20 жовтня 2025 року м. ПолтаваСправа № 440/6099/25
Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Алєксєєвої Н.Ю., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом Кременчуцької окружної прокуратури до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач Кременчуцька окружна прокуратура звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання протиправною бездіяльності Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо невзяття на облік безхазяйного майна, а саме сховища №60333, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, місто Кременчук, вулиця Сумська, 65/17 та про зобов'язання Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна шляхом: проведення технічної інвентаризації сховища № 60333, у встановленому законодавством порядку з внесенням відомостей про це до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням цьому об'єкту відповідного ідентифікатора в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва як на об'єкт нерухомого майна; звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного майна - захисної споруди цивільного захисту, та розміщення оголошення про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі - захисної споруди цивільного захисту у друкованих засобах масової інформації.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було вжито заходів щодо звернення до органу, який здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зі заявою про взяття на облік безхазяйного майна, а саме сховища з обліковим номером № 60333, що знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, місто Кременчук, вулиця Сумська, 65/17.
Прокуратура у своєму позові зазначає, що відповідно до Акту оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту - сховища № 60333 від 25.10.2024 власник не встановлений (форма власності зазначена - приватна), натомість в Акті вказано, що балансоутримувачем сховища є ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР ПАРУС». Позивач також звертає увагу, що від Кременчуцької міської ради було отримано лист від 14.04.2025 року, в якому вказується, що захисна споруда цивільного захисту - сховище № 60333, не є комунальною власністю Кременчуцької територіальної громади. Крім того, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав право власності на дане сховище не зареєстровано. Також, прокуратура звертає увагу на те, що згідно протоколу засідання комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту Кременчуцької міської територіальної громади № 1 від 04.12.2024 вирішено обстежити безхазяйне нерухоме майно (захисні споруди цивільного захисту), у переліку безхазяйного майна наявне і сховище - № 60333. Тобто, на думку позивача, Кременчуцька міська рада як відповідач сама вказує на протиправність своєї бездіяльності, а наявність непереданого територіальній громаді безхазяйного майна позбавляє орган місцевого самоврядування можливості здійснювати належне управління та розпорядження цим майном, використання його відповідно до вимог чинного законодавства.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 12.05.2025 позовна заява прийнята до розгляду, відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.
Відповідач у відзиві на позовну заяву, поданому до матеріалів справи 27.05.2025, проти задоволення позову заперечував і зазначив, що позов поданий з порушенням статті 23 Закону України «Про прокуратуру», адже прокурором не здійснені всі необхідні заходи для встановлення органу, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах та відсутні обґрунтування наявності підстав для звернення до суду тому, що з матеріалів справи не вбачаються ознаки безхазяйності сховища № 60333, крім того воно знаходиться у приватній власності ТОВ «МАРКЕТ ФРОСТ». Також відповідач у відзиві звертає увагу суду на те, що керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та господарювання, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічний стан і готовність до укриття населення.
02.06.2025 Кременчуцька окружна прокуратура до справи надала відповідь на відзив, у якій позовні вимоги повністю підтримує і вказує на те, що відповідачем наведено помилкові твердження щодо неможливості взяти сховище на облік як безхазяйне майно через те, що в Реєстрах міститься інформація щодо прав власності на інші, ніж сховище, складові частини об'єкта нерухомого майна. До того ж, у паспорті сховища (підписаному 08.09.2005 року) організацією, яка експлуатує сховище в мирний час є комунальне підприємство «Кремінь», а не ТОВ «МАРКЕТ ФРОСТ», як стверджує відповідач у своєму відзиві. В інших документах, які містяться в матеріалах справи інші власники, балансоутримувачі, або ж підприємства, установи, організації, які можуть експлуатувати сховище не вказані. Тобто, достеменно не можливо встановити власника сховища, тому варто взяти його на облік як безхазяйне. Прокуратура звертає увагу відповідача на те, що позовні вимоги не спрямовані на приведення сховища № 60333 у готовність до експлуатації, як зазначається у відзиві, а спрямовані саме на обов'язок органів місцевого самоврядування взяти дане сховище як об'єкт безхазяйного майна на облік, для подальшого ефективного використання його за призначенням.
Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області 25.06.2025 подала до суду заперечення на відповідь на відзив, у яких просить суд відмовити у задоволенні позову, адже вказує, що органом, до повноважень якого належать питання цивільного захисту населення є Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, й саме керівники підприємств, установ та організацій, незалежно від форм власності та господарювання, на балансі яких знаходяться захисні споруди, забезпечують їх належний технічних стан і готовність до укриття населення, зазначивши, що відповідно до Акту оцінки стану готовності сховища балансоутримувачем сховища є ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР ПАРУС», відносно того, що сховище знаходиться у приватній власності ТОВ «МАРКЕТ ФРОСТ», то представником було допущено технічну помилку у відповіді на відзив. Відповідно, представник відповідача у запереченнях приходить до висновку, що до повноважень Кременчуцької міської ради не входить розшук власників протирадіаційних укриттів (сховищ), як зазначає у своїх поясненнях прокуратура.
25.06.2025 року Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області також надала до суду клопотання про приєднання до матеріалів справи, у якому просять приєднати до матеріалів справи рішення Кременчуцької міської ради від 12.12.2019 "Про надання, вилучення та оформлення земельних ділянок в оренду в м. Кременчуці", яким затверджено ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР ПАРУС» технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі для експлуатації та обслуговування будівель по вул. Сумській, 65-А. Цим рішення було передано земельну ділянку в оренду останньому на 49 років, було зобов'язано ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР ПАРУС» забезпечувати безперешкодний доступ до об'єкту цивільного захисту населення (бомбосховища).
07.07.2025 представник відповідача - Кременчуцької міської ради подав до суду додаткові пояснення у справі у яких зазначає, що до повноважень міської ради не входить розшук власників укриттів, й просить у задоволенні позовних вимог відмовити.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 18.08.2025 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
Представники сторін у судове засідання не з'явилися.
Згідно з частиною 9 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Зважаючи на відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 Кодексу адміністративного судочинства України, а також відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив розглянути справу у порядку письмового провадження.
Вивчивши пояснення представників сторін та дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
У акті оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 25 жовтня 2024 року, а саме сховища № 60333, яке знаходиться за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, місто Кременчук, вулиця Сумська, 65/17, вказано, що дане сховище приватної форми власності, але власник встановлюється, натомість балансоутримувачем є ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР ПАРУС».
Додатком 1 до Протоколу засідання комісії з питань подальшого використання захисних споруд цивільного захисту Кременчуцької міської територіальної громади від 04.12.2024 року затверджено перелік нерухомого майна, що може бути безхазяйним, серед яких вказане і сховище № 60333. Власником/балансоутримувачем (згідно з обліковими даними) даного сховища у цьому переліку вказане ТОВ «Кремінь-кондитер».
У Протоколі від 04.12.2024 року комісія вирішила провести обстеження об'єктів безхазяйного нерухомого майна, які зазначені у Переліку (додаток 1), організацію обстеження покласти на Департамент з питань цивільного захисту та оборонної роботи Кременчуцького району Полтавської області цивільного захисту та оборонної роботи Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області. За результатами обстеження цих об'єктів, які фактично не мають власника або власник невідомий скласти Акт про подальше використання сховища, на Управління міського майна Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області покладено обов'язок на підставі наданих комісією пропозицій вжити заходів щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, для подальшого набуття права комунальної власності з метою використання цих споруд для укриття населення.
Суд звертає увагу на те, що Протокол складений виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області.
Сторони до суду надали лише Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 25.10.2024, тобто виданий до засідання комісії - 04.12.2024 року. Кременчуцька міська рада не надала акти про подальше використання сховища, які мали бути складені після засідання комісії.
За паспортом сховища (паспорт заповнений 08.09.2005 року) воно належить комунальному підприємству «Кремінь», але відповідно до інформації, яку надала Кременчуцька окружна прокуратуру Кременчуцького району Полтавської області з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна, право власності на дане сховище не зареєстроване.
10.03.2025 року Кременчуцькою окружною прокуратурою направлено до Кременчуцької міської ради лист, у якому вказано про бездіяльність останньої щодо взяття на облік безхазяйного майна, й яким надано уповноваженому органу розумний строк для вжиття самостійних заходів.
14.04.2025 року Кременчуцька міська рада надала відповідь на лист, у якій зазначила, що сховище № 60333 не є комунальною власністю Кременчуцької територіальної громади.
Перебування сховища у приватній власності документально не підтверджено позивачем, відповідач також не надав документів на підтвердження цього. Крім того, перебування сховища на балансі ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР ПАРУС» сторонами також документально не підтверджено.
Статтею 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 53 КАС України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, вступає за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Частина четверта цієї ж статті вказує, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Спеціальним законом, яким визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді є Закон України Про прокуратуру від 14.12.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII).
Статтею 1 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» визначено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.
Відповідно до частин 3, 4 статті 23 Закону №1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави».
У Рішенні Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття інтереси держави, висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).
Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах (пункт 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99).
Відтак, інтереси держави охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація інтересів держави, особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно.
Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 806/1000/17, від 19 вересня 2019 року у справі № 815/724/15, від 17 жовтня 2019 року у справі № 569/4123/16-а.
Відтак, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
Так, згідно з частиною 3 статті 23 Закону № 1697-VII прокурор може представляти інтереси держави в суді, у разі порушення або загрози порушення її інтересів, лише у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;
2) у разі відсутності такого органу.
У справі № 925/1133/18 Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11 червня 2024 року констатувала, що: прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:
відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;
орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.
У пункті 43 постанові Верховного Суду від 11 серпня 2023 року у справі № 560/10015/22 Суд звернув увагу, що захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб'єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідного суб'єкта владних повноважень, який всупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно. У кожному такому випадку прокурор повинен навести (а суд перевірити) причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб'єктом, та які є підставами для звернення прокурора до суду.
Прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (пункт 44 постанови від 11 серпня 2023 року у справі № 560/10015/22).
У даному випадку прокурор в адміністративному позові зазначив, що захисту полягають інтереси держави у сфері ведення обліку безхазяйних нерухомих речей, які порушено протиправною бездіяльністю органу місцевого самоврядування.
Враховуючи вищенаведене, суд погоджується з доводами позивача з приводу того, що у даному випадку наявний як державний, так і суспільний інтерес, що є підставою для представництва прокурором інтересів держави.
Щодо повноважень органів місцевого самоврядування у сфері обліку безхазяйного нерухомого майна, суд враховує наступне.
Згідно з частиною першою статті 2 Закону України «Про оборону України» від 06.12.1991 1932-XII (далі - Закон 1932-XII) оборона України базується на готовності та здатності органів державної влади, усіх складових сектору безпеки і оборони України, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту, національної економіки до переведення, при необхідності, з мирного на воєнний стан та відсічі збройній агресії, ліквідації збройного конфлікту, а також готовності населення і території держави до оборони.
За змістом статті 3 Закону 1932-XII підготовка держави до оборони в мирний час, серед іншого, включає забезпечення готовності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, єдиної державної системи цивільного захисту об'єктів критичної інфраструктури до виконання завдань цивільного захисту в особливий період, зокрема у воєнний час, з урахуванням норм міжнародного гуманітарного права.
Цивільним захистом, згідно зі статтею 4 КЦЗ України, є комплекс заходів, які реалізуються на території України в мирний час та в особливий період і спрямовані на захист населення, територій, навколишнього природного середовища, майна, матеріальних і культурних цінностей від надзвичайних ситуацій та інших небезпечних подій, запобігання виникненню таких ситуацій та подій, ліквідацію їх наслідків, надання допомоги постраждалим, здійснення державного нагляду (контролю) у сфері пожежної та техногенної безпеки.
В силу пункту 14 частини першої статті 2 Кодексу цивільного захисту України від 02.10.2012 №5403-VI (далі - КЦЗ України) захисні споруди цивільного захисту - інженерні споруди, призначені для захисту населення від впливу небезпечних факторів, що виникають внаслідок надзвичайних ситуацій, воєнних дій або терористичних актів.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 32 КЦЗ України до захисних споруд цивільного захисту належить сховище - це герметична споруда, в якій створені умови для перебування людей та їх захисту протягом певного часу (не менше 48 годин) шляхом виключення або зменшення прогнозованого впливу небезпечних чинників, що можуть виникнути внаслідок надзвичайної ситуації, застосування зброї масового ураження та звичайних засобів ураження під час воєнних (бойових) дій та/або терористичних актів.
Згідно з частиною 8 статті 32 Кодексу цивільного захисту України утримання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту у готовності до використання за призначенням та експлуатація таких об'єктів здійснюються їх власниками, користувачами, юридичними особами, на балансі яких вони перебувають (у тому числі утримання та експлуатація споруд, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації), за рахунок власних коштів та інших не заборонених законодавством джерел.
Постановою від 10.03.2017 № 138 «Деякі питання використання об'єктів фонду захисних споруд цивільного захисту» Кабінет Міністрів України затвердив Порядок створення, утримання фонду захисних споруд цивільного захисту та ведення його обліку (далі - Порядок № 138).
Пунктом 3 Порядку № 138 визначено, що утримання захисних споруд - комплекс заходів організаційного, матеріально-технічного, інженерного, фінансового та іншого характеру, що спрямовані на забезпечення готовності захисних споруд до використання за призначенням.
Пунктом 9 Порядку № 138 передбачено, що утримання фонду захисних споруд у готовності до використання за призначенням здійснюється їх балансоутримувачами.
Пунктом 3 Порядку № 138 також встановлено, що балансоутримувачі - власники, користувачі, юридичні особи, на балансі яких перебувають об'єкти фонду захисних споруд (у тому числі ті, що не увійшли до їх статутних капіталів у процесі приватизації (корпоратизації).
Згідно із пунктом 11 Порядку № 138 балансоутримувач забезпечує утримання об'єктів фонду захисних споруд у стані, необхідному для приведення у готовність до використання за призначенням відповідно до вимог щодо утримання, облаштування та експлуатації об'єктів фонду захисних споруд, крім об'єктів, що мають перебувати в постійній готовності.
Кременчуцька міська рада у своїх доводах, посилаючись на Акт оцінки стану готовності захисної споруди цивільного захисту від 25.10.2024 року, вказує, що балансоутримувачем сховища № 60333 є ТОВ «БІЗНЕС ЦЕНТР ПАРУС», але фактичних доказів не надано. Натомість, вказує, що балансоутримувач відповідальний за утримання сховища, а до повноважень Кременчуцької міської ради не входить розшук власників сховищ.
Суд звертає увагу, що позовні вимоги не стосувались утримання сховища та приведення його у належний стан для використання, а стосуються саме визначення власника та включення до обліку безхазяйного нерухомого майна, у разі доведення його безхазяйності.
Відповідно до пункту 26 частини 2 статті 19 Кодексу цивільного захисту України до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері цивільного захисту належить прийняття рішень про подальше використання захисних споруд цивільного захисту державної та комунальної власності у разі банкрутства (ліквідації) суб'єкта господарювання, на балансі якого вона перебуває, та безхазяйних захисних споруд.
У постанові Верховного Суду від 19.09.2019 у справі №904/9685/13 судом зроблено правовий висновок про те, що на орган місцевого самоврядування у випадку ліквідації суб'єкта господарювання, на балансі якого перебували захисні споруд цивільного захисту населення, а також за наявності безхазяйних захисних споруд, покладено прямий обов'язок щодо прийняття рішення про подальше використання таких захисних споруд цивільного захисту, в тому числі взяття їх на баланс та передачу у комунальну власність.
Згідно з частиною 1 статті 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (далі - Закон № 280/97-ВР) сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.
Частинами 3, 5 статті 16 Закону № 280/97-ВР визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об'єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Згідно зі статтею 25 Закону № 280/97-ВР, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання.
З вищевикладеним норм вбачається, що міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. Тобто, відповідачу у справі, органу місцевого самоврядування, чинним законодавством України надані повноваження щодо вирішення питання використання безхазяйних захисних споруд.
Поняття безхазяйного майна визначене частиною 1 статті 335 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), відповідно до якої безхазяйною є річ, яка не має власника або власник якої невідомий.
У постанові від 21.06.2024 у справі №420/19870/21 Верховний Суд дійшов таких висновків про застосування статті 355 ЦК України у питанні взяття на облік безхазяйних нерухомих речей:
«(1) безхазяйною нерухомою річчю є нерухоме майно, яке відповідає двом умовам:
- відомості про це майно відсутні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно;
- власник цього майна невідомий органу місцевого самоврядування, на території якого воно розміщене;
(2) орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено безхазяйну нерухому річ, зобов'язаний звернутися із заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Відповідно до частини 2 цієї ж статті безхазяйні нерухомі речі беруться на облік органом, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, за заявою органу місцевого самоврядування, на території якого вони розміщені. Про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік робиться оголошення у друкованих засобах масової інформації.
Після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі вона за заявою органу, уповноваженого управляти майном відповідної територіальної громади, може бути передана за рішенням суду у комунальну власність.
Оскільки ч. 2ст. 355 ЦК України сформульовано імперативно, звернення з відповідною заявою є обов'язком, а не правом органу місцевого самоврядування.
Згідно із частиною першою статті 182 ЦК України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.
Відповідно до частини четвертої статті 334 ЦК України права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Частиною першою статті 5 Закону України від 01.07.2004 №1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначається необхідність державної реєстрації споруд, а також їх окремих частин.
Так, Закон України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.
Статтею 2 зазначеного Закону встановлено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно; Державний реєстр речових прав на нерухоме майно (далі - Державний реєстр прав) - єдина державна інформаційна система, що забезпечує обробку, збереження та надання відомостей про зареєстровані речові права на нерухоме майно та їх обтяження.
В розумінні пункту 3 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» орган місцевого самоврядування є заявником реєстрації речових прав у разі взяття на облік безхазяйного нерухомого майна.
Частиною чотирнадцятою статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що взяття на облік безхазяйного нерухомого майна проводиться в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Згідно пунктів 82, 84, 85 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється за заявою заявника шляхом звернення до суб'єкта державної реєстрації прав або нотаріуса в установленому для державної реєстрації прав порядку з урахуванням особливостей, визначених пунктами 83-88 цього Порядку.
За результатом розгляду заяви, а також за наявності відомостей про технічні характеристики відповідного безхазяйного нерухомого майна, отриманих з Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва державний реєстратор приймає рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна або рішення щодо відмови у взятті на такий облік.
Державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо взяття на облік безхазяйного нерухомого майна вносить до спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості.
Таким чином, процедура, передбачена статтею 335 ЦК України складається з декількох послідовних етапів, у зв'язку з чим для визнання судом безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю орган місцевого самоврядування, на території якого розміщено відповідне майно, зобов'язаний:
1) у порядку, визначеному ч.14 ст.18 Закону та Порядком № 1127, подати до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, заяву про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
2) після взяття нерухомої безхазяйної речі на облік та внесення відповідних даних до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно забезпечити публікування в друкованих засобах масової інформації оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік;
3) після спливу одного року з дня взяття на облік безхазяйної нерухомої речі звернутися до суду з належно оформленою заявою про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю.
Зазначені етапи реалізації цих повноважень органом місцевого самоврядування вказують на те, що заява про визнання безхазяйної нерухомої речі комунальною власністю подається в порядку окремого провадження за правилами статті 333 ЦК України тільки в разі, якщо цей об'єкт вже перебуває на обліку як безхазяйне майно й оголошення про зазначені обставини опубліковано в друкованому засобі масової інформації не менше року тому.
Отже, саме Кременчуцька міська рада є уповноваженим органом для вжиття заходів щодо взяття на баланс безхазяйної споруди цивільного захисту на території громади, шляхом звернення з заявою до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, для взяття безхазяйної нерухомої речі на облік.
Споруда цивільного захисту - сховище № 60333, що знаходиться по вулиці Сумська, 65/17, місто Кременчук, Кременчуцький район, Полтавська область є безхазяйним, адже перебування його у власності не підтверджено сторонами у справі, й відомості про право власності та інші речові права на нього у Реєстрах відсутні.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідачем не вчинено заходів щодо звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, з заявою про взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, а саме вищенаведеної споруди цивільного захисту.
В порушення вимог частини другої статті 19 Конституції України, відповідач діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 77 КАС України передбачено те, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Суд зазначає, що за наявності підстав та відповідних повноважень, Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, як орган місцевого самоврядування, що наділений повноваженнями фактично не здійснила жодних юридично значимих обов'язкових дій щодо визнання споруди цивільного захисту - сховище № 60333, за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, місто Кременчук, вулиця Сумська, 65/17, безхазяйним майном, в тому числі шляхом звернення із заявою про взяття споруди цивільного захисту на облік до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, та розміщення оголошення про взяття безхазяйної нерухомої речі на облік у друкованих засобах масової інформації.
Зважаючи на вищенаведене, з метою уникнення загрози заподіяння шкоди інтересам держави у сфері запобігання виникнення надзвичайних ситуацій, пов'язаних з неналежним утриманням захисної споруди цивільного захисту та готовності її до використання за призначенням, саме Кременчуцька міська рада зобов'язана вживати дії, спрямовані на визначення правового статусу сховища.
Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає.
Згідно з частиною 2 статті 139 КАС України при задоволенні позову суб'єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб'єкта владних повноважень, пов'язані із залученням свідків та проведенням експертиз.
У даній справі прокурор є суб'єктом владних повноважень та виконує функції з представництва інтересів держави у суді відповідно до частини 3 статті 23 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. №1697-VII та частини 3 статті 53 КАС України, а тому враховуючи, що витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертиз не понесено, суд дійшов висновку, що відсутні витрати, які б підлягали стягненню з відповідача в порядку розподілу судових витрат.
Керуючись статтями 2, 3, 6-10, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 292-297 КАС України, суд, -
Адміністративний позов Кременчуцької окружної прокуратури (проспект Свободи, 4-а, м. Кременчук, Кременчуцький район, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 0291006023) до Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області (площа Перемоги, 2, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, код ЄДРПОУ 24388300) про визнання дій та бездіяльності протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області щодо вчинення дій, спрямованих на визнання споруди цивільного захисту - сховище № 60333, за адресою: Полтавська область, Кременчуцький район, місто Кременчук, вулиця Сумська, 65/17, безхазяйним майном.
Зобов'язати Кременчуцьку міську раду Кременчуцького району Полтавської області вчинити дії, спрямовані на взяття на облік безхазяйного майна шляхом: проведення технічної інвентаризації сховища № 60333 (адреса: Полтавська область, Кременчуцький район, місто Кременчук, вулиця Сумська, 65/17), у встановленому законодавством порядку з внесенням відомостей про це до Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва та присвоєнням цьому об'єкту відповідного ідентифікатора в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва як на об'єкт нерухомого майна; звернення до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, із заявою про взяття на облік безхазяйного майна - захисної споруди цивільного захисту, та розміщення оголошення про взяття на облік безхазяйної нерухомої речі - захисної споруди цивільного захисту у друкованих засобах масової інформації.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Н.Ю. Алєксєєва