20 жовтня 2025 року справа № 580/9159/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Янківської В.П.,
Розглядаючи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
12 серпня 2025 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала позов до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:
1) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення від 25.04.2025 №6101/23000901;
2) визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення від 25.04.2025 №6102/2300091.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки перевірку проведено без дотримання всіх вимог чинного законодавства. Свої доводи в цій частині позивач аргументує тим, що Наказ №768-п від 21.03.2025 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого проводилась перевірка позивача, не відповідає приписам п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не містить чітких підстав для проведення перевірки. Щодо суті виявлених порушень позивач зауважив, що контролюючим органом фактично не здійснювалось зняття залишків, а тому і не зафіксовано та не доказано факт здійснення підприємцем зберігання пального у резервуарах. Також позивач зазначила, що в ході фактичної перевірки ФОП ОСОБА_1 перевіряючими залишено ОСОБА_2 письмове звернення про отримання документів у термін до 28.03.2025, на яке 28.03.2025 ФОП ОСОБА_1 надала відповідь, у якій повідомлено ГУ ДПС у Черкаській області, що наразі господарська діяльність не здійснюється та розробляються (виготовляються) документи для можливості отримання нової, а також копії документів, що підтверджують правовласності господарської одиниці, дозвільні та виконавчо-технічні документи, документи на витратоміри-лічильники, рівнеміри-лічильники, документи, що підтверджують результати повірки рівнемірів.
Ухвалою суду від 18.08.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.
Відповідач позов не визнав, просив у його задоволенні відмовити повністю, надав до суду письмовий відзив на позов, в якому зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесено на підставі та в межах повноважень.
Розглянувши подані документи і матеріали, суд зазначає, що відповідно до пункту 122 розділу VI «Перехідні положення» Положення №1845/0/15-21 до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.
Згідно з абзацом 21 пункту 1 розділу VII Формування і оформлення судових справ Інструкції з діловодства в місцевих та апеляційних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 20.08.2019 № 814 (у редакції наказу Державної судової адміністрації України від 17 жовтня 2023 року № 485) у випадку прийняття суддею (суддею-доповідачем), у провадженні якого перебуває судова справа, рішення щодо розгляду (формування та зберігання) судової справи (матеріалів кримінального провадження) в електронній чи змішаній (паперовій та електронній) формі, формування матеріалів судової справи здійснюється у відповідній(их) формі(ах) (паперовій та/або електронній).
Отже, процесуальне законодавство передбачає можливість розгляду справи у змішаній формі (паперовій та електронній) та прийняття рішення про такий розгляд суддею, у провадженні якого перебуває судова справа.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд вважає за доцільне здійснити розгляд справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
На підставі п.п. 20.1.2, 20.1.4, 20.1.8 - 20.1.11 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.3 п. 75.1 ст.75, пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755 VI зі змінами та доповненнями (далі ПКУ), ст. 72 Закону України від 18.06.2024 року №3817-ІХ «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, біоетанолу, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального» з метою контролю за обігом спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, пального та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, відповідно до наказу Головного управління ДПС у Черкаській області від 21 березня 2025 року №768-п та направлень виданих Головним управлінням ДПС у Черкаській області, а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального проведена фактична перевірка діяльності ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) щодо контролю за дотримання вимог законодавства з питань обліку, ліцензування, виробництва, зберігання та транспортування пального, спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, цільового використання пального та спирту етилового платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/ або рівномірами-лічильниками, здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту етилового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального, відображення та правильності обрахунку акцизного податку з роздрібного продажу підакцизних товарів в розрахункових документах та фіскальних звітах, наявності документів, що підтверджують походження підакцизних товарів за місцем фактичного здійснення діяльності, а саме: АДРЕСА_1 за період діяльності з 07.12.2024 по 30.03.2025.
За результатами проведеної перевірки податковим органом складено Акт про результати фактичної перевірки від 31.03.2025 № 4086/23-00-09-01-16/ НОМЕР_1 .
Вказаною перевіркою встановлено такі порушення:
1) ч. 1 ст. 28 Закону України від 19 грудня 1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах та пального»;
2) п.85.2 ст. 85 Податкового кодексу України від 02.12.2020 №2755-VI, із змінами та доповненнями.
На підставі акту перевірки, Головне управління ДПС у Черкаській області прийняло такі податкові повідомлення-рішення:
1) від 25.04.2025 №6101/23000901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 680000,00 грн за факт зберігання пального без наявності відповідної ліцензії за адресою: АДРЕСА_1 ;
2) від 25.04.2025 року №6102/2300091, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 2040,00 грн за не надання документів на письмове звернення працівників ГУ ДПС у Черкаській області.
Вважаючи спірні податкові повідомлення-рішення протиправними, позивач звернулася до суду із цим позовом.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.
За приписами пп.20.1.6 п.20.1 ст.20 ПК України, контролюючі органи мають право запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов'язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.
Згідно з п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) (пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України).
Статтею 80 ПК України визначений порядок проведення фактичної перевірки.
Згідно з п. 80.1 ст.80 ПК України, фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до підпункту 80.2.2 пункту 80.2 статті 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки: у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, у тому числі із забезпеченням можливості проведення розрахунків за товари (послуги) з використанням електронних платіжних засобів, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів.
Щодо доводів позивача про те, що наказ №768-п від 21.03.2025 «Про проведення фактичної перевірки», відповідно до якого проводилась перевірка позивача, не відповідає приписам п.п. 80.2.3 п. 80.2 ст.80 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та не містить чітких підстав для проведення пер, суд зазначає таке.
Як свідчить правова конструкція підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України, в ньому поєднано дві окремі підстави для призначення проведення фактичної перевірки: першою підставою є наявність та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення платником податків вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками; другою (самостійною, незалежною від першої) підставою є здійснення функцій, визначених законом у сфері виробництва і обігу спиртуй алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.
З приводу необхідності зазначення у наказі про проведення фактичної перевірки конкретних підстав для її проведення, зокрема, інформації про порушення вимог законодавства, суд зазначає наступне.
21.01.2021 року Верховним Судом прийнято постанову у справі №460/1239/19 в якій зазначено, що не зазначення підстави в наказі на проведення перевірки не свідчить про незаконність наказу або перевірки, оскільки відповідно до пункту 81.1 статті 81 ПК України, в наказі на перевірку достатньо зазначити підставу для проведення перевірки, визначену цим Кодексом.
У постанові від 26 березня 2024 року по справі № 420/9909/23 Верховний Суд дійшов висновку, що саме шляхом призначення і проведення фактичної перевірки контролюючий орган має з'ясувати питання дотримання суб'єктом господарювання податкової дисципліни у сфері, про можливі порушення у якій контролюючий орган отримав інформацію. Іншими словами, наявність/отримання інформації ще не свідчить про наявність підстав для притягнення суб'єкта господарювання до відповідальності, натомість, є підставою для здійснення податкового контролю задля перевірки отриманої/наявної інформації. Такий податковий контроль здійснюється шляхом прийняття рішення про проведення перевірки у формі наказу, вимоги до оформлення якого не передбачають обов'язку в повному обсязі розкрити в наказі на призначення перевірки зміст інформації та фактів, які вказують на можливе порушення платником податкового законодавства. Відсутня й імперативна вимога щодо розкриття конкретного порушення платником норм, а також про надання відповідних доказів такої несумлінної поведінки.
Таким чином, аналіз підпункту 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 ПК України дає підстави для висновку, що в ньому достатньою мірою розкривається як правова, так і фактична підстави для призначення фактичної перевірки, а саме - наявність/отримання інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах і пального, та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, та/або масовими витратомірами, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, пального.
Отже, якщо правовою підставою для проведення перевірки є відповідний підпункт пункту 80.2 статті 80 ПК України, якій містить лише одну фактичну підставу для цього, то зазначення у наказі лише цього підпункту без розкриття його змісту та деталізації обставин не є істотним недоліком наказу, який давав би підстави вважати його протиправним.
У спірному випадку фактичну перевірку проведено у відповідності до підпункту п.п. 19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України.
Перевіряючи питання дотримання контролюючим органом вимог абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, Судова палата виходить з того, що у Наказі від 14.01.2025 року № 257-п підстави для призначення перевірки сформульовані таким чином: «На підставі п.п. 19-1.1.4, 19-1.1.14 п. 19-1.1 ст. 19-1, ст. 20, п.п. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-УІ (із змінами), а саме здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, дотримання умов ліцензування».
Тобто, зі змісту цього Наказу вбачається як правова підстава для призначення перевірки (посилання на підпункт 80.2.5 ПК України), так і фактична. У зазначеному Наказі фактичну підставу деталізовано шляхом посилання на здійснення функцій, визначених законодавством у сфері регулювання виробництва і обігу пального, дотримання умов ліцензування, тобто має місце конкретизація фактичної підстави.
Таким чином, обсяг зазначеної у наказі інформації у повному обсязі відповідає вимогам абзацу третього пункту 81.1 статті 81 ПК України, а тому підстави для його скасування через неналежне оформлення відсутні.
Отже, з урахуванням встановлених обставин справи, суд дійшов висновку, що зміст спірного у цій справі наказу про проведення фактичної перевірки відповідає усім передбаченим податковим законодавством вимогам.
Таким чином, доводи позивача щодо не зазначення контролюючим органом підстави для проведення фактичної перевірки є хибними.
Щодо встановлених в акті перевірки порушення суд зазначає таке.
Основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим та зерновим дистилятом, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, дистилятом виноградним спиртовим, спиртом-сирцем плодовим, біоетанолом, алкогольними напоями, тютюновими виробами, рідинами, що використовуються в електронних сигаретах, та пальним, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального на території України врегульовано Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Відповідно до положень ст. 1 Закону України для цілей цього Закону наведені нижче терміни вживаються в такому значенні:
ліцензіат - суб'єкт господарювання, якому надано ліцензію на право провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності; ліцензія - право суб'єкта господарювання на провадження відповідного виду (кількох видів) господарської діяльності;
надання ліцензії - надання суб'єкту господарювання права на провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, шляхом прийняття органом ліцензування рішення про надання ліцензії на право провадження певного виду (кількох видів) господарської діяльності та внесення органом ліцензування відомостей про надану ліцензію до Єдиного реєстру ліцензіатів з виробництва та обігу спирту етилового, спиртових дистилятів, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, тютюнової сировини та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, або Єдиного реєстру ліцензіатів та місць обігу пального, а в передбачених цим Законом випадках - також шляхом набуття такого права автоматично;
зберігання пального - надання послуг та/або діяльність, пов'язана із здійсненням операцій приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного чи отриманого від інших осіб);
місце зберігання пального - об'єкт нерухомого майна, відмінний від земельної ділянки, або єдиний (цілісний) майновий комплекс, на території якого здійснюється приймання, навантаження, розвантаження, розміщення та/або видавання пального (власного або отриманого від інших осіб), який належить суб'єкту господарювання на праві власності або користування;
місце зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки - місце (територія), на якому розташовані споруди та/або обладнання, та/або резервуари, ємності, та/або тара (крім споживчої тари, тари споживача та поворотної тари (газові балони) кожна об'ємом до 60 літрів включно), які належать суб'єкту господарювання на праві власності або користування і призначені для зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки таким суб'єктом господарювання.
Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону №3817 Зберігання пального здійснюється суб'єктами господарювання за наявності ліцензії на право зберігання пального або на право зберігання пального виключно для потреб власного споживання та/або промислової переробки.
Відповідно до пп. 4.3.2.6 пп. 4.3.2 п. 4.3 ст. 4 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України- до замірного люка горизонтальних та вертикальних резервуарів прикріплюють табличку відповідно до вимог, установлених ДСТУ 4218 і ДСТУ 4147. Табличку замінюють після кожної періодичної повірки резервуара. Базова висота резервуара має замірятись щороку згідно з ДСТУ 4147, ДСТУ 4218 зі складанням акта, який додається до градуювальної таблиці. Акт вимірювання базової висоти резервуара затверджується керівником підприємства - власником резервуара та погоджується з територіальним органом Держспоживстандарту України або повірочною лабораторією, що проводила повірку резервуара. У разі змінення базової висоти понад 0,1 % щодо значення, яке було встановлено під час повірки резервуара, операції, пов'язані з прийманням, відпуском та обліком нафти і нафтопродуктів, припиняються до завершення дій, передбачених ДСТУ 4147 і ДСТУ 4218. При зміненні базової висоти вертикальних резервуарів щодо значення, яке встановлено під час повірки резервуара, понад 0,1 % здійснюють заміри місткості "мертвої" порожнини і ступеня нахилення резервуара та коригування градуювальної таблиці. Результати вимірювання "мертвої" порожнини і ступеня нахилення резервуара оформлюються актами, які додаються до градуювальної таблиці. При зміненні базової висоти горизонтальних резервуарів понад 0,1 % здійснюють їх позачергову повірку. Відповідальність за правильність нанесення значення базової висоти на табличку резервуара покладається на вповноважену особу підприємства і матеріально відповідальну особу, яка визначає масу нафти і нафтопродуктів у резервуарі.
Як вбачається з акту перевірки, в ході проведення фактичної перевірки працівниками ГУ ДПС у Черкаській області разом з представником ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 26.03.2025 знято залишки товарно-матеріальних цінностей та встановлено зберігання пального в резервуарах без наявності відповідної ліцензії, що є порушенням вимог ч. 1 ст. 28 Закону України від 18 червня 2024 року №3817-IX, а саме:
1) резервуар №1 - дизельне пальне в кількості 200 літрів;
2) резервуар №2 - дизельне пальне в кількості 200 літрів;
3) резервуар №3 - газ скраплений порожній, про що було складено акт зняття залишків ТМЦ від 26.03.2025.
Згідно пояснення представника ФОП ОСОБА_1 ОСОБА_2 наявні залишки в резервуарах не являються пальним, а є мертвим залишками в резервуарах.
Проте до перевірки не надано акти вимірювання базової висоти резервуарів, які погоджені з територіальним органом Держспоживстандарту, а також не надані результати вимірювання «мертвої» порожнини і ступеня нахилення резервуарів та зроблені позачергові повірки резервуарів.
Надані позивачем до суду документи, судом до уваги не береться, оскільки такі документи не були надані під час проведення перервірки.
Таким чином податкове повідомлення-рішення №6101/23000901, яким до ФОП ОСОБА_1 застосовано штрафну фінансову санкцію у розмірі 680000,00 грн є правомірним та скасуванню не підлягає.
Щодо податкового повідомлення-рішення від
Пунктом 85.2 статті 85 ПК України визначено, що платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки. Пунктом 85.4 статті 85 ПК України визначено, що при проведенні перевірок посадові (службові) особи контролюючого органу мають право отримувати у платників податків належним чином завірені копії первинних фінансово-господарських, бухгалтерських та інших документів, що свідчать про приховування (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, зборів, платежів, порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Такі копії повинні бути засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності).
На письмове звернення працівників ГУ ДПС у Черкаській області про надання документів (їх належним чином завірених копій) від 26.03.2025 ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 28.03.2025 надала документи не в повному обсязі.
Зокрема до перевірки не надано акти вимірювання базової висоти резервуарів, які погоджені з територіальним органом Держспоживстандарту, а також не надані результати вимірювання "мертвої" порожнини і ступеня нахилення резервуарів та зроблені позачергові повірки резервуарів.
За наведених доводів та обґрунтувань підстави для скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відсутні.
Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.
Понесені позивачем судові витрати згідно ст. 139 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА