про відмову у забезпеченні позову
21 жовтня 2025 року м. РівнеСправа №460/16069/24
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.О. Дорошенко, розглянувши заяву адвоката Меркулова Сергія Анатолійовича про забезпечення адміністративного позову
ОСОБА_1
доВійськової частини НОМЕР_1
про визнання протиправним та скасування наказу, зобов'язання вчинення певних дій,
У провадженні Рівненського окружного адміністративного суду перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , у якому позивач (з урахуванням уточненого позову) просить суд:
визнати протиправним та скасувати п. 8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2024 №195 в частині самовільного залишення військової частини або місця служби з 08.07.2024 солдата ОСОБА_1 , комірника групи зберігання майна радіаційного, хімічного, біологічного захисту складу продовольства речового і військово-технічного майна роти забезпечення продовольством, речовим та військово-технічним майном батальйону матеріального забезпечення Військової частини НОМЕР_1 та його зняття з всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язати відповідача виплатити військовослужбовцю, призваному по мобілізації, рядовому ОСОБА_1 , всі види грошового забезпечення з 08.07.2024.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
20.10.2025 адвокатом Меркуловим Сергієм Анатолійовичем, який діє в інтересах ОСОБА_1 на підставі ордеру на надання правничої (правової) допомоги від 17.10.2025 серії ВК №1116674, подано заяву про забезпечення позову шляхом:
зупинення дії пункту 8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2024 № 195 в частині визнання солдата ОСОБА_1 таким, що самовільно залишив військову частину з 08.07.2024, та зняття його з усіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 ;
зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплачувати солдату ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення з дня зупинення дії наказу до набрання законної сили рішенням суду по суті справи.
Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що невжиття заходів забезпечення призведе до тривалого позбавлення позивача грошового забезпечення, що спричинить непоправну шкоду його правам як військовослужбовця, призваного по мобілізації, та ускладнить ефективне виконання можливого рішення суду про поновлення прав. Крім того на період дії оспорюваного наказу в частині визнання позивача таким, що самовільно залишив військову частину, останній піддається кримінальному переслідуванню органами правопорядку, що є окремим засобом тиску та примусу на позивача, що окремо може вплинути на сам розгляд даного провадження, та саме по собі породить негативні правові наслідки у виді судимості.
Відповідно до ч. 2 ст. 150 КАС України забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
З аналізу вказаної норми слідує, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Зі змісту заяви про забезпечення позову та наявних в матеріалах справи доказів встановлено, що 08.07.2024 командиром Військової частини НОМЕР_1 видано наказ (по стройовій частині) № 195, пунктом 8 якого наказано солдата ОСОБА_1 вважати таким, що 08.07.2024 самовільно залишив частину; з 08.07.2024 призупинити грошове і речове забезпечення, а продовольче із 09.07.2024.
Суд зауважує, що забезпечення позову - це надання заявнику (позивачу) тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся чи планує звернутися до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбачених законом (відповідний правовий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 20.03.2019 в справі № 826/14951/18).
Відтак, у кожному випадку суд повинен надати оцінку характеру ймовірних наслідків оскаржуваного рішення (дій чи бездіяльності) відповідача і лише у виняткових випадках за клопотанням позивача чи з власної ініціативи постановити ухвалу про забезпечення позову.
При цьому, в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Згідно Рекомендації № R (89) 8 про тимчасовий судовий захист в адміністративних справах, прийнятій Комітетом Ради Європи 13.09.1989 року, рішення про вжиття заходів тимчасового захисту може, зокрема, прийматися у разі, якщо виконання адміністративного акта може спричинити значну шкоду, відшкодування якої неминуче пов'язано з труднощами, і якщо на перший погляд наявні достатньо вагомі підстави для сумнівів у правомірності такого акта. Суд, який постановляє вжити такий захід, не зобов'язаний одночасно висловлювати думку щодо законності чи правомірності відповідного адміністративного акта; його рішення стосовно вжиття таких заходів жодним чином не повинно мати визначального впливу на рішення, яке згодом має бути ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акта.
Тобто, інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Частиною першою статті 151 КАС України визначено, що позов може бути забезпечено, зокрема, зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта (п. 1); забороною відповідачу вчиняти певні дії (п. 2).
Разом з тим, пунктом 10 частини третьої статті 151 КАС України встановлено, що не допускається забезпечення позову шляхом зупинення наказу або розпорядження командира (начальника), відданого військовослужбовцю в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці.
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII “Про правовий режим воєнного стану», Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє і на даний час.
Відтак, заява позивача про забезпечення позову шляхом зупинення пункту 8 наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.07.2024 № 195 задоволенню не підлягає.
Щодо забезпечення позову шляхом зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 виплачувати солдату ОСОБА_1 всі види грошового забезпечення з дня зупинення дії наказу до набрання законної сили рішенням суду по суті справи, суд зазначає таке.
Частиною другою статті 151 КАС України передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
За таких обставин, спосіб забезпечення позову шляхом зобов'язання суб'єкта владних повноважень виплачувати позивачу грошове забезпечення не передбачений ч. 1 ст. 151 КАС України, а відтак не може бути застосований судом.
Крім того, вжиття таких заходів забезпечення позову несе ризики втручання судом в дискреційні повноваження суб'єктів владних повноважень, що суперечить принципам та завданню адміністративного судочинства.
Враховуючи викладене, суд вважає відсутніми визначені законом підстави для забезпечення позову у спосіб, наведений заявником у заяві про забезпечення позову.
Таким чином, в задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову слід відмовити.
Керуючись статтями 150-151, 154, 241, 256, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
В задоволенні заяви адвоката Меркулова Сергія Анатолійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 , про вжиття заходів забезпечення позову у справі №460/16069/24 відмовити повністю.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення (підписання суддею).
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.
Повну ухвалу суду складено 21 жовтня 2025 року.
Суддя Н.О. Дорошенко