20 жовтня 2025 р. Справа № 520/2025/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2025, головуючий суддя І інстанції: Волошин Д.А., м. Харків, повний текст складено 18.04.25 у справі № 520/2025/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі за текстом також - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі за текстом також - відповідач), у якому просила:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби, що дає право на пенсію державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, періоди роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити з 15.11.2024 переведення на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015р. № 889-VIII для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку з урахуванням: довідки про складові заробітної плати для державного службовця, який до 1 січня 2024 року працював та звільнився з державних органів, що провели класифікацію посад державної служби, або який працював у державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, посаду якого не було класифіковано, або який працював у державних органах, що не провели класифікацію посад державної служби (посадовий оклад, надбавка за ранг, надбавка за вислугу років) №04-49/489 від 05.11.2024 року (Додаток 4 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.2024 №823); довідки про інші складові заробітної плати для призначення пенсії особі, яка має не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державних службовців, та яка на дату виходу на пенсію не займала посаду в державних органах, що провели класифікацію посад державної служби, яку було класифіковано, або працювала у державних органах, які не провели класифікацію посад державної служби № 04-49/491 від 05.11.2024 року (Додаток 6 до Порядку призначення пенсій деяким категоріям осіб, затвердженого Постановою КМУ від 12.07.2024 №823);
- стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області різницю між призначеною пенсією державного службовця за віком у відповідності до ст. 37 Закону України "Про державну службу" та фактично виплаченою пенсією за віком за період з 15.11.2024 по день фактичного виконання судового рішення.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2025 року адміністративний позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, позивачка оскаржила його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення прийняте з порушенням норм матеріального права, з викладенням у ньому висновків, які не відповідають обставинам справи.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивачка, із посиланням на обставини справи та норми діючого законодавства, зазначає, що ГУ ПФУ в Харківській області порушено її право на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Висновок суду першої інстанції про те, що рішенням ГУ ПФУ в Одеській області про задоволення заяви позивачки про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. № 889-VIII (далі - Закон №889-VIII) для осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, відновлено її право на отримання пенсії за віком Закону України «Про державну службу» для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби - є безпідставним, оскільки зазначене рішення ніяким чином не скасовує прийняте рішення ГУ ПФУ в Харківській області про відмову в переведенні позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 р. №889-VIII (далі - Закон № 889-VIII) для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. На сьогоднішній день право позивачки на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, так і не було відновлено ані рішеннями ГУ ПФУ в Одеській області, ані ГУ ПФУ в Харківській області, ані судом при розгляді даної справи. Висновки суду першої інстанції щодо зарахування до стажу державної служби позивачки період роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 не відповідають дійсним обставинам справи. Так, період роботи позивачки з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області не був предметом розгляду ГУ ПФУ в Одеській області, оскільки був врахований до стажу державної служби безспірний період моєї роботи, який також був підтверджений ГУ ПФУ в Харківській області в своєму рішенні та склав - 13 років 00 місяців 25 днів. Таким чином, на думку позивачки, вимоги щодо зарахування до стажу державної служби, що дає право на пенсію державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, періоди роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області, та щодо урахування наданих довідок про заробітну плату при переведенні її на пенсію відповідно до Закону України «Про державну службу», є правомірними. Надаючи оцінку доказам, які було надано ГУ ПФУ в Харківській області, суд першої інстанції дійшов хибних висновків, які саме періоди державної служби було зараховано ГУ ПФУ в Харківській області та ГУ ПФУ в Одеській області. Тим самим, позивачці було безпідставно відмовлено в поновленні її порушеного права та відмовлено в задоволенні позовних вимог.
За результатами апеляційного розгляду просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.
У запереченнях на відзив відповідача позивачка зауважує на його необґрунтованість та вказує, що нею зазначені всі обставини щодо неправомірності дій ГУ ПФУ в Харківській області в незарахуванні зазначеного вище періоду роботи до стажу державної служби, а також неправомірності у відмові в переведенні її з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон 1058), на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII), як особи, що має не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 19.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - 34 роки 2 місяці 15 днів, що вбачається з форми РС-право, наявної в матеріалах справи.
Позивачка 15.11.2024 звернулася до пенсійного органу з заявою про переведення її з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки було розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення № 204450021384 від 22.11.2024 про відмову в переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889, згідно поданої 15.11.2024 заяви (а.с. 20).
У рішенні № 204450021384 від 22.11.2024 зазначено, що станом на 01.05.2016 позивачка має 17 років 8 місяців 19 днів стажу роботи на посадах державної служби та згідно з трудовою книжкою на момент досягнення пенсійного віку не працює (звільнена 15.01.2020), тому прийнято рішення відмовити позивачу в проведенні перерахунку пенсії на підставі її заяви від 15.11.2024 № 1982.
Не погоджуючись із діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII, позивачка звернулася до суду з позовом.
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що позивачкою не доведено порушення її прав з боку відповідача в частині відмови в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Судом таких обставин також не встановлено.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Закон України «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016 (далі за текстом - Закон № 889-VІІІ), визначає принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях.
Відповідно до ст. 90 Закону № 889-VІІІ, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі за текстом - Закон № 1058-IV).
Підпунктом 1 пункту 2 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII визнано таким, що втратив чинність, Закон України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами, Закон України «Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993, далі Закон № 3723-ХІІ), крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Відповідно до ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом першим частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Після 01.05.2016 (дата набрання чинності Законом № 889-VIII) зберігають право на призначення пенсії державного службовця відповідно до статті 37 Закону № 3723-ХІІ лише ті особи, які мають стаж державної служби, визначений пунктами 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, та мають передбачені частиною 1 статті 37 Закону №3723-ХІІ вік і страховий стаж.
Пунктом 10 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Пунктом 12 розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 р., № 52, ст. 490 із наступними змінами) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
З аналізу вищезазначених норм законодавства вбачається, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії державного службовця за віком після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.
Аналогічні правові висновки щодо застосування зазначених норм права викладено у постановах Верховного Суду від 18.03.2021 у справі № 500/5183/17, від 11.04.2023 у справі №1.380.2019.003855.
Матеріалами справи підтверджено, що позивачка перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Харківській області та з 19.10.2024 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", страховий стаж - 34 роки 2 місяці 15 днів, що вбачається з форми РС-право.
З метою переведення з пенсії за віком, призначеної згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII, позивачка 15.11.2024 звернулася до пенсійного органу з відповідною заявою.
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Харківській області та прийнято рішення № 204450021384 від 22.11.2024 про відмову позивачці в переведенні з пенсії за віком згідно Закону № 1058 на пенсію за віком згідно Закону № 889, згідно поданої 15.11.2024 заяви (а.с. 20).
Разом із тим, з матеріалів справи встановлено, що після прийняття ГУ ПФУ в Харківській області зазначеного вище рішення, позивачка повторно зверталася до пенсійного органу з заявою про переведення її з пенсії за віком згідно з Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію за віком згідно з Законом України «Про державну службу».
За принципом екстериторіальності заяву позивачки розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 26.12.2024 № 204450021384 ОСОБА_1 з 20.12.2024 переведено на пенсію за віком відповідно Закону України “Про державну службу». Стаж державної служби, обчислений на підставі наданих документів, складає 13 років 00 місяців 25 днів.
Матеріали справи містять відповідний протокол перерахунку пенсії позивачки, з якого вбачається переведення позивачки на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" з 20.12.2024.
Водночас у межах даної справи позивачка оскаржує дії ГУ ПФУ в Харківській області щодо відмови їй в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" та просить зобов'язати ГУ ПФУ в Харківській області здійснити переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
Разом із тим, матеріалами справи підтверджено та позивачкою не спростовано, що її з 20.12.2024 переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу". Так, на момент звернення позивачки до суду з зазначеними позовними вимогами (29.01.2025) вона вже отримувала пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу".
Тобто, суд першої інстанції правомірно констатує про відсутність порушеного права позивачки щодо переведення її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу".
При цьому, жодних доводів з приводу незгоди позивачки з розміром чи порядком обрахунку призначеної пенсії за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" позивачка у позовній заяві не зазначила та взагалі не повідомила про переведення її з 20.12.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки зміст позовної заяви та додані позивачкою до позовної заяви документи містять лише відомості про те, що вона отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та щодо того, що їй відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", що позивачка оскаржує в межах даної справи.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Статтею 5 КАС України встановлено право на судовий захист і передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
ЄСПЛ у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (п. 33 рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").
Суд зазначає, що звернення до суду є способом захисту не наявних суб'єктивних прав, а лише порушених суб'єктивних прав, а не способом відновлення законності та правопорядку у публічних правовідносинах, а тому встановлена судом відсутність порушеного права та з огляду на передчасність звернення до суду є підставою для відмови у задоволенні позові.
Така правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду від 07.02.2019 у справі №144/1883/15-а, від 01.07.2019 у справі № 460/1019/16-а, від 08.11.2019 у справі №157/1231/15-а, від 23.09.2020 у справі №809/295/17, від 12.05.2021 у справі №640/11938/20.
Так, позивачка фактично ініціювала спір у суді задля захисту своїх прав, які вже є відновленими в досудовому порядку.
При цьому, рішення ГУ ПФУ в Одеській області області про переведення позивачки на пенсію згідно Закону України "Про державну службу" є чинним та не є предметом розгляду у цій справі, оскільки позовна заява таких відомостей не містить.
З огляду на викладене, позивачкою не доведено порушення її прав з боку відповідача в частині відмови в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", а в ході розгляду справи таких обставин також не встановлено.
Доводи позивачки щодо відмови відповідача в переведенні її на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" спростовуються наявними в матеріалах справи документами щодо призначення позивачу пенсії відповідно до Закону України "Про державну службу" на момент звернення до суду з даним позовом.
Щодо позовних вимог про зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати до стажу державної служби, що дає право на пенсію державної служби відповідно до Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIII, періоди роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.08.2001 по 09.12.2001 на посаді діловода Куп'янського міського суду Харківської області; з 10.12.2001 по 25.10.2002 на посаді секретаря судового засідання Куп'янського міського суду Харківської області, та щодо урахування наданих позивачем довідок про заробітну плату при переведенні позивача на пенсію відповідно до Закону України "Про державну службу", колегія суддів зазначає, що позивачкою жодних доводів та підстав з приводу зазначених вимог у позовній заяві не викладено, оскільки, як вже було встановлено судом, позовна заява фактично ґрунтується на доводах позивачки про протиправність дій відповідача щодо відмови їй в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", яким судом вже надана правова оцінка.
Розрахунок пенсії позивачки за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" проведений ГУ ПФУ в Одеській області, про що прийнято рішення від 26.12.2024 № 204450021384, яким, зокрема, зараховано до стажу державної служби позивачки період роботи: з 17.09.1984 по 13.10.1997. Зазначене рішення є чинним.
Відповідно до частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Суд зазначає, що рішення ГУ ПФУ в Одеській області, розрахунок пенсії позивачки за віком згідно Закону України "Про державну службу" та складові такої пенсії не є предметом розгляду у даній справі, оскільки позовна заява таких підстав та мотивів не містить.
При цьому, позивачка, у разі незгоди з зазначеним рішенням ГУ ПФУ в Одеській області, має право оскаржити його у встановленому законом порядку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що в межах даної справи відсутні підстави для встановлення судом правомірності чи протиправності дій, чи бездіяльності пенсійного органу при розрахунку пенсії позивача відповідно до Закону України "Про державну службу", а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.
В апеляційній скарзі позивачка зазначає, що 20.12.2024 вона звернулася з заявою до Пенсійного фонду України щодо переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII для осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Рішенням ГУ ПФУ в Одеській області від 26.12.2024 про задоволення заяви про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, ніяким чином не поновлено право позивачки на отримання пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» для осіб, які мають не менше як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, за отриманням якої вона звернулася з заявою від 15.11.2024.
Тобто фактично позивачка зауважує на те, що подані нею заяви від 15.11.2024 та від 20.12.2024 є різними за вимогами (переведення з пенсії за віком, призначеної згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу" від 10.12.2015 № 889-VIII для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців; для осіб, які мають не менше як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби) та поданими до них документами.
В аспекті наведеного колегія суддів звертає увагу на положення ч. 5 ст. 308 КАС України, відповідно до якої суд апеляційної інстанції не може розглядати позовні вимоги та підстави позову, що не були заявлені в суді першої інстанції.
В даному випадку позивачка не повідомила суд першої інстанції про переведення її з 20.12.2024 на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", оскільки зміст позовної заяви та додані позивачкою до позовної заяви документи містять лише відомості про те, що вона отримує пенсію за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та щодо того, що їй відмовлено в переведенні на пенсію за віком відповідно до Закону України "Про державну службу", що позивачка оскаржує в межах даної справи.
Отже, суд апеляційної інстанції в силу імперативної дії ч. 5 ст. 308 КАС України позбавлений можливості розглядати обставини, на підставі яких прийнято рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 26.12.2024 про задоволення заяви позивачки про призначення їй пенсії за віком відповідно до Закону України «Про державну службу» № 889-VIII для осіб, які мають не менш як 10 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Також, враховуючи положення частин 1 та 5 статті 308 КАС України, колегія суддів зауважує на те, що суд апеляційної інстанції для з'ясування вищезазначених підстав апеляційної скарги не може залучати до участі у справі співвідповідачів, оскільки з аналізу статті 48 КАС України слідує, що залучення до участі у справі співвідповідача належить до повноважень суду першої інстанції.
Особа, яка залучається до участі у справі у процесуальному статусі відповідача, має процесуальні права та процесуальні обов'язки, визначені КАС України. Залучення ж такої особи на стадії апеляційного розгляду справи позбавляє залученого відповідача можливості користуватися своїми процесуальними правами, гарантованими КАС України в суді першої інстанції, що є порушенням принципу рівності сторін.
В силу наведених вище приписів процесуального законодавства суд апеляційної інстанції, переглядаючи рішення суду першої інстанції в порядку апеляційного провадження, позбавлений можливості в межах наданих йому КАС України процесуальних повноважень залучити до участі у справі співвідповідача.
Посилання позивачки на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22, від 24.05.2024 у справі № 460/17257/23, від 18.09.2024 у справі № 240/6201/23, колегія суддів не бере до уваги, оскільки такі не є релевантними з огляду на спірні правовідносини сторін у наведених справах та у цій справі.
Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведені висновки суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки суду першої інстанції та щодо яких не наведено мотивів відхилення таких аргументів.
Судом апеляційної інстанції критично оцінюються доводи позивачки, що стосуються обставин справи та містять посилання на загальні норми законодавства, які жодним чином не спростовують обґрунтування суду першої інстанції.
Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків, якими мотивоване рішення суду першої інстанції, та не дають підстав вважати висновки суду першої інстанції помилковими, а застосування судом норм матеріального права - неправильним.
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об'єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.
Ураховуючи положення статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 18.04.2025 у справі № 520/2025/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк