20 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа №440/12724/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Кукоби О.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
1. Стислий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.
ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області (надалі - відповідач, ГУПФ України в Полтавській області), у якому просив:
визнати протиправними дії ГУПФ України в Полтавській області щодо відмови нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду у справах №№ 440/8298/21, 440/2518/23, 440/1233/25;
зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати основного розміру пенсії за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду у справах №№ 440/8298/21, 440/2518/23, 440/1233/25.
Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду у справах №№ 440/8298/21, 440/2518/23, 440/1233/25 відповідач нарахував доплату до пенсії ОСОБА_1 за період з 01.04.2019 по 30.04.2024 загалом у розмірі 268730,67 грн. Однак одночасно з нарахуванням заборгованості з пенсійних виплат відповідач не обчислив суму компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, як те передбачено Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати".
2. Позиція відповідача.
Відповідач надав до суду відзив на позов, у якому просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю з огляду на їх необґрунтованість та безпідставність /а.с. 17-18/. Свою позицію мотивував посиланням на відсутність підстав для обчислення компенсації, оскільки перерахунок пенсії позивача проведено на виконання судового рішення, а фактично виплату нарахованої заборгованості ще не здійснено.
3. Процесуальні дії у справі.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у даній справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні).
За приписами пункту 2 частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат.
Обставини справи
Позивач є пенсіонером Міноборони, отримує пенсію відповідно до вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та перебуває на обліку у ГУПФ України в Полтавській області.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 01.09.2021 у справі №440/8298/21, що набрало законної сили 02.10.2021, зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2019 відповідно до вимог статей 43 та 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ на підставі довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії, ІНФОРМАЦІЯ_1 від 10.06.2021 №9/1/2988фп68248, з урахуванням проведених виплат.
На виконання судового рішення відповідач у жовтні 2021 року нарахував ОСОБА_1 суму доплати до пенсії за період з 01.04.2019 по 31.10.2021 у розмірі 173413,35 грн /а.с. 19/, фактичну виплату якої наразі не проведено.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 14.04.2023 у справі №440/2518/23, що набрало законної сили 16.05.2023, зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області нарахувати та виплатити з 01.11.2021 ОСОБА_1 щомісячну доплату відповідно до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 №713 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", з урахуванням раніше виплачених сум.
На виконання судового рішення відповідач у червні 2023 року нарахував ОСОБА_1 суму доплати до пенсії за період з 01.11.2021 по 30.06.2023 у розмірі 40000,00 грн /а.с. 19 - зі звороту/, фактичну виплату якої наразі не проведено.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.03.2025 у справі №440/1233/25, що набрало законної сили 05.04.2025, зобов'язано ГУПФ України в Полтавській області здійснити ОСОБА_1 перерахунок та виплату пенсії з 01 лютого 2023 року на підставі оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 про розмір грошового забезпечення для обчислення пенсії станом на 01 січня 2023 року від 05 грудня 2024 року №ФП68248/18918 з урахуванням проведених виплат.
На виконання судового рішення відповідач у квітні 2025 року нарахував ОСОБА_1 суму доплати до пенсії за період з 01.02.2023 по 30.04.2025 у розмірі 55317,32 грн /а.с. 20/, фактичну виплату якої наразі не проведено.
У серпні 2025 року позивач звернувся до ГУПФ України в Полтавській області із заявою, у якій просив здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходу у зв'язку з порушенням строків виплати частини пенсії на виконання судових рішень у справах №№ 440/8298/21, 440/2518/23, 440/1233/25 /а.с. 11/.
Листом ГУПФ України в Полтавській області від 29.08.2025 позивача повідомлено про відсутність підстав для виплати компенсації. Свою позицію відповідач обґрунтував тим, що згідно чинного законодавства нарахування компенсації на суми, які виплачуються за минулий час на підставі рішення суду не передбачено /а.с. 12/.
Не погодившись з доводами відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Норми права, якими урегульовані спірні відносини
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Основного Закону, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України від 19.10.2000 №2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" (надалі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159 (надалі - Порядок №159).
Згідно зі статтями 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема пенсії.
Пунктом 2 Порядку №159 визначено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року.
Відповідно до пункту 3 Порядку №159 компенсації підлягають такі грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру: пенсії.
У силу пункту 5 Порядку №159 сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
А відповідно до пункту 8 Порядку №159, відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.
Оцінка судом обставин справи
Згідно з частиною другою статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Спір у цій справі стосується нарахування та виплати позивачу компенсації за втрату частини доходів, на суму заборгованості з пенсійних виплат, нарахованих на виконання судових рішень, фактичну виплату яких (доходів) не проведено.
Суд зауважує, що основними умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії) та виплата нарахованих доходів. Виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Тобто законодавець пов'язує виплату компенсації втрати частини доходів з виплатою основної суми доходу.
Такий висновок узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а та від 31.07.2024 у справі №480/1704/19.
За обставин цього спору ОСОБА_1 фактичну виплату доплати до пенсії загалом у розмірі 268730,67 грн, нарахованої на виконання рішень Полтавського окружного адміністративного суду у справах №№ 440/8298/21, 440/2518/23, 440/1233/25, не проведено.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
У силу частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
З урахуванням наведеного суд зауважує, що право на звернення до адміністративного суду обумовлено суб'єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.
Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Оскільки фактичну виплату нарахованої суми пенсії позивачу наразі ще не проведено, у спірних відносинах не настала обставина, з якою законодавець пов'язує виникнення у відповідача обов'язку здійснити нарахування й виплату компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є передчасними.
Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.08.2024 у справі №200/63/23.
Водночас суд також визнає помилковими доводи відповідача про відсутність підстав для нарахування компенсації втрати доходів на суму заборгованості одночасно з її виплатою, адже виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у постановах від 20.02.2018 (справа №336/4675/17), від 21.06.2018 (справа №523/1124/17), від 03.07.2018 (справа №521/940/17), від 05.10.2018 (справа №162/787/16-а), від 12.02.2019 (справа №814/1428/18), від 08.08.2019 (справа №638/19990/16-а), від 09.08.2022 (справа №460/4765/20) та ін.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин, перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Водночас відмова у задоволенні цього позову не позбавляє позивача на звернення до суду у разі відмови пенсійного органу провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів після фактичної виплати ОСОБА_1 сум коштів, нарахованих на виконання судових рішень у справах №№ 440/8298/21, 440/2518/23, 440/1233/25.
Розподіл судових витрат
Згідно з частиною першою статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Позивач від сплати судового збору звільнений, як учасник бойових дій.
Відповідач доказів понесення судових витрат не надав.
З огляду на ухвалення рішення про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, звільненого від сплати судового збору, та за відсутності доказів понесення судових витрат відповідачем, підстав для їх розподілу немає.
Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, Полтавський окружний адміністративний суд
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів після складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя Олександр КУКОБА