20 жовтня 2025 р. Справа № 520/21265/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: П'янової Я.В.,
Суддів: Русанової В.Б. , Присяжнюк О.В. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025, головуючий суддя І інстанції: Горшкова О.О., м. Харків, повний текст складено 08.05.25 у справі № 520/21265/24
за позовом Головного управління ДПС у Харківській області
до Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод"
про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Харківській області (далі також - позивач) звернулося до адміністративного суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" (далі також - відповідач), в якому просило стягнути до бюджету України кошти Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки у розмірі 261155,23 грн в рахунок погашення податкового боргу.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 травня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, ГУ ДПС у Харківській області оскаржило його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи.
В апеляційній скарзі ГУ ДПС у Харківській області зазначає про помилковість висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскільки ст. 129 Податкового кодексу України передбачено строки нарахування пені саме на дату надходження коштів і нарахування пені на дату вчинення реальних дій Податковим кодексом України не передбачено.
За результатами апеляційного розгляду позивач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким позов ГУ ДПС у Сумській області задовольнити у повному обсязі.
Відповідач правом на подання відзив на апеляційну скаргу не скористався.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) суд апеляційної інстанції розглядає справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що Приватне акціонерне товариство «Великобурлуцький сироробний завод» зареєстроване та перебуває в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за ідентифікаційним кодом 05507436.
За результатами перевірки податковим органом складено акт від 22.04.2010 за №488/23-05507436, яким зафіксовано порушення податкового законодавства відповідачем, та прийнято податкові повідомлення-рішення від 13.05.2010:
1) №0000072301/0 про визначення податкового зобов'язання з ПДВ у розмірі 200178,00 грн (основний платіж 133452,00 грн, штрафні санкції 66726,00 грн);
2) №0000082301/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 976910,00 грн (основний платіж 644277,00 грн, штрафні санкції 332633,00 грн).
Як зазначає відповідач у відзиві на позовну заяву, з метою погашення податкових зобов'язань по ППР №0000072301/0 та №0000082301/0, ПАТ «Великобурлуцький сироробний завод» 18.09.2019 було подано податкову декларацію з податку на додану вартість за серпень 2019 року, де в рядку 20.2.2. задекларовано бюджетне відшкодування в розмірі 976910,00 грн, та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, де у коді бюджетного відшкодування 11021000 задекларовано бюджетне відшкодування в розмірі 976910,00 грн, яке мало намір зарахувати у сплату податку на прибуток.
08 листопада 2019 року Головним управлінням ДПС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 08 листопада 2019 р. №00000770402, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 976910,00 грн та зарахування суми бюджетного відшкодування в розмірі 976910,00 грн як сплату податку на прибуток приватних підприємств.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду у справі №520/5549/2020 скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Харківській області від 08 листопада 2019 року №00000770402, яким відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 976910,00 грн.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №520/6114/21 апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області залишено без задоволення.
На адресу відповідача направлено лист від 04.04.2024 за №17086/6/20-40-04-06-13, яким повідомлено, що зарахування суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 976910,00 грн в рахунок сплати податку на прибуток підприємств на виконання постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 02 листопада 2021 року у справі №520/6114/21 проведено 21.03.2024.
За матеріалами справи позивачем з 24.07.2019 по 21.03.2024 нараховано відповідачеві пеню в розмірі 261155,23 грн.
Податковим органом до Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" засобами поштового зв'язку направлена податкова вимога від 24.07.2019 за №122002-54.
Під час розгляду справи податковий орган здійснив коригування розрахунку пені.
Так, згідно з виписками з інтегрованої картки платника податків у Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" наявна несплачена сума податкового боргу 106164,43 грн - пені, яка виникла за період з 24.07.2019 по 29.02.2020.
Поряд із цим, як убачається з позиції відповідача, у ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод" наявний борг зі сплати пені, однак відповідач не погоджується з періодом, визначеним податковим органом та вказує, що пеня повинна була бути нарахована з 24.07.2019 по 18.09.2019 - дати подачі податкової декларації з метою погашення заборгованості (яка була прийнята податковим органом на виконання судового рішення у справі №520/5549/2020).
У зв'язку з несплатою відповідачем у добровільному порядку нарахованої відповідачеві пені в розмірі 261155,23 грн, позивач звернувся до суду з позовом у цій справі.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що податковим органом неправильно встановлено період, за який необхідно здійснити розрахунок пені, а тому, заявлена позивачем сума до стягнення у розмірі 106164,43 грн є помилковою та необґрунтованою; водночас, відповідно до положень Податкового кодексу України, в судовому порядку підлягають стягненню кошти виключно в конкретному розмірі і суд не може перебирати на себе дискреційні повноваження щодо здійснення розрахунку суми податкового боргу, що підлягає стягненню, а тому заявлені позовні вимоги не можуть бути задоволенні судом у визначений законодавцем спосіб, із урахуванням особливостей категорії справ щодо стягнення податкового боргу.
Надаючи правову оцінку правовідносинам сторін та доводам апеляційної скарги, колегія суддів виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пп. 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та в розмірах, встановлених ПК України та законами з питань митної справи, що повністю узгоджується з приписами ст. 19 Конституції України щодо обов'язку кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Порядок визначення суми податкових зобов'язань та погашення податкового боргу платників податків регулюється Податковим кодексом України (далі - ПК України).
Згідно з пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до пп.129.1.1 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов'язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов'язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов'язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов'язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом.
За приписами пп.129.1.3 п.129.1 ст.129 ПК України нарахування пені розпочинається при нарахуванні суми грошового зобов'язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання.
Згідно з п. 129.4 ст.129 ПК України на суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов'язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
На суми грошового зобов'язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов'язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.
Відповідно до підпункту "е" пункту 176.1 статті 176 Податкового Кодексу України платники податку зобов'язані своєчасно сплачувати узгоджену суму податкових зобов'язань, а також суму штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих контролюючим органом, та пені, за винятком суми, що оскаржується в адміністративному або судовому порядку.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган, у відповідності до вимог п. 59.1 ст. 59 ПК України надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків, крім фізичних осіб, регулюється положеннями статей 95 - 99 ПК України.
Пунктом 95.1 ст. 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Відповідно до п. 95.2 ст. 95 ПК України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Відповідно до п. 95.3 ст. 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
За приписами п. 95.4 ст. 95 ПК України контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 за № 1244 Про Деякі питання реалізації статті 95 Податкового кодексу України встановлено Порядок, яким визначений механізм стягнення готівки, яка належить платникові податків, у рахунок погашення його податкового боргу.
З огляду на викладене погашення податкового боргу здійснюється в чітко визначеній сумі за рішенням суду, як з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника, так і за рахунок готівки.
Як убачається з матеріалів справи, спірним є період, за який повинна бути нарахована пеня ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод".
Так, податковим органом пеня обрахована за період з 24.07.2019 по 29.02.2020, в той же час, відповідач наполягає, що вірним періодом є період з 24.07.2019 по 18.09.2019.
Як установлено судом, відповідач з метою погашення основного боргу (який виник внаслідок несплати податкових зобов'язань за ППР №0000072301/0 та №0000082301/0), 18.09.2019 звернувся до податкового органу з відповідною податковою декларацією щодо руху коштів, однак отримав відмову, яку в подальшому оскаржував у судовому порядку.
Тобто, як слідує з обставин справи, відповідач мав намір здійснити сплату грошових зобов'язань, який реалізував 18.09.2019, однак з незалежних від нього обставин відповідні кошти так і не були зараховані податковим органом до набрання законної сили рішенням суду у справі №520/5549/2020.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що невиконання або неналежне виконання встановлених законодавством правил завжди є наслідком дій (бездіяльності) особи, які кваліфікуються як умисні, оскільки як невиконання так і неналежне виконання є порушенням обов'язків, закріплених за платником податків у статті 16 ПК України.
Вина є характеризуючою обставиною дій (бездіяльності) особи, яка полягає у тому, що особа повинна та може дотримуватися встановлених Кодексом правил та норм. Вина в податкових правопорушеннях завжди нерозривно пов'язана з встановленням умислу. У противагу цьому слід зазначити, що умисел у діях платника податків відсутній, якщо результат його поведінки не залежить від змісту і порядку дій. Тобто у разі, коли платник, діючи своєчасно, добросовісно й з належною обачністю не зміг би уникнути негативних наслідків податкового характеру. Відтак, особа вважається такою, що умисно допустила порушення податкової дисципліни, якщо буде встановлено, що вона мала можливість для дотримання правил та норм, за порушення яких ПК України передбачена відповідальність, проте не вжила достатніх заходів щодо їх дотримання.
Обов'язок доведення вини покладено на контролюючий орган, без виконання якого особу неможливо притягнути до фінансової відповідальності за податкове правопорушення, для кваліфікації якого умовою є наявність вини.
Так, Верховний Суд у постанові від 04 березня 2021 року у справі №640/20899/18 зазначив, що при вирішенні питання своєчасності виконання платником податків податкового обов'язку за умови перебування такого платника під дією персональних економічних та інших обмежувальних заходів судам слід перевіряти, чи була у цієї особи за таких умов реальна можливість сплати належних платежів та зборів. У разі відсутності за наведених обставин для цього платника податків механізму виконання податкового обов'язку відповідальність за несвоєчасне його виконання не може бути покладена на нього в якості додаткового тягаря.
Верховний Суд, розглядаючи питання притягнення платників податків до відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання, неодноразово вказував, що податковий обов'язок с безумовним і першочерговим.
Відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку законодавчо покладено на платника податків. Водночас, для вирішення питання про наявність/відсутність підстав для застосування до платника податку відповідальності за несвоєчасну сплату узгодженого грошового зобов'язання необхідно встановити причини, що зумовили такий пропуск, та перевірити, чи вчинив платник податку усі залежні від нього дії з метою належного та своєчасного виконання податкового обов'язку.
Позивачем, як суб'єктом владних повноважень, не було доведено суду правильності визначення граничної дати, по яку необхідно здійснювати нарахування пені - 01.03.2020.
В той же час відповідач 18.09.2019 вчинив реальні дії з метою погашення наявної в нього заборгованості та мав реальні сподівання, що внаслідок вказаних дій він сплатить наявний податковий борг.
Однак унаслідок неправомірних дій податкового органу, установлених рішеннями у справі №520/5549/2020, ППР від 08.11.2019 за №00000770402, прийнята за наслідком неприйняття податкової декларації від 18.09.2019, скасована у судовому порядку тільки 27.10.2020.
Отже, враховуючи встановлені під час розгляду справи обставини, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що періодом, за який має бути нарахована пеня ПАТ "Великобурлуцький сироробний завод", є період з 24.07.2019 по 18.09.2019.
Поряд із цим колегія суддів зазначає про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що розрахунок суми пені є виключно дискреційними повноваженнями податкового органу.
Так, згідно з висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 11 вересня 2020 року у справі № 804/2924/17, 10 вересня 2025 року у справі № 560/3888/20, суд, вирішуючи спір по суті вимог та встановивши факт несплати платником податків податкового зобов'язання, що має наслідком нарахування пені за певний період часу, має всі повноваження визначити такий період та розрахувати суму пені, належної до стягнення. Також суди, мають право зобов'язати компетентний орган - податковий орган, здійснити розрахунок суми пені за певний період часу та надати його суду для врахування при прийнятті рішення.
Ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.10.2025 витребувано у Головного управління ДПС у Харківській області розрахунок суми пені, нарахованої Приватному акціонерному товариству "Великобурлуцький сироробний завод", за період з 24.07.2019 по 18.09.2019.
Згідно з розрахунком пені, наданим Головним управління ДПС у Харківській області, пеня за період з 24.07.2019 по 18.09.2019 складає 30 913,19 грн.
З огляду на встановленні обставини щодо наявності у відповідача непогашеного податкового боргу у сумі 30 913,19 грн за період з 24.07.2019 по 18.09.2019, що відповідачем не спростовано, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Згідно з приписами пункту другого частини першої статті 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Оскільки рішення суду першої інстанції ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням постанови про часткове задоволення позовних вимог.
З урахуванням приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 139, 242, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.05.2025 у справі № 520/21265/24 скасувати.
Прийняти постанову, якою адміністративний позов Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.
Стягнути до бюджету України кошти Приватного акціонерного товариства "Великобурлуцький сироробний завод" з усіх відкритих розрахункових рахунків та за рахунок готівки у розмірі 30 913,19 грн в рахунок погашення податкового боргу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя Я.В. П'янова
Судді В.Б. Русанова О.В. Присяжнюк