20 жовтня 2025 р. Справа № 520/2478/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 (суддя: Пасечнік О.В., м. Харків) по справі № 520/2478/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач-1, апелянт), Головного управління Пенсійного фонду України в Харківський області (далі - відповідач-2), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення Відділу перерахунків пенсії № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області №963280109676 від 30.10.2023, яким ОСОБА_1 відмовлено у перерахунку пенсії відповідно до ЗУ «Про державну службу» у зв'язку з відсутністю необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, м. Харків, Харківський р-н, Харківська обл., 61022, код ЄДРПОУ 14099344) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (РНКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) № 10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі та здійснити перерахунок пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу».
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023 з урахуванням висновків суду у цій справі.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 сплачену суму судового збору у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн. 20 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 в частині задоволених вимог та ухвалити нове рішення, яким апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області задовольнити та відмовити ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що згідно з пунктами 10 і 12 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №889-VIII на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ мають право особи, які станом на 01.05.2016 мають певний стаж на посадах державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу державної служби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на посадах державної служби). Однак, відповідно до ст. 3 Закону №889-VIII, чинність цього закону не поширюється на посадових осіб органів місцевого самоврядування. Разом з тим вказує, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України. За матеріалами електронної пенсійної справи позивачці вже призначалась пенсія згідно Закону України «Про державну службу». На даний момент ОСОБА_1 отримує пенсійну виплату відповідно до Закону №1058. Отже, оскільки ОСОБА_1 обіймала посаду державного службовця, пенсія порахована та виплачувалась відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Прикінцевими положеннями цього Закону (Р.15, п.4) передбачено, що якщо розмір пенсії розрахований за нормами цього Закону буде більший від розміру пенсії, обчисленої за «спеціальним» законом, проводиться автоматичне, без звернення особи, переведення пенсії на умовах, передбачених цим законом, за матеріалами пенсійної справи. Відтак, з огляду на вищеозначені норми, позивачку було переведено на пенсію за віком відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», як більш доцільний.
Позивач надала до суду відзив, в якому просить суд апеляційної інстанції залишити без змін рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, а апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п.3 ч. 1 ст.311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи ( в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у них доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ( у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 є пенсіонером, якому з 01.04.2009 була призначена пенсія.
При цьому, позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області.
Позивачем у позовній заяві вказано, що вона вийшла на пенсію та отримувала пенсію, як держслужбовець відповідно чинного на той час Закону, що підтверджується пенсійним посвідченням НОМЕР_2 , виданим Харківським Комінтернівським управлінням від 06.04.2009. Оскільки пенсіонерам дозволено після виходу на пенсію працювати, позивачка продовжила перебувати на службі в органах місцевого самоврядування.
Зі спливом часу, без відповідної заяви позивачки, без попередження - позивачку було переведено з пенсії державного службовця на звичайну пенсію. Для з'ясування даної ситуації позивачка звернулась до територіального органу Пенсійного фонду України та з наданих пояснень стало відомо, що переведення відбулось в інтересах позивачки, її запевнили, що цей тип пенсії є більш оптимальним (на той час) та за бажанням позивач може в будь-який момент повернутись на належний їй пенсійний вид забезпечення.
З записів трудової книжки позивачки та вкладиша серії НОМЕР_3 вбачається, що остання, зокрема, працювала:
- з 17.02.2005 до 19.02.2009 начальником управління освіти (запис № 18); Розпорядженням голови Комінтернівської райради № 36 від 17.02.2005 позивачу присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 19); Розпорядженням голови Комінтернівської райради № 32 від 19.02.2007 позивачу присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 21); Розпорядженням голови Комінтернівської райради № 62 від 19.02.2009 позивачу присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 22);
- з 06.03.2009 до 31.03.2010 продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 23);
- з 31.03.2010 до 01.01.2011 продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 24);
- з 01.01.2011 по 30.03.2021 Розпорядженням Харківського міського голови від 31.12.2010 № 3943 з 01.01.2011 переведено на посаду начальника управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради (запис № 25); Розпорядженням Харківського міського голови від 21.02.2011 № 755 позивачу присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 26); Розпорядженням Харківського міського голови від 28.02.2013 № 808/2к позивачу присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 26);
- з 31.03.2021 до 31.03.2022 Розпорядженням Харківського міського голови від 29.03.2021 № 402/2к продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 28);
- з 31.03.2022 до 31.03.2023 Розпорядженням Харківського міського голови від 25.03.2022 № 262/2к продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 29);
- з 31.03.2023 по теперішній час - Розпорядженням Харківського міського голови від 29.03.2023 № 395/2к продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 30).
Позивачкою 25.10.2023 було подано до відповідача заяву про переведення її з пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Як зазначено позивачкою, до заяви про призначення пенсії додано копії всіх документів, необхідних для призначення пенсії.
Рішенням відділу перерахунків пенсій №3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області №963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви №10707 від 25.10.2023 із посиланням на п.п. 10 і 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказано, що на посадових осіб органів місцевого самоврядування поширюється чинність Закону України від 07.06.2001 року №2493 «Про службу в органах місцевого самоврядування», відповідно до якого цій категорії осіб присвоюються ранги осіб органів місцевого самоврядування.
Водночас із посиланням на п.5 розділу V Закону України «Про місцеве самоврядування» та його чинність у часі вказано, що за даними трудової книжки, що знаходяться в матеріалах ЕПС з 17.02.2005 позивач призначена на посаду начальника Управління освіти Харківської міської ради, прийнята присяга посадової особи місцевого самоврядування та присвоєно 13 ранг. З 19.02.2007, 19.02.2009, 21.02.2011, 21.02.2013 присвоєно чергові ранги посадової особи місцевого самоврядування. Оскільки позивач не набуває необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» вона не має.
Не погодившись з рішенням Відділу перерахунків пенсії № 3 Управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг Головного управління Пенсійного фонду України у Львівський області №963280109676 від 30.10.2023, позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки позивачка має стаж на посаді державної служби понад 10 років, та, ураховуючи, що станом на 01 травня 2016 року позивачка працювала на посаді, робота на якій зараховується до державної служби, то вона має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Отже, належним способом захисту прав останньої є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 №10707 від 25.10.2023, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених статтею 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до преамбули Закону №1058-ІV, останній визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У статті 9 Закону №1058-ІV зазначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Статтею 10 Закону №1058-ІV передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Пунктом 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII передбачено, що Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-ХІІ втратив чинність, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 розділу XI Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII.
Відповідно до пункту 10 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII, державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Положеннями пункту 12 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону №889-VIII встановлено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 статті 37 Закону №3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 Закону №1058-ІV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
За наведеного правового регулювання, обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених частиною 1 статті 37 Закону №3723ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII, а саме: щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Подібних висновків щодо застосування зазначених норм матеріального права дійшов Верховний Суд у рішенні від 04.04.2018 у зразковій справі №822/524/18, а також у постановах від 01.12.2020 у справі №466/6057/17, від 16.12.2021 у справі №538/804/17, від 22.06.2021 у справі №308/67/17, від 29.09.2022 у справі №234/6967/17 та від 29.11.2022 у справі №431/991/17.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 №229 (далі-Порядок №229), стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом України "Про державну службу" від 10.12.2015 №889-VIII обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII.
Згідно з пунктом 8 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.
Відповідно до пункту 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (далі-Порядок № 283), що діяв до набрання чинності Законом України «Про державну службу» №889-VIII, робота на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування зараховується до стажу державної служби.
Згідно з пунктом 4 цього Порядку, до стажу державної служби зараховуються, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування».
Порядок №283 втратив чинність у зв'язку із затвердженням 25 березня 2016 року постановою № 229 Кабінету Міністрів України нового Порядку обчислення стажу державної служби.
Згідно з пунктом 4 Порядку №229, до стажу державної служби зараховується, зокрема, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
У висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 26.06.2018 у справі №735/939/17 зазначено, що час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України «Про службу в органах місцевого самоврядування», входить до стажу державної служби.
Судом апеляційної інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідно до записів трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_3 остання, зокрема, працювала:
- з 17.02.2005 до 19.02.2009 начальником управління освіти (запис № 18); Розпорядженням голови Комінтернівської райради № 36 від 17.02.2005 позивачу присвоєно 13 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 19); Розпорядженням голови Комінтернівської райради № 32 від 19.02.2007 позивачу присвоєно 12 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 21); Розпорядженням голови Комінтернівської райради № 62 від 19.02.2009 позивачу присвоєно 11 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 22);
- з 06.03.2009 до 31.03.2010 продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 23);
- з 31.03.2010 до 01.01.2011 продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 24);
- з 01.01.2011 по 30.03.2021 Розпорядженням Харківського міського голови від 31.12.2010 № 3943 з 01.01.2011 переведено на посаду начальника управління освіти адміністрації Комінтернівського району Харківської міської ради (запис № 25); Розпорядженням Харківського міського голови від 21.02.2011 № 755 позивачу присвоєно 10 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 26); Розпорядженням Харківського міського голови від 28.02.2013 № 808/2к позивачу присвоєно 7 ранг посадової особи місцевого самоврядування (запис № 26);
- з 31.03.2021 до 31.03.2022 Розпорядженням Харківського міського голови від 29.03.2021 № 402/2к продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 28);
- з 31.03.2022 до 31.03.2023 Розпорядженням Харківського міського голови від 25.03.2022 № 262/2к продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 29);
- з 31.03.2023 по теперішній час - Розпорядженням Харківського міського голови від 29.03.2023 № 395/2к продовжено термін перебування на службі в органах місцевого самоврядування (запис № 30).
Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області вважає, що не враховується до стажу державного службовця позивача періоди роботи з 17.02.2005, оскільки позивачка не набуває необхідного стажу роботи на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про державну службу» .
Пунктом 4 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про державну службу" № 889 передбачено, що до стажу державної служби зараховуються час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування".
Відповідно до приписів ст.1, 2, 22 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" № 2493, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.
Посадовою особою місцевого самоврядування є особа, яка працює в органах місцевого самоврядування, має відповідні посадові повноваження щодо здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій і отримує заробітну плату за рахунок місцевого бюджету.
До стажу служби в органах місцевого самоврядування зараховується період роботи на посадах, на які поширюється дія цього Закону, а також на посадах і в органах, час роботи в яких зараховується до стажу державної служби.
Відповідно до пункту 6 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2016 № 229, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності Законом № 889 обчислюється відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889.
Згідно з п. 8 розділу XI Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889, стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством. До набрання чинності Законом № 889 діяв Порядок обчислення стажу державної служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (надалі - Порядок № 283).
Відповідно до п. 2 Порядку № 283, до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених у статті 14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
За статтею 14 Закону № 2493, посади, які обіймала позивачка за час роботи в органах місцевого самоврядування, відносяться до посад, визначених статтею 14 Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування», та станом на 01.05.2016 такий стаж позивача складає понад 10 років.
Абз.13 п.2 Порядку №283 передбачено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема: на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених ст.14 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування", а також на інших посадах, не зазначених у цій статті, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад в органах місцевого самоврядування.
Верховний Суд у постанові від 10 травня 2018 року у справі №351/1792/17 зазначив, що після набрання чинності Закону України "Про державну службу" №889-VIII положення законодавства в частині механізму обрахунку стажу державної служби не змінилися. Відповідно ст. 46 Закону України "Про державну службу" №889-VIII та п.4 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року №229, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом України "Про службу в органах місцевого самоврядування", зараховується до стажу державної служби.
Посади, які обіймала позивач в спірний період відноситься до посад, визначених ст. 14 Закону № 2493 підтверджується зокрема й тим, що позивачу присвоювались ранги посадової особи місцевого самоврядування, що підтверджується відповідними записами у трудовій книжці.
У силу п. 4 ч. 2 ст. 46 Закону № 889, час перебування на посадах в органах місцевого самоврядування, передбачених Законом № 2493 зараховуються до стажу державної служби.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що доводи відповідача про те, що стаж роботи на посадах в органах місцевого самоврядування не може бути зарахований як стаж державного службовця, який за наявності відповідного стажу дає право на призначення пенсії державного службовця, є безпідставними.
Оскільки судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в спірні періоди працювала на посаді державного службовця та мала відповідний ранг, то у Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області відсутні підстави неврахування зазначеного періоду до відповідного загального стажу державного службовця.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області № 963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023.
У межах спірних правовідносин органом, що приймав рішення №963280109676 від 30.10.2023 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 , відповідно до заяви № 10707 від 25.10.2023, є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.
Колегія суддів зауважує, що відповідачем у справах, в яких оспорюються, зокрема, рішення, ухвалені в результаті розгляду заяви про призначення пенсії, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, який прийняв відповідне рішення.
Отже, враховуючи, що рішення №963280109676 від 30.10.2023 прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області за принципом екстериторіальності, саме останнє досліджувало пенсійні документи позивача і вирішувало питання щодо перерахунку його пенсії, тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 № 10707 від 25.10.2023, з урахуванням висновків суду у цій справі.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване судове рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 09.04.2025 по справі № 520/2478/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко