Справа № 420/925/25
20 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд під головуванням судді Андрухіва В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- Визнати протиправною відмову Військової частини НОМЕР_1 у задоволенні рапорту ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 26 листопада 2024 року щодо звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (у зв'язку із сімейними обставинами або іншими поважними причинами, а саме: перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, за винятком тих, які мають заборгованість із сплати аліментів у сукупному розмірі, що перевищує суму платежів за три місяці).
- Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 розглянути по суті рапорт ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від 26 листопада 2024 року щодо звільнення з військової служби та ухвалити рішення про його звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25 березня 1992 року № 2232-XII (у зв'язку із сімейними обставинами або іншими поважними причинами, а саме: перебуванням на утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, за винятком тих, які мають заборгованість із сплати аліментів у сукупному розмірі, що перевищує суму платежів за три місяці).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 на посаді командира взводу 331-ї запасної роти. Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Новоодеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).
У позивача та ОСОБА_3 є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 . Від попереднього шлюбу у ОСОБА_1 є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 . Син проживає з рідною матір'ю, а позивач сплачує аліменти, що підтверджується довідкою Новоодеського відділу державної виконавчої служби Миколаївського району Миколаївської області про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 19 серпня 2024 року. Крім того, позивач виховує та утримує пасинка - ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 . Рідний батько ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не бере участі у житті сина та його вихованні. Відповідно до усної домовленості, укладеної між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 , останній зобов'язався сплачувати аліменти у розмірі 3000 грн щомісячно. Проте зазначених зобов'язань ОСОБА_7 не виконував, кошти на утримання дитини не надавав, що свідчить про недотримання домовленості. Станом на дату подання заяви відомо, що ОСОБА_7 є особою з інвалідністю III групи (безстроково) через отримане поранення під час бойових дій, що ще більше ускладнює його фінансову допомогу.
Двоє дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , проживають разом із позивачем, що підтверджується довідкою про склад сім'ї Сухоєланецької сільської ради від 21 листопада 2024 року. Додатково це підтверджується Актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, де зазначено, що сім'я ОСОБА_1 , а саме: дружина ОСОБА_8 та двоє дітей - спільний син ОСОБА_9 і син дружини від попереднього шлюбу ОСОБА_10 , який знаходиться на утриманні позивача - проживають за адресою: АДРЕСА_1 з батьками позивача - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Дружина позивача наразі не працює, оскільки займається вихованням дітей. З огляду на військову службу позивача, він не має можливості постійно бути присутнім удома та допомагати із доглядом за дітьми.
Позивач вважає, що він має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII через сімейні обставини або інші поважні причини, а саме: у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
Позивач звертався до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох малолітніх дітей.
02 січня 2025 року відповідач надав відмову щодо звільнення позивача з військової служби, мотивувавши її тим, що позивач мав би усиновити або встановити опікунство чи піклування над пасинком ОСОБА_6 .
Ухвалою судді від 14.01.2025 року відкрито провадження у справі. Ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
29.01.2025р. від відповідача через систему “Електронний суд» до суду надійшов відзив на позовну заяву (а.с. 43-53), в якому відповідач вказав, що з позовом не погоджується та вважає його таким, що не підлягає задоволенню, просив суд відмовити в задоволенні позову.
Відповідач вважає, що листом від 02.01.2025 № 4/8 він відмовив у задоволенні рапорта Позивача про клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби у зв'язку з відсутністю законних підстав, так як належно підтвердженим слід уважати факт перебування на утриманні лише однієї неповнолітньої дитини - ОСОБА_4 , 2019 року народження. Факт перебування на утриманні позивача неповнолітнього ОСОБА_6 (його пасинка) не є належно підтвердженим; заявлена позивачем підстава для звільнення з військової служби («перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років») відсутня.
Відповідач вважає, що подаючи рапорт про звільнення з військової служби, позивач не надав достатніх доказів на підтвердження факту утримання ним трьох неповнолітніх дітей, а саме: доказів утримання ним пасинка - ОСОБА_6 та сина ОСОБА_5 , який проживає з матір'ю (колишньою дружиною позивача).
Відповідач також вважає, що неповнолітній ОСОБА_6 має рідних батька і матір, обов'язок щодо його утримання не може бути покладено на його вітчима (позивача), і як наслідок, застосування підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, для звільнення його з військової служби, не є можливим.
У листі-відмові від 02.01.2025 № 4/8 відповідач зазначив позивачу, що відповідно до пп. 13 п. 5 Додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170, для звільнення через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», подаються: копія аркуша бесіди; копія рапорту військовослужбовця; копія розрахунку вислуги років військової служби (при набутті права на пенсійне забезпечення за вислугою років); документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин, а саме: … 13) у разі перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років, крім тих, які мають заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці (під час дії воєнного стану): копія свідоцтва про народження дітей (трьох і більше) із зазначенням батьківства (материнства) особи; один з документів: копія свідоцтва про реєстрацію шлюбу з матір'ю (батьком) дітей (трьох і більше) або копія рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей з батьком (матір'ю), або рішення органу опіки і піклування про визначення місця проживання з одним з батьків, або письмовий договір між батьками про те, з ким будуть проживати діти, та участь другого з батьків у їх вихованні, або рішення суду про встановлення факту перебування дітей на утриманні військовослужбовця відповідно до положень статті 315 Цивільного процесуального кодексу України, а також договір про сплату аліментів на дитину; довідка про наявність (відсутність) заборгованості зі сплати аліментів, видану органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем у порядку, встановленому законодавством.
Відповідач вказує, що оскільки позивачем до рапорту не був долучений один із документів, зазначених у абзаці 3 вищевказаного підпункту, підстав для задоволення його рапорту про клопотання перед вищим командуванням про звільнення з військової служби також не вбачалося.
03.02.2025р. від позивача до суду через систему “Електронний суд» надійшла відповідь на відзив (а.с. 62-68), в якій позивач вказав, що він вважає, що у підпункті «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII не зазначено обов'язок усиновлення, опікунства чи піклування, а лише сам факт перебування на утриманні у військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Позивач вважає, що факт спільного проживання ОСОБА_6 з позивачем підтверджується довідкою про склад сім'ї, виданою Сухоєланецькою сільською радою 21 листопада 2024 року.
Позивач вказує, що він повністю забезпечує свою сім'ю, оскільки його дружина присвячує себе вихованню дітей. Він покриває всі фінансові потреби родини, забезпечуючи її необхідними засобами для існування.
Щодо утримання позивачем сина - ОСОБА_5 , позивач вказує, що довідка Новоодеського відділу державної виконавчої служби Миколаївського району Миколаївської області про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 19 серпня 2024 року була додана до позовної заяви.
10.02.2025р. від відповідача до суду через систему “Електронний суд» надійшло заперечення (на відповідь на відзив), в якому відповідач вказав, що у відповіді на відзив відповідача позивач не наводить нових суттєвих аргументів та доказів на підтвердження обґрунтованості позовних вимог, дублює доводи адміністративного позову.
Дослідивши в письмовому провадженні наявні в матеріалах справи докази, суд встановив такі обставини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є особою офіцерського складу, перебуває на військовій службі в Збройних Силах України, що підтверджує посвідчення офіцера (а.с. 21).
Позивач перебуває у шлюбі з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 , виданим Новоодеським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського району Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (а.с. 25).
У позивача та ОСОБА_3 є спільна дитина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 (а.с. 27).
Від попереднього шлюбу у ОСОБА_1 є син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 (а.с.28). Син проживає з матір'ю, а позивач сплачує аліменти, що підтверджується довідкою Новоодеського відділу державної виконавчої служби Миколаївського району Миколаївської області про відсутність заборгованості зі сплати аліментів від 21.11.2024 року (а.с. 14).
Також судом встановлено, що дружина позивача має дитину від попереднього шлюбу - сина ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_5 (а.с. 26).
Двоє дітей, ОСОБА_6 та ОСОБА_4 , проживають разом із позивачем, що підтверджується довідкою про склад сім'ї Сухоєланецької сільської ради від 21 листопада 2024 року (а.с. 33).
Згідно Акта обстеження матеріально-побутових умов сім'ї, сім'я ОСОБА_1 , а саме: дружина ОСОБА_3 , син ОСОБА_4 і син дружини ОСОБА_6 проживають за адресою: АДРЕСА_1 з батьками позивача - ОСОБА_11 та ОСОБА_12 (а.с. 31-32).
Позивач звернувся до командування військової частини НОМЕР_1 з рапортом про звільнення з військової служби у зв'язку з перебуванням на його утриманні трьох малолітніх дітей (а.с. 23-24).
Листом від 02 січня 2025 року № 4/8 відповідач відмовив у клопотанні перед вищим командуванням щодо звільнення позивача з військової служби, мотивувавши її, тим що подані позивачем документи не підтверджують перебування на його утриманні трьох неповнолітніх дітей. Обов'язку утримання неповнолітнього ОСОБА_6 позивач не має. Такий обов'язок згідно ст.180 СК України покладено на батьків. Утримання позивачем сина ОСОБА_5 , 2014 р.н. не доведено у зв'язку з ненаданням документів, передбачених у абз.3 пп.13 п.5 додатку 19 до Інструкції, затвердженої наказом МО України від 10.04.2009 № 170 (зі змінами) (а.с. 10-12).
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України «Про внесення зміни до статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» щодо додаткової підстави звільнення з військової служби під час воєнного стану» від 20.09.2022 №2599-ІХ, внесено зміни підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", відповідно до яких, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий час, звільняються з військової служби на підставах: під час воєнного стану: через сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Відповідно до ч.1 ст.180 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно з ч.1 ст. 260 СК України якщо мачуха, вітчим проживають однією сім'єю з малолітніми, неповнолітніми пасинком, падчеркою, вони мають право брати участь у їхньому вихованні.
Мачуха, вітчим зобов'язані утримувати малолітніх, неповнолітніх падчерку, пасинка, які з ними проживають, якщо у них немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що мачуха, вітчим можуть надавати матеріальну допомогу (ч.1 ст. 268 СК України).
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з оскарженням дій відповідача, що полягають у повідомленні позивачу листом від 02.01.2025 року за № 4/8 (а.с. 10-12) про відсутність підстав для його звільнення з військової служби. Цим листом відповідач повідомив позивача про відсутність підстав для його звільнення з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Отже, визначальними для вирішення цього спору є перебування на утриманні військовослужбовця трьох і більше дітей віком до 18 років.
Виходячи з аналізу вищевказаних норм законодавства, суд зазначає, що позивач, перебуваючи у шлюбі з громадянкою ОСОБА_3 , має право на участь у вихованні пасинка ОСОБА_6 (за умови проживання однією сім'єю). При цьому, обов'язок щодо його ( ОСОБА_6 ) утримання у позивача (як вітчима) не виник.
Обов'язок у вітчима утримувати малолітнього, неповнолітнього пасинка, який з ним проживає, в силу приписів ч.1 ст. 268 СК України виникає, якщо у пасинка немає матері, батька, діда, баби, повнолітніх братів та сестер або ці особи з поважних причин не можуть надавати їм належного утримання, за умови, що вітчим може надавати матеріальну допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_6 має батьків, мати надає йому належне утримання, відомості про звернення матері до батька дитини з позовом про стягнення аліментів відсутні.
Вказані обставини (наявність батьків у ОСОБА_6 ) зазначено відповідачем як підстави для відмови у клопотанні перед вищим командуванням по суті поданого позивачем рапорту про звільнення з військової служби.
Отже, суд вважає, що у спірних правовідносинах позивач, звертаючись до відповідача з вказаним рапортом, не надав належних доказів наявності правових підстав застосування до нього підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що недоведеним є факт утримання позивачем сина ОСОБА_5 , 2014 р.н., оскільки подані позивачем документи підтверджують наявність у позивача обов'язку утримувати свого сина, виконання позивачем цього обов'язку шляхом сплати аліментів згідно судового наказу Новоодеського районного суду Миколаївської області № 482/2077/19 від 12.11.2019, а також відсутність у позивача заборгованості по аліментам.
Разом з тим, вказана обставина лише підтверджує наявність у позивача на утриманні, в розумінні підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу", лише двох малолітніх дітей - синів ОСОБА_13 , 2014 р.н. та ОСОБА_9 , 2019 р.н. Проте це не породжує підстав для звільнення позивача з військової служби за вказаною нормою Закону.
Аналогічні висновки щодо застосування вказаних норм права викладені у постанові Верховного Суду від 14.12.2023 року у справі № 160/11228/23.
За наведених обставин суд доходить висновку, що дії відповідача в частині відмови у клопотанні перед вищим командуванням щодо звільнення позивача з військової служби відповідають приписам ч.2 ст.2 КАС України.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Таким чином, суд дійшов висновку, що у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити.
Керуючись ст. ст. 2, 5-6, 9, 72, 77, 90, 241-246, 262, 293 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_6 ) до Військової частини НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Суддя В.В. Андрухів
.