21 жовтня 2025 року справа №200/7471/24
м. Дніпро
Перший апеляційний адміністративний суд у складі суддів: Гайдара А.В., Гаврищук Т.Г., Казначеєва Е.Г., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року (головуючий суддя І інстанції - Чучко В.М.), складене у повному обсязі 29 листопада 2024 року, у справі № 200/7471/24 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернулась до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про:
- визнання протиправними дій щодо відмови у наданні державної соціальної допомоги;
- зобов'язання повторно розглянути заяву про призначення державної соціальної допомоги з врахуванням висновків суду.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Не погодившись з судовим рішенням, позивач звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги апелянт зазначила, що рішенням відповідач відмовив у призначені допомоги у зв'язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї.
Позивач вважає таке рішення протиправним та таким, що порушує соціальні права позивача на отримання належної соціальної допомоги, посилаючись на те, що спірне рішення прийнято без урахування усіх обставин, що мають значення для його прийняття, оскільки позивач отримала одноразову грошову допомогу від ТОВ «Медікавер Україна» за донорство яйцеклітини для використання іншим жінкам або парам, які не можуть мати дітей.
Крім того, відповідач не надав жодних пояснень з посиланням на відповідні докази щодо врахування ним доходів всіх членів сім'ї та розрахунку середньомісячного сукупного доходу.
Сторони в судове засідання не викликались, про дату та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином.
Суд, заслухав доповідь судді-доповідача, перевірив матеріали справи і обговорив доводи апеляційної скарги, перевірив юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради як одержувач державних допомог з грудня 2021 року.
До складу сім'ї позивача входять:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - заявник (мати), заміжня;
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - чоловік, одружений;
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - донька;
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - син.
02.08.2024 року позивач звернулась до відповідача із заявою про призначення державної соціальної допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям".
Рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради №1552521742-2024-3 від 29.08.2024, сім'ї позивача відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї в зв'язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї:
ОСОБА_2 - 1665,40 грн,
ОСОБА_3 - 3588,20 грн,
ОСОБА_4 - 4474,40 грн,
ОСОБА_1 - 1665,40 грн.
Рівень забезпечення прожиткового мінімуму сім'ї - 11393,40 грн,
Середньомісячний сукупний дохід сім'ї - 27052,32 грн,
Обмеження розміру допомоги (прожитковий мінімум сім'ї) - 11815,00 грн.
Як вбачається з Розрахунку середньомісячного сукупного доходу сім'ї до Рішення №1552521742-2024-3 від 29.08.2024, за період з січня 2024 року по червень 2024 року дохід сім'ї склав 162 313,93 грн. (38855,79 грн - заробітна плата ОСОБА_2 , 123 458,14 грн - допомога ОСОБА_5 ). Середньомісячний дохід сім'ї склав 27052,32 грн. Середньомісячний дохід члена сім'ї - 6763,08 грн.
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерело/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, позивач отримала дохід від ТОВ «Медікавер Україна» (за донорство) у лютому 2024 року- 61 207,83 грн; у травні 2024 року - 58 810,31 грн.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Суд погоджує висновки суду першої інстанції щодо відмови у задоволені позовних вимог та зазначає наступне.
Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям» від 01.06.2000 № 1768-III (надалі Закон № 1768-III), Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24 лютого 2003 року № 250 (далі - Порядок № 250).
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.
Відповідно до статті 1 Закону № 1768-III державна соціальна допомога малозабезпеченим сім'ям (далі - державна соціальна допомога) щомісячна допомога, яка надається малозабезпеченим сім'ям у грошовій формі в розмірі, що залежить від величини середньомісячного сукупного доходу сім'ї.
Сім'я це особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Права члена сім'ї має одинока особа. Малозабезпечена сім'я - це сім'я, яка з поважних або незалежних від неї причин має середньомісячний сукупний доход нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї.
Прожитковий мінімум для сім'ї є визначена для кожної сім'ї залежно від її складу сума прожиткових мінімумів, розрахованих та затверджених відповідно до Закону України «Про прожитковий мінімум» для осіб, які відносяться до основних соціальних і демографічних груп населення.
Статтею 3 Закону № 1768-ІІІ передбачено, що право на державну соціальну допомогу мають малозабезпечені сім'ї, які постійно проживають на території України.
Згідно із статтею 4 Закону № 1768-ІІІ призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем проживання уповноваженого представника сім'ї.
Відповідно до пункту 2 Порядку № 250, державна соціальна допомога призначається і виплачується малозабезпеченим сім'ям, які постійно проживають на території України та з поважних або незалежних від них причин мають середньомісячний сукупний дохід менший від прожиткового мінімуму для сім'ї. Державна соціальна допомога призначається на шість місяців з місяця звернення за її призначенням.
Пунктом 3 Порядку № 250 визначено, що призначення і виплата державної соціальної допомоги здійснюються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій, виконавчими органами міських рад міст обласного значення, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за зареєстрованим місцем проживання або місцем проживання уповноваженого представника малозабезпеченої сім' ї.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 250 для призначення державної соціальної допомоги уповноважений представник малозабезпеченої сім'ї, особа якого посвідчується паспортом громадянина України або іншим документом, що підтверджує право на постійне проживання в Україні (для іноземця та особи без громадянства), подає такі документи: заяву, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики; декларацію про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, складену за формою, встановленою Мінсоцполітики (далі - декларація); довідку про доходи у разі зазначення в декларації доходів, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування тощо та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення. У разі неможливості підтвердження таких доходів довідкою до декларації додається письмове пояснення із зазначенням їх розміру; довідку встановленої форми про безпосередню участь особи в антитерористичній операції, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях (за наявності). Інформація про склад малозабезпеченої сім'ї заявника зазначається в декларації. Якщо заявник вже отримує будь-який із видів державної допомоги, які призначаються органами соціального захисту населення, відомості про розмір допомоги враховуються цим органом без необхідності її декларування.
Згідно пункту 7 Порядку №250, розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та середньомісячним сукупним доходом малозабезпеченої сім'ї.
Розмір прожиткового мінімуму для сім'ї залежить від її складу і визначається як сума прожиткових мінімумів, розрахованих і затверджених відповідно до Закону України Про прожитковий мінімум для осіб, які належать до основних соціальних і демографічних груп населення.
Пунктом 9 вказаного Порядку визначено, що середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї - обчислений у середньому за місяць дохід усіх членів малозабезпеченої сім'ї, одержаний ними протягом шести місяців.
Шість місяців становлять шість місяців перед місяцем звернення або два квартали, що передують місяцю, який передує місяцю звернення за призначенням державної соціальної допомоги (далі - період, за який враховуються доходи).
Середньомісячний сукупний дохід малозабезпеченої сім'ї для призначення державної соціальної допомоги визначається відповідно до Порядку обчислення середньомісячного сукупного доходу сім'ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 липня 2020 р. № 632.
Згідно пункту 4 Порядку №632, до середньомісячного сукупного доходу враховуються такі доходи:
заробітна плата в розмірі, що залишається після сплати податку на доходи фізичних осіб;
грошове забезпечення військовослужбовців;
пенсія, щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці;
стипендія, у тому числі із сумою її індексації, нарахованої відповідно до закону (крім соціальної стипендії, яка надається дітям-сиротам, дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа);
соціальні виплати, які призначаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у мм. Києві та Севастополі держадміністрацій (військових адміністрацій), виконавчими органами міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення);
допомога по безробіттю, інші страхові виплати, які призначаються фондами соціального страхування;
грошові перекази, отримані із-за кордону;
дивіденди від цінних паперів;
інші доходи, відомості про які отримано від ДПС і Пенсійного фонду України, а також задекларовані особою доходи, інформація про які відсутня в ДПС, Пенсійному фонді України, фондах соціального страхування та згідно із законодавством не може бути отримана за відповідним запитом органу соціального захисту населення.
Відповідно до пункту 19 Порядку № 632, для призначення державної соціальної допомоги на запит органу соціального захисту населення у п'ятиденний строк з дня його отримання подаються відомості про доходи осіб із Державного реєстру фізичних осіб - платників податків - ДПС (у порядку, встановленому Мінсоцполітики та Мінфіном).
Рішення про призначення державної соціальної допомоги або про відмову в її призначенні приймається органом соціального захисту населення протягом 10 календарних днів з дня подання заяви і надсилається наступного дня після його прийняття уповноваженому представнику малозабезпеченої сім'ї (пункт 21 Порядку № 632).
Відповідно до статті 4 Закону України «Про прожитковий мінімум», прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Так, статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2920 гривень, а для основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років - 2563 гривні; дітей віком від 6 до 18 років - 3196 гривень; працездатних осіб - 3028 гривень; осіб, які втратили працездатність, - 2361 гривня.
Статтею 9 Закону установлено, що у 2024 році рівень забезпечення прожиткового мінімуму для призначення допомоги відповідно до Закону України "Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям" у відсотковому співвідношенні до прожиткового мінімуму для основних соціальних і демографічних груп населення становить: для працездатних осіб - 55 відсотків; для осіб, які втратили працездатність, та осіб з інвалідністю - 100 відсотків; для дітей - 140 відсотків відповідного прожиткового мінімуму.
Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Управління праці та соціального захисту населення Краматорської міської ради №1552521742-2024-3 від 29.08.2024, сім'ї позивача відмовлено у призначенні державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї в зв'язку з тим, що середньомісячний сукупний дохід перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї.
Як аргумент апеляційної скарги позивач зазначає, що відмова у призначенні допомоги з підстав того, що середньомісячний сукупний дохід перевищує рівень прожиткового мінімуму для сім'ї перевищує або дорівнює рівню прожиткового мінімуму сім'ї, є безпідставною та необґрунтованою, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, оскільки одноразова грошова допомога від ТОВ «Медікавер Україна» отримана за донорство яйцеклітини для використання іншим жінкам або парам, які не можуть мати дітей.
Суд вважає неприйнятними зазначені доводи апеляційної скарги з огляду на наступне.
Відповідно до Відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерело/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору, позивач отримала дохід від ТОВ «Медікавер Україна» (за донорство) у лютому 2024 року- 61 207,83 грн; у травні 2024 року - 58 810,31 грн (код виплати 127), загалом сукупний дохід позивача за період з січня 2024 року по червень 2024 року склав 123 458,14 грн.
Довідник ознак доходів фізичних осіб містить розшифрування коду виплати 127 - "Інші доходи (підпункт 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 та підпункт 165.1.49 пункту 165.1 статті 165 розділу IV Кодексу)".
Отже, виходячи з отриманого сім'єю позивача сукупного доходу 162 313,93 грн. (в т.ч. 61 207,83 грн. та 58 810,31 грн. дохід від донорства, код виплати 127) відповідачем розраховано середньомісячний дохід сім'ї 27 052,32 грн., середньомісячний дохід члена сім'ї 6 763,08 грн., що перевищує розмір рівня забезпечення прожиткового мінімуму для сім'ї (11393,40 грн (1665,40 грн. + 1665,40 грн. +4474,40 грн.+ 3588,20 грн.)).
Оскільки розмір прожиткового мінімуму для сім'ї позивача у 2024 році становив 11 393,40 грн., при цьому середньомісячний дохід сім'ї складав 27 052,32 грн., відповідачем правомірно відмовлено у призначенні сім'ї позивача щомісячної державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї.
Відтак, судом не встановлено протиправних дій чи бездіяльності відповідача, суд апеляційної інстанції погоджує висновок суду першої інстанції про необґрунтованість заявленого в межах цієї справи позову, який задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції розглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Закон України «Про судоустрій і статус суддів» встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.
Як зазначив Європейський суд з прав людини в справі «Золотас проти Греції» стаття 1 Протоколу № 1, яка має за головну мету захистити особу від будь-якого посягання держави на повагу до її майна, може також вимагати позитивних зобов'язань, відповідно до яких держава має вжити певних заходів, необхідних для захисту права власності, зокрема, якщо існує прямий зв'язок між заходом, якого заявник може правомірно очікувати від влади, і ефективним користуванням ним своїм майном (Zolotas v. Greece, заява № 66610/09). Подібний висновок викладений у рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Капітал Банк АД проти Болгарії» (Capital Bank AD v. Bulgaria, заява № 49429/99).
Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
У справі, що розглядається, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду попередньої інстанції.
Відповідно до положень ч.1 ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, оскільки суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.
Керуючись статтями 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 29 листопада 2024 року у справі № 200/7471/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21 жовтня 2025 року.
Судді А.В. Гайдар
Т.Г.Гаврищук
Е.Г. Казначеєв