позивач, ФОП ОСОБА_1 ), з 07.08.2022 зареєстрований як фізична особа - підприємець за видами економічної діяльності: 46.69 Оптова торгівля іншими машинами й устаткуванням (основний); 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту.
09.12.2024 Головним управлінням ДПС у Харківській області, у зв'язку із надходженням листа Державної податкової служби України від 02.04.2024 №9377/7/99-00-24-04-02-07 щодо наявності податкової інформації, наданої Національним банком України, стосовно порушення валютного законодавства, видано наказ №5678-п «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ФОП ОСОБА_1 ».
На підставі зазначеного наказу, у період з 21.01.2025 по 23.01.2025, співробітниками ГУ ДПС у Харківській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) з питань дотримання вимог валютного законодавства за період діяльності з 13.02.2024 по 20.01.2025 за контрактом від 23.09.2022 №2309/22-1 (дата операції - 17.08.2023), за результатами якої складено Акт перевірки від 30.01.2025 №4176/20-40-24-10-08/ НОМЕР_1 (далі-Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки встановлено порушення ФОП ОСОБА_1 вимог частини 2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-VIII «Про валюту і валютні операції», пункту 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» у частині дотримання законодавчо встановленого строку розрахунків за експортним контрактом від 23.09.2022 №2309/22-1, укладеного з нерезидентом фірмою ТОВ «Системи екстреної медицини», юридична адреса: м.Алмати, пр.Сейфулліна, 502, 706 офіс, Казахстан, у сумі 56029,34 доларів США на 343 дні.
У зв'язку із встановленим порушенням, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення - рішення №00110312410 (форма «С») від 12.03.2025р., яким позивача зобов'язано сплатити пеню у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 2 123 237,44 грн.
Судом встановлено, що нарахування пені у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 2 123 237,44 грн. відбулося щодо виконання наступних договорів.
23.09.2022 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Системи екстреної медицини» (Казахстан) укладено Контракт №2309/22-1 на поставку приймачів малодозових для обробки рентгенівських зображень ІОНА-Р-2430 (у кількості 5 од.), виробництва ТОВ «НВК «Телеоптик»(м.Київ, Україна), на загальну суму 125 000 доларів США.
Відвантаження продукції за Контрактом №2309/22-1 відбувалося у 2 етапи, а саме: 15.12.2022 (ВМД від 17.12.2022 №22UA10032050450804) відвантажено приймачі малодозові для обробки рентгенівських зображень ІОНА-Р-2430 у кількості 2 одиниці; 15.08.2023 (ВМД від 17.08.2023 №23UA10034034616901) - 3 одиниці.
20.10.2022 позивачем від ТОВ «Системи екстреної медицини» отримана передоплата за Контрактом №2309/22-1 в розмірі 69000 доларів США.
Решта валютної виручки за Контрактом №2309/22-1 отримана 22.12.2022 в розмірі 14500 доларів США та 07.09.2023 - 41500 доларів США.
Отже, зазначене свідчить про те, що валютна виручка отримана ФОП ОСОБА_1 не пізніше граничних строків, визначених у постанові Правління Національного банку України від 24.02.2022 №18, а саме не пізніше 180 днів від дня митного оформлення продукції, що експортується, як то визначено у часті 2 статті 13 Закону України «Про валюту і валютні операції».
13.10.2022 між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Системи екстреної медицини» укладено Контракт №1310/22-1 на поставку комплексу рентгенівського мамографічного «Мадис» виробництва Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ, м.Харків, Україна, на суму 42000,00 Євро.
17.10.2022 ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Системи екстреної медицини» передплати за контрактом №1310/22-1 у розмірі 14500,00 Євро.
Зазначені обставини підтверджуються банківською випискою та не заперечуються контролюючим органом в Акті перевірки.
Разом з тим, через запровадження в України воєнного стану, постійні ракетні обстріли території міста Харкова, більшість підприємств скоротили виробництво та/або припинили виробництво товарів взагалі.
Після отримання передоплати за контрактом №1310/22-1 у розмірі 14500,00 Євро виявилось, що Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ не в змозі виготовити комплекс рентгенівського мамографічного «Мадис».
22.12.2022 між позивачем та ТОВ «Системи екстреної медицини» укладено додаткову угоду до Контракту №1310/22-1, пунктом 1 якої, за взаємною згодою сторін, вирішено звільнити продавця - ФОП ОСОБА_1 від зобов'язань по поставці товару згідно Специфікації №1 до Контракту №1310/22-1 від 13.10.2022.
У пункті 2 Додаткової угоди до Контракту №1310/22-1 вирішено у зв'язку з неможливістю продавця повернути отриману передоплату в розмірі 14500,00 Євро через введені обмеження Національним банком України на проведення вихідних платежів у валюті, зарахувати вищезазначену суму (14500 Євро), як попередню оплату за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022 у розмірі 14500,00 доларів США.
Додаткова угода до Контракту №1310/22-1 набула чинності з дня підписання.
З 22.12.2022 сума коштів у розмірі 14500,00 доларів США, сплачена за Контрактом №1310/22-1 від 13.10.2022, вважається такою, що сплачена за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022.
Також, 10.08.2023 між позивачем та ТОВ «Системи екстреної медицини» укладено Контракт №1008/23 на поставку комплексу рентгенівського мамографічного «Сима» виробництва Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ, м. Харків, Україна, на суму 37000,00 Євро.
11.08.2023 позивачем отримано передплату за контрактом №1008/23 від 10.08.2023 у розмірі 14500,00 Євро.
14.08.2023 позивачем отримано оплату у розмірі 22500,00 Євро.
Зазначені обставини підтверджуються банківськими виписками та не заперечуються контролюючим органом в Акті перевірки.
Разом з тим, після отримання грошових коштів з'ясувалося, що з незалежних від позивача обставин Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ, м. Харків, Україна не в змозі виготовити та поставити комплекс рентгенівського мамографічного «Сима».
07.09.2023 між позивачем та ТОВ «Системи екстреної медицини» укладено додаткову угоду до Контракту №1008/23, пунктом 1 якої, за взаємною згодою сторін, вирішено звільнити продавця - ФОП ОСОБА_1 від зобов'язань по поставці товару згідно Специфікації №1 до Контракту №1008/23 від 10.08.2023.
У пункті 2 Додаткової угоди до Контракту №1008/23 вирішено у зв'язку з неможливістю продавця повернути отриману передоплату в розмірі 37000,00 Євро через введені обмеження Національним банком України на проведення вихідних платежів у валюті, зарахувати вищезазначену суму (37000,00 Євро), як попередню оплату за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022 у розмірі 41500,00 доларів США.
Додаткова угода до Контракту №1310/22-1 набула чинності з дня підписання.
Отже, з 07.09.2023 сума коштів у розмірі 41500,00 доларів США, сплачена за Контрактом №1008/23 від 10.08.2023, вважається такою, що сплачена за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022.
Матеріалами справи підтверджується факт отримання позивачем повної оплати за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022 на суму 125000 доларів США, а саме: 20.10.2022 в розмірі 69000 доларів США, 22.12.2022 - 14500,00 доларів США та 07.09.2023 - 41500,00 доларів США.
На підставі висновків акту перевірки від 30.01.2025 №4176/20-40-24-10-08/2981420431 Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 березня 2025 року №00110312410 (форма «С»).
Не погоджуючись з вказаним вище податковим повідомленням - рішенням позивач звернувся до адміністративного суду з даним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12 березня 2025 року №00110312410 (форма «С») є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів осіб і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Отже, під час розгляду спорів щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суд зобов'язаний незалежно від підстав, наведених у позові, перевіряти оскаржувані рішення, дії та бездіяльність на їх відповідність усім зазначеним вимогам.
Податковий кодекс України є спеціальним законом з питань оподаткування та установлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначені заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу.
Так, відповідно до підпункту 19-1.1.4 пункту 19-1.1 статті 19-1 Податкового кодексу України (далі - ПК України), контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, здійснюють контроль за встановленими законом строками проведення розрахунків в іноземній валюті.
Правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ визначає Закон України «Про валюту і валютні операції» (далі - №2473-VIII), який встановлює відповідальність за порушення ними валютного законодавства.
Частиною першою статті 3 Закону № 2473-VIII встановлено, що відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
Так, відповідно до частини четвертої статті 11 Закону №2473-VIII, органами валютного нагляду відповідно до цього Закону є Національний банк України та центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику. Органи валютного нагляду в межах своєї компетенції здійснюють нагляд за дотриманням резидентами та нерезидентами валютного законодавства.
Частинами п'ятою, шостою цієї статті Закону передбачено, що Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентами (крім уповноважених установ) та нерезидентами вимог валютного законодавства.
Згідно з частиною дев'ятою статті 11 Закону № 2473-VIII, органи валютного нагляду мають право проводити перевірки з питань дотримання вимог валютного законодавства визначеними частинами п'ятою і шостою цієї статті суб'єктами здійснення таких операцій. Під час проведення перевірок з питань дотримання вимог валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок, надання доступу до систем автоматизації валютних операцій, підтвердних документів та іншої інформації про валютні операції, а також пояснень щодо проведених валютних операцій, а агенти валютного нагляду та інші особи, які є об'єктом таких перевірок, зобов'язані безоплатно надавати відповідний доступ, пояснення, документи та іншу інформацію.
За змістом частини десятої статті 11 Закону № 2473-VIII, у разі виявлення порушень валютного законодавства органи валютного нагляду мають право вимагати від агентів валютного нагляду та інших осіб, які є об'єктом таких перевірок і допустили такі порушення, дотримання вимог валютного законодавства та застосовувати заходи впливу, передбачені законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 12 Закону № 2473-VIII, Національний банк України за наявності ознак нестійкого фінансового стану банківської системи, погіршення стану платіжного балансу України, виникнення обставин, що загрожують стабільності банківської та (або) фінансової системи держави, має право запровадити встановлення граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Відповідно до частин першої, другої, третьої, п'ятої, восьмої статті 13 Закону № 2473-VIII, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
У разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
Порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, за результатами перевірки стягує у встановленому законом порядку з резидентів пеню, передбачену частиною п'ятою цієї статті.
Пунктом 14-2 постанови Правління Національного банку України від 24 лютого 2022 року № 18 Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану (далі Постанова 18) визначено, що граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 180 календарних днів та застосовуються до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Валютний нагляд за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків здійснюється відповідно до Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів (далі Інструкція), затвердженої Постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року №7 (далі - Інструкція).
Згідно з цією Інструкцією уповноважений банк здійснює валютний нагляд за дотриманням резидентом граничних строків розрахунків за операцією резидента з імпорту товарів, якщо на дату оплати резидентом товару нерезидентом не була здійснена поставка за операцією з імпорту товару з оформленням типів МД, зазначених у підпункті 3 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, та відображенням інформації про таке оформлення у реєстрі МД, або документів, зазначених у підпунктах 3, 4 пункту 9 розділу III цієї Інструкції, або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією. Банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).
Положення пункту 7 розділу II Інструкції про порядок валютного нагляду банків за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 02 січня 2019 року № 7, визначають, що банк розпочинає відлік установлених Національним банком граничних строків розрахунків:
- за операціями з експорту товарів: з дати оформлення митної декларації на продукцію, що експортується;
- за операціями з імпорту товарів: з дати здійснення платежу (списання коштів з рахунку клієнта).
Підпунктом 4 пункту 3 Інструкції встановлено, що днем виникнення порушення є перший день після закінчення встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків за операцією з експорту, імпорту товарів або строку, установленого відповідно до раніше виданих за цією операцією висновків.
Отже, відлік граничного строку розрахунків починається з дати митного оформлення експортованої продукції або з дати здійснення авансового платежу за імпортом. При цьому, граничний строк становить 180 календарних днів, і застосовується до операцій, здійснених з 05 квітня 2022 року.
Колегія суддів зазначає, що предметом перевірки контролюючим органом стала ВМД від 17.08.2023 №23UA10034034616901, оскільки позивачем були порушені граничні строки розрахунку у зв'язку з неповною сплатою за поставлений товар.
Так, з матеріалів справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Системи екстреної медицини» (Казахстан) укладено Контракт №2309/22-1 від 23.09.2022 року. (а.с.59-63 т.1)
Згідно до специфікації №1 до Контракту №2309/22-1 від 23.09.2022 року продавець зобов'язаний поставити приймачі малодозові для обробки рентгенівських зображень ІОНА-Р-2430, виробництва ТОВ «НВК «Телеоптик» (м.Київ, Україна) - у кількості 5 шт. на загальну суму 125 000 доларів США. Згідно до умов поставки строк постачання складає 180 днів з моменту першого авансового платежу за 100% предоплатою, або можлива оплата частинами. (а.с.64 т.1)
20 жовтня 2022 року від ТОВ «Системи екстреної медицини» на рахунок ФОП ОСОБА_1 надійшла передоплата за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022 в розмірі 68 970,66 доларів США, що підтверджується витягом з руху коштів. (а.с.85 т.1)
Відвантаження товару за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022 року було здійснено у 2 етапи:
- згідно до ВМД від 17.12.2022 №22UA10032050450804 відвантажено приймачі малодозові для обробки рентгенівських зображень ІОНА-Р-2430 у кількості 2 одиниці на суму 50 000 доларів США; (а.с.91 т.1)
- згідно до ВМД від 17.08.2023 №23UA10034034616901 відвантажено приймачі малодозові для обробки рентгенівських зображень ІОНА-Р-2430 у кількості 3 одиниці на суму 75 000 доларів США. (а.с.88 т.1)
З матеріалів справи встановлено, що зарахування оплати відповідно до ВМД від 17.12.2022 №22UA10032050450804 у сумі 50 000 доларів США було здійснено у зв'язку з отриманням 20.10.2022 року передплати у сумі 68970,66 Доларів США, решта коштів була внесена в оплату за товар, поставлений за ВМД від 17.08.2023 №23UA10034034616901, а саме - у сумі 18970,66 Доларів США (68970,66 - 50000). В подальшому, на підставі укладених додаткових угод до контрактів №1310/22-1 від 13.10.2022 та №1008/23 від 10.08.2023, сума оплати, яка була сплачена за договорами в розмірі 56000,00 доларів США була зарахована як попередня оплата за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022, тобто дана сума була врахована в оплату за поставку товару у відповідності до ВМД від 17.08.2023 №23UA10034034616901.
Правове регулювання всіх видів зовнішньоекономічної діяльності в Україні, включаючи зовнішню торгівлю, економічне, науково-технічне співробітництво, спеціалізацію та кооперацію в галузі виробництва, науки і техніки, економічні зв'язки в галузі будівництва, транспорту, експедиторських, страхових, розрахункових, кредитних та інших банківських операцій, надання різноманітних послуг визначено Законом України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року № 959-XII (далі по тексту Закон № 959-XII).
Приписами № 959-ХІІ визначено, що до видів зовнішньоекономічної діяльності, які здійснюють в Україні суб'єкти цієї діяльності, належать, зокрема, надання суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності України послуг іноземним суб'єктам господарської діяльності, в тому числі: виробничих, транспортно-експедиційних, страхових, консультаційних, маркетингових, експортних, посередницьких, брокерських, агентських, консигнаційних, управлінських, облікових, аудиторських, юридичних, туристських та інших, що прямо і виключно не заборонені законами України; надання вищезазначених послуг іноземними суб'єктами господарської діяльності суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності України.
Відповідно до статті 14 Закону № 959-ХІІ всі суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Згідно із положеннями частини четвертої статті 6 та частини першої статті 14 Закону № 959-ХІІ суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України, та самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.
Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Правила припинення зобов'язання сформульовані в главі 50 "Припинення зобов'язання" розділу І книги п'ятої "Зобов'язальне право" ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина 1 статті 598 ЦК України ), зокрема, зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною третьою якої господарське зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.
При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов'язаннях, де кредитор за одним зобов'язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов'язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов'язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов'язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов'язань можуть бути різними.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 вже зробив висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов'язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.
У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.10 вказаної Інструкції № 136 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 липня 2021 року у справі № 817/1200/15 сформував такий висновок: у разі припинення зобов'язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов'язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18 квітня 2024 року у справі № 420/11771/23, від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23, від 16 липня 2025 року у справі №320/29423/23.
Так, після укладення Контракту №2309/22-1 від 23.09.2022 року, в подальшому, між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Системи екстреної медицини» (Казахстан) укладено Контракт №1310/22-1 від 13.10.2022 року. (а.с.75-81 т.1)
Згідно до специфікації №1 до Контракту №1310/22-1 від 13.10.2022 року продавець зобов'язаний поставити комплекс рентгенівського мамографічного «Мадис», виробництва Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ - у кількості 1 шт. на загальну суму 45 000 Євро. Згідно до умов поставки строк постачання складає 120 днів з моменту першого авансового платежу за 100% предоплатою, або можлива оплата частинами. (а.с.82 т.1)
17 жовтня 2022 ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Системи екстреної медицини» передплату за контрактом №1310/22-1 від 13.10.2022 року у розмірі 14500,00 Євро, що підтверджується витягом з руху коштів. (а.с.86 т.1)
Однак, в подальшому, після отримання передоплати за контрактом №1310/22-1 у розмірі 14500,00 Євро, як зазначає позивач, виявилось, що Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ не має можливості виготовити комплекс рентгенівського мамографічного «Мадис».
У зв'язку з вказаним, 22.12.2022 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Системи екстреної медицини» (покупець) було укладено додаткову угоду №1 до Контракту №1310/22-1 від 13.10.2022 року. (а.с.83 т.1)
Згідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди ФОП ОСОБА_3 (продавця) було висвободено від зобов?язань по поставці Товару згідно Специфікації №1 до Контракту 1310/22-1 від 13 жовтня 2022 року.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди встановлено, що у зв?язку з неможливістю продавця повернути отриману попередню оплату у розмірі 14 500 Євро через введені обмеження Національним Банком України на проведення вихідних платежів у валюті, зарахувати вищезазначену суму (14 500 (Чотирнадцять тисяч п?ятсот) Євро) як попередню оплату за Контрактом №2309/22-1 від 23 вересня 2022 року у розмірі 14 500 (Чотирнадцять тисяч п?ятсот) доларів США.
Також, згодом 10.08.2023 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Системи екстреної медицини» (Казахстан) укладено Контракт №1008/23 від 10.08.2023 року. (а.с.65-71 т.1)
Згідно до специфікації №1 до Контракту №1008/23 від 10.08.2023 року продавець зобов'язаний поставити комплекс рентгенівського мамографічного «Сима» виробництва Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ - у кількості 1 шт. на загальну суму 37 000 Євро. Згідно до умов поставки строк постачання складає 120 днів з моменту першого авансового платежу за 100% предоплатою, або можлива оплата частинами. (а.с.72 т.1)
На виконання вказаного контракту, ТОВ «Системи екстреної медицини» сплатило на рахунок позивача предоплату 11.08.2023 року у розмірі 14500,00 Євро та 14.08.2023 року у розмірі 22 500,00 Євро, що підтверджується витягом з руху коштів. (а.с.86 т.1).
Однак, в подальшому, після отримання передоплати за контрактом №1310/22-1 у розмірі 37 00,00 Євро, як зазначає позивач, виявилось, що Фірма «Радмір» ДП АТ НДІРВ не має можливості виготовити та поставити комплекс рентгенівського мамографічного «Сима».
У зв'язку з вказаним, 07.09.2023 року між ФОП ОСОБА_1 (продавець) та ТОВ «Системи екстреної медицини» (покупець) було укладено додаткову угоду №1 до Контракту №1310/22-1 від 13.10.2022 року. (а.с.83 т.1)
Згідно до пункту 1 вказаної додаткової угоди ФОП ОСОБА_3 (продавця) було висвободено від зобов?язань по поставці Товару згідно Специфікації №1 до Контракту №1008/23 від 10.08.2023 року.
Пунктом 2 вказаної додаткової угоди встановлено, що у зв?язку з неможливістю продавця повернути отриману попередню оплату у розмірі 37 000 Євро через введені обмеження Національним Банком України на проведення вихідних платежів у валюті, зарахувати вищезазначену суму (37 000 Євро) як попередню оплату за Контрактом №2309/22-1 від 23 вересня 2022 року у розмірі 41500,00 доларів США.
Таким чином, у зв'язку з укладенням додаткових угод до контрактів №1310/22-1 від 13.10.2022 та №1008/23 від 10.08.2023, сума оплати, раніше здійснена за вказаними контрактами, вважається такою, що зарахована як попередня оплата за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022.
Зокрема, попередня оплата в розмірі 56 000,00 доларів США враховується як здійснена в рахунок виконання зобов'язань за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022.
Таким чином, сторонами було виконані умови Контракту №2309/22-1 від 23.09.2022 шляхом зарахування зустрічних вимог.
Між тим, колегія суддів не погоджується з висновком, що додаткові угоди укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Системи екстреної медицини» щодо зарахування передоплати за Контрактами №1310/22-1 від 13.10.2022 та №1008/23 від 10.08.2023, як оплату за Контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022 не підпадає під ознаки поняття «зарахування зустрічних вимог», виходячи з наступного.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду, Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду та Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в низці судових рішень дотримуються послідовної позиції щодо умов, яким мають відповідати вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, зокрема, вони мають: 1) бути зустрічними (кредитор за одним зобов'язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов'язанням є кредитором за другим); 2) бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, у зв'язку з чим зарахування як спосіб припинення зазвичай застосовується до зобов'язань із передачі родових речей, зокрема грошей). Правило про однорідність вимог поширюється на їхню правову природу, але не стосується підстави виникнення такої вимоги.
Отже, допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); 3) строк виконання таких вимог настав, не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги (постанова від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18; постанова від 16 квітня 2019 року у справі № 911/483/18; постанова від 21 листопада 2018 року у справі № 755/9929/15-ц).
Наведені висновки відображено також у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 29 грудня 2021 року у справі № 826/17678/15 та від 07 грудня 2023 року у справі № 420/21182/21.
Так, колегією суддів встановлено, що за контрактами №1310/22-1 від 13.10.2022 року та №1008/23 від 10.08.2023 року ФОП ОСОБА_1 отримав від ТОВ «Системи екстреної медицини» передоплату у розмірі 56 000,00 доларів США та не виконав поставку, тобто ФОП ОСОБА_1 став боржником перед покупцем.
При цьому, за контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022 року ТОВ «Системи екстреної медицини» зобов'язане сплатити вартість поставлених товарів на користь ФОП ОСОБА_1 , а тому ТОВ «Системи екстреної медицини» є боржником за контрактом №2309/22-1 від 23.09.2022.
Отже, вимоги між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Системи екстреної медицини» є зустрічними, однорідними, так як зобов'язання за контрактами №1310/22-1 від 13.10.2022 року та №1008/23 від 10.08.2023 припинені шляхом зарахування попередньої оплати, в рахунок раніше укладеного контракту №2309/22-1 від 23.09.2022 року.
Доводи апеляційної скарги, що здійснення правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог не є підставою для завершення банком валютного нагляду за зовнішньоекономічною операцією, колегія суддів вважає безпідставним, виходячи з наступного.
Так, пунктом 14-6 Постанови № 18, встановлено, що банк не має права завершити здійснення валютного нагляду за дотриманням резидентами граничних строків розрахунків за операцією з експорту/імпорту товарів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог.
Стосовно обмежень запроваджених вказаною нормою суд звертає увагу на наявність усталеної практики Верховного Суду щодо питання запровадження нормативно-правовими актами Національного банку України обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті.
Так, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду в зазначеній вище постанові від 31 січня 2020 року у справі №1340/3649/18 вказав наступне: «Практика обмежень щодо зняття з валютного контролю експортних операцій клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті вперше була запроваджена Постановою Правління НБУ від 20 серпня 2014 року №515 «Про врегулювання ситуації на валютному ринку України».
Метою такого обмеження було недопущення використання фінансової системи України для відмивання грошей і фінансування тероризму та врегулювання ситуації на валютному ринку України та контролю валютних операцій. Їх норми адресовані уповноваженому банку, що здійснює валютний контроль за експортною операцією. Саме у контексті мети введено в дію обов'язковий продаж на міжбанківському валютному ринку України частини надходжень у визначеному розмірі.
В подальшому, дія таких обмежень пролонгувалась Правлінням НБУ шляхом прийняття типових постанов, в т. ч. і постанов Правління НБУ №386 та №410, у пунктах 4 яких встановлено, що уповноважені банки не можуть знімати з контролю експортні операції клієнтів на підставі документів про припинення зобов'язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог в іноземній валюті 1-ї групи Класифікатора/російських рублях (незалежно від суми операції).
Водночас, вказані обмеження щодо зняття експортних операцій з валютного контролю, запроваджені Постановами Правління НБУ №386 та №410, адресовані виключно уповноваженим банкам. Обов'язок продажу валютної виручки у певному розмірі сам по собі не є обмеженням для сторін у здійсненні розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами шляхом зарахування зустрічних грошових вимог.
Крім того, вказані положення актів НБУ не регулюють підприємницької діяльності суб'єктів господарювання, не встановлюють форми розрахунків за зовнішньоекономічними контрактами та, як підзаконні акти, не можуть обмежувати дію норм Законів України, положення яких судом наведено вище, та якими передбачено вільний вибір сторонами контракту форми розрахунків.»
Аналогічна правова позиція відображена в постанові Верховного Суду від 07 лютого 2023 року у справі № 813/1342/16.
Колегія суддів враховує, що викладені вище правові висновки Верховного Суду були сформульовані у контексті застосування положень Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», який станом на момент виникнення правовідносин у тих справах був чинним.
Разом з тим, хоча зазначений Закон втратив чинність у зв'язку з набранням чинності Законом України «Про валюту і валютні операції», наведені вище висновки та підходи Верховного Суду залишаються актуальними та підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Це пояснюється тим, що Закон України «Про валюту і валютні операції» не запровадив нових концептуальних підходів до вирішення питання припинення зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог або відступлення права вимоги, не змінив засад свободи вибору способу розрахунків у межах законодавчо дозволених форм, а також не заперечив можливості припинення валютних зобов'язань способами, передбаченими цивільним законодавством.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22 січня 2025 року у справі № 420/12562/23, від 28 травня 2025 року у справі № 340/10367/23, від 16 липня 2025 року у справі №320/29423/23.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 19 вересня 2023 року в справі №804/15956/15, зазначивши, що зважаючи на те, що чинним законодавством України передбачено право сторін зовнішньоекономічних операційна на застосування такої форми розрахунків як зарахування (залік) зустрічних однорідних (грошових) вимог і таке право не може бути скасоване підзаконними актами, листами НБУ тощо, висновок судів про протиправність нарахування товариству пені за порушення термінів розрахунків є правильним.
Отже, правові висновки, сформульовані Верховним Судом у наведених вище постановах, зберігають свою правову значущість і можуть бути враховані при вирішенні цієї справи.
Таким чином, враховуючи встановлені у цій справі обставини, а саме: виконання зобов'язань резидента України перед нерезидентом за зовнішньоекономічним контрактом шляхом зарахування зустрічних вимог за наявності належним чином оформлених документів, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не було доведено наявність підстав для нарахування ФОП ОСОБА_1 пені за порушення строку розрахунку у сфері зовнішньоекономічної діяльності, з огляду на що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 12 березня 2025 року №00110312410 (форма «С») є протиправним та підлягає скасуванню, однак, частково з інших підстав та мотивів.
Враховуючи вищезазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції зміні в частині мотивів та підстав його прийняття.
Щодо доводів апеляційної скарги, що сума заявлених витрат на професійну правничу допомогу є завищеною, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно зі ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч. 1-4 ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
На підтвердження понесених судових витрат на правничу допомогу матеріали справи містять: копія договору про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2025р.; копія акту наданих послуг №1 від 01.05.2025р.; копія рахунку на оплату №1 від 01.05.2025р.; копія платіжної інструкції №DP00000013 від 06.05.2025р.
З матеріалів справи встановлено, що між ФОП ОСОБА_1 та Адвокатським бюро «Віталія Гордейчука» укладено договір про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2025р.
За умовами розділу 3 Договору про надання правової допомоги сторони погодили, що 1 (одна) година праці Адвокатського бюро при наданні послуг складає 4 000,00 грн.
Згідно до акту наданих послуг №1 від 01.05.2025р. до договору про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2025р. встановлено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2025р., виконавець здійснив наступну роботу щодо:
Проведення аналізу матеріалів документальної позапланової невиїзної перевірки, що оформлено актом від 30.01.2025 Nє4176/20-40-24-10-08/2981420431, а також первинних документів Клієнта. Загальна тривалість витраченого часу - 1 (одна) години.
Написання та подання до Харківського окружного адміністративного суду (справа 520/10767/25) позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 12 березня 2025 року №00110312410. Загальна тривалість витраченого часу - 7 (сім) годин.
Запланована участь адвоката у судових засіданнях в Харківському окружному адміністративному суді по справі 520/10767/25. Запланована тривалість витраченого часу - 2 (дві) години.
Загальна тривалість витраченого часу виконавця складає 10 (десять) годин. Загальна вартість усіх наданих послуг складає 40000,00 грн.
Таким чином, з наведеного слідує, що звертаючись до суду першої інстанції з заявою про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача надав до суду всі необхідні докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що має бути сплачена позивачем.
Разом з цим, відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.04.2019 у справі № 826/9047/16, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, колегія суддів, враховуючи заперечення відповідача, зазначає наступне.
Так, згідно до акту наданих послуг №1 від 01.05.2025р. запланована участь адвоката у судових засіданнях в Харківському окружному адміністративному суді мала тривати дві години, однак фактично представник позивача брав участь у судовому засіданні 12.06.2025 лише одну годину, а тому заявлений час у дві години є необґрунтованим. Отже, до компенсації підлягає сума 4 000 грн, а не 8 000 грн.
Враховуючи викладене та оцінивши всі аспекти даної справи, те що ціна позову складає 2 123 237,44 грн., колегія суддів вважає за необхідне зменшити заявлений представником позивача розмір судових витрат в суді першої інстанції до суми 36000,00 грн, яка вочевидь яка є співмірною сумою відшкодування витрат на правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача з огляду на складність даної справи, виконану адвокатом роботу та розмір штрафу, накладеним спірним податковим повідомлення-рішенням.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення витрат по оплаті правової допомоги в сумі 4000,00 грн..
Щодо витрат на правову допомогу в суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
16.09.2025 року від представника позивача надійшло клопотання про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу у розмірі 20 000,00 грн.
Згідно до акту наданих послуг №2 від 18.08.2025р. до договору про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2025р. встановлено, що на виконання умов Договору про надання правової допомоги №б/н від 14.02.2025р., виконавець здійснив наступну роботу щодо:
Написання та подання до Другого апеляційного адміністративного суду відзиву на апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області по справі 520/10767/25. Загальна тривалість витраченого часу - 4 (чотири) години.
Запланована участь адвоката у судових засіданнях в Другому апеляційному адміністративному суді по справі 520/10767/25. Запланована тривалість витраченого часу - 1 (одна) година.
Загальна тривалість витраченого часу Виконавця складає 5 (п'ять) годин. Загальна вартість усіх наданих послуг складає 20000,00 грн.
Однак, колегія суддів зазначає, що участь одного адвоката при розгляді справи в судах першої та апеляційної інстанцій (адвокат Гордейчук В.Вю, що брав участь у даній справі як представник позивача в судах першої та апеляційної інстанцій) свідчить про його обізнаність з обставинами щодо спірних правовідносин, що, поза сумнівом, істотно впливає на обсяг надання ним послуг в межах їх повторного вивчення.
Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 19.11.2020 року у справі № 520/7431/19.
Правова позиція позивача не змінювалась в судах першої та апеляційної інстанцій. Законодавство, яким регулюється спір у справі, документи та доводи, якими позивач обґрунтовував свою позицію, написання відзиву не вимагала великого обсягу юридичної і технічної роботи.
Таким чином, колегія суддів вважає, що заявлений у клопотанні представника позивача розмір відшкодування витрат позивача на правову допомогу в суді апеляційної інстанцій у розмірі 20000,00 грн. є суттєво завищеним та таким, що підлягає зменшенню.
З огляду на те, що правова позиція позивача не змінювалась на час розгляду справи у суді апеляційної інстанції, то колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення заявленого представником позивачем клопотання, та розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, складає 10000 грн.
Пунктом 2 ч.1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Відповідно до ч. 4 ст.317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 по справі № 520/10767/25 частково змінити в частині мотивів та підстав задоволення позовних вимог.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №520/10767/25 скасувати в частині стягнення з Головного управління ДПС у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 судових витрат на правову професійну правничу допомогу у розмірі 4000,00 грн (чотири тисячі гривень).
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.06.2025 року по справі №520/10767/25 залишити без змін.
Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (код ЄДПРОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч гривень).
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя Я.М. Макаренко
Судді С.П. Жигилій Т.С. Перцова
Повний текст постанови складено 20.10.2025 року