20 жовтня 2025 р. Справа № 440/6581/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Русанової В.Б. , Калиновського В.А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025, головуючий суддя І інстанції: О.О. Кукоба, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 26.06.25 по справі № 440/6581/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, у якому просив суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не застосування при призначенні йому пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2019-2021 роки;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області перерахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком з 28.03.2022 відповідно до частини другої статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме - за 2019-2021 роки, з урахуванням раніше сплачених сум.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що пенсійний орган безпідставно обчислив пенсію за віком ОСОБА_1 у 2022 році із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки, адже до цього він отримував пенсію за вислугу років на підставі норм Закону України "Про пенсійне забезпечення", а із заявою про призначення пенсії згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у березні 2022 року звернувся вперше. Звернення позивача щодо перерахунку пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2019-2021 роки, відповідач залишив без задоволення.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 6186,32 грн.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 12.11.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019, 2020, 2021 роки) у розмірі 10846,37 грн, та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Не погодившись з вказаним рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що оскільки, позивач звернувся за переведенням на інший вид пенсії у 2022 році, останньому застосовано для розрахунків середня заробітна плата в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн), що проіндексована у відповідності до актуальних економічних змін. У даному випадку при обчисленні пенсії застосований проіндексований показник середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачені страхові внески - 6186,32 грн. Так, з метою приведення пенсійних виплат у відповідність до актуальних економічних змін, з 1 березня 2019 року проведено автоматичну індексацію пенсійних виплат відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 року №124 "Питання проведення індексації пенсій у 2019 році". Отже, проведено автоматичну індексацію пенсійних виплат відповідно до частини 2 статті 42 Закону №1058-IV та постанови Кабінету Міністрів України за 2023-2025 роки. Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовано при перерахунку пенсій з 01.03.2023 року становить 7 405,03 грн (3764,40 грн Х 1,17 Х 1,11 Х 1,11 Х 1,14 Х 1,197 = 7405,03 грн). Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовано при перерахунку пенсій з 01.03.2024 року становить 7 994,47 грн. (3764,40 грн Х 1,17 Х 1,11 Х 1,11 Х 1,14 Х 1,197 Х 1,0796 = 7994,47 грн). Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовано при перерахунку пенсій з 01.03.2025 року становить 8913,83 грн. Отже розрахунок пенсії позивачу здійснювався із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (п.4.3 Прикінцевих положень Закону №1058-IV), та проіндексований згідно з вимогами ч. 2 ст. 42 Закону №1058-IV. Оскільки, право саме на призначення пенсії використано позивачем у 2017 році, відтак для застосування при переведенні на пенсію за віком показника середньої заробітної плати в Україні за 2019-2021 роки, який враховується при призначенні пенсій у 2021 році, підстави - відсутні, оскільки це суперечить вимогам статті 45 Закону №1058-IV. Обчислення та виплата пенсії відповідає вимогам чинного законодавства. Крім того, посилався на пропущення позивачем строків звернення до суду.
Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
Колегія суддів зазначає, що з огляду на ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Судом встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що ОСОБА_1 з 20.02.2017 призначена пенсія за вислугу років, як робітнику локомотивних бригад, відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення".
Для обчислення пенсійної виплати врахована заробітна плата за 2016 рік у розмірі 3263,44 грн.
28 березня 2022 року позивач звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком згідно норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
На підставі поданої заяви позивача з 28.03.2022 переведено з пенсії за вислугу років на пенсію за віком та здійснено перерахунок пенсії з урахуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі економіки України за 2014-2016 роки (3764,40 грн), збільшеного на індекс інфляції за 2019-2022 роки (3764,40 грн х 1,17 х 1,11 х 1,11 х 1,14 = 6186,32 грн).
Позивач рішення пенсійного органу в частині обчислення пенсії за віком не оскаржив.
У квітні 2025 року позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою щодо перерахунку пенсії за віком.
Відповідач у листі від 23.04.2025 повідомив, що при розрахунку розміру пенсії за віком з 28.03.2022 застосовано збільшений показник середньої заробітної плати, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 7405,03 грн, як те визначено частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"; підстав для врахування при розрахунку заробітку для призначення пенсії середньої заробітної плати в Україні у 2019-2021 роках немає, оскільки до призначення пенсії за віком позивачу у 2017 році призначалась пенсія за вислугу років.
Вважаючи протиправними дії відповідача, позивач звернувся до суду.
Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог суд першої інстанції виходив з визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 6186,32 грн та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 12.11.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019, 2020, 2021 роки) у розмірі 10846,37 грн, та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Основного Закону України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з цим, статтею 2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
У силу статті 52 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.
Відповідно до пункту "а" статті 55 Закону №1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мали робітники локомотивних бригад і окремі категорії працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітенах, - за списками професій і посад, що затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України; водії вантажних автомобілів, безпосередньо зайнятих у технологічному процесі на шахтах, у рудниках, розрізах і рудних кар'єрах на вивезенні вугілля, сланцю, руди, породи, - після досягнення 55 років і при стажі роботи: для чоловіків - не менше 30 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначеній роботі.
За змістом частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV (у редакції, чинній на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії за віком) особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: (...) з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
При цьому, як визначено у статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.
Частиною другою статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України від 03.10.2017 №2148-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" розділ XV Закону №1058-IV доповнено пунктом 4-3, відповідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
Спір у цій справі стосується наявності підстав для перерахунку позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV із застосуванням для обчислення пенсійної виплати показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019-2021 роки).
Спірним є розуміння сторонами процедури призначення пенсій на підстав норм згаданого Закону.
Так, позивач вважає, що з 28.03.2022 йому вперше призначена пенсія за віком на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV, а тому при обчисленні пенсійної виплати відповідач у силу частини другої статті 40 Закону №1058-IV мав врахувати середній заробіток за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2019-2021 роки.
Натомість відповідач переконаний, що оскільки ОСОБА_1 до призначення пенсії за віком на підставі норм Закону №1058-IV у 2017 році вже призначалась пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, то у спірних відносинах мало місце переведення позивача з одного виду пенсії на інший. А тому для обчислення пенсійної виплати слід було керуватись положеннями абзацу другого частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, якими передбачено застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV у редакції, чинній станом на 20.02.2017 (дату призначення позивачу пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"№1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Матеріалами справи підтверджено, що за призначенням пенсії за віком відповідно до норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV позивач вперше звернувся 28.03.2022, тоді як з 20.02.2017 йому призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, як робітнику локомотивних бригад.
З урахуванням наведеного суд першої інстанцїі дійшов вірного висновку, що для обчислення позивачу пенсії за віком пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.
Вказана позиція суду узгоджується зі висновками Верховного Суду України у постанові від 29.11.2016 у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), де суд зазначив, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 (у ЄДРСР вказаний номер справи 442/456/17), а також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №175/4084/16-а(2-а/175/86/16), від 24.06.2021 у справі №243/8903/16-а, від 29.03.2023 у справі №240/4170/19.
Крім того, Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23, встановивши, що позивачу з 11.02.2013 було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-ХІІ, а за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-ІV він звернувся вперше 11.01.2023, дійшов висновку про наявність у нього права на нарахування та виплату територіальним органом Пенсійного фонду України пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням такої пенсії, а саме: за 2020 - 2022 роки, з огляду на те, що за цих обставин має місце призначення іншого виду пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд, зокрема, у постановах від 31.01.2025 у справі №200/1478/24, від 20.02.2025 у справі №380/4842/24, від 27.02.2025 у справі №380/21644/23, від 11.03.2025 у справі №560/15252/23, від 25.03.2025 у справі №380/3740/24.
Згідно з частиною п'ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що при обчисленні позивачу пенсії за віком на підставі норм Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV пенсійний орган мав врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням саме цього виду пенсії, тобто, за 2019-2021 роки (у розмірі 10846,37 грн).
Поряд з цим, позивач не оскаржив рішення пенсійного органу про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком з обчисленням пенсії за віком з урахуванням збільшеного показника середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Згідно з частинами першою, другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що з метою ефективного поновлення порушених прав позивача у спірних відносинах, суд першої інстанціїї дійшов вірного висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо обчислення ОСОБА_1 пенсії за віком із застосуванням збільшеного показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки у розмірі 6186,32 грн та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок основного розміру пенсії за віком ОСОБА_1 з 12.11.2024 із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії (2019, 2020, 2021 роки) у розмірі 10846,37 грн, та провести виплату з урахуванням фактично сплачених сум.
Стосовно доводів апелянта щодо пропущення позивачем строків зверення до суду, колегія суддів зазначає наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач пропустив строк звернення до суду з цим позовом в частині вимог за період з 28.03.2022 по 11.11.2024, у зв'язку із чим, суд першої інстанції ухвалою від 02.06.2025 відмовив у поновленні строку звернення за вказаний період та в цій частині повернувши ОСОБА_1 позовну заяву.
Таким чином, суд першої інстанції приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог захистив право позивача на звернення до суду в межах строку визначеного ст. 122 КАС України, відтак доводи апелянта в цій частині є безпідставними.
Колегія суддів, переглянувши рішення суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті рішення, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області - залишити без задоволення.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 26.06.2025 по справі № 440/6581/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.Б. Русанова В.А. Калиновський