20 жовтня 2025 р. Справа № 480/4385/25
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Бегунца А.О.,
Суддів: Калиновського В.А. , Русанової В.Б. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025, головуючий суддя І інстанції: О.М. Кунець, вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40602, повний текст складено 09.07.25 по справі № 480/4385/25
за позовом ОСОБА_1
до військової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії у формі довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 № 2025-0305-1455 від 05.03.2025 в частині встановлення причинного зв'язку травми "наслідки травми (2024 - анамнестично), пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки та латерального меніска правого колінного суглоба, аутопластика передньої хрестоподібної зв'язки, парціальна резекція пошкодженої частини латерального меніску у стійкої комбінованої контрактури правого колінного суглобу з больовим синдромом при помірному порушенні функцій", а саме: "Травма ТАК, пов'язана з проходженням військової служби";
- зобов'язати військово-лікарську комісію в/ч НОМЕР_1 змінити у постанові військово- лікарської комісії у формі довідки військово-лікарської комісії в/ч НОМЕР_1 № 2025-0305-1455 від 05.03.2025 причинний зв'язок отримання травми "наслідки травми (2024 - анамнестично), пошкодження передньої хрестоподібної зв'язки та латерального меніска правого колінного суглоба, аутопластика передньої хрестоподібної зв'язки, парціальна резекція пошкодженої частини латерального меніску у стійкої комбінованої контрактури правого колінного суглобу з больовим синдромом при помірному порушенні функцій", виклавши його в наступній редакції: "Травма, ТАК, пов'язана із захистом Батьківщини".
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилався на п. 4 ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема, визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Таким чином, звернення позивача до адміністративного суду з позовною заявою про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відповідає встановленим законодавством способам захисту порушеного права. Відповідно до п. 2.4.10. Положення №402 постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку. З огляду на викладене, оскільки норми Положення №402 мають дефініцію "має право/може бути", то можливість судового захисту не може бути поставлена в залежність від використання позивачем інших засобів правового захисту, у тому числі досудового врегулювання спору. Таким чином, позивач має право на захист свого порушеного права у той спосіб, який сам обрав, а тому суд повинен захистити таке порушене право у обраний саме позивачем спосіб.
Відповідач надав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скрагу залишити без задоволення, а ухвалу суду без змін.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.
Апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).
Відповідно п. 3 ч. 1 ст. 294 Кодексу адміністративного судочинства України, окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові).
Згідно з ч. 4 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху. Встановлено позивачеві п'ятиденний строк з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання до суду інформації про вжиття заходів досудового врегулювання спору та докази на їх підтвердження або надати пояснення підстав їх невжиття.
З матеріалів справи встановлено, що 08.07.2025 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, в якій зазначено, що позивач, як на підставу скасування постанови ВЛК у формі довідки в частині причинного зв'язку травми, посилається саме на незаконність процедури прийняття відповідачем даного рішення. Зазначив, що розглядаючи по суті спори у справах щодо оскарження рішень ВЛК, суд вправі перевірити законність висновку ВЛК в межах дотримання процедури прийняття цього висновку. Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 521/6555/14-ц від 24 квітня 2019 року дійшов висновку, що право на судовий захист не позбавляє суб'єктів правовідносин можливості досудового врегулювання спорів. Це може бути передбачено цивільно- правовим договором, коли суб'єкти правовідносин добровільно обирають засіб захисту їхніх прав. Досудове врегулювання спору може мати місце також за волевиявленням кожного з учасників правовідносин і за відсутності у договорі застереження щодо такого врегулювання спору. Таким чином, обрання певного засобу правового захисту, у тому числі і досудового врегулювання спору, є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує. Встановлення законом обов'язкового досудового врегулювання спору обмежує можливість реалізації права на судовий захист. Крім того, у рішенні Касаційного цивільного суду Верховного суду № 409/1398/18, суд зазначив, що зобов'язання особи перед зверненням до суду скористатися досудовим врегулюванням спору є порушенням Конституції України, якщо це виключає можливість прийняття позовної заяви до розгляду.
Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним та скасування постанови, зобов'язання вчинити дії залишено без розгляду.
Повертаючи позовну заяву без розгляду суд першої інстанції зазначив, що позивачем не виконано у повному обсязі вимоги ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 та не усунуто недоліки позовної заяви в частині подання до суду відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору шляхом оскарження Постанови ВЛК, яка оформлена у вигляді Довідки позаштатної постійно-діючої військово - лікарської комісії війської частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 № 2025-0305-1455 до штатної ВЛК або до ВЛК регіонів.
Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Законодавством, яке підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин є Закон України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" від 19 листопада 1992 року № 2801-XII (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Закон України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25 березня 1992 року № 2232-ХІІ (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), Положення № 402 (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до статті 1 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" № 2801-XII законодавство України про охорону здоров'я базується на Конституції України і складається з цих Основ та інших прийнятих відповідно до них актів законодавства, що регулюють суспільні відносини у сфері охорони здоров'я.
Так, статтею 70 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров'я" № 2801-XII визначено, що військово-лікарська експертиза визначає придатність до військової служби призовників, військовослужбовців та військовозобов'язаних, встановлює причинний зв'язок захворювань, поранень і травм з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" № 2232-ХІІ.
Частиною 14 ст. 2 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" виконання військового обов'язку в особливий період здійснюється з особливостями, визначеними цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
З метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом МОУ 14 серпня 2008 року затверджено Положення № 402.
У відповідності до пункту 1.1 глави 1 розділу І Положення № 402 це Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу. Це Положення поширюється на військовослужбовців Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, членів їх сімей, призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Відповідно до пункту 1.2 глави 1 розділу І Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого Наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Серед основних завдань військово-лікарської експертизи, згідно з пунктом 1.3 глави 1 розділу І Положення № 402, є: добір громадян України, придатних за станом здоров'я до військової служби, для укомплектування Збройних Сил України; аналіз результатів медичного огляду та розробка заходів щодо комплектування Збройних Сил України особовим складом, придатним до військової служби за станом здоров'я.
Згідно пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 члени ВЛК діють на принципах верховенства права, законності, поваги та дотримання прав людини і громадянина, доброчесності, колегіальності, рівноправності членів комісії, вільного обговорення і вирішення питань, об'єктивності, неупередженості та обґрунтованості прийнятих рішень, висновків і пропозицій.
У відповідності до пункту 2.1 глави 2 розділу І Положення № 402 для проведення військово- лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (надалі за текстом - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі). Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово- лікарської комісії. Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Відповідно до пункту 2.2 глави 2 розділу І Положення № 402 штатні ВЛК є військово- медичними установами. Вони мають гербову печатку, кутовий штамп та утримуються за окремим штатом. До штатних ВЛК належать: Центральна військово-лікарська комісія; ВЛК регіону.
До позаштатних постійно діючих ВЛК (ЛЛК) належать: госпітальні ВЛК; гарнізонні ВЛК; ЛЛК; ВЛК Десантно-штурмових військ; ІНФОРМАЦІЯ_1 ; ВЛК Сухопутних військ Збройних Сил України; ВЛК Сил спеціальних операцій Збройних Сил України; ВЛК інших закладів охорони здоров'я комунальної або державної форми власності (підпункт 2.5.1 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402).
Згідно підпункту 2.5.3 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402 до складу ВЛК (ЛЛК) ТЦК та СП входять медичні працівники закладу охорони здоров'я комунальної або державної форми власності, визначеного рішенням виконавчого органу сільської, селищної, міської ради (голови обласної, Київської міської військових адміністрацій, а також районних військових адміністрацій та військових адміністрацій населених пунктів).
Документи позаштатних ВЛК скріплюються печаткою закладу охорони здоров'я (установи), військової частини, в яких ці комісії утворені (підпункт 2.5.11 пункту 2.5 глави 2 розділу І Положення № 402).
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються штатні та позаштатні військово-лікарські комісії, які проводять медичний огляд осіб, передбачених пункту 1.1 глави І розділу І Положення № 402, зокрема, з метою визначення ступеня придатності до військової служби, за результатами якого приймають постанови, що оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання ВЛК.
У відповідності до абзацу 1 пункту 1.1 глави 1 розділу II Положення № 402 медичний огляд включає в себе вивчення та оцінку стану здоров'я і фізичного розвитку громадян на момент огляду в цілях визначення ступеня придатності до військової служби, навчання за військово-обліковими спеціальностями, вирішення інших питань, передбачених цим Положенням, з винесенням письмового висновку (постанови). ПІД придатністю до військової служби у цьому Положенні розуміється такий стан здоров'я і фізичного розвитку громадян, який дозволяє їм виконувати передбачені статутами, інструкціями службові обов'язки з конкретної військової спеціальності у виді Збройних Сил України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, у мирний час та під час дії особливого періоду. При встановленні діагнозу насамперед враховуються результати фізикального обстеження та спеціальних досліджень. Якщо дані попередньої медичної документації не співпадають з результатами актуального обстеження, проводиться спільний огляд (консиліум) за участі провідних (головних) медичних фахівців, під час якого може прийматись рішення про неврахування контраверсійних результатів попередніх досліджень (документів, виписок, заключень тощо) та госпіталізацій при винесенні експертного рішення.
Постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (додаток 3) (пункт 1.3 глави 1 розділу II Положення № 402).
Згідно з підпунктом 2.3.1 пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК є органом військового управління, який здійснює керівництво ВЛК регіонів у Збройних Силах України та є керівним органом із військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України.
Відповідно до підпункту 2.3.3. пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 на ЦВЛК покладається організація військово-лікарської експертизи в Збройних Силах України, а також поміж інших повноважень, розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово- лікарської експертизи.
Згідно п. п. 2.3.4. пункту 2.3 глави 2 розділу І Положення № 402 ЦВЛК має право перевіряти роботу підпорядкованих ВЛК з питань військово-лікарської експертизи та розглядати, переглядати, скасовувати, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Поряд з цим, відповідно до підпункту 2.4.4 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 на ВЛК регіону покладаються обов'язки, зокрема, з організації військово-лікарської експертизи, керівництва підпорядкованими ВЛК, контролю за їхньою роботою та надання їм методичної і практичної допомоги в зоні відповідальності; розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи.
Згідно з підпунктом 2.4.5 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402 ВЛК регіону має право, зокрема, оглядати військовослужбовців та інших осіб, зазначених у пункті 1.2 розділу І цього Положення; приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК; направляти у військові лікувальні заклади на контрольне обстеження та медичний огляд військовослужбовців, членів їх сімей (крім членів сімей військовослужбовців строкової служби), військовозобов'язаних, резервістів, працівників.
Рішенням штатної ВЛК може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд (підпункт 2.4.6 пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).
Постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку (підпункт 2.4.10. пункту 2.4 глави 2 розділу І Положення № 402).
Згідно з пункатми 3.3, 3.4 розділу І Положення № 402 скарги на дії (бездіяльність) чи постанови позаштатних ВЛК подаються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності, наведеними у додатку 2 до наказу Міністерства оборони України від 16 листопада 2016 року № 608 "Про затвердження адміністративно-територіальних зон відповідальності закладів охорони здоров'я Збройних Сил України за організацію медичного забезпечення".
Штатні ВЛК перевіряють відповідність прийнятих позаштатними ВЛК постанов встановленому діагнозу та вимогам цього Положення, на підставі доданих до звернення оригіналів медичних документів або належним чином завірених їх копій, а також наявних медичних записів та висновків у відповідних реєстрах електронної системи охорони здоров'я.
Скарги на дії (бездіяльність) чи постанови ВЛК районних (міських) ТЦК та СП подаються за підпорядкованістю до ВЛК ІНФОРМАЦІЯ_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , обласних ТЦК та СП, ТЦК та СП Автономної Республіки Крим. У разі незгоди громадянина з рішенням ВЛК при районному (міському) ТЦК та СП на підставі його заяви громадянин направляється для проходження ВЛК при обласному (Київському та Севастопольському міських) ТЦК та СП.
Дії (бездіяльність), рішення, постанови, прийняті ВЛК обласних (Київського міського, ІНФОРМАЦІЯ_3 , ТЦК та СП Автономної Республіки Крим, оскаржуються в штатних ВЛК або у судовому порядку.
Дії (бездіяльність), рішення, прийняті за результатами розгляду звернень ВЛК регіону, оскаржуються в ЦВЛК.
У разі визнання штатною ВЛК заяви чи скарги щодо перегляду (відміни, скасування) постанови ВЛК обґрунтованою, ВЛК штатної ВЛК переглядає оскаржувану постанову ВЛК або приймає рішення про направлення на контрольне обстеження та медичний огляд ВЛК.
Таке рішення є обов'язковим до виконання та має бути реалізовано не пізніше ніж в місячний строк з дати прийняття.
У разі визнання штатною ВЛК звернення необґрунтованим, воно повертається заявнику (скаржнику) з відповідними роз'ясненнями, у строк, визначений Законом України "Про звернення громадян".
Таким чином, Положенням № 402 передбачено алгоритм оскарження постанов ВЛК, за яким постанови позаштатної ВЛК оскаржуються до штатних ВЛК згідно з адміністративно-територіальними зонами відповідальності.
Отже, законодавством встановлено обов'язковий досудовий порядок оскарження постанов позаштатних ВЛК з попереднім зверненням до штатних ВЛК.
У свою чергу, ВЛК регіону мають право скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК та направляти військових на контрольний медичний огляд, а також за їх рішенням може бути проведений повторний або контрольний медичний огляд.
Разом з цим, постанова ВЛК регіонів може бути оскаржена у ЦВЛК або у судовому порядку.
Отже, в судовому ж порядку оскаржуються лише постанови ВЛК регіонів або ЦВЛК.
Вказана позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду викладеними у постанові від 26.02.2025 у справі №600/3273/22-а.
З матеріалів справи встановлено, що позивач оскаржує постанову Військово - лікарської комісії Війської частини НОМЕР_1 , оформленої довідкою від 05.03.2025 № 2025-0305-1455.
Відповідно до Довідки військово-лікарської комісії від 05.03.2025 № 2025-0305-1455 медичний огляд проведений у позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії військової частини НОМЕР_1 .
Разом з цим, в матеріалах справи відсутні відомості щодо оскарження позивачем до штатних ВЛК постанови Військово-лікарської комісії військової частини НОМЕР_1 у формі довідки ВЛК від 05.03.2025 №2025-0305-1455.
У силу вимог пункту 6 частини п'ятої статті 160 Кодексу, в позовній заяві зазначаються відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Згідно з частиною четвертою статті 124 Конституції України законом може бути визначений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору.
Відповідно до частини першої статті 17 КАС України сторони вживають заходів для досудового врегулювання спору за домовленістю між собою або у випадках, коли такі заходи є обов'язковими згідно із законом.
У Рекомендації №R(86) Комітету міністрів державам-членам Ради Європи від 16 вересня 1986 року стосовно заходів із недопущення і скорочення надмірного робочого навантаження на суди пропонується сприяти примиренню сторін як поза судовою системою, так і до або під час судового розгляду (передбачати, разом із відповідними стимулами, процедури примирення до судового провадження або інші способи врегулювання спорів поза рамками судового провадження), а також визначити органи поза судовою системою, до яких сторони зможуть звертатися для розв'язання позовних спорів на невеликі суми і в питаннях деяких конкретних галузей права.
Виходячи з аналізу викладених норм та правової позиції Верховного Суду, наведеної у постанові від 26 березня 2020 року у справі №1.380.2019.002643 досудове врегулювання спору - це вчинення сукупності дій, за допомогою яких юридичний конфлікт вирішується без звернення до суду шляхом досягнення угоди між сторонами або відмови однієї або обох сторін від взаємних претензій. Застосування або незастосування інституту досудового врегулювання спорів є виключним правом особи, за винятком встановлених у законі випадків.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів зазначає, що перевірка рішення позаштатної ВЛК на предмет того, чи дотримані всі умови та критерії, передбачені Положенням № 402 при проведенні медичного огляду військового, належить до функцій ВЛК регіону чи ЦВЛК, а остаточного рішення, яке підлягає судовому оскарженню, з приводу придатності позивача до військової служби та встановлення причинного зв'язку захворювань, ВЛК регіону чи ЦВЛК (в межах справи) не приймали, тому позивач не дотримався вимог Положення № 402 щодо процедури оскарження результатів медичного огляду, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні вимог адміністративного позову.
Згідно із пунктом 7 частини 1 статті 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо провадження в адміністративній справі було відкрито за позовною заявою, яка не відповідає вимогам статей 160, 161, 172 цього Кодексу, і позивач не усунув цих недоліків у строк, встановлений судом;
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що оскільки позивачем не виконано у повному обсязі вимоги ухвали Сумського окружного адміністративного суду від 03.07.2025 та не усунуто недоліки позовної заяви в частині подання до суду відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору шляхом оскарження Постанови ВЛК, яка оформлена у вигляді Довідки позаштатної постійно-діючої військово - лікарської комісії війської частини НОМЕР_1 від 05.03.2025 № 2025-0305-1455 до штатної ВЛК або до ВЛК регіонів, наявні підстави у відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 240 КАС України для залишення позовної заяви без розгляду.
Колегія суддів, переглянувши ухвалу суду першої інстанції, дійшла висновку, що при прийнятті останньої, суд першої інстанції дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального права.
Наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін.
Згідно із ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Ухвалу Сумського окружного адміністративного суду від 09.07.2025 по справі № 480/4385/25 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя А.О. Бегунц
Судді В.А. Калиновський В.Б. Русанова