Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
Харків
21 жовтня 2025 року справа №520/18370/24
Харківський окружний адміністративний суд у складі судді Ніколаєвої Ольги Вікторівни, розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу
за позовною заявою ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській
області
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити
певні дії
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФ України в Харківській області, майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344), в якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати ОСОБА_1 нарахованої суми пенсії з 06.03.2023 по 06.02.2024 включно;
- зобов'язати відповідача виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 06.03.2023 по 06.02.2024 з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог позивач стверджує, що невиплата відповідачем нарахованої їй пенсії є протиправною та такою, що порушує її право на пенсійне забезпечення.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Ніколаєвій Ользі Вікторівні.
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.07.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач 31.07.2024 через систему "Електронний суд" надав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у відзиві.
Розглянувши надані сторонами документи, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Харківський окружний адміністративний суд встановив наступне.
Позивач є громадянкою України, як внутрішньо переміщена особа перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Київській області та отримує пенсію за віком у відповідності до положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV.
Позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату нарахованої їй у період з березня 2023 по лютий 2024 пенсії.
Листом від 22.05.2024 №16693/С-2000-24 відповідач повідомив позивача про те, що виплату пенсії за віком за наведений вище період буде проведено територіальним органом Пенсійного фонду України за наявності відповідного фінансування.
З огляду на викладене, позивач звернулась до суду за захистом порушеного права з даним адміністративним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у старості, гарантоване громадянам України частиною першою статті 46 Конституції України.
При цьому за змістом пунктів 1 та 6 статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Так, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначено Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон України №1058-IV).
В силу положень частини третьої статті 4 Закону України №1058-IV виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Згідно з положеннями частини першої статті 5 Закону України №1058-IV дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону.
При цьому порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням та використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування визначається виключно цим Законом (частина друга статті 5 Закону України №1058-IV).
Таким чином, нормативно-правовим актом, який визначає порядок виплати пенсії (який є складовою порядку здійснення пенсійного забезпечення), є Закон України №1058-IV.
Інші нормативно-правові акти у сфері правовідносин, врегульованих Законом України №1058-IV, можуть застосовуватися лише у випадках, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Відповідно до частини першої статті 47 Закону України №1058-IV пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
У свою чергу згідно з положеннями частини першої статті 46 Закону України №1058-IV нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії.
Нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (частина друга статті 46 Закону України №1058-IV).
При цьому преамбулою до Закону України №1058-IV встановлено, що зміна умов і норм загальнообов'язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.
У свою чергу зміни до закону вносяться за відповідно встановленою процедурою Верховною Радою України шляхом прийняття закону про внесення змін.
З аналізу вказаних правових норм вбачається, що порядок проведення пенсійних виплат визначається та підлягає зміні лише у випадках, прямо передбачених законом, прийняття якого у свою чергу належить до виключної компетенції Верховної Ради України.
У свою чергу жодних змін до Закону України №1058-IV з приводу строків виплати пенсії внутрішньо переміщеним особам, а також заборгованості з пенсійних виплат цим особам, Верховною Радою України не приймалось.
Як вже зазначалось судом, відмовляючи позивачу у проведенні пенсійних виплат за минулий період, відповідач посилається на відсутність за наявності відповідного фінансування.
При цьому, факт невиплати позивачу нарахованої у період з березня 2023 по лютий 2024 пенсії відповідачем не заперечується.
У зв'язку з цим суд звертає увагу відповідача на те, що відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України окремого порядку проведення пенсійних виплат за минулий період, що визначає механізм реалізації права на отримання невиплаченої суми пенсії, не є підставою для позбавлення особи такого права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07.02.2014 справа «Пічкур проти України» зазначив, що користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Таким чином, у вказаному рішенні Європейського Суду з прав людини застосовано підхід, згідно з яким ніхто не може бути позбавлений права на пенсію та її одержання за відсутності підстав, визначених законом.
Згідно з положеннями частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (частина друга статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
Оцінюючи бездіяльність відповідача, що виявилась у невиплаті позивачу у період з березня 2023 по лютий 2024 нарахованої пенсії, на її відповідність положенням частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи позивачу у виплаті заборгованості з пенсійних виплат за наведений вище період, діяв не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією України та Законом України №1058-IV.
З огляду на викладене бездіяльність відповідача, що виявилась у невиплаті позивачу за період з березня 2023 по лютий 2024 нарахованої пенсії, суд вважає протиправною та такою, що не ґрунтуються на вимогах чинного пенсійного законодавства України.
Стосовно позовних вимог про зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату нарахованої за період з березня 2023 по лютий 2024 пенсії, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення, зокрема, про визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративний суд, виконуючи завдання адміністративного судочинства щодо перевірки відповідності їх прийняття (вчинення), передбаченим частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається та не може втручатися у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за такими критеріями.
У свою чергу ознакою дискреційних повноважень є право суб'єкта владних повноважень приймаючи рішення, вчиняючи дії чи утримуючись від їх вчинення, діяти з певною свободою розсуду, тобто можливістю обрати одне з кількох юридично допустимих рішень.
Враховуючи, що алгоритм дій територіальних органів Пенсійного фонду України щодо порядку та строків виплати пенсій, призначених відповідно до положень Закону № 1058-IV, чітко визначений чинним пенсійним законодавством, суд вважає, що задоволення вимоги про зобов'язання відповідача вчинити вказані дії не є втручанням у компетенцію суб'єкта владних повноважень.
За наведених обставин, беручи до уваги те, що право позивача на виплату пенсії за віком та її статус як внутрішньо переміщеної особи відповідачем не заперечується, з огляду на те, що територіальним органом Пенсійного фонду України проведено нарахування пенсійних виплат, суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача здійснити позивачу виплату нарахованої за період з березня 2023 по лютий 2024пенсії.
Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем в порушення частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України не доведено, а позивачем та наявною у матеріалах справи сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів спростовано правомірність відмови у здійсненні виплати пенсії, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суд встановив, що за подання позовної заяви у цій справі позивач сплатив судовий збір у розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією, яка наявна у матеріалах справи.
Як вбачається з позовних вимог, предметом позову у даній справі є одна вимога немайнового характеру, а отже, ставка судового збору за подання даного позову становить - 1211,20 грн.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області (майдан Свободи, 5, Держпром, 3 під'їзд, 2 поверх, місто Харків, 61002, код ЄДРПОУ: 14099344) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, що виявилась у невиплаті ОСОБА_1 нарахованої за період 06.03.2023 по 06.02.2024 пенсії.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити ОСОБА_1 виплату нарахованої за період з 06.03.2023 по 06.02.2024 пенсії, з урахуванням раніше виплачених сум.
Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати по сплаті судового збору на користь ОСОБА_1 у розмірі 1 211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок).
Рішення набирає законної сили у порядку, передбаченому статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та підлягає оскарженню у порядку та у строки, визначені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення виготовлено 21.10.2025.
Суддя Ольга НІКОЛАЄВА