про залишення позовної заяви без руху
21 жовтня 2025 рокум. ПолтаваСправа № 440/14214/25
Суддя Полтавського окружного адміністративного суду Ясиновський І.Г., перевіривши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
16 жовтня 2025 року до Полтавського окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області , відповідно до якого просить:
визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 : з 24.07.1985 по 22.10.1985; з 01.02.1988 по 01.12.1988; з 29.11.1989 по 07.12.1990; з 27.05.1994 по 26.11.19948; з 26.10.2000 по 31.10.2000, згідно дублікату трудової книжки № НОМЕР_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 24.07.1985 по 22.10.1985; з 01.02.1988 по 01.12.1988; з 29.11.1989 по 07.12.1990; з 27.05.1994 по 26.11.19948; з 26.10.2000 по 31.10.2000, згідно дублікату трудової книжки № НОМЕР_1 та здійснити перерахунок пенсії Позивачу з урахуванням страхового стажу: з 24.07.1985 по 22.10.1985; з 01.02.1988 по 01.12.1988; з 29.11.1989 по 07.12.1990; з 27.05.1994 по 26.11.19948; з 26.10.2000 по 31.10.2000, згідно дублікату трудової книжки № НОМЕР_1 , починаючи з дати призначення пенсії - 19.10.2022.
визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 08.04.2025 для забезпечення індексації пенсії;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести починаючи з 08.04.2025 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України № 1058-ІV “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії Позивача за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до п. 1 Постанови КМУ №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до п. 1 Постанови КМУ №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до п. 1 Постанови КМУ №209 та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.
Відповідно до частини третьої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України, до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною другою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08 липня 2011 року №3674-VI "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою встановлюється ставка судового збору в розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Згідно Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб з 01.01.2025 - 3028,00 грн.
Згідно з частиною третьою статті 6 Закону України "Про судовий збір" у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (частина третя статті 4 Закону України "Про судовий збір").
Таким чином сума судового збору, яка підлягає сплаті за подання до суду даної позовної заяви, поданої в електронній формі, становить 1937,92 грн (1211,20 грн*2)*0,8).
В силу частини другої статті 9 Закону України "Про судовий збір" суд перед відкриттям (порушенням) провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Разом з тим, в позовній заяві зазначено, що на підставі пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, на підтвердження чого долучено копію посвідчення, згідно з яким ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
За змістом вимог частини 1 і 2 статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Відповідно до абзацу 1 частини 1 статті 3 вказаного Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про судовий збір" платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Статтею 5 Закону України "Про судовий збір" встановлюються пільги щодо сплати судового збору.
Так, відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Учасниками бойових дій визнаються, зокрема, військовослужбовці (резервісти, військовозобов'язані) Збройних Сил України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, військовослужбовці військових прокуратур, особи рядового та начальницького складу підрозділів оперативного забезпечення зон проведення антитерористичної операції центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику у сфері державної митної справи, поліцейські, особи рядового, начальницького складу, військовослужбовці Міністерства внутрішніх справ України, Управління державної охорони України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, Державної служби України з надзвичайних ситуацій, Державної пенітенціарної служби України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів (пункт 19 частина 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань. Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
З системного аналізу положень Закону України "Про судовий збір" слідує, що учасник бойових дій звільняється від сплати судового збору виключно при зверненні до суду за захистом свої прав саме як учасника бойових дій, однак, як слідує зі змісту позовної заяви, заявлені позовні вимоги не пов'язані з порушенням його прав як учасника бойових дій.
Аналогічна правова позиція щодо застосування положень пункту 13 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" викладена в ухвалах Великої Палати Верховного Суду від 13.04.2020 та від 06.05.2020 у справі № 9901/70/20, а також в постанові від 09.10.2019 у справі № 9901/311/19.
Таким чином, суд дійшов до переконання про відсутність правових підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору за подання даної позовної заяви.
Відповідно до частини четвертої статті 161 того ж Кодексу позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).
При цьому, варто зазначити, що в силу положень частини другої статті 94 того ж Кодексу письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом.
Частинами четвертою та п'ятою цієї статті визначено, що копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Судом досліджено долучені до позову документи та встановлено, що до позовної заяви додано копію пенсійного посвідчення позивача неналежної якості (нечиткі), у зв'язку з чим суд позбавлений можливості перевірити відповідність даних особи позивача, а також у позові зазначено зареєстроване місце його проживання - АДРЕСА_1 , що суперечить відомостям про його місце проживання, наявним у паспорті громадянина України.
Частиною першої статті 21 КАС України визначено, що позивач може заявити кілька вимог в одній позовній заяві, якщо вони пов'язані між собою.
В одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги (частина перша статті 172 КАС України).
Згідно із частиною другою статті 172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об'єднати в одне провадження декілька справ за позовами:
1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача;
2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;
3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.
З огляду на зміст позовної заяви вбачається, що в ній позивачем по суті заявлено дві окремі позовні вимоги, а саме:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 : з 24.07.1985 по 22.10.1985; з 01.02.1988 по 01.12.1988; з 29.11.1989 по 07.12.1990; з 27.05.1994 по 26.11.19948; з 26.10.2000 по 31.10.2000, згідно дублікату трудової книжки № НОМЕР_2 ;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 08.04.2025 для забезпечення індексації пенсії;
та похідні:
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи: з 24.07.1985 по 22.10.1985; з 01.02.1988 по 01.12.1988; з 29.11.1989 по 07.12.1990; з 27.05.1994 по 26.11.19948; з 26.10.2000 по 31.10.2000, згідно дублікату трудової книжки № НОМЕР_2 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок пенсії позивачу з урахуванням страхового стажу: з 24.07.1985 по 22.10.1985; з 01.02.1988 по 01.12.1988; з 29.11.1989 по 07.12.1990; з 27.05.1994 по 26.11.19948; з 26.10.2000 по 31.10.2000, згідно дублікату трудової книжки № НОМЕР_2 , починаючи з дати призначення пенсії - 19.10.2022;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області провести починаючи з 08.04.2025 перерахунок (індексацію) пенсії ОСОБА_1 у відповідності до частини другої статті 42 Закону України №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» шляхом послідовного збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховувався для обчислення пенсії позивача за 2019-2021 роки у розмірі 10 846,37, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,197 відповідно до п. 1 Постанови КМУ №168, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,0796 відповідно до п. 1 Постанови КМУ №185, на коефіцієнт збільшення у розмірі 1,115 відповідно до п. 1 Постанови КМУ №209 та у зв'язку з цим провести виплату недоотриманих сум пенсії.
Позовна заява не стосується однорідних по суті правовідносин, містить окремі позовні вимоги, кожна з яких пов'язана з окремим публічно-правовим спором, який виник між сторонами, тобто, позовна заява є багатопредметною.
Похідною вимогою в розумінні пункту 23 частини першої статті 4 КАС України є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
У даному ж випадку позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не зарахування до страхового стажу періодів роботи ОСОБА_1 : з 24.07.1985 по 22.10.1985; з 01.02.1988 по 01.12.1988; з 29.11.1989 по 07.12.1990; з 27.05.1994 по 26.11.19948; з 26.10.2000 по 31.10.2000, згідно дублікату трудової книжки № НОМЕР_2 ; визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо не проведення перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії позивача, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 08.04.2025 для забезпечення індексації пенсії.
Також суд зауважує на наявних описках у прохальній частині, а саме в частині зазначення періодів, що підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача (зазначено "19948").
Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Відповідно до частини першої статті 118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Згідно з частинами першою, другою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів.
При вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття "дізнався" та "повинен був дізнатись".
Так, під поняттям "дізнався" необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 24.12.2020 у справі № 510/1286/16-а вказала на те, що у спорах, що виникають з органами Пенсійного фонду України, особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу Пенсійного фонду України відповіді (листа-відповіді, листа-роз'яснення) на надісланий запит щодо розміру пенсії, нормативно-правових документів (про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку), на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок.
Поняття "повинен був дізнатися" необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 №340/1019/19).
Суд наголошує на тому, що пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про рішення, на підставі якого було здійснено призначення пенсії чи був здійснений її перерахунок, з яких складових вона складається, як обрахована та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий її розрахунок чи розрахунок її складових. Отже, з дня отримання пенсійної виплати особою, якій призначена пенсія вона вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання пенсійної виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових призначеної (перерахованої) їй пенсії звернулась до пенсійного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від пенсійного органу відповіді на подану нею заяву.
Відповідно до актуальної правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав від 31.03.2021 у справі №240/12017/19 стосовно застосування строку звернення до суду, передбаченого статтею 122 КАС України, у спорах цієї категорії, необхідно враховувати таке:
1) для визначення початку перебігу строку для звернення до суду необхідно встановити час, коли позивач дізнався або повинен був дізнатись про порушення своїх прав, свобод та інтересів. Позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом шести місяців від дати порушення його прав, свобод чи інтересів чи в інший визначений законом строк звернення до суду. В той же час, триваюча пасивна поведінка такої особи не свідчить про дотримання такою особою строку звернення до суду з урахуванням наявної у неї можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.
2) пенсія є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі її розмір відомий особі, яка її отримує щомісячно. Відтак, отримання пенсіонером листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли вона почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду у разі якщо така особа без зволікань та протягом розумного строку не вчиняла активних дій щодо отримання інформації про правильність/помилковість нарахування розміру пенсії, своєчасність/несвоєчасність її перерахунку, тощо.
Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані лише ті обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами. Слід зазначити, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.
Крім того, встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. До того ж, за умови відсутності часових обмежень для звернення до суду за минулі періоди Пенсійний фонд України як центральний орган виконавчої влади був би позбавлений можливості реалізовувати покладені на нього завдання, зокрема здійснювати ефективний розподіл фінансових ресурсів для пенсійного забезпечення; така ситуація не відповідала б принципу юридичної визначеності у правовідносинах щодо пенсійного забезпечення у солідарній системі.
Як слідує з матеріалів позову, позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права за збігом невиправдано значного проміжку часу після того, як повинен був дізнатися про порушення своїх прав.
Суд враховує, що у постанові від 13.01.2025 у справі № 160/28752/23 Верховний Суд зазначив, що право громадян, пенсія яким призначена у 2020 - 2023 роках, на індексацію пенсії не є абсолютним і його захист може бути обмеженим строком звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, зумовлено специфікою соціальних спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними, оскільки реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності посадових осіб відповідача.
Суд звертає увагу, що пенсійні виплати носять щомісячний характер (регулярні платежі).
Відповідно до ч.1 ст.47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця проживання пенсіонера організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків у порядку, передбаченому Кабінетом Міністрів України.
Іншими словами, після 25 числа поточного місяця, позивачу було відомо про порушення права на належний розмір пенсії у відповідному місяці. Відтак, щомісячно, протягом цього терміну, у позивачки виникало право на звернення до суду за захистом порушених прав у відповідному місяці.
Висновки щодо застосування шестимісячного строку звернення до суду в аналогічних правовідносинах викладені у постанові Верховного Суду від 13.01.2025 у справі №160/28752/23.
З огляду на наведене та беручи до уваги те, що позивач не надала заяви про поновлення строку звернення до суду та жодних доказів на її обґрунтування, у суду відсутні підстави вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду 15.10.2025 (що зареєстровано канцелярією суду 16.10.2025) з позовом щодо нарахування та виплати з 19.10.2022 (в частині вимог стосовно зарахування до страхового стажу періодів роботи) та з 08.04.2025 (перерахунку пенсії ОСОБА_1 шляхом збільшення показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, та який враховується для обчислення пенсії Позивача, на коефіцієнти у розмірі 1,197, у розмірі 1,0796, у розмірі 1,115, починаючи з 08.04.2025 для забезпечення індексації пенсії) по 15.04.2025.
Позивач не подав заяву про поновлення строку звернення до суду із наведенням обставин, пов'язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, чим не дотримав вимог частини шостої статті 161 КАС України.
Наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду передбачені статтею 123 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до пункту 9 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, позовна заява повертається позивачеві, якщо у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно з частиною першою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
За таких обставин, позовну заяву необхідно залишити без руху з наданням позивачу строку для усунення недоліків позовної заяви.
Керуючись статтями 160, 161, 169 Кодексу адміністративного судочинства України,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
Позивачеві усунути недоліки протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позову без руху.
Вказані недоліки можуть бути усунені шляхом подання до Полтавського окружного адміністративного суду:
документа про сплату судового збору в розмірі 1937,92 грн або документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону;
копії пенсійного посвідчення, а також сторінок паспорту громадянина України, що містять відомості про зареєстроване місце проживання у відповідності до відомостей, наведених у позові, або витягу з Єдиного державного демографічного реєстру щодо реєстрації місця проживання;
уточнену позовну заяву, яка б відповідала вимогам статей 160, 161, 172 Кодексу адміністративного судочинства України (визначивши позовні вимоги, які мають єдині підстави їх виникнення, та доказування яких спирається на однакові докази);
обґрунтованого клопотання про поновлення строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску.
Роз'яснити позивачу, що в разі, якщо він не усуне недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява буде йому повернута.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя І.Г. Ясиновський