20 жовтня 2025 р.Справа № 953/3476/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Подобайло З.Г.,
Суддів: Чалого І.С. , Ральченка І.М. ,
за участю секретаря судового засідання Кіт Т.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2025, головуючий суддя І інстанції: Дяченко О.М., повний текст складено 04.09.25 року по справі № 953/3476/25
за позовом ОСОБА_1
до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2
про скасування постанови
11.04.2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі по тексту - ІНФОРМАЦІЯ_3 ) про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, у якому просить скасувати постанову № 7138 від 05.04.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 , та закрити провадження у справі.
Рішенням Київського районного суду м. Харків від 01.08.2025 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_2 № 7138 від 05.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 гривень; справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП закрито; стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань призначених для ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 605,60 грн.
04.08.2025 року до суду через систему «Електронний суд» від представника позивача адвоката Хоміч А.А. надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, в якій просить стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_2 суму витрат на професійну правову допомогу адвоката у розмірі 10 000,00 грн.
Додатковим рішенням Київського районного суду м. Харків від 04 вересня 2025 року заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат задоволено частково. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмір 500,00 (п'ятсот, 00) грн. В іншій частині заяви відмовлено.
ОСОБА_1 , не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції , подав апеляційну скаргу , вважаємо додаткове рішення суду таким , що прийнято з порушенням норм процесуального права. Вказує , що матеріали справи № 953/3476/25 не містять жодних заперечень чи письмових доказів з боку відповідачів - ІНФОРМАЦІЯ_5 та ІНФОРМАЦІЯ_6 - які б спростовували належність, співмірність чи розумність заявлених витрат. Відповідачами не було подано клопотань про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, не наведено аргументів, що обґрунтовували б їх непропорційність чи завищеність. Натомість позивачем дотримано усіх процесуальних вимог щодо підтвердження витрат, передбачених статтями 132, 134, 139 КАС України, а також практикою Верховного Суду та ЄСПЛ, відповідно до якої на підтвердження фактичності й неминучості витрат достатньо надати договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про узгодження та оплату гонорару, та акти про виконання робіт. У цій справі сума витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000 грн документально підтверджена та відповідає як складності спору, так і значенню його вирішення для позивача, оскільки мова йшла про оскарження постанови суб'єкта владних повноважень, яка тягла за собою притягнення до адміністративної відповідальності та накладення штрафу у розмірі 17 000 грн. З огляду на ціну позову, значення справи для захисту прав позивача, а також відсутність будь-яких доказів від відповідачів, що спростовували б розмір заявлених витрат, суд першої інстанції не мав правових підстав для зменшення суми відшкодування. Таким чином, у матеріалах справи наявний повний і достатній пакет доказів, що підтверджують дійсність, неминучість та співмірність заявлених витрат на правничу допомогу. Їх зменшення до 500 грн у додатковому рішенні суду від 04.09.2025 року не відповідає критеріям справедливості, пропорційності та правової визначеності, що прямо суперечить як положенням національного законодавства, так і стандартам практики ЄСПЛ. Також, вважає , що суд обмежився загальним посиланням на «нескладність» справи та «явну завищеність» витрат, але не навів конкретних аргументів, які саме надані адвокатом послуги є надмірними чи непропорційними, не проаналізував обсяг виконаної роботи, не врахував значення результату справи для позивача та відсутність з його боку зловживань процесуальними правами. Крім того, залишено поза увагою той факт, що позивачем були надані всі необхідні документи, що підтверджують фактичність і неминучість витрат (договір, додаткова угода, акт виконаних робіт), а розмір гонорару був погоджений сторонами у межах принципу свободи договору. Таким чином, зменшення суми відшкодування до 500 грн без належної аргументації та конкретної оцінки доказів суперечить критеріям реальності та розумності витрат, встановленим як національним законодавством, так і практикою Верховного Суду та ЄСПЛ. Також, вказує попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які апелянт очікує понести у зв'язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції, становить 3 726, 72 (сімсот двадцять шість гривень 72 копійки) , з яких 3000 гривень - сума витрат на правову допомогу, а 726, 72 грн - сума сплаченого судового збору, що є орієнтовною сумою витрат на професійну правничу допомогу. Докази понесення зазначених витрат будуть надані в процесі розгляду апеляційної скарги. Просить суд скасувати додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2025 року у справі № 953/3476/25 в частині відмови у стягненні витрат на правову допомогу та ухвалити нове рішення, яким заяву позивача ОСОБА_1 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задовольнити у повному обсязі; стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 (десять тисяч) грн; здійснити новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, відповідно до вимог статті 317 КАС України.
Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, перевіривши в межах апеляційної скарги додаткове рішення суду першої інстанції , доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Приймаючи додаткове рішення, суд першої інстанції , взявши до уваги, що справа є нескладна та розглядається в порядку спрощеного провадження; обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, їх реальність та необхідність, дійшов висновку, що визначений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду справи у сумі 10 000,00 грн є явно завищеним, витрати у зазначеній сумі не можна визнати належно обґрунтованими та необхідними в контексті обставин цієї справи. Враховуючи викладені обставини, складність справи, дослідивши докази на підтвердження витрат позивача на правничу допомогу, а також з метою дотримання критерію розумності розміру понесених стороною витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що необхідний фактичний обсяг правової допомоги у цій справі є меншим, а тому такий обсяг виконаних робіт підлягає зменшенню та стягненню з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу, понесених у цій справі у сумі 500, 00 грн.
Надаючи оцінку вказаному додатковому рішенню суду першої інстанції, колегія суддів виходить з такого.
Так, із заяви позивача про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу вбачається , що позивач просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правничу допомогу в сумі 10000,00 грн.
За приписами статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до статті 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, судом не вирішено питання про судові витрати.
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).
Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п'ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, питання розподілу судових витрат пов'язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).
Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.
Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 04.02.2020 у справі № 280/1765/19, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, які входять до предмета доказування у справі, мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі “Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі “Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі “Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов'язково понесені та мають розумну суму.
Колегія суддів зазначає, що з аналізу статті 134 КАС України випливає, що крім того, що зазначена стаття забезпечує право особи на правову допомогу, з іншого боку, вона запобігає зловживанню правом на компенсацію витрат на правову допомогу в т.ч. неоднаковій судовій практиці, встановлюючи критерії співмірності, які визначені в частині 5 цієї статті. Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат обґрунтовано у кожному конкретному випадку за критеріями співмірності необхідних і достатніх витрат.
Колегія суддів звертає увагу на те, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченого адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.
При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.
Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).
У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
З матеріалів справи встановлено , що між ОСОБА_1 та Адвокатським об'єднанням «Хоміч, Токарєв та партнери» укладено договір про надання правової допомоги № 13/25ф від 10.04.2025 року, у якому сторони погодили порядок та умови надання правової допомоги.
За умовами договору (пункт 1.5.), сторони погодили, що розмір гонорару за надану в межах договору правову допомогу визначається сторонами окремою додатковою угодою, яка є невід'ємною частиною договору. У зв'язку з цим, в позовній заяві по справі заявлено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат, який позивач очікує понести у зв'язку із розглядом цієї справи. Позивач зобов'язався надати суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги не пізніше 5 (п'яти) днів з дня ухвалення рішення по справі.
Додатковою угодою №1 від 04.08.2025 до договору про надання правової допомоги №13/25ф від 01.04.2025 сторони погодили фіксований гонорар в розмірі гривень, з урахуванням судового збору, який позивач сплачує Об'єднанню за представництво його інтересів в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою №953/3476/25, яка розглядалась Київським районним судом м. Харкова та включає:
-01.04.2025 консультація з приводу правових питань щодо скасування Постанови № 7138 від 05.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 гривень (2 год фіксований розмір) ;
-11.04.2025 підготовка та відправка позовної заяви про скасування постанови № 7138 від 02.04.2025 року про притягнення до адміністративної відповідальності (5 год фіксований розмір);
- 21.04.2025 участь в судовому засіданні Київського районного суду м. Харкова (2 год фіксований розмір);
- 30.06.2025 підготовка та відправка клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (0.5 год фіксований розмір );
- 23.07.2025 підготовка та відправка клопотання про долучення доказів до матеріалів справи (0.5 год фіксований розмір);
- 04.08.2025 підготовка та відправка заяви про ухвалення додаткового рішення по справі 953/3476/25 (1 год фіксований розмір).
Всього 11 год. - 10 000 грн.
В підтвердження надання правової допомоги надано акт виконаних робіт № 13/25ф від 10.04.2025.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 23.01.2025 року у справі № 240/32993/23 від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, оскільки зі змісту вказаних норм процесуального права можна зробити висновок, що достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, але не обґрунтування, яка саме кількість часу витрачена на відповідні дії.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи, суд, враховуючи заперечення відповідача, зазначає, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.
Верховний суд у постанові від 29.08.2024 у справі № 560/10132/21 зазначив, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 10.07.2024 у справі № 340/1498/22.
Крім того, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.02.2023 р. у справі № 755/2587/17.
Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв'язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 19.01.2023 у справі № 345/136/18, з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини, розумність гонорару та витрачений адвокатом час, Суд, за відсутності клопотання іншої сторони, самостійно зменшив розмір витрат на професійну правничу допомогу внаслідок їх непропорційності.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, висловленого у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, розмір винагороди за надання правової допомоги, визначений у договорі у вигляді фіксованої суми, не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу на зміст ч. 4 ст. 134 КАС України, яка запроваджена «для визначення розміру витрат», у той час як в межах цієї справи розмір гонорару адвоката встановлений сторонами договору у фіксованому розмірі, не залежить від обсягу послуг та часу витраченого представником позивача, а отже є визначеним.
Крім того, відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару у такому випадку.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
Також, Судом наголошено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 22 травня 2024 року у справі №227/2301/21 щодо розподілу судових витрат дійшла наступних висновків: «….. 12.33. У постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2021 року у справі № 757/29103/20-ц (провадження № 61-11792св21) зазначено, що в разі підтвердження обсягу наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, обґрунтованості їх вартості витрати за такі послуги підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України). Визначальним у цьому випадку є факт надання адвокатом правової допомоги у зв'язку з розглядом конкретної справи.».
Велика Палата Верховного Суду при розгляді справи № 755/10947/17 зазначила, що незалежно від того, чи перераховані усі постанови, у яких викладена правова позиція, від якої відступила Велика Палата, суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати.
Колегія суддів зазначає , що докази, які надані позивачем в підтвердження понесення витрат на правову допомогу свідчать про пов'язаність договору про надання правничої допомоги саме у справі № 953/3476/25, а відповідно й сплаченого позивачем гонорару із цією справою.
Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суд має виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21).
В цій постанові (№922/1964/21) Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, враховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Крім того, у справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).
У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов'язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов'язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).
Отже, надані позивачем докази в підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу не є безумовною підставою для їх відшкодування в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Схожі висновки викладено в постановах Верховного Суду від 02.07.2020 у справі № 362/3912/18 та від 31.07.2020 у справі № 301/2534/16-ц.
Так, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 у справі «Меріт проти України».
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
При наданні оцінки обґрунтованості заявленого до відшкодування розміру витрат на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховує, що позовна заява є незначною за обсягом (11 сторінок), а тому її складення не потребувало витрат великої кількості часу та зусиль адвоката.
Дана справа є справою незначної складності та підготовка до вказаної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребувала затрат значного часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Щодо послуги : «консультація з приводу правових питань щодо скасування Постанови № 7138 від 05.04.2025 по справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення штрафу у розмірі 17 000,00 гривень» колегія суддів зазначає, що така послуга є складовою процесу написання позовної заяви та не може вважатись окремою послугою правового характеру, а відтак окремому стягненню з відповідача на користь позивача не підлягають.
Щодо послуги « 21.04.2025 (16:45) участь в судовому засіданні Київського районного суду м. Харкова 2 год фіксований розмір» , колегія суддів зазначає , що представник позивача Хомич А.А. брав участь у судовому засіданні 21.04.2025 , яке почалося о 16:41:36 та закінчилося о 16:54:19 згідно протоколу судового засідання (а.с.39-40), тобто , участь в судовому засіданні не потребувала затрат значного часу, який заявлений позивачем.
Послуги з підготовки та відправки клопотання про долучення доказів до матеріалів справи також не вимагали великого обсягу юридичної та технічної роботи, не потребували затрат значного часу та зусиль, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Що ж стосується послуги з підготовки та написання заяви про ухвалення додаткового рішення по справі щодо розподілу судових витрат , то такий вид послуги, на думку суду, не пов'язаний зі справою по суті спору.
Заява сторони про розподіл судових витрат фактично є дією спрямованою на реалізацію стороною свого права лише на подання доказів щодо витрат, які вже понесені такою стороною.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 02 лютого 2024 року у справі № 910/9714/22.
З огляду на вищенаведене, колегія суддів також відхиляє це як окремий вид послуги.
З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що стягнутий судом першої інстанції розмір витрат на професійну правничу допомогу сумою 500 грн є непропорційно зменшеним, оскільки не відповідає складності справи та обсягу опрацьованих адвокатом документів, а також є непропорційним із ціною позову, та витраченим адвокатом часом на виконання відповідних робіт, а відтак підлягає збільшенню.
Рішенням Ради адвокатів Харківської області № 13/1/7 від 21.07.2021 "Про розгляд звернень адвокатів Харківщини стосовно необхідності перегляду розробки (мінімальних) ставок адвокатського гонорару" встановлено, що розмір адвокатського гонорару за годину становить 25 відсотків мінімальної заробітної плати, тобто 2000,00 грн станом на момент звернення до суду з цим позовом.
Таким чином, враховуючи досліджені судом докази на підтвердження понесених позивачем витрат, які містять детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних за умовами відповідного договору, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, з огляду на ступень складності даної справи, обсяг виконаної адвокатом роботи, а також прийняття судом першої інстанції рішення про задоволення позову, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для збільшення визначеного судом першої інстанції розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає до стягнення із 500,00 грн до 3000 грн.
Відповідно до статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 315 КАС України суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Підставами для зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи (частина перша статті 317 КАС України). Зміна судового рішення може полягати, зокрема, у доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 317 КАС України).
З огляду на те, що суд першої інстанції задовольняючи вимогу представника позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, неправильно визначив їх розмір, колегія суддів вважає, що додаткове рішення Київського районного суду м. Харків від 04 вересня 2025 року в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції: «Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмір 3000,0 грн.». В іншій частині додаткове рішення Київського районного суду м. Харків від 04 вересня 2025 року у справі № 953/3476/25 залишити без змін.
Щодо стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги колегія суддів враховує, що вимоги про розподіл судових витрат не належать до позовних і не впливають на розмір ставки судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а також з огляду на те, що розмір судового збору за подання скарги на рішення суду залежить від суми судового збору, що підлягав сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (крім оскарження ухвали суду з процесуальних питань), підстави вимагати сплати судового збору за подання апеляційної або касаційної скарги на додаткове рішення (додаткову постанову) суду щодо розподілу судових витрат немає. (Постанова Верховного Суду від 20 грудня 2019 року у справі № 240/6150/18 (адміністративне провадження № К/9901/21650/19).
Таким чином, оскільки за оскарження додаткового судового рішення щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу судовий збір не сплачується, відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача суми сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 726,72 грн.
Колегія суддів звертає увагу , що позивач не позбавлений права у відповідності до статті 7 Закону України «Про судовий збір» подання до суду апеляційної інстанції окремого клопотання про повернення судового збору, сплаченого під час звернення до суду із апеляційною скаргою на додаткове рішення Київського районного суду м. Харків від 04 вересня 2025 року по справі № 953/3476/25 у розмірі 726,72 грн .
Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу задовольнити частково.
Додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04.09.2025 по справі № 953/3476/25 змінити шляхом викладення мотивувальної частини рішення в редакції цієї постанови, а абзац другий резолютивної частини рішення в наступній редакції:
«Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмір 3000,0 грн».
В іншій частині додаткове рішення Київського районного суду м. Харкова від 04 вересня 2025 року по справі № 953/3476/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло
Судді(підпис) (підпис) І.С. Чалий І.М. Ральченко
Повний текст постанови складено 20.10.2025 року