21 жовтня 2025 року м. Рівне №460/11607/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю "Захід Екотрейд"
доРівненської митниці
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
08.07.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «Захід Екотрейд» звернулося в суд з позовом до Рівненської митниці про визнання протиправними та скасування податкових повідомлення-рішень від 17.03.2025 №UА204000202533 та №UА204000202534.
Ухвалою від 09.07.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №460/11607/25; розгляд справи вирішено провести за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у строки, визначені статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалою від 17.07.2025 Рівненській митниці відмовлено у клопотанні про розгляд справи за участю сторін.
Згідно з позовною заявою та відповіддю на відзив вимоги ґрунтуються на тому, що під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур, та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України. Рахунок-інвойс від 22.12.2020 №VAT 22/12/2020-10, на який складено декларацію походження експортером Компанією «MAJO Spolka z organiczona odpowiedzialnoscia» Польща не скасований, недійсним не визнаний, фактів його підробки перевіркою не встановлено, тобто вказаний документ є чинним, і є документом, що підтверджує походження товару з країн Європейського Союзу, та надає пільги зі сплати митних платежів. Таким чином, при митному оформленні поставленого товару позивач не порушив вимог статті 26 Протоколу 1 «Щодо визначення концепції» товарів, що походять з певної країни і методів адміністративного співробітництва до Угоди про асоціацію і мав право на розмитнення товару за преференційною ставкою ввізного мита, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають до скасування.
Відповідач у відзиві на адміністративний позов проти задоволення адміністративного позову заперечив, мотивуючи свою позицію тим, що Державною митною службою України листом від 13.09.2021 №15/15-03/7.13/3873, надіслано відповідь уповноваженого органу Польща від 27.07.2021 №2401-IOA.4331. 94.2021.JP про результати перевірки документів про походження товарів, а саме декларації походження складеної на рахунку - інвойсі від 22.12.2020 №VAT 22/12/2020-10. У відповіді уповноваженого органу Польщі повідомлено: «У ході проведеної перевірки експортер товару не надав жодних доказів чи документів, які б підтверджували преференційне походження товару. У зв'язку з цим товари/продукти, на які поширюється вищезазначена декларація походження в рахунку-фактурі, не підпадають під преференційний режим відповідно до положень Додатку I «Визначення поняття «продукти походження» та методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження «в рамках Угоди про асоціацію між Європейським союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами членами, з одного боку, та Україною з іншого боку». Відтак, товар, митне оформлення якого здійснено за МД від 31.12.2020 №UA 204020/2020/265703 не може бути визнаним таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та, відповідно, не має права на тарифну преференцію. Таким чином було встановлено, що внаслідок безпідставного застосування преференційного режиму оподаткування до товару, позивачем порушено вимоги частини першої статті 257, частин четвертої, п'ятої статті 280, частини першої статті 281 МК України, пункту 187.8 3 статті 187, пункту 190.1 статті 190 ПК України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 6548,06 грн., в тому числі: ввізне мито на суму 5456,71 грн.; податок на додану вартість на суму 1091,35 грн.
Дослідженням по справі письмових доказів суд встановив таке.
У період з 10.02.2025 по 14.02.2025 посадовими особами Рівненської митниці була проведена документальна невиїзна перевірка перевірки дотримання ТОВ «Захід Екотрейд» вимог законодавства України з питань митної справи при митному оформленні товарів за МД №UA204020/2020/265703 від 31.12.2020. Підставою для проведення перевірки зазначено: «факт надходження від уповноваженого органу іноземної держави документально підтвердженої інформації про непідтвердження дотримання критеріїв походження або автентичності поданих митному органу документів щодо товару, митне оформлення якого завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться а також отримання інформації, що свідчить про порушення законодавства України з питань митної справи».
Результати перевірки оформлені актом №8/25/7.13-19/40496832 від 19.02.2025.
У розділі ІІІ «Результати перевірки» акту зазначено, що ТОВ «Захід Екотрейд» за МД типу ІМ40ДЕ від 31.12.2020 №UA204020/2020/265703, було ввезено товар «Легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , загальна кількість місць, включаючи місце водія - 5, призначений для використання по дорогах загального користування (для перевезення пасажирів), номер двигуна (маркування) невизначений, тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний, робочий об'єм циліндрів - 1598 см3, потужність двигуна - 88 кВт, колісна формула - 4х2, бувший у використанні, календарний рік виготовлення - 2015, модельний рік виготовлення 2015), за кодом згідно УКТ ЗЕД -8703329030, загальною фактурною вартістю 3450,00 євро (119528,01 грн.), загальною митною вартістю 121260,30 грн., митну вартість визначено за резервним методом - 6 (графа 43 Декларації), вага брутто 1500 кг, країна походження EU, країна відправлення PL Польща. При митному оформленні транспортного засобу сплачені наступні митні платежі: ввізне мито (вид платежу: 021 - 6669,32грн. (спосіб сплати 01), 021 -5456,71 грн. (спосіб сплати 06), акцизний податок (вид платежу: 085 - 16609,20 грн.), податок на додану вартість (далі - ПДВ, вид платежу - 028) - 28907,76 грн. (спосіб сплати 01). При доставці зазначеного товару на митну територію України застосовувались умови поставки (гр.20) згідно з ІНКОТЕРМС: DAP UA Рівне. Ввезення товару на митну територію України проводилось згідно зовнішньоекономічного контракту купівлі - продажу товарів №02-20 від 13.02.2020, укладеного з Компанією «MAJO Spolkа z organiczona odpowiedzialnoscia» Польща. Згідно контракту купівлі - продажу товарів №02-20 від 13.02.2020 , додатку №4 від 18.08.2020, Специфікації №1 до Контракту №02-20 від 13.02.2020 продавець (Компанія «MAJO Spolka z organiczonaodpowiedzialnoscia», Польща) поставляє товар покупцю - ТОВ «Захід Екотрейд» на умовах поставки, які вказані в Специфікації №1 контракту купівлі - продажу товарів №02-20 від 13.02.2020 DAP - м. Рівне,Україна у відповідності з Міжнародними правилами тлумачення торгових термінів «ІНКОТЕРМС» (у редакції 2010 року). Згідно даних АСМО «Інспектор» митне оформлення транспортних засобів здійснено за електронною митною декларацією, №UA 204020/2020/265703 від 31.12.2020, згідно якої транспортний засіб (легковий автомобіль марки «VOLKSWAGEN») випущено у вільних обіг на митній території України із застосуванням тарифної преференції за кодом «410» «Товари, що ввозяться в Україну та походять з країн ЄС (Абзац перший частини першої статті 29 додатка I-A «Тарифний графік України» до глави 1 розділу IV «Торгівля та питання, пов'язані з торгівлею» (скасування мит) Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони)» (гр. 36 МД). Умовно нараховано мито (код платежу : 021, спосіб сплати - 06) - 5456,71 грн. Підставою для застосування преференційних ставок ввізного мита став рахунок фактура (інвойс) від 22.12.2020 №VAT 22/12/2020-10, на якому складено декларацію походження, яка подана до митного оформлення за МД типу ІМ40ДЕ №UA204020/2020/265703 від 31.12.2020.
За результатами перевірки обґрунтованості та законності надання (отримання) пільг і звільнення від оподаткування, констатовано, що Державною митною службою України листом №15/15-03/7.13/3873 від 13.09.2021, надіслано відповідь уповноваженого органу Польща №2401-IOA.4331. 94.2021.JP від 27.07.2021 про результати перевірки документів про походження товарів, а саме декларації походження складеної на рахунку - інвойсі №VAT 22/12/2020-10 від 22.12.2020. У такій відповіді вказано: «У ході проведеної перевірки експортер товару не надав жодних доказів чи документів, які б підтверджували преференційне походження товару. У зв'язку з цим товари/продукти, на які поширюється вищезазначена декларація походження в рахунку-фактурі, не підпадають під преференційний режим відповідно до положень Додатку I «Визначення поняття «продукти походження» та методів адміністративного співробітництва до Регіональної конвенції про Пан-Євро-Середземноморські преференційні правила походження «в рамках Угоди про асоціацію між Європейським союзом та Європейським співтовариством з атомної енергії та їх державами членами, з одного боку, та Україною з іншого боку».
З урахуванням такої інформації, відповідач вказав, що товар, митне оформлення якого здійснено за МД від 31.12.2020 №UA 204020/2020/265703 не може бути визнаним таким, що має преференційне походження з Європейського Союзу, та, відповідно, не має права на тарифну преференцію за кодом преференції відповідно до класифікатору «410». Відтак, констатовано порушення пункту 1 статті 15 Доповнення І Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження в частині відсутності підтвердження преференційного статусу походження товарів, вимог частини 1 статті 257, частин 4 та 5 статті 280, частини 1 статті 281 Митного кодексу України, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.
За висновками акту перевірки, внаслідок безпідставного застосування преференційного режиму оподаткування до товару, ТОВ «Захід Екотрейд» порушено вимоги частини першої статті 257, частин четвертої, п'ятої статті 280, частини першої статті 281 Митного кодексу України, пункту 187.8 3 статті 187, пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податкового зобов'язання на загальну суму 6548,06 грн., в тому числі: ввізне мито на суму 5456,71 грн.; податок на додану вартість на суму 1091,35 грн.
На підставі акту № 8/25/7.13-19/40496832 від 19.02.2025 Рівненською митницею 17.03.2025 винесено:
податкове повідомлення-рішення №UA204000202533, яким ТОВ «Захід Екотрейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість з товарів, ввезених на територію України суб'єктами господарювання» на 1200,49 грн., в тому числі 1091,35 грн. - за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 109,14 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);
податкове повідомлення-рішення №UA204000202534, яким ТОВ «Захід Екотрейд» збільшено суму грошового зобов'язання за платежем «мито на нафтопродукти, транспортні засоби та шини до них, що ввозяться суб'єктами підприємницької діяльності» на 5456,71 грн., в тому числі 5456,71 грн. - за податковими та/або іншими зобов'язаннями та 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
Позивач оскаржив вказані податкові повідомлення-рішення до Державної митної служби України.
Рішенням про результати розгляду скарги №1/10-06/13/3578 від 06.06.2025 Держитслужба залишила оскаржувані рішення без змін, а скаргу ТОВ «Захід Екотрейд» від 03.04.2025 - без задоволення.
Відповідно до цього, позивач оскаржив податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці №№ UA204000202533, UA204000202534 від 17.03.2025 до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справляння митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.271 Митного кодексу України мито - це загальнодержавний податок, встановлений Податковим кодексом України та цим Кодексом, який нараховується та сплачується відповідно до цього Кодексу, законів України та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Одним із видів мита є ввізне мито, яке встановлюється на товари, що ввозяться на митну територію України, платником якого є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Згідно з п.1 ч.1 ст.276 Митного кодексу України платником мита є особа, яка ввозить товари на митну територію України чи вивозить товари з митної території України у порядку та на умовах, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до положень ст.278 Митного кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань із сплати мита у разі ввезення товарів на митну територію України чи вивезення товарів з митної території України є дата подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення або дата нарахування такого податкового зобов'язання органом доходів і зборів у випадках, визначених цим Кодексом та законами України.
Згідно з п.1 ч.1 ст.289 Митного кодексу України обов'язок із сплати митних платежів виникає у разі ввезення товарів на митну територію України - з моменту фактичного ввезення цих товарів на митну територію України.
Відповідно до ч.4, ч.5 ст.280 Митного кодексу України ввізне мито на товари, митне оформлення яких здійснюється в порядку, встановленому для підприємств, нараховується за ставками, встановленими Митним тарифом України. Ввізне мито є диференційованим щодо товарів, що походять з держав, які спільно з Україною входять до митних союзів або утворюють з нею зони вільної торгівлі. У разі встановлення будь-якого спеціального преференційного митного режиму згідно з міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, застосовуються преференційні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України. До товарів, що походять з України або з держав - членів Світової організації торгівлі, або з держав, з якими Україна уклала двосторонні або регіональні угоди щодо режиму найбільшого сприяння, застосовуються пільгові ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України, якщо інше не встановлено законом. До решти товарів застосовуються повні ставки ввізного мита, встановлені Митним тарифом України.
Згідно положень ст.300 Митного кодексу України умови надання звільнення (умовного звільнення) від оподаткування митними платежами визначаються цим Кодексом, Податковим кодексом України, іншими законами України та міжнародними договорами, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
Відповідно до пп.«в» п.185.1 ст.185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість є ввезення товарів на митну територію України.
Згідно з п.187.8 ст.187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.
Відповідно до пп.54.3.6 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо результати митного контролю, отримані після закінчення процедури митного оформлення та випуску товарів, свідчать про заниження або завищення податкових зобов'язань, визначених платником податків у митних деклараціях.
Згідно з п.54.4 ст.54 Податкового кодексу України у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджених відомостей щодо країни походження, вартісних, кількісних або якісних характеристик, які мають значення для оподаткування товарів і предметів при ввезенні (пересиланні) на митну територію України або територію вільної митної зони або вивезенні (пересиланні) товарів і предметів з митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення, контролюючий орган має право самостійно визначити базу оподаткування та податкові зобов'язання платника податків шляхом проведення дій, визначених пунктом 54.3 цієї статті, на підставі відомостей, зазначених у таких документах.
Відповідно до ч.1-3 ст.36 Митного кодексу України країна походження товару визначається з метою оподаткування товарів, що переміщуються через митний кордон України, застосування до них заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності, заборон та/або обмежень щодо переміщення через митний кордон України, а також забезпечення обліку цих товарів у статистиці зовнішньої торгівлі. Країною походження товару вважається країна, в якій товар був повністю вироблений або підданий достатній переробці відповідно до критеріїв, встановлених цим Кодексом. Під країною походження товару можуть розумітися група країн, митні союзи країн, регіон чи частина країни, якщо є необхідність їх виділення з метою визначення походження товару.
Згідно з ч.6 цієї статті положення Митного кодексу України застосовуються для визначення походження товарів, на які при ввезенні їх на митну територію України поширюється режим найбільшого сприяння (непреференційне походження), з метою застосування до таких товарів передбачених законом заходів тарифного та нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.
А відповідно до ч.7 - повністю вироблені або піддані достатній переробці товари преференційного походження визначаються на основі законів України, а також міжнародних договорів України, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України.
З 1 січня 2016 року набула чинності Угода про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони, від 27.06.2014, розділом IV якої встановлено порядок здійснення торгівлі товарами, що походять з територій Сторін.
Виходячи з ч.1 ст.29 розділу IV Угоди, кожна Сторона, зменшує або скасовує ввізне мито на товари, що походять з іншої Сторони, відповідно до Графіків, встановлених у Додатку I-A до цієї Угоди.
Згідно положень ст.2 розділу II «Визначення концепції «походження товарів» Протоколу 1 до Угоди, з метою впровадження цієї Угоди такі товари мають вважатися як такі, що походять з Європейського Союзу:
(a) товари, цілком вироблені в Європейському Союзі, як це визначається у статті 5 цього Протоколу;
(b) товари, отримані в Європейському Союзі з матеріалів, які не були вироблені цілком у Європейському Союзі, за умови, що такі матеріали пройшли достатню обробку в Європейському Союзі відповідно до статті 6 цього Протоколу.
Частиною 1 статті 16 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що товари, що походять з Європейського Союзу, і товари, що походять з України, після ввезення до України чи Європейського Союзу відповідно підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III до цього Протоколу; або
(b) у випадках, вказаних у статті 22(1) цього Протоколу, декларація, що надалі іменуватиметься «декларацією інвойс», надана експортером до інвойсу, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати; текст декларації інвойс наведений у Додатку IV до цього Протоколу.
В свою чергу, за правилами статті 22(1) Протоколу 1 до Угоди про асоціацію, декларація інвойс, зазначена в статті 16(1)(b) цього Протоколу, може бути складена:
(a) затвердженим експортером у розумінні статті 23 цього Протоколу, або
(b) експортером будь-якої партії товару, що складається з одного чи декількох місць товарів, що походять з певної країни, сукупна вартість яких не перевищує 6000 євро.
Згідно з правилами статті 22 (2-6) Протоколу 1, декларація інвойс може бути складена, якщо розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України і відповідають іншим вимогам цього Протоколу. Експортер, який складає декларацію інвойс, повинен бути готовим у будь-який час на вимогу митних органів країни експорту надати всі належні документи на підтвердження статусу походження розглядуваних товарів, а також виконання інших умов цього Протоколу. Складання декларації інвойс здійснюється експортером шляхом штампування, машинописного чи поліграфічного друкування на інвойсі, повідомленні про доставку чи іншім комерційнім документі декларації, текст якої наведено у Додатку IV до цього Протоколу, з використанням однієї з мовних версій, викладених у цьому Додатку, і згідно з чинним законодавством країни експорту. Якщо декларація складена від руки, це має бути зроблено чорнилом і друкованими літерами. Декларації інвойс мають бути власноручно підписані експортером, що їх склав. Проте затверджений експортер у розумінні статті 23 цього Протоколу не повинен підписувати такі декларації, якщо він надав митним органам країни експорту письмове зобов'язання нести повну відповідальність за всі декларації інвойс, у яких він зазначений, так, ніби вони підписані ним власноручно. Декларація інвойс може бути складена експортером тоді, коли товари, яких вона стосується, експортуються, або після експортування за умови подання цієї декларації в країні імпорту не пізніше ніж протягом двох років після імпортування товарів, яких вона стосується.
Згідно зі ст.25 розділу V «Підтвердження походження» Протоколу 1 до Угоди про асоціацію встановлено, що підтвердження походження повинні подаватися до митних органів країни імпорту згідно з чинним порядком цієї країни. Ці органи можуть вимагати перекладу підтвердження походження, а також подання разом із митною декларацією на ввезення заяви імпортера про те, що ввезені товари відповідають умовам, необхідним для застосування цієї Угоди.
Статтею 28 Протоколу І встановлено, що до складу документації, зазначеної в статтях 17(3) і 22(3) цього Протоколу, використовуваної для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс можуть бути визнані такими, що походять з Європейського Союзу або України й відповідають іншим вимогам цього Протоколу, можуть входити, interalia (переклад - також), в тому числі:
(a) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у міжнародній системі обліку;
(b) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(c) документи, що підтверджують обробку матеріалів у Європейському Союзі або Україні, видані чи складені в ЄС або Україні, якщо застосування таких документів відповідає чинному законодавству відповідної країни;
(d) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або декларації інвойс, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені в Європейському Союзі або Україні згідно з цим Протоколом;
(e) належні свідчення про обробку, виконану з межами Європейського Союзу або України згідно з положеннями статті 12 даного Протоколу, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Відповідно до ч.1 ст.45 Митного кодексу України у разі виникнення сумнівів з приводу дійсності документів про походження товару чи достовірності відомостей, що в них містяться, включаючи відомості про країну походження товару, орган доходів і зборів може звернутися до компетентного органу, що видав документ, або до компетентних організацій країни, зазначеної як країна походження товару, із запитом про проведення перевірки цих документів про походження товару чи надання додаткових відомостей.
Частинами 1 та 2 статті 37 розділу ІV Угоди про асоціацію встановлено, що Сторони домовились, що адміністративне співробітництво є важливим для реалізації та контролю преференційного режиму, наданого відповідно до цієї Глави, та підкреслюють свої зобов'язання боротися з незаконними діями та шахрайством в митних питаннях, пов'язаних з імпортом, експортом, транзитом товарів та їх розміщенням під будь-яким іншим митним режимом або процедурою, зокрема заходи заборони, обмеження або контролю. Якщо Сторона на основі об'єктивно задокументованої інформації відчуває неспроможність забезпечити адміністративне співробітництво та/або відчуває існування незаконних дій або шахрайства іншої Сторони відповідно до цієї Глави, заінтересована Сторона може тимчасово призупинити дію відповідного преференційного режиму для відповідного товару (товарів) згідно із цією статтею.
Згідно ст. 32 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію Митні органи держав-членів Європейського Союзу і України повинні надавати один одному через Європейську комісію зразки відбитків штампів, використовуваних у їхніх митних службах для видачі сертифікатів з перевезення товару EUR.1 і адреси митних органів, які відповідають за перевірку цих сертифікатів і декларацій інвойс. З метою забезпечення правильного застосування цього Протоколу Європейський Союз і Україна повинні допомагати один одному через компетентні митні адміністрації у перевірці достовірності сертифікатів з перевезення товару EUR.1 або декларацій інвойс та правильності інформації, що міститься в цих документів.
Згідно з положеннями ст.33 розділу VI «Домовленості про адміністративне співробітництво» Протоколу І до Угоди про асоціацію подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватись у довільному порядку або тоді, коли митні органи країни імпорту мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цього Протоколу.
З метою реалізації положень пункту 1 цієї статті митні органи країни імпорту повинні повернути сертифікат з перевезення товару EUR.1 та інвойс, якщо він був поданий, декларацію інвойс або копії цих документів митним органам країни експорту, вказавши, якщо це доречно, причини запиту. Будь-які отримані документи й інформація, що вказують на недостовірність інформації, наведеної в підтвердженні походження, повинні бути передані на підтримку запита про перевірку.
Якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Законом України від 08 листопада 2017 року № 2187-VIII «Про приєднання України до Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження» Україна приєдналася до Конвенції, яка набрала чинності з 01 лютого 2018 року.
21 листопада 2018 року Підкомітетом Україна - ЄС з питань митного співробітництва прийнято Рішення №1/2018 про заміну Протоколу І «Щодо визначення концепції «походження товарів і методів адміністративного співробітництва» до Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським Співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони».
Відповідно до ст. 1 Рішення Протокол 1 замінюється текстом, викладеним у додатку до цього рішення, зокрема з урахуванням статті 1 цього додатку у торгівлі з ЄС застосовуються правила походження Конвенції, викладені у Доповненні І та у відповідних положеннях Доповнення ІІ до Конвенції.
Згідно з п.1 ст.15 Доповнення 1 Регіональної Конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження товари, що походять з однієї з Договірних Сторін, і ввозяться в інші Договірні Сторони, підпадають під дію цієї Угоди за умови подання одного з таких документів, що підтверджують походження:
(a) сертифікат з перевезення товару EUR.1, зразок якого наведений у Додатку III а;
(b) сертифікат з перевезення товару EUR-MED, зразок якого наведений у Додатку III b;
(c) у випадках, вказаних у Статті 21(1), декларація (надалі іменуватиметься «декларацією походження» або «декларацією походження EUR-MED»), надана експортером до інвойса, повідомлення про доставку чи будь-якого іншого комерційного документа, який описує розглядувані товари достатньо детально для того, щоб їх можна було ідентифікувати. Текст декларації походження наведений у Додатку IV a і b.
Відповідно до ст.27 Доповнення 1 документи, зазначені в Статтях 16(3) та 21(5), що використовуються для підтвердження того, що товари, вказані в сертифікаті з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED можуть бути визнані такими, що походять з Договірної Сторони й відповідають іншим вимогам цієї Конвенції, можуть включати, серед іншого, наступне: (1) прямі свідчення процесів, виконаних експортером чи постачальником для отримання розглядуваного майна, що містяться, наприклад, у його обліковій документації чи у внутрішній системі обліку; (2) документи, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (3) документи, що підтверджують обробку матеріалів у відповідній Договірній Стороні, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні, якщо застосування таких документів відповідає національному законодавству; (4) сертифікати з перевезення товару EUR.1 або EUR-MED, або декларації про походження або декларації про походження EUR-MED, що підтверджують статус походження використаних матеріалів, видані чи складені у відповідній Договірній Стороні згідно з цією Конвенцією; (5) належні свідчення про обробку або переробку, виконані за межами відповідної Договірної Сторони згідно з положеннями Статті 11, які підтверджують, що вимоги цієї статті були виконані.
Згідно з п.1 ст.32 Доповнення 1 подальші перевірки підтверджень походження мають здійснюватися у довільному порядку або тоді, коли митні органи Договірної сторони-імпортера мають обґрунтовані сумніви в достовірності таких документів, статусі походження відповідних товарів або виконанні інших вимог цієї Конвенції.
Відповідно до п. 6 ст. 32 Доповнення 1 якщо у випадку обґрунтованих сумнівів відповідь на запит про перевірку не надійшла протягом десяти місяців з дати подання цього запита, або якщо відповідь не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів, митні органи, що подали запит, повинні за відсутності виняткових обставин відмовити у наданні права на преференції.
Згідно з п.3 ст.32 Доповнення 1 перевірка має бути здійснена митними органами Договірної сторони - експортера. Для виконання цього завдання вони мають право вимагати будь-яких доказів і здійснювати будь-яку перевірку рахунків експортера та інші перевірки, які вважатимуть належними.
Відповідно до п.5 ст.32 Доповнення 1 митні органи, на запит яких була здійснена перевірка, мають бути якнайшвидше повідомлені про її результати. Ці результати повинні чітко вказувати на те, чи є перевірені документи достовірними та чи розглядувані товари можуть бути визнані такими, що походять з однієї з Договірних Сторін і відповідають іншим вимогам цієї Конвенції.
Згідно з ч.5 ст.45 Митного кодексу України у випадках, визначених цією статтею, товар вважається таким, що походить з відповідної країни, з моменту отримання органами доходів і зборів належним чином оформлених документів про походження товару або затребуваних ними додаткових відомостей.
Системний аналіз вищезазначених положень дозволяє дійти висновку щодо можливості митного контролю після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів і транспортних засобів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Відповідно до ч.1 ст.44 Митного кодексу України для підтвердження країни походження товару орган доходів і зборів у передбачених законом випадках має право вимагати та отримувати документи про походження такого товару.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем до митного оформлення легкового автомобіля марки «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , за МД типу ІМ40ДЕ №UA204020/2020/265703 від 31.12.2020, було подано декларацію походження до інвойсу, надану експортером - Компанією «MAJO Spolka z organiczona odpowiedzialnoscia», Польща.
Даний документ відповідав вимогам Протоколу 1 до Угоди про асоціацію та Доповненням 1 Регіональної конвенції про пан-євро-середземноморські преференційні правила походження і посвідчував, що країною походження товару, який був ввезений позивачем за поданою митною декларацією, є Європейський Союз. На підставі такого документу відповідачем підтверджено позивачу преференційне походження товару з Європейського Союзу, у зв'язку із чим застосовано тарифну пільгу (тарифну преференцію) щодо ставок ввізного мита і ПДВ.
Через чотири роки, відповідач змінив свою думку. При цьому, відповідачем не наведено жодних обставин, за яких після завершення митного оформлення у нього виникла обґрунтована підозра, що під час пропуску транспортного засобу через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.
Висновки контролюючого органу щодо відсутності у позивача права на преференцію базуються виключно на листі Державної митної служби України від 13.09.2021 №15/15-03/7.13/3873, яким надіслано відповідь уповноваженого органу Польща від 27.07.2021 №2401-IOA.4331. 94.2021.JP про результати перевірки документів про походження товарів, а саме декларації походження складеної на рахунку - інвойсі від 22.12.2020 №VAT 22/12/2020-10, де нібито зазначено , що у ході проведеної перевірки експортер товару не надав жодних доказів чи документів, які б підтверджували преференційне походження товару.
Поміж того, що такий лист взагалі не можна вважати доказом порушення позивачем митних правил, оскільки позивачем до митного оформлення надані всі документи, визначені чинним законодавством, що надані експортером та підтверджують право позивача на преференцію, слід зауважити на тому, що відповідач навіть не спромігся надати суду відповідь уповноваженого органу Польща від 27.07.2021 №2401-IOA.4331. 94.2021.JP.
В матеріалах справи відсутні будь-які документи, які б підтверджували факт офіційного звернення уповноваженого органу Республіки Польщі до експортера за наданням належних документів на підтвердження статусу походження товару, чи відповіді експортера.
Доказів того, що Декларація походження до інвойсу від 22.12.2020 №VAT 22/12/2020-10, визнана недійсною, нечинною, чи підробленою відповідачем суду надано не було, як і не надано доказів притягнення експортера - Компанії «MAJO Spolka z organiczona odpowiedzialnoscia», до відповідальності за фальсифікацію офіційних документів.
Крім того, відповідач не довів обставин, за наявність яких у нього після завершення митного оформлення товарів виникли обґрунтовані підозри, що під час пропуску транспортного засобу через митний кордон України було допущено порушення законодавства України, що є самостійною підставою, яка вказує на неправомірність дій у цій частині перевірки.
Згідно правового висновку Верховного Суду у постанові № 240/7093/19 від 01 березня 2021 року міжнародним договором передбачено чіткий алгоритм дій митного органу у випадку отримання відповіді компетентного органу за результатами перевірки документів про походження товару, яка, зокрема, не містить достатньої інформації для визначення достовірності розглядуваного документа або справжнього походження товарів.
Беручи до уваги, що вказаний алгоритм дій контролюючого органу, на запити якого проводилася перевірка документів про походження товарів, не передбачає аналізу ним додаткових доказів (документів), наданих декларантом для підтвердження відомостей про заявлену країну походження товару згідно із частинами восьмою, дев'ятою статті 43 Митного кодексу України, суд вважає, що митний орган не наділений повноваженнями діяти на власний розсуд за вказаних обставин та проводити додаткову перевірку документів про походження товару після отримання результатів такої перевірки компетентним органом заявленої декларантом країни походження товару.
Відповідно до п.2 ч.2 ст.351 Митного кодексу України документальна невиїзна перевірка проводиться у разі надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про не підтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Проведення документальної невиїзної перевірки з підстави, наведеної у пункті 2 частини 2 статті 351 Митного кодексу України, можливе лише за умови, якщо інформація, що надійшла від уповноважених органів іноземних держав, свідчить про непідтвердження автентичності поданих контролюючому органу документів або про недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України.
Суд зауважує, що в акті перевірки відсутній виклад з підтвердженням відповідними первинними документами або іншими матеріалами надання позивачем недостовірних документів чи недостовірної інформації, або інших протиправних дій декларанта, які спричинили заниження обов'язкових платежів під час митного оформлення; невідповідності даних, які містяться в документах, поданих платником податків для здійснення митного оформлення, фактичним даним, виявленим під час перевірки; не вказано на наявність первинних документів та інших матеріалів, що свідчать про наявність порушень.
Зі змісту акту перевірки неможливо встановити, що спричинило перевірку достовірності декларації походження до інвойсу від 22.12.2020 №VAT 22/12/2020-10 та правильності інформації, що міститься в даному документі, які обґрунтовані сумніви в достовірності такого документа, статусі походження відповідного товару мали митні органи країни імпорту.
Оскільки декларація походження є офіційним документом, у відповідності до якого настають чітко визначені законом юридичні наслідки, тому такий документ потребує встановлення його у відповідності до закону нечинним, підробленим, чи недійсним. Допоки ж такий документ чи інформація в ньому не визнаний уповноваженими органами чи судом незаконними, до нього застосовується презумпція правомірності.
На думку суду, позивачем дотримано умов режиму вільної торгівлі між Україною та Європейським Союзом та правомірно застосовано тарифну преференцію за імпортованим товаром з країни Європейського Союзу, що підтверджується декларацією походження до інвойсу, наданою експортером, на підставі якої митний орган України здійснив митне оформлення товару.
Під час митного оформлення імпортованого товару позивач надав національному митному органу всі необхідні документи для завершення митних процедур та щодо достовірності, достатності, повноти або належності яких з боку митного органу не було жодних зауважень та ним не відмовлено у застосуванні преференцій з ввізного мита на товари, що возяться на територію України (код пільги 410 товари, що ввозяться в Україну та походять з країн Європейського Союзу). Протилежного під час розгляду справи відповідачем не було доведено.
Суд вважає, що Рівненською митницею, як суб'єктом владних повноважень, на яку частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок доказування належними доказами не доведено, що автомобіль «VOLKSWAGEN», модель «PASSAT», ідентифікаційний номер (кузова) - НОМЕР_1 , митне оформлення якого здійснено ТОВ «Захід Екотрейд» за МД типу ІМ40ДЕ від 31.12.2020 №UA204020/2020/265703, на підставі декларації походження до інвойсу від 22.12.2020 №VAT 22/12/2020-10 є таким, що не походить з Європейського Союзу та не має преференційне походження Європейського Союзу для надання режиму вільної торгівлі в рамках Угоди. А відтак, пільги були отримані позивачем правомірно.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях зазначав, що «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (рішення від 14 лютого 2008 року у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), п.43 (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey). Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або за відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
Отже, в контексті даної справи відповідачем не надано достатньо доказів та не зазначено сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, за наявністю яких можна констатувати, що поставлений позивачем товар не є продуктом походження з Європейського Союзу, оскільки це не доведено поза розумним сумнівом.
За наведених обставин, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення від 17.03.2025 №UА204000202533 та №UА204000202534 не відповідають встановленим у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям правомірності, обґрунтованості, добросовісності та розсудливості, а відтак підлягають до скасування, а відповідні позовні вимоги - до задоволення.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Екотрейд» до Рівненської митниці задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Рівненської митниці від 17.03.2025 №UА204000202533 та №UА204000202534.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Захід Екотрейд» судовий збір в розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської митниці.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складений 21 жовтня 2025 року
Учасники справи:
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід Екотрейд" (вул. Володимира Стельмаха, буд.62,м. Рівне,Рівненський р-н, Рівненська обл.,33019, ЄДРПОУ/РНОКПП 40496832)
Відповідач - Рівненська митниця (вул. Соборна, буд. 104,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 43958370)
Суддя Н.В. Друзенко