про повернення позовної заяви
20 жовтня 2025 р. м. Чернівці Справа № 600/4527/25-а
Суддя Чернівецького окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Левицького В.К., розглянув матеріали за позовом ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, Чернівецького комунального центру соціального обслуговування "Турбота" про визнання протиправними дії, рішень, зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до суду з позовом, в якому просить:
визнати протиправними та скасувати акт обстеження зелених насаджень від 28.08.2024 та ордер на видалення дерев № 366 від 29.08.2024;
визнати протиправними дії Департаменту інфраструктури та благоустрою м. Чернівці та Чернівецької міської ради щодо будівництва об'єктів та видалення зелених насаджень на прибудинковій території за адресою: вул. Садовського, 8;
визнати протиправними дії комунального центру "Турбота" щодо встановлення спортивного обладнання, будівництва та встановлення інших об'єктів на прибудинковій території за адресою: вул. Садовського, 8, а також утриматись від подальшого використання цієї території для своєї діяльності без відповідних дозвільних документів;
визнати протиправним та скасувати “Робочий проєкт» та проектні рішення щодо території за адресою вул. Садовського, 8, що прийняті після виключення її з переліку дитячих майданчиків;
скасувати рішення Департаменту інфраструктури та благоустрою м. Чернівці, на підставі яких проводилися незаконні роботи;
зобов'язати Департамент інфраструктури та благоустрою м. Чернівці та комунальний центр "Турбота" власними силами та за свій рахунок демонтувати незаконні споруди на прибудинковій території за адресою: вул. Садовського 8;
зобов'язати Департамент інфраструктури та благоустрою м. Чернівці та Чернівецьку міську раду здійснити заходи для повного відновлення первісного стану території, включаючи висадку нових зелених насаджень замість незаконно видалених;
стягнути з відповідачів та третіх осіб відшкодування завданих збитків у повному обсязі за шкоду, спричинену незаконною діяльністю.
Ухвалою Чернівецького окружного адміністративного суду від 29.09.2025 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк для усунення недоліків, зазначених в мотивувальній частині ухвали, з дати отримання копії ухвали.
На виконання вимог ухвали, позивачем подано заяву про усунення недоліків та уточнення позовних вимог.
Зокрема, позивач в уточненій позовній заяві просить:
визнати протиправними та скасувати Ордер № 366 від 29.08.2024, Акт від 28.08.2024 та Робочий проєкт від 24.11.2024;
визнати протиправними дії Департаменту інфраструктури та благоустрою м. Чернівці, Чернівецької міської ради та Чернівецького комунального центру соціального обслуговування "Турбота" щодо проведення видалення зелених насаджень та будівельних робіт (капітального ремонту) відповідно на прибудинкових територіях за адресами: вул. Садовського 8, 10, та Сагайдачного 72, 74, а також зобов'язати їх власними силами та за свій рахунок демонтувати незаконні споруди та здійснити заходи для повного відновлення первісного стану території, в тому числі зелених насаджень.
Перевіривши уточнену позовну заяву та додані до неї документи, суд зазначає наступне.
Право на оскарження у суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб гарантується ст. 55 Конституції України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Відповідно до вимог ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Так, у справі "Bellet v. France", Європейський Суд з прав людини зазначив, що ст. 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.
Крім того, ЄСПЛ у рішенні від 28.03.2006 у справі Мельник проти України, заява №23436/03, пункти 22-23, 26, а також у рішенні від 18.02.2011 по справі Мушта проти України, заява № 8863/06, пункти 37, 38, 47, розкриваючи зміст принципу юридичної визначеності в контексті передбаченого у п. 1 ст. 6 ЄКПЛ права на доступ до суду зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням. Однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету, та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями.
При цьому, ЄСПЛ провів лінію між формалізмом та надмірним формалізмом. Так, формалізм є явищем позитивним та необхідним, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу. Натомість надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду. Формалізм не є надмірним, якщо сприяє правовій визначеності та належному здійсненню правосуддя.
Так, відповідно до ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи: 1) подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; 2) має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); 3) відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; 4) належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності;5) позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); 6) немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Пунктом 1 ч. 1 ст. 4 КАС України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України публічно-правовий спір - спір, у якому:
хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або
хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або
хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.
Пунктом 7 ч. 1 ст. 4 КАС України передбачено, що суб'єкт владних повноважень - орган державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними та зобов'язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
Згідно п. 8 ч. 1 ст. 4 та ч. 2 ст. 46 КАС України позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду. Позивачем в адміністративній справі можуть бути громадяни України, іноземці чи особи без громадянства, підприємства, установи, організації (юридичні особи), суб'єкти владних повноважень. Сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач. Відповідачем в адміністративній справі є суб'єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом (ч. 1, 2 ст. 46 КАС України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних та юридичних осіб з органом державної влади (у тому числі без статусу юридичної особи), органом місцевого самоврядування, їх посадовою чи службовою особою, іншим суб'єктом при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій або наданні адміністративних послуг.
У випадку, якщо суб'єкт (у тому числі орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа) у спірних правовідносинах не здійснює вказані владні управлінські функції щодо іншого суб'єкта, який є учасником спору, такий спір не має встановлених нормами Кодексу адміністративного судочинства України ознак справи адміністративної юрисдикції, і, відповідно, не повинен вирішуватись адміністративним судом.
Визначальною ж ознакою справи адміністративної юрисдикції є суть (зміст, характер) спору і під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин.
Указане відповідає правовій позиції Верховного Суду в питаннях визначення юрисдикції спору (зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2018 року у справі №823/2042/16, від 29 травня 2019 року у справі №826/9341/17, від 18 вересня 2019 року у справі №810/3711/18, від 18 грудня 2019 у справі №826/13961/17 та ін.).
В позовних вимогах позивач, серед іншого, просив визнати протиправними дії Чернівецького комунального центру соціального обслуговування "Турбота" щодо проведення видалення зелених насаджень та будівельних робіт (капітального ремонту) відповідно на прибудинкових територіях за адресами: вул. Садовського 8, 10, та Сагайдачного 72, 74, а також зобов'язання його власними силами та за свій рахунок демонтувати незаконні споруди та здійснити заходи для повного відновлення первісного стану території, в тому числі зелених насаджень.
Зазначене свідчить про те, що Чернівецьким комунальним центром соціального обслуговування "Турбота" (далі - Чернівецький КЦ "Турбота") не вчинялись владні управлінські дії по відношенню до позивача. У даному випадку відсутні ознаки, наведені у п. 2 ч. 1 ст. 4 КАС України, публічно-правового спору між сторонами справи, відносини між якими не ґрунтуються на управлінських чи контролюючих функціях однієї сторони стосовно іншої, тобто вказаним центром по відношенню до позивача.
При цьому сам по собі факт того, що Чернівецький комунальний центру соціального обслуговування "Турбота" є Чернівецький КЦ "Турбота" є юридичною особою, яке у розумінні КАС України не є суб'єктом владних повноважень, не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити до справи адміністративної юрисдикції будь-який спір за участю підконтрольного суб'єкту владних повноважень суб'єкта господарювання. Розгляду ж адміністративними судами підлягають спори, що мають в основі публічно-правовий характер, тобто випливають із владно - розпорядчих функцій або виконавчо-розпорядчої діяльності публічних органів.
За відсутності вказаного, спір в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Чернівецького КЦ "Турбота" щодо проведення видалення зелених насаджень та будівельних робіт (капітального ремонту) відповідно на прибудинкових територіях за адресами: вул. Садовського 8, 10, та Сагайдачного 72, 74, а також зобов'язання його власними силами та за свій рахунок демонтувати незаконні споруди та здійснити заходи для повного відновлення первісного стану території, в тому числі зелених насаджень, в даних спірних відносинах не є публічно-правовим.
Суд зауважує, що однією з визначальних ознак приватноправових відносин, які в дійсності мають місце між позивачем та Чернівецьким КЦ "Турбота", а оскаржувані дії надають таким відносинам статус спірних, є наявність майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір буде мати приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення приватного права чи інтересу (як правило майнового) конкретного суб'єкта, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, навіть і в тому випадку, якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.
З огляду на суть спору та правову природу спірних відносин, зміст та обставини справи, виходячи із суті права (інтересу), за захистом якого позивач звернувся до суду, а також враховуючи суб'єктний склад учасників справи, суд приходить до висновку про те, що цей спір в частині позовних вимог про визнання протиправними дій Чернівецького КП "Турбота" щодо проведення видалення зелених насаджень та будівельних робіт (капітального ремонту) відповідно на прибудинкових територіях за адресами: вул. Садовського 8, 10, та Сагайдачного 72, 74, а також зобов'язання його власними силами та за свій рахунок демонтувати незаконні споруди та здійснити заходи для повного відновлення первісного стану території, в тому числі зелених насаджень, в даних спірних відносинах не є публічно-правовим та не повинен розглядатися за правилами адміністративного судочинства.
Даний спір є приватно-правовим і має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.
Частиною 1 ст. 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
При цьому, похідною вимогою в розумінні п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд звертає увагу, що пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КАС України, позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
При цьому, похідною вимогою в розумінні п. 23 ч. 1 ст. 4 КАС України є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Суд звертає увагу, що пов'язаними між собою можна вважати вимоги, що випливають з одних правовідносин, і, як наслідок, ґрунтуються на одних і тих самих фактичних даних.
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 172 КАС України).
Не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, щодо яких законом визначена виключна підсудність різним судам (ч. 5 ст. 172 КАС України).
Згідно з ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Згідно з п. 6 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо порушено правила об'єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень статті 172 цього Кодексу).
Відповідно до ч. 4 ст. 172 КАС України не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
За наведеного вище правового регулювання підставою для повернення позовної заяви є порушення правил об'єднання позовних вимог за умови неможливості застосування положень ст.172 КАС України.
Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Згідно загальних правил ч. 1 ст. 21 КАС України позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.
Отже, обов'язок по визначенню (формулюванню) позовних вимог, з якими особа звертається до суду за захистом своїх прав на етапі подання позовної заяви процесуальним законодавством покладено саме на позивача, саме для цього законодавцем визначені вимоги до позовної заяви, що міститься в ст. 160 КАС України.
Цей обов'язок не може бути перекладено на суд, оскільки саме позивач є зацікавленим в ефективному захисті своїх прав та ефективному здійснені судочинства за його позовною заявою.
В той же час, ч. 6 ст. 21 КАС України встановлено, що не допускається об'єднання в одне провадження кількох вимог, які належить розглядати в порядку різного судочинства, якщо інше не встановлено законом.
Аналіз наведених вище норм дає підстави для висновку про неможливість об'єднання в одне провадження позовних вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства.
В даному випадку фактичні обставини свідчать про недотримання позивачем встановлених ч. 6 ст. 21 та ч. 4 ст. 172 КАС України правил об'єднання в одне провадження кількох вимог через одночасне об'єднання вимог, що належить розглядати в порядку різного судочинства, враховуючи також відсутність умов, за якими кілька вимог можливо б було поєднати, що є самостійною підставою для повернення позовної заяви відповідно до ст. 169 КАС України.
При цьому суд зазначає, що постановлення такої ухвали не є перешкоджанням доступу до суду, адже після приведення позовної заяви у відповідність до вимог чинного законодавства позивач не позбавлений права звернення до належних судів з відповідними позовами.
Суд також зазначає, що з метою повернення суми сплаченого судового збору позивач може звернутися до суду з відповідною заявою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 169, 172, 248 КАС України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту інфраструктури та благоустрою Чернівецької міської ради, Чернівецької міської ради, Чернівецького комунального центру соціального обслуговування "Турбота" про визнання протиправними дії, рішень, зобов'язання вчинити певні дії, - повернути позивачу.
Згідно ст. 256 КАС України ухвала набирає законної сили з моменту підписання.
У відповідності до ст. ст. 293, 295 КАС України ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складання.
Суддя В.К. Левицький