20 жовтня 2025 р. Справа № 520/25581/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Ніколаєва О.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 18.06.25 по справі № 520/25581/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, в якому просить суд:
- визнати протиправною відмову відповідача, викладену у листі від 08.04.2024 №10579-8756/Ф-02/8-2000/24 щодо невиплати позивачу різниці пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, ветерану МВС України позивачу у розмірі 420 672,60 грн (чотириста двадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 60 копійок) та у розмірі 94 262,98 грн (дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят дві гривні 98 копійок), які були нараховані відповідачем на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №520/19370/21 та від 21.06.2023 у справі №520/9162/23 і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб»;
- зобов'язати відповідача виплатити позивачу суми різниці пенсії, що підлягали виплаті чоловікові, пенсіонерові з числа військовослужбовців, ветерану МВС України, у розмірі 420 672,60 грн (чотириста двадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 60 копійок) та у розмірі 94 262,98 грн (дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят дві гривні 98 копійок), які були нараховані відповідачем на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №520/19370/21 та від 21.06.2023 у справі №520/9162/23 і залишились недоодержаними у зв'язку з його смертю, відповідно до статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 задоволено позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
Визнано протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області у виплаті ОСОБА_1 недоотриманої пенсії за життя чоловіка - ОСОБА_2 , оформлену листом від 08.04.2024 №10579-8756/Ф-02/8-2000/24
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі у розмірі 420 672,60 грн. (чотириста двадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 60 копійок) та у розмірі 94 262,98 грн. (дев'яносто чотири тисячі двісті шістдесят дві гривні 98 копійок), які були нараховані на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №520/19370/21 та від 21.06.2023 у справі №520/9162/23, але не була одержана за життя.
Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 968,96 грн. (дев'ятсот шістдесят вісім гривень 96 копійок).
Представник відповідача 02.04.2025 звернувся до суду з заявою про виправлення описки у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/25581/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 задоволено заяву представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виправлення описки у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/25581/24.
Виправлено описку у третьому абзаці резолютивної частини рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.02.2025 у справі № 520/25581/24, виклавши у наступній редакції:
"Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити виплату ОСОБА_1 суму недоотриманої пенсії у розмірі у розмірі 420 672,60 грн. (чотириста двадцять тисяч шістсот сімдесят дві гривні 60 копійок) та у розмірі 59 218,82 грн. (п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімнадцять гривень 82 копійки), які були нараховані на виконання рішень Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2021 у справі №520/19370/21 та від 21.06.2023 у справі №520/9162/23, але не була ним одержана за життя."
Не погодившись з вказаною ухвалою, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вважає що ухвала суду першої інстанції є незаконною та такою, що винесена з порушенням прав сторін на справедливий та змагальний судовий процес, а тому просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі №520/25581/24 та відмовити ГУ ПФУ в Харківській області у задоволенні заяви про виправлення описки.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, в що даному випадку суд першої інстанції не виправив арифметичну помилку, а фактично змінив резолютивну частину рішення, зменшивши суму стягнення на користь позивача на 35 044,16 грн. (94 262,98 грн. - 59 218,82 грн. = 35044,16 грн.), що є істотною зміною змісту рішення, а не виправленням технічної помилки.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі: відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Положеннями частини першої статті 253 КАС України передбачено, що суд, який постановив судове рішення, може з власної ініціативи або за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи виправити допущені в судовому рішенні цього суду описки, очевидні арифметичні помилки незалежно від того, набрало судове рішення законної сили чи ні.
З аналізу наведеної норми права вбачається, що правила статті 253 КАС України передбачають можливість після ухвалення судового рішення у справі усунути в ньому помилки технічного (неюридичного) характеру, тобто описки та очевидні арифметичні помилки.
Описками, у розумінні статті 253 КАС України, визнаються помилки, зумовлені неправильним написанням слів. Опискою необхідно вважати помилку, що порушує правила граматики, синтаксису, пунктуації, нумерації, що мають вплив на зміст судового рішення та його виконання.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених в судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення, він лише усуває неточності щодо встановлених фактичних обставин справи (наприклад, дати події, номера і дати документа, найменування сторін, прізвища, імені, по батькові особи, займаної посади тощо), або виправляє помилки, що мають технічний характер (тобто виникли при виготовленні тексту судового рішення). Отже, виправлення допущених у судовому рішенні описок, арифметичних чи технічних помилок допускається, якщо при цьому не зачіпається суть ухваленого судом рішення.
Так, суд може допустити помилку у найменуванні органу чи особи, у назві та реквізитах рішення, яке визнано протиправним, тощо.
Очевидною арифметичною помилкою є порушення правил арифметики при розрахунках завданої шкоди, невиплаченої зарплати тощо. Така помилка може призвести до неправильного визначення розміру задоволення позовних вимог грошового характеру.
Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 14 суд, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його прав осудності.
Суд вправі здійснити технічну заміну елементу, яка є очевидною й такою, що в подальшому може ускладнити виконання судового рішення.
Виправленню підлягають лише ті описки, що мають істотний характер. До таких належать: написання прізвищ та імен, адрес, зазначення дат і строків, зокрема, у резолютивній частині судового рішення, оскільки будь-яка описка має істотне значення і може ускладнити виконання рішення. Таким чином, описка трактується як явна неточність або незрозуміле формулювання.
Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не вправі змінювати зміст судового рішення.
Такого правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11 січня 2022 року у справі №921/730/13-г/3 (провадження № 12-6гс20) та у своїй постанові від 9 червня 2022 року (провадження №11-84сап21). Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 26 листопада 2019 року у справі №800/520/16 (провадження №11-684сап18) та постанові Верховного Суду від 3 грудня 2020 року у справі № 804/5600/16, ухвала Верховного Суду від 25 листопада 2021 року у справі №820/10744/15.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 9 червня 2022 року (провадження № 11-84сап21) зазначила, що описка, виправлення якої у судовому рішенні допускається відповідно до статті 253 КАС України, означає зроблену судом механічну (мимовільну, випадкову) граматичну помилку в рішенні, яка допущена під час його письмово-вербального викладу, яка може спотворити текст судового рішення чи призвести до його неправильного сприйняття. Вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні, суд не може змінювати суть свого рішення, він лише усуває ті неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи на його правосудність.
Отже, з метою оперативного та дієвого усунення помилок технічного (неюридичного, непроцесуального) характеру в судовому рішенні застосовується інструмент виправлення описок (помилок правопису, що впливають на зміст чи порядок виконання судового рішення) і очевидних арифметичних помилок у судовому рішенні (переважно щодо здійснення розрахунків у контексті задоволення позовних вимог фінансового характеру) під час засідання адміністративного суду, який прийняв таке рішення, як із його власної ініціативи, так і за заявою учасника справи чи іншої заінтересованої особи, незалежно від набрання судовим рішення законної сили.
Виправлення описки чи очевидної арифметичної помилки не є тотожною процесуальною дією до внесення до тексту судового рішення виправлень за правилами частини дев'ятої статті 243 КАС України, у межах якого виправлення вносяться в текст судового рішення після його виготовлення до моменту проголошення і вручення.
Таким чином, вирішуючи питання про виправлення описок чи арифметичних помилок, допущених у судовому рішенні (рішенні або ухвалі), суд не має права змінювати зміст судового рішення, він лише усуває такі неточності, які впливають на можливість реалізації судового рішення чи його правосудності.
Колегія суддів зазначає, що фактично заява Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виправлення описки свідчить про те, що відповідач фактично не погоджується із визначеною судом суми недоотриманої пенсії позивача. Тобто, позивач фактично просить доповнити зміст судового рішення іншою сумою недоотриманої пенсії позивача, яка судом не визначалася.
Верховний суд в постанові від 02.10.2025 по справі №520/32217/23 вказав, що змінювати зміст судового рішення, навіть у разі виявлення судом правових помилок, допущених під час його ухвалення, не допускається.
Таким чином, незгода зі змістом прийнятого судового рішення першої інстанції, є підставою для його оскарження в апеляційному порядку, визначеному статтею 293 КАС України, а не для виправлення описки.
На підставі вказаного, колегія суддів доходить висновку про те, що наведені заявником обставини, як підстава для внесення виправлення описки в рішення суду, не є ані очевидною арифметичною помилкою, ані опискою в розумінні приписів статті 253 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки змінюють зміст судового рішення. Суд першої інстанції, задовольняючі заяву відповідача про виправлення описки, зменшив розмір присуджених позивачу коштів із 94262,98 грн. до 59218,82 грн., чим фактично змінив резолютивну частину рішення та вплинув на обсяг задоволених позовних вимог.
Разом з тим, аналіз змісту мотивувальної та резолютивної частин рішення не дає підстав вважати, що суд першої інстанції мав намір задовольнити позов у меншому розмірі, зокрема в сумі 59 218,82 грн. У мотивувальній частині рішення суд першої інстанції зазначив про наявність підстав для повного задоволення позову, що узгоджується із змістом резолютивної частини. Внесення змін до цієї суми за результатами розгляду заяви про виправлення описки призвело до зміни суті судового рішення, що виходить за межі, визначені статтею 253 КАС України.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав для виправлення описки, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно зі ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що судове рішення постановлено з помилковим застосуванням норм процесуального права, а тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції, з прийняттям постанови, якою відмовити в задоволенні заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виправлення описки.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 18.06.2025 по справі № 520/25581/24 - скасувати.
Ухвалити постанову, якою у задоволені заяви представника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виправлення описки у рішенні Харківського окружного адміністративного суду від 20.01.2025 у справі № 520/25581/24 - відмовити .
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова