20 жовтня 2025 р. Справа № 440/12433/24
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді: Жигилія С.П.,
Суддів: Перцової Т.С. , Макаренко Я.М. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 (суддя Довгопол М.В.; м. Полтава) по справі № 440/12433/24
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (надалі також - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (надалі також - відповідач, ГУПФУ в Рівненській області), в якій, з урахуванням уточненої позовної заяви /а.с. 36-43/, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.05.2024 року № 164850011690 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу період роботи в господарському товаристві з обмеженою відповідальністю "Весна" з 04.05.1995 року по 30.06.2000 року на підставі довідки № 4 від 30.06.2000 року та призначити пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з моменту виникнення права.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що в травні 2024 року звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з огляду на те, що випискою огляду МСЕК йому було встановлено з 06.03.2024 другу групу інвалідності. За принципом екстериторіальності заяву розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області і рішенням від 21.05.2024 року №164850011690 було відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності, оскільки відсутній необхідний страховий стаж. Єдиною підставою для відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи в господарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Весна» з 04.05.1995 року по 30.06.2000 року є відсутність підстав для видачі довідки №4 від 30.06.2000 року, зважаючи на те, що накази прийняття/звільнення не завірені печаткою. Позивач вважає, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області є протиправним та підлягає скасуванню.
Рішенням від 04 квітня 2025 року Полтавський окружний адміністративний суд задовольнив позов ОСОБА_1 .
Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.05.2024 №164850011690 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в Господарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Весна» з 04.05.1995 року по 30.06.2000 року, та призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності, починаючи з 06.03.2024.
Відповідач не погодився з рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду у справі № 440/12433/24 від 08.04.2025 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що при вирішенні спору суд першої інстанції не врахував ст. 32 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» відповідно до якої особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією: для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії від 14.05.2024 та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 08 років 10 місяців 28 днів. Стверджує, що підстави для зарахування позивачу до страхового стажу, згідно довідки №1 від 30.06.2000, період роботи з 04.05.1995 по 30.06.2000 відсутні, оскільки довідка не містить підстав видачі, накази про прийом/звільнення, крім того не завірена печаткою та відсутній кутовий штамп. У зв'язку з цим відповідач вважає, що Головним управлінням правомірно було відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії по інвалідності з врахуванням ст. 32 Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення у позивача відсутній необхідний страховий стаж, а саме 09 років.
Позивач не реалізував своє процесуальне право подання відзиву на апеляційну скаргу. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Враховуючи подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження, справа розглядається в порядку письмового провадження, відповідно до приписів п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, за наявними у ній матеріалами.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити, з таких підстав.
Судом встановлено, що відповідно до виписки з акту огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААГ №533081 ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 06.03.2024 /а.с. 17-18/.
14.05.2024 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою за призначенням/перерахунком пенсії по інвалідності, яка зареєстрована за №1712 /а.с. 68-69/.
До вказаної заяви позивач надав такі документи (копії), зокрема: трудову книжку НОМЕР_1 , виписку з акту огляду МСЕК про встановлення, зняття або зміну групи інвалідності серії 12ААГ №533081, диплом (свідоцтво, атестат) про навчання серії НОМЕР_2 , довідку №4 від 30.06.2000 р. (про період роботи 04.05.1995-30.06.2000), накази на прийняття/звільнення з роботи № 3 від 04.05.1995 р., №1 від 30.06.2000 р. /а.с. 70 - 79/.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області за результатами розгляду заяви позивача за принципом екстериторіальності прийнято рішення про відмову в призначенні пенсії від 21.05.2024 №164850011690 /а.с. 84/.
У рішенні зазначено, що за доданими документами до страхового стажу, згідно довідки №1 від 30.06.2000, не зараховано період з 04.05.1995 по 30.06.2000 - оскільки довідка не містить підстав видачі, накази про прийом/звільнення, крім того не завірена печаткою. Додатково зазначено, що відмовлено у призначенні пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», оскільки відсутній необхідний страховий стаж 09 років.
Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.05.2024 року № 164850011690 про відмову в призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем безпідставно не було зараховано до загального страхового стажу періодів роботи позивача в Господарському товаристві з обмеженою відповідальністю «Весна» з 04.05.1995 року по 30.06.2000 року, з урахуванням якого загальний страховий стаж ОСОБА_1 становить більше ніж 9 років, що є достатнім для призначення позивачу пенсії по інвалідності.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, враховуючи межі перегляду, передбачені ст. 308 КАС України, апеляційний суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначаються Законом України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування від 9 липня 2003 року №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).
Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії по інвалідності визначені статтею 30 Закону №1058-ІV.
Відповідно до частини 1 статті 30 Закону № 1058-ІV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи.
Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності призначається в таких розмірах: особам з інвалідністю I групи - 100 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю II групи - 90 відсотків пенсії за віком; особам з інвалідністю III групи - 50 відсотків пенсії за віком, обчисленої відповідно до статей 27 і 28 цього Закону (ч. 1 ст. 33 Закону №1058-IV).
Відповідно до ст. 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.
Згідно з частиною 1 статті 32 Закону №1058-ІV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією, для осіб з інвалідністю II та III груп: від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років.
З огляду на приписи вказаної вище статті для призначення пенсії по інвалідності необхідне одночасне дотримання умов:
- встановлення інвалідності;
- наявність страхового стажу відповідно до віку на час настання інвалідності, або на день звернення за пенсією, що визначений ч. 1 ст. 32 Закону № 1058-IV.
Абзацом першим частини першої статті 24 Закону № 1058-IV врегульовано, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Згідно з частиною третьою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом. За кожний повний рік стажу роботи (врахованого в одинарному розмірі) на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятість на яких давала та дає право на пенсію на пільгових умовах, до страхового стажу додатково зараховується по одному року.
Частиною другою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (частина четверта статті 24 Закону № 1058-ІV).
Як встановлено судом, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності з 06.03.2024, про що свідчить виписка з акту огляду медико-соціальної експертної комісії до довідки серії 12 ААГ №533081 /а.с.17-18/.
Станом на дату звернення із заявою про призначення пенсії від 14.05.2024 позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , був 41 повний рік, що підтверджується копією ID картки та не заперечується сторонами.
Отже, для призначення пенсії по інвалідності позивачу необхідно мати страховий стаж 9 років.
Із рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 21.05.2024 № 164850011690 про відмову в призначенні пенсії /а.с.84/ судом встановлено, що підставою для відмови в призначенні пенсії позивачу послугувала відсутність необхідного стажу.
В обґрунтування вказаного рішення зазначено, що за доданими документами до страхового стажу, згідно довідки №1 від 30.06.2000, не зараховано період з 04.05.1995 по 30.06.2000 - оскільки довідка не містить підстав видачі, накази про прийом/звільнення, крім того не завірена печаткою.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 разом з заявою про призначення пенсії було надано довідку Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» від 30.06.2000 №4 на підтвердження періоду роботи з 04.05.1995 по 30.06.2000, наказ Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» №3 від 04.05.1995 року про прийняття на роботу та наказ Господарського товариства «Весна» №1 від 30.06.2000 року про звільнення з роботи /а.с. 55-57/.
При цьому відомості про період роботи позивача з 04.05.1995 по 30.06.2000 не внесено до трудової книжки позивача НОМЕР_1 .
Статтею 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Також, відповідно до статті 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 р. № 637 (Порядок №637).
Відповідно до п.1, п.2 Порядку №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Документи можуть бути подані в електронному вигляді з накладенням електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису.
Документи, визначені цим Порядком, є підставою для внесення відомостей до частини персональної електронної облікової картки в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, що відображає трудову діяльність застрахованої особи, в тому числі за період до 1 січня 2004 року.
У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Згідно з абз.1 п.3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до пункту 18 Порядку № 637 за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.
Відповідно до пунктів 23-24 Порядку № 637 документи, що подаються для підтвердження трудової діяльності, повинні бути підписані посадовими особами і засвідчені печаткою.
Для підтвердження трудового стажу приймаються лише ті відомості про період роботи, які внесені в довідки на підставі документів.
З аналізу наведених законодавчих приписів, зокрема, ст.62 Закону № 1788-XII та п. 1 Порядку № 637, вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка.
При цьому, за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За приписами пункту 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (Інструкція від 29.07.1993 №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17.08.1993р. за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
При цьому, як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.
Пунктом 1.2 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.
Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.
Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 від 29.07.1993 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис.
Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов'язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.
Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 від 29.07.1993 р. у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до довідки Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» від 30.06.2000 №4, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ін.п.н. НОМЕР_3 працював в ГТОВ «Весна» на посаді діловода з комп'ютерним забезпечення та обліковцем з 04.05.1995 року (згідно з наказом №3 про прийняття на роботу від 04.05.1995 року) по 30.06.2000 року (згідно з наказом №1 про звільнення від 30.06.2000 року) /а.с. 77/.
Задовольняючи вимоги позивача суд першої інстанції зазначив, що вказана довідка підписана директором підприємства і засвідчена печаткою підприємства та дійшов висновку, що така довідка цілком відповідає вимогам Порядку № 637, та підтверджує стаж роботи позивача в ГТОВ «Весна» у період з 04.05.1995 по 30.06.2000.
Колегія суддів не погоджується з наведеним висновком суду першої інстанції, з таких підстав.
Зі змісту трудової книжки позивача НОМЕР_4 колегією суддів встановлено, що вперше трудова книжка ОСОБА_1 заповнена 01 серпня 1997 року.
Відповідно до записів у трудовій книжці за спірний період ОСОБА_1 :
- 01.08.1997 прийнятий на роботу в Дочірнє підприємство "БРИГАНТИНА" Господарського Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСНА" на посаду менеджера с/г продукції;
- 31.08.1997 звільнений з роботи за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України;
- з 01.09.1997 по 30.06.2000 навчання на бухгалтера в Лубенському технікумі Полтавського державного с/г інституту;
- з 03.07.2000 по 31.08.2004 працював в Дочірньому підприємстві "БРИГАНТИНА" Господарського Товариства з обмеженою відповідальністю "ВЕСНА" на посаді заступника директора та звільнений у зв'язку зі вступом до Харківського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України.
Наведене свідчить, що зазначена у довідці ГТОВ «Весна» від 30.06.2000 №4 інформація щодо роботи ОСОБА_1 в ГТОВ «Весна» на посаді діловода з комп'ютерним забезпечення та обліковцем з 04.05.1995 року (згідно наказу №3 про прийняття на роботу від 04.05.1995 року) по 30.06.2000 року (згідно наказу №1 про звільнення від 30.06.2000 року) суперечить даним трудової книжки ОСОБА_1 , відповідно до якої останній в період з 01.08.1997 по 31.08.1997 працював в ДП "БРИГАНТИНА" ГТОВ "ВЕСНА" на посаді менеджера та з 01.09.1997 по 30.06.2000 навчався в Лубенському технікумі Полтавського державного с/г інституту.
При цьому, колегія суддів враховує, що накази №3 про прийняття на роботу від 04.05.1995 року та №1 про звільнення від 30.06.2000 року, на які йдеться посилання у вказаній вище довідці та які були долучені позивачем до заяви про призначення пенсії, не містять печатки ГТОВ «Весна».
Будь-яких інших документів, передбачених Порядком № 637, на підтвердження трудового стажу за спірний період, зокрема, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори, які містять відомості про періоди роботи, тощо, позивачем до територіального органу пенсійного фонду разом із заявою про призначення пенсії та до суду не було надано.
Разом з цим колегія суддів враховує, що на дату видання наказу № 3 від 04.05.1995 про прийняття ОСОБА_1 на роботу на посаду діловода з комп'ютерним забезпеченням та обліковцем, позивачу виповнилося повних 12 років.
У свою чергу, ст. 188 Кодексу законів про працю Української РСР (чинна станом на дату наказу) було передбачено, що не допускається прийняття на роботу осіб молодше шістнадцяти років. За згодою одного із батьків або особи, що його замінює, можуть, як виняток, прийматись на роботу особи, які досягли п'ятнадцяти років.
Для підготовки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадцятирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.
Отже, оцінивши надані позивачем докази у їх сукупності та зважаючи на з'ясовані судом обставини, а саме: суперечність вказаній у довідці ГТОВ «Весна» від 30.06.2000 №4 інформації даним трудової книжки позивача про виконувану ним роботу та навчання в період з 01.08.1997 по 30.06.2000, відсутність належним чином оформлених наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи, а також відсутність будь-яких інших документів, що підтверджують виконання робіт, не зазначених у трудовій книжці позивача, зважаючи при цьому на вік позивача станом на 04.05.1995 (дату прийняття на роботу в ГТОВ «Весна», про що зазначено у довідці від 30.06.2000 № 4), колегія суддів доходить висновку, що надана позивачем до заяви про призначення пенсії довідка Господарського товариства з обмеженою відповідальністю «Весна» від 30.06.2000 № 4 не підтверджує наявність у позивача страхового стажу за вказані у ній періоди роботи в ГТОВ «Весна» з 04.05.1995 по 30.06.2000.
Відповідно до ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ГУПФУ в Рівненській області правомірно відмовило позивачу у зарахуванні періодів роботи, зазначених у вказаній довідці від 30.06.2000, до страхового стажу ОСОБА_1 , а тому не вбачає підстав для скасування рішення відповідача № 164850011690 від 21.05.2024 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 та зобов'язання ГУПФУ в Рівненській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи в ГТОВ «Весна» з 04.05.1995 року по 30.06.2000 року, та призначити пенсію по інвалідності, починаючи з 06.03.2024.
Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Беручи до уваги викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України суд
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - задовольнити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 08.04.2025 по справі № 440/12433/24 - скасувати.
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя С.П. Жигилій
Судді Т.С. Перцова Я.М. Макаренко