21 жовтня 2025 р. Справа № 520/14170/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2025, головуючий суддя І інстанції: Бідонько А.В., м. Харків, повний текст складено 04.06.25 у справі № 520/14170/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області , Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі також - відповідачі), в якому просив:
- визнати протиправною дію Відділу перерахунків пенсій № 2 управління пенсійного забезпечення, надання страхових виплат, соціальних виплат, житлових субсидій та пільг ГУ ПФУ в Одеської області, оформлену рішенням № 963440188815 від 13.01.2023 щодо перерахунку та виплати основної пенсії ОСОБА_1 , РНКПП: НОМЕР_1 з 01.01.2019, і кожного наступного відповідного року, перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМ України № 124 від 20.02.2019, взявши за базу середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. помножений на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку затвердженого Постановою КМУ № 124 від 20.02.2019, а з 01.01.2021 помножений на коефіцієнт, визначений згідно частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості. Провести виплати з урахуванням раніш отриманих сум та скасувати зазначене рішення;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, код ЄРДПОУ 14099344, здійснити за бажанням позивача перерахунок та виплату ОСОБА_1 (іпн: НОМЕР_1 ) з 01.01.2019, і кожного наступного відповідного року, перерахунок та виплату основної пенсії у розмірі відшкодування фактичних збитків виключно в порядку, визначеному відповідно до статі 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Постанови КМ України № 124 від 20.02.2019, взявши за базу середню заробітну плату (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії, станом на 1 жовтня 2017 р. помножений на коефіцієнт, визначений згідно з абзацом першим пункту 4 Порядку затвердженого постановою КМУ № 124 від 20.02.2019, а з 01.01.2021 року помножений на коефіцієнт, визначений згідно частини 2 ст. 42 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і п.п. 4-5, 4-7 «Прикінцевих положень» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії та інших обмежень щодо виплати заборгованості;
- провести виплати з урахуванням раніш отриманих сум;
-допустити негайне виконання рішення суду, відповідно статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України;
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області надати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дати набрання законної сили рішення суду.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/14170/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 рішення Харківського окружного адміністративного суду від 23.10.2024 у справі № 520/14170/24 скасовано.
Прийнято постанову, якою адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області № 963440188815 від 13.01.2023.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2019 року у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та Постановою Кабінету Міністрів України "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році" №124 від 20.02.2019, застосувавши середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та яка враховується при обчисленні пенсії, станом на 01.10.2017, помножену на коефіцієнт, визначений згідно з абзацам першим пункту 4 Порядку проведення перерахунку пенсій відповідно до частини другої статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №124 від 20.02.2019, з урахуванням раніше проведених виплат.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01.01.2021 року у розмірі відшкодування фактичних збитків в порядку, визначеному статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", частиною другою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та пунктів 45, 47 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням раніше проведених виплат.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, призначеної відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.03.2024 року.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати без обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність пенсію ОСОБА_1 , призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.03.2024 року.
В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Вказана постанова набрала законної сили 14.01.2025.
15.04.2025 до Харківського окружного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі № 520/14170/24, в якій позивач просить:
- встановити судовий контроль за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/14170/24 в частині зобов'язання ГУ ПФУ в Харківській області виплачувати без обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, пенсію ОСОБА_1 , призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.03.2024 року (ВП № 77114351);
- зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області подати звіт про виконання судового рішення протягом 30 днів з дати набрання сили рішення про встановлення судового контролю.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року заяву позивача, подану в порядку ст. 382 КАСУ, про встановлення судового контролю за виконанням постанови Другого апеляційного адміністративного суду у справі № 520/14170/24 - задоволено.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області подати у місячний термін звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/14170/24, в частині зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати без обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, пенсію ОСОБА_1 , призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.03.2024 року (ВП №77114351).
На виконання вказаної ухвали суду Головним управлінням ПФУ в Харківській області подано звіт про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/14170/24.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року затверджено звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/14170/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання звіту неприйнятним та накладення на керівника Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області штрафу - відмовлено.
Не погодившись з ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 04 червня 2025 року, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати зазначену ухвалу та прийняти нове судове рішення, яким за невиконання ухвали Харківського окружного адміністративного суду від 23.04.2025 накласти штраф відповідно до ст. 382 КАС України. Вийти за межі позовних вимог для захисту прав позивача.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач, із посиланням на обставини справи, указує на те, що боржник не надав звіт у межах провадження П/520/11028/25. Сума, яку боржник винен відповідно до рішення Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/14170/24, є невідомою. Вважає, що звіт є неповним та таким, що не відповідає постановленій 23.04.2025 ухвалі у справі в межах провадження П/520/11028/25. Боржник уважає, що він винен ОСОБА_1 580697, 67 грн та наводить розрахунки нарахувань за рішенням суду та суми фактично виплачених за цей період розмірів пенсії, що ставить під сумнів ці розрахунки, оскільки відповідно до рішення суду у цій справі встановлено, що нарахування боржник робить невірно. Окрім того, незрозуміло, яка сума відповідає конкретній задоволеній вимозі відповідно до постановлених ухвал від 23.04.2025 у справі, оскільки відсутні номери проваджень. Також позивач зауважує, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду, яка набрала законної сили 14.01.2025, тобто після набрання законної сили Постановою КМУ № 1 від 03.01.2025, задоволено його позовні вимоги в частині зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області виплачувати без обмеження максимальним розміром на рівні десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, пенсію ОСОБА_1 , призначену відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 20.03.2024. Боржник зазначене рішення не оскаржував, а тому позивач уважає, що застосування Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 є протиправним.
Від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає ухвалу суду першої інстанції законною та обґрунтованою, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції - без змін.
Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалось.
Згідно з ч. 1 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Затверджуючи звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/14170/24, суд першої інстанції взяв до уваги вжиття відповідачем заходів з метою виконання судового рішення та надання ним документів на підтвердження обставин, що ускладнюють виконання рішення.
З огляду на те, що звіт про виконання підлягає затвердженню, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зауважує на таке.
Згідно зі статтею 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов'язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26 червня 2013 року № 5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25 квітня 2012 року № 11-рп/2012).
Конституційний Суд України у Рішенні від 26 червня 2013 року взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, в пункті 43 рішення у справі “Шмалько проти України», заява № 60750/00, від 20 липня 2004 року вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.
Крім того, у Рішенні від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов'язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов'язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі “Валерій Фуклєв проти України» від 07 червня 2005 року, заява № 6318/03; пункт 43 рішення у справі “Шмалько проти України» від 20 липня 2004 року, заява № 60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі “Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 жовтня 2009 року, заява № 40450/04; пункт 64 рішення у справі “Apostol v. Georgia» від 28 листопада 2006 року, заява № 30779/04).
На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої статті 129-1 Конституції України в системному взаємозв'язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 констатував, що обов'язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов'язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов'язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов'язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.
Також Конституційний Суд України у рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб'єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).
Відповідно до статті 14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.
Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Аналогічні положення містяться в статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
19.12.2024 набрав чинності Закон України від 21.11.2024 за №4094-IX “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо удосконалення положень про судовий контроль за виконанням судових рішень» (далі також - Закон №4094-ІХ), яким статтю 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено у новій редакції та доповнено статтями 381-1, 382-1, 382-2, 382-3.
Згідно з пунктом 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №4094-ІХ справи у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цим Законом, розглядаються з урахуванням особливостей, що діють після набрання чинності цим Законом.
За приписами частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення.
Згідно з частинами першої-третьої статті 382-1 КАС України суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Встановлений судом строк для подання звіту про виконання судового рішення має бути достатнім для його підготовки. Достатнім є строк, який становить не менше десяти календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали та не перевищує трьох місяців.
Відповідно до частин першої, другої статті 382-2 КАС України суд розглядає звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення протягом десяти днів з дня його надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням сторін - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду питання, не перешкоджає судовому розгляду.
Звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити: 1) найменування суду першої інстанції, до якого подається звіт; 2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) особи, яка подає звіт, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України, номери засобів зв'язку та електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові (за наявності) (для фізичних осіб) інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); 4) номер справи, в межах якої ухвалено відповідне судове рішення; 5) відомості про виконання суб'єктом владних повноважень судового рішення, строк, порядок та спосіб його виконання; 6) у разі невиконання судового рішення: орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування; відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення; 7) перелік документів та інших матеріалів, що додаються до звіту та підтверджують обставини, зазначені у ньому.
За приписами частин першої-третьої, десятої та одинадцятої статті 382-3 КАС України визначено, що за наслідками розгляду звіту суб'єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами частини п'ятої статті 382-1 цього Кодексу.
Оскарження ухвали не зупиняє її виконання.
Суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб'єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення.
Суд також відмовляє у прийнятті звіту, якщо звіт подано без додержання вимог частин другої та/або третьої статті 382-2 цього Кодексу.
У разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
У разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб'єкта владних повноважень.
Якщо суд прийняв звіт про виконання судового рішення, але суб'єктом владних повноважень відповідне судове рішення виконано не в повному обсязі, суд одночасно встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу.
Отже, судовий контроль за виконанням рішення суб'єктом владних повноважень - відповідачем у справі, може встановити суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання рішення суду, а в разі неподання такого звіту - шляхом встановлення нового строку для подання звіту та накладення штрафу.
Поряд з цим, у разі невиконання судового рішення звіт суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення має містити орієнтовні строки виконання такого рішення та їх обґрунтування, а також відомості про обставини, які ускладнюють виконання судового рішення суб'єктом владних повноважень, які заходи вжито та вживаються ним для їх усунення.
Розглядаючи звіт суб'єкта владних повноважень про виконання рішення, суд повинен перевірити, чи досягнуто мети, задля якої постановлено судове рішення, тобто, чи відбулося фактичне відновлення порушеного права.
За змістом наданого до суду звіту про виконання судового рішення встановлено, що на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025 у справі № 520/14170/24 Головним управлінням з 01.01.2019 проведено перерахунок пенсії позивача з урахуванням раніше проведених виплат.
З 01.03.2025 виплата пенсії ОСОБА_1 проводиться з урахуванням положень статті 46 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" та Постанови Кабінету Міністрів України № l від 03.01.2025 "Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану" в розмірі 31254,51 грн на поточний рахунок уповноваженої банківської установи АТ "Приватбанк".
3 01.01.2025 розрахунок пенсії проведено із застосуванням Постанови КМУ № 1. Сума нарахованої пенсії з 01.01.2025 становить 32356,21 грн, з урахуванням коефіцієнтів відповідно до Постанови КМУ № 1 - 27178,26 грн.
Сума нарахованої пенсії з 01.03.2025 становить 33856,21 грн, з урахуванням коефіцієнтів відповідно до Постанови КМУ № 1 - 27628,26 грн.
Отже, з урахуванням зазначеного, рішення суду Головним управлінням виконано у межах наданих повноважень.
Відповідачем також зазначається, що виплату пенсії позивачу, нараховану з 01.01.2019 по 28.02.2025 в сумі 580697,67 грн, буде проведено за наявності виділення коштів на цю мету з Державного бюджету України.
При цьому, з метою повного виконання рішення суду Головне управління зверталося до Пенсійного фонду України 15.05.2025 за № 2000-0404-5/74130 щодо виділення коштів на виплату ОСОБА_1 різниці за період з 01.01.2019 по 28.02.2025 у сумі 580697,67 грн.
У відповідь на вказані запити Пенсійний фонд України вказав, що нараховані на виконання рішень суду кошти підлягають виплаті в межах затверджених бюджетних призначень на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, що підтверджується листом № 2800-030101-9/34574.
Відповідно до Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2 (далі по тексту - Порядок №21-2), кошти Державного бюджету України передбачаються в бюджеті Пенсійного фонду України в обсягах, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку.
Таким чином, виплата коштів ОСОБА_1 на виконання рішення суду здійснюватиметься в межах затверджених бюджетних призначень для здійснення відповідних виплат, виділених на цю мету.
Отже, ГУ ПФУ в Харківській області не заперечується, що ним не виплачено позивачу нараховану суму пенсії на виконання судового рішення у цій справі.
На переконання відповідача, з яким погодився і суд першої інстанції, невиконання судового рішення у відповідній частині обумовлюється незалежними від суб'єкта владних повноважень причинами, а саме відсутністю фінансування за відповідною графою бюджетного фінансування.
Проте направлення заяви та розрахунку не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.
При цьому ведення переписки між державними органами та/або іншими юридичними та/або фізичними особами, яка не забезпечує реальне виконання рішення суду, не можуть вважатися достатніми та вичерпними заходами для його повного та фактичного виконання.
Стосовно посилання відповідача на випадки направлення ним до Пенсійного фонду України запитів, колегія суддів уважає за необхідне зауважити, що направлення таких запитів на виділення коштів до Пенсійного фонду України не є достатнім для вжиття завершальних заходів з виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 14.01.2025. Необхідним також є вжиття заходів з метою актуалізації перед Пенсійним фондом України проблеми неповного виконання судових рішень (зокрема, судового рішення у справі № 520/14170/24), ухвалених не на користь Фонду, та ініціювання зміни системного підходу до виконання таких рішень. Проте докази вчинення таких дій керівником ГУ ПФУ в Харківській області до останнього із звіту про виконання судового рішення не долучено.
При цьому суд наголошує, що невиплата позивачу нарахованої пенсії, яка обґрунтована відсутністю цільових бюджетних коштів, не може бути свідченням повного виконання судового рішення, оскільки при цьому порушується гарантоване статтею 1 Першого протоколу Конвенції право мирно володіти своїм майном. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ у справі “Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року).
За практикою ЄСПЛ, зокрема у справі “Шмалько проти України», суд констатував, що орган державної влади не має права посилатися на брак коштів, щоб виправдати невиконання судового рішення про виплату боргу. Невиконання рішення державного суду не може бути виправдане і відсутністю бюджетних видатків.
Зазначена позиція також підтримана Конституційним Судом України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Також така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі № 160/3586/19, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції, а також в ухвалах Верховного Суду від 13.12.2023 у справі № 200/3958/19-а, від 03.04.2025 у справі № 560/1080/19, від 05.08.2025 у справі № 580/2522/24 тощо.
Отже, невиконання остаточного рішення суду з підстав відсутності коштів не є поважною причиною, за якою боржник звільняється від такого обов'язку, та відповідно не може підтверджувати фактичне виконання рішення суду.
З огляду на викладене, колегія суддів констатує, що рішення суду наразі залишається невиконаним, проте зазначене залишилося поза увагою суду першої інстанції з мотивів, що відповідачем вжито всіх можливих заходів для виконання рішення суду, які, на переконання суду апеляційної інстанції, не є достатніми для вжиття завершальних заходів з виконання рішення суду у цій справі.
Колегія суддів зауважує, що основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.
Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, спростовують висновки суду першої інстанції та колегією суддів приймаються до уваги.
Разом із тим аналіз статті 382 КАС України дозволяє дійти висновку, що судовий контроль встановлюється після ухвалення судового рішення у справі (вживається словосполучення "суд, який ухвалив"), а тому для встановлення судового контролю повинен видаватись окремий процесуальний документ (ухвала) після ухвалення рішення у справі, якщо воно фактично не виконується, і саме судом, який виніс відповідне рішення, це саме стосується і питання щодо накладення штрафу.
Вказана позиція узгоджується із правовою позицією Великої палати Верховного Суду, викладеною в ухвалі від 20.06.2018 у справі № 800/592/17, та правовою позицію Верховного Суду, викладеною в постанові від 18.04.2019 у справі № 286/766/17.
З огляду на викладене, вимоги апеляційної скарги про накладення на відповідача штрафу колегія суддів уважає такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, оскільки вирішення таких вимог у розумінні статті 382 КАС України віднесено до компетенції суду, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, яким у даному випадку є Харківський окружний адміністративний суд.
Відповідно до статті 320 КАС України неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, є підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
З огляду на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, колегія суддів уважає, що ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції, з урахуванням висновків суду апеляційної інстанції, викладених у цій постанові.
Керуючись статтями 242, 243, 250, 308, 312, 315, 320, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 04.06.2025 у справі № 520/14170/24 - скасувати.
Справу № 520/14170/24 направити до Харківського окружного адміністративного суду для продовження розгляду звіту Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк