21 жовтня 2025 року Чернігів Справа № 620/9389/25
Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Баргаміної Н.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, яка полягає у невиплаті позивачу грошової компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення мене із служби цивільного захисту - 16 липня 2025 року;
- зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення мене із служби цивільного захисту - 16 липня 2025 року.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем при звільненні з військової служби йому не було виплачено грошову компенсацію за всі невикористані дні оплачуваних відпусток.
Відповідач, Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, подало відзив на позов, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки у 2025 календарному році ОСОБА_1 проходив службу цивільного захисту менше повного місяця, не набув права на відпустку, відповідно і підстави для виплати йому компенсації відсутні.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 проходив службу в Головному управлінні Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області.
Згідно наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 16.07.2025 № 358 позивача звільнено зі служби цивільного захисту (а.с. 6).
Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи, суд зважає на наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закон України «Про відпустки» (далі - Закон) встановлює державні гарантії права на відпустки, визначає умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров'я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.
Згідно статті 4 Закону установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв'язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв'язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв'язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону). Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть установлюватись інші види відпусток.
У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (частина перша статті 24 Закону).
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.
Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до пункту 2 статті 129 Кодексу цивільного захисту України особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту надається щорічна основна відпустка із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають вислугу років (у календарному вимірі), обчислену в порядку, передбаченому для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, до 10 років, становить 30 календарних днів, від 10 до 15 років - 35 календарних днів, від 15 до 20 років - 40 календарних днів, 20 і більше років - 45 календарних днів.
Відповідно до пункту 8 статті 129 Кодексу цивільного захисту України тривалість щорічної основної відпустки в році початку служби обчислюється з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку мають право особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. Відпустку тривалістю менш як 10 календарних днів може бути надано особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за її бажанням одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які перебували у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку або у відпустці без збереження грошового забезпечення, передбаченої пунктом 8 частини першої цієї статті.
Згідно з пунктами 23, 24 статті 129 Кодексу цивільного захисту України особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби, крім осіб, які звільняються за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штату, надається за їх бажанням щорічна основна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно із цим Кодексом, за кожний повний місяць служби в році звільнення. При цьому в разі, якщо тривалість відпустки становить більше 10 календарних днів, надається додатковий час, необхідний для проїзду до місця проведення відпустки та повернення назад. Особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штату, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Кодексом.
Згідно з пунктом 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Крім того, пунктом 138 Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2013 № 593 (далі - Положення № 593) передбачено, що особам рядового і начальницького складу надається щорічна основна відпустка із збереженням грошового і матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для осіб рядового і начальницького складу, які мають вислугу років (у календарному вимірі), обчислену в порядку, передбаченому для призначення пенсій особам рядового і начальницького складу, до 10 років, становить 30 календарних днів, від 10 до 15 років - 35 календарних днів, від 15 до 20 років - 40 календарних днів, 20 і більше років - 45 календарних днів. Щорічна основна відпустка на прохання особи рядового і начальницького складу може бути поділена на частини за умови, що основна безперервна її частина становитиме не менше ніж 14 календарних днів.
Відповідно до пункту 153 Положення № 593 у разі звільнення із служби осіб рядового і начальницького складу до закінчення календарного року, за який такі особи використали щорічну основну відпустку, крім осіб, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі або у зв'язку із скороченням штату чи проведенням організаційних заходів, на підставі наказу керівника (начальника) органу та підрозділу цивільного захисту проводиться відрахування з грошового забезпечення за дні відпустки, використані в рахунок тієї частини календарного року, що залишилася після звільнення відповідних осіб рядового і начальницького складу.
У рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Згідно з пунктом 156 Положення № 593 особам рядового і начальницького складу, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штатів, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Положенням.
Тобто, з аналізу положень пункту 23 статті 129 Кодексу цивільного захисту України та Порядку № 593 вбачається, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби, крім осіб, які звільняються за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штату, надається за їх бажанням щорічна основна відпустка з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно із цим Кодексом, за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Тобто, кількість днів основної відпустки, на яку особа має право в році звільнення, залежить від кількості місяців служби в році звільнення.
Водночас, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які звільняються із служби за віком, станом здоров'я та у зв'язку із скороченням штату, щорічна основна відпустка надається за їх бажанням у році звільнення тривалістю, встановленою цим Кодексом.
З викладеного слідує, що особам, які звільняються із служби, зокрема, у зв'язку із скороченням штату, щорічна основна відпустка не розраховується, виходячи з розрахунку 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно із цим Кодексом, за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач звільнився зі служби у зв'язку із скороченням штату, а тому він мав право на отримання щорічної відпустки тривалістю, встановленою Кодексом цивільного захисту України.
Однак, згідно наказу Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області від 16.01.2025 № 30-НК/70 позивач перебував у відпустці по догляду за дитиною з 16.01.2025 по 15.07.2025.
За таких обставин, для визначення конкретної тривалості щорічної відпустки, на яку мав право позивач, підлягають застосування положення пункту 8 статті 129 Кодексу цивільного захисту України.
Тобто, враховуючи стаж позивача, у зв'язку з тим, що позивач звільнився зі служби у зв'язку із скороченням штату, а також те, що в 2025 році перебував протягом 6 повних місяців у відпустці по догляду за дитиною, позивач мав право у році звільнення на відпустку тривалістю 1/12 тривалості відпустки, на яку вони мають право згідно із цим Кодексом, тобто за 6 місяців 2025 року - 23 дні (45/12*6).
Суд встановив, Головним управлінням Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області не заперечується, що позивачу при звільненні не виплачено грошової компенсації за невикористані дні основної відпустки за 2025 рік.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що саме під час звільнення зі служби цивільного захисту із особою повинен бути повністю проведений розрахунок, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог частково шляхом визнати протиправною бездіяльності Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, яка полягає у невиплаті позивачу грошової компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту - 16.07.2025; зобов'язання Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту - 16.07.2025.
Згідно частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З урахуванням зазначеного, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, суд, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню частково.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області (просп. Миру, 190А, м. Чернігів, Чернігівська обл., Чернігівський р-н, 14037, код ЄДРПОУ 38590042) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області, яка полягає у невиплаті позивачу грошової компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту - 16.07.2025.
Зобов'язати Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Чернігівській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за 23 доби невикористаної щорічної основної відпустки за 2025 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту - 16.07.2025.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 21.10.2025.
Суддя Наталія БАРГАМІНА