Справа № 420/13783/25
20 жовтня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Вовченко О.А., розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Одесі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
До Одеського окружного адміністративного суду 05.05.2025 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 до військову частину НОМЕР_1 , в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 року за вих.№2368/10552 у задоволенні рапорту сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 17.04.2025 року;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 код ЄДРПОУ НОМЕР_2 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
Ухвалою судді від 12.05.2025 року позов залишено без руху.
12.05.2025 року від представника позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою суду від 12 червня 2025 року судом прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 . Відкрито провадження у адміністративній справі та визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві зазначено, що - ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ВЧ НОМЕР_1 у званні сержант. 17.04.2025 року позивач звернувся із рапортом до ВЧ НОМЕР_1 про звільнення з військової служби, згідно абз. 13 п.3 ч.12 ст.26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» оскільки необхідно здійснювати догляд за матір'ю, яка с особою з інвалідністю ІІ групи. До рапорту надано такі докази: копія медичного висновку №1107 від 10.04.2025 року (форма 080-4/0); копія довідки ЛКК №1107 від 10.04.2025 року; копія довідки до акта огляду МСЕК; копія свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; нотаріальна заява від ОСОБА_2 21.04.2025 року за вих. №2368/10552 відповідачем відмовлено у задоволенні рапорту позивача. У якості підстави для відмови у задоволенні рапорту вказано, що: висновок про наявність когнітивних порушень не є підтвердженням необхідності здійснення постійного догляду за особою; громадянка ОСОБА_2 не є особою з інвалідністю І чи ІІ групи внаслідок психічного розладу: довідка ЛКК №1107 від 10.04.2025 року не відповідає формі №080-4/0; висновок №1107 від, 10.04.2025 року (форма 080-4/0) не містить та не може містити рекомендації щодо потреби особи у постійному догляді; не наведено доказів відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення, які б могли здійснювати догляд за матір'ю заявника.
Із наведеними підстави для відмови позивач категорично не погоджується, вважає такі мотиви безпідставними, надуманими та необгрунтованими, такими, що суперечать чинним пормам закону та усталеній судовій практиці, та такими, що безпідставно порушують його право на звільнення з військової служби.
23 червня 2025 року від представника військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву (Вхід. №ЕС/63218/25), де зазначено, що позовні вимоги відповідач вважає безпідставними та необґрунтованими. 17.04.2025 позивач звернувся до командування військової частини з рапортом від 17.04.2025 №42/р з проханням звільнити його з військової служби через сімейні обставини, а саме необхідністю здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи ІІ групи. Командуванням військової частини НОМЕР_1 не було погоджено вказаний рапорт та надано письмову відповідь №2368/10552 від 21.04.2025 року у зв'язку з тим, що: не підтверджено потребу в постійному догляді за матір'ю позивача ОСОБА_2 ; не доведено відсутність інших родичів першого чи другого ступенів споріднення у ОСОБА_2 . Висновок №1107 від 10.04.2025 (форма N 080-4/о) хоча і є належним доказом наявності порушення функцій організму, але вказує лише на можливість отримання певної соціальної послуги, не пов'язаної з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю. Висновок ЛКК №1107 від 10.04.2025 виданий КНП “Білгород-Дністровською міською багатопрофільною лікарнею» БілгородДністровської міської ради не містить відомостей про необхідність ОСОБА_2 у постійному догляді, а лише зазначається що вона потребує «отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи», що
відповідно до правового висновку викладеному у постанові ВСУ у справі « 120/1909/23 не є тотожним постійному догляду. Вказаний документ не може вважатися належним підтвердження необхідності у постійному догляді. Довідка ЛКК від 10.04.2025 №1107 є такою, що винесена комісією поза межами її повноважень, передбачених п. 3 розділу ІІІ, п. 4 розділу ІV Порядку № 189, та з порушенням вимог Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о. Довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серія 2-18 ОВ №086502, видана на ім'я ОСОБА_2 не містить згадок про потребу останньої в будь-якому догляді. Зазначено тільки факт встановлення за результатами первинного огляду ОСОБА_2 , інвалідності ІІ групи безстроково з причин наявності загального захворювання. Довідка також не містить висновків медико-соціальної експертної комісії про умови та характер праці. Відсутні також за змістом довідки, які рекомендовані медико-соціальною експертною комісією заходи щодо відновлення працездатності у вигляді здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю. До рапорту від 17.04.2025 вх. №42/р, позивач, на підтвердження відсутності родичів першого та другого ступенів споріднення у ОСОБА_2 , не надав жодного належним чином завіреного документа. Нотаріально завірена заява №3038 від 22.11.2024 не має доказового значення, оскільки нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти викладені у документі, а лише підтверджу, що підпис зроблено певною особою.
27 червня 2025 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (Вхід № ЕС/65616/25) де зазначено, що наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 затверджено форми первинної облікової документації щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я». Відповідно до п. 1 вказаного наказу затверджено такі форми первинної облікової документації: 1) форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення; 2) форму первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявністькогнітивних порушень у громадян похилого віку, внаслідок яких вони потребуютьнадання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення… Відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності змедичної практики, утворюються ЛКК Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Відповідно до висновку Лікарсько-консультативної комісії №1107 від 10.04.2025 року Комунального некомерційного підприємства «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради за поставленими діагнозами ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду невиліковано хворого, який внаслідок порушення функцій організму, не може самостійно пересуватись та самообслуговуватись і потребує отримання соціальної послуги з догляду, тобто потребує постійного стороннього догляду. Про необхідність стороннього догляду підтверджується довідкою Лікарсько-консультативної комісії №1107 від 10.04.2025 року. Підтвердженням необхідності здійснення постійного догляду може бути не лише Довідка МСЕК, а й висновок ЛКК. Закон України «Про військовий обов'язок та військову службу» не містять норми, яка б зобов'язувала заявника із рапортом на звільнення надавати жодних із документів на підтвердження відсутність інших членів сім'ї, які б могли здійснювати догляд за особою, серед переліку, наведеному у спірній відповіді. Сам відповідач на таку норму не послався. У одногалузевій нормі (аналогія закону) достатнім є зазначення про відсутність інших родичів без необхідності документального підтвердження відсутності будь-яких можливих родичів та зв'язків із іншими особами. Вимога відповідача є надуманою та такою, що не відповідає нормам закону. Позивачем було надано повний пакет документів на підтвердження необхідності постійного догляду за своєю матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи.
01 липня 2025 року від представника відповідача до суду надійшли заперечення, де зазначено, що посилання у відповіді на відзив представника позивача, що надання висновків ЛКК щодо осіб, які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійного стороннього догляду, не може вважатися належним документом підтвердження необхідності у постійному догляді. Відповідно до п.5 додатку 19 до Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України затвердженої наказом Міністра оборони України 10.04.2009 № 170 до рапорту про звільнення з військової служби з підстав необхідності здійснювати постійний догляд за членом сім'ї другого ступеня споріднення зокрема додається: один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): інвалідність такої особи, її потребу в постійному догляді, перебування під арештом (крім домашнього арешту), відбування покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вивчивши матеріали справи, ознайомившись з позовною заявою, відзивом на позовну заяву, відповіддю на відзив та запереченнями, дослідивши обставини, якими обґрунтовано позовні вимоги і заперечення та перевіривши їх наданими доказами, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проходить військову службу у військовій частинні НОМЕР_1 .
17.04.2025 року позивач звернувся до командира військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII.
З досліджених документів, що були подані позивачем до рапорту від 17.04.2025 року, судом встановлено наступне.
ОСОБА_1 , народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьком є ОСОБА_3 , матір'ю є ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження № НОМЕР_3 .
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 м. Одеса серії 2-18ОВ № 086502 від 14.05.2008, ОСОБА_2 , 1954 р.н. встановлено 2 групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , отримує пенсію по інвалідності 2 група, загальне захворювання, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 07.10.2008 року.
Згідно довідки ЛКК «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради від 10.04.2025 №1107, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз: «Енцефалопатія змішаного ґенезу ІІ ст. (гіпертонічна, дисциркулярна) у вигляді стійкого цефалічного, вираженого вестибуло-атактичного, ангеноневротичного с-мів, з дворічною пірамідною недостатніст, цереброваскулярними кризами …… вираженими когнітивними порушеннями серця ІІ ст.., ступ 3, ризик 4, кресцовий перебіг (гіпер кон. 21.03.2025), дифузний кардіосклероз СН2А. Хрон. Ішемія мозку. Інвалід 2 гр. б/с. Потребує постійний стороній догляд».
У висновку КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради № 1107 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 10.04.2025, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуги зокрема і: догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.
Також до рапорту позивача було додано нотаріально засвідчену заяву ОСОБА_2 від 22.11.2024 року, № 3038 де зазначено, що « ОСОБА_2 , громадянка України, 17 квітня 1954 року народжения, маючи повну цивільну дієздатність, перебуваючи при здоровому розумі та ясній пам'яті, розуміючи значення своїх дій та їх правові наслідки, цим письмово заявляю, що я є інвалідом ІІ-ої групи безстроково, цією заявою підтверджую, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , фактично проживає зі мною за однією адресою та здійснює постійний нагляд за мною ОСОБА_2 та під час пересування вимагаю цілодобового постійного догляду у його супроводі. Також цим стверджую, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є моїм сином, який згідно Сімейного кодексу України, зобов'язаний мене утримувати, як непрацездатну, інших осіб, в тому числі близьких родичів, окрім сина ОСОБА_1 , які б могли здійснювати за мною постійний догляд не має».
21 квітня 2025 року рапорт ОСОБА_1 з долученими документами розглянутий та надано відповідь №2368/10552 де зазначено, що «командування військової частини НОМЕР_1 не вбачає наявності передбачених п/п «г» п. 2 ч. 4, абз. 13 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992р. № 2232-ХІІ (з наступними змінами та доповненнями) підстав та умов для звільнення з військової служби, у зв'язку з чим доходить висновку про відсутність підстав для задоволення рапорту від 17.04.2025 за вх. №42/p» (а.с.36-42).
Вважаючи протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 за №2368/10552 у задоволенні рапорту сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 17.04.2025 року, представник позивача звернувся до суду.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено в Законі України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-XII від 25.03.1992 року (далі Закон № 2232-XII).
Відповідно до ст. 1 Закону № 2232-XII, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України (ч.1). Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями (ч.2). Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку (ч.3).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» оголошено загальну мобілізацію.
Строк дії воєнного стан та проведення мобілізації в Україні продовжено й наразі триває.
Прийняття на військову службу до Збройних Сил України, проходження військової служби та звільнення з військової служби визначені Законом № 2232-XII.
В ст. 26 Закону №2232-XII (в редакції, чинній на час подання позивачем рапорту про звільнення з військової служби), визначено підстави для звільнення з військової служби.
Відповідно до пп. «г», п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII (в редакції, яка діяла на дату подачі та розгляду рапорту), військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах: під час дії воєнного стану: г) через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Приписами п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII визначено, що військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: під час дії воєнного стану: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи (абз. 13)
Згідно з ч.7 ст.26 Закону № 2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі Положення № 1153/2008).
Відповідно до п. 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу" (п.6). Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим (п.7).
В п. 12 Положення №1153/2008 зазначено, що встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, переведення військовослужбовців строкової військової служби на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу".
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України..
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення.
Так в пп. 2 п. 225 Положення №1153/2008 зазначено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу": у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Приписами п. 233 розділу XII Положення №1153/2008, передбачено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Подання рапорту «по команді» означає направлення його в порядку підпорядкування прямому командиру, який після розгляду та задоволення передає далі своєму безпосередньому командиру з відміткою про власне клопотання з відповідного питання. І так далі до командира військової частини або іншої посадової особи, що наділена правом вирішувати питання по суті. Лише у разі неприйняття, не розгляду чи незадоволення рапорту, він подається непрямому, старшому командиру із поясненням причин такої подачі.
Відповідно до ст. 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24 березня 1999 року № 548-XIV, із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.
В розділі ІІІ Порядку організації роботи з рапортами військовослужбовців у системі Міністерства оборони України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 06 серпня 2024 року № 531 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07 серпня 2024 р. за № 1214/42559) визначено, що командири (начальники) надають відповідь на паперовий рапорт військовослужбовця шляхом накладення резолюції. Резолюція повинна містити відомості, визначені у додатку 1 до цього Порядку (п.2). Відмова у задоволенні рапорту має бути вмотивованою (п.3). Якщо для прийняття рішення по суті рапорту недостатньо наданих військовослужбовцем інформації або документів, безпосередній або прямий командир (начальник) військовослужбовця, уповноважений приймати рішення стосовно порушеного в рапорті питання, може не погодити рапорт, зазначивши вичерпний перелік підстав та документів (копій документів), які необхідно додати до рапорту для вирішення його по суті (п.4).
З дослідженого рапорту старшого сержанта ОСОБА_4 від 17.04.2025, судом встановлено, що рапорт адресований командиру військової частини НОМЕР_1 ; також в рапорті зазначено підстави звільнення з військової служби: «підпункту «г» (через сімейні обставини або інші поважні причини) пункту 2 частини четвертої та пункту 3 частини дванадцятої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я, або рішенням експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи».
За наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби командир військової частини зобов'язаний видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
Отже остаточне рішення за рапортом позивача про звільнення з військової служби повинно бути прийняте командиром військової частини НОМЕР_1 або іншою посадовою особою, що наділена правом вирішувати питання по суті.
Рапорт Костенка С. Ю. від 17.04.2025 року по суту розглянутий та 21.04.2025 року за № 2368/10552 позивачу надана відповідь про відсутність підстав для задоволення рапорту від 17.04.2025 за вх. №42/p, зазначивши, що
- довідка МСЕК №086502 від 13.05.2000 не містить висновків (рекомендацій) про потребу гр. ОСОБА_2 у постійному догляді;
- довідка ЛКК від 10.04.2025 №1107 не передбачена п. 3 розділу III, п. 4 розділу IV Порядку № 189, та видана з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я»;
- висновок №1107 від 10.04.2025 (форма № 080-4/о) хоча і є належним доказом наявності порушення функцій організму, але вказує лише на можливість отримання певної соціальної послуги, не пов'язаної з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю,
- у зв'язку з ненаданням доказів відсутності у гр. ОСОБА_2 інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення.
Приписами п. 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, (далі Інструкція № 170) (редакція чинна станом на дату подачі та розгляду рапорту) передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення. … До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу (п.12.1).
В п. 12.11 розділу XII Інструкції №170, зазначено, що перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції (п.12.11).
02.10.2024 набрали чинності зміни до Інструкції №170, внесені наказом Міністерства оборони України від 23.07.2024 №495, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.09.2024 за №1361/42706 та в додатку 19 до Інструкції визначено Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби.
В п.п. 26 п.5 Переліку зазначено документи, що підтверджують наявність сімейних обставин або інших поважних причин перелік яких визначається частиною дванадцятою статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», а саме: у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка), який є особою з інвалідністю I чи II групи, за умови відсутності інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення такої особи або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я:
- документи, які підтверджують відповідні родинні зв'язки з цією особою (особами);
- один із документів, що підтверджує відсутність в особи інших членів сім'ї першого ступеня споріднення (батьків, її чоловіка або дружини, дітей, у тому числі усиновлених) чи другого ступеня споріднення (рідних братів, сестер та онуків): один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки;
- один із документів, що підтверджує інвалідність особи, яка потребує догляду: довідка до акта огляду медико-соціальною експертною комісією за формою, затвердженою МОЗ, або копія посвідчення, яке підтверджує відповідний статус, або копія пенсійного посвідчення чи копія посвідчення, що підтверджує призначення соціальної допомоги відповідно до Законів України «Про державну соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю», «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та особам з інвалідністю», в яких зазначено групу та причину інвалідності, або довідка для отримання пільг особами з інвалідністю, які не мають права на пенсію чи соціальну допомогу, за формою, затвердженою Мінсоцполітики;
- висновок медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я про потребу в постійному догляді.
З досліджених матеріалів справи, що були надані відповідачу до рапорту позивача від 17.04.2025 року та в подальшому відповідачем до суду, судом встановлено, що матірю ОСОБА_1 є ОСОБА_2 , що підтверджено свідоцтвом про народження ОСОБА_1 № НОМЕР_3 від 17.04.1981 р.
Відповідно до довідки до акту огляду МСЕК Обласної медико-соціальної експертної комісії №1 м. Одеса серії 2-18ОВ № 086502 від 14.05.2008, ОСОБА_2 , 1954 р.н. встановлено 2 групу інвалідності, загальне захворювання, безстроково.
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено пенсійним посвідченням серії НОМЕР_4 від 07.10.2008 року.
Згідно довідки ЛКК «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради від 10.04.2025 №1107, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз: «Енцефалопатія змішаного ґенезу ІІ ст. (гіпертонічна, дисциркулярна) у вигляді стійкого цефалічного, вираженого вестибуло-атактичного, ангеноневротичного с-мів, з дворічною пірамідною недостатніст, цереброваскулярними кризами …… вираженими когнітивними порушеннями серця ІІ ст.., ступ 3, ризик 4, кресцовий перебіг (гіпер кон. 21.03.2025), дифузний кардіосклероз СН2А. Хрон. Ішемія мозку. Інвалід 2 гр. б/с. Потребує постійний стороній догляд».
У висновку КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради № 1107 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 10.04.2025, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуги зокрема і: догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.
Однією із підстав відмови відповідача у звільненні позивача з військової служби через сімейні обставини на підставі п.п. «г» п. 3 ч. 4 та п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII зазначено, що довідка ЛКК від 10.04.2025 №1107 не передбачена п. 3 розділу ІІІ, п. 4 розділу IV Порядку № 189, та видана з порушенням вимог Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації №080-4/0, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я», а висновок №1107 від 10.04.2025 (форма № 080-4/о) є належним доказом наявності порушення функцій організму, але вказує лише на можливість отримання певної соціальної послуги, не пов'язаної з необхідністю здійснювати постійний догляд за особою з інвалідністю.
Питання допустимості висновку ЛКК на підтвердження необхідності здійснення військовослужбовцем постійного догляду за за одним із батьків та можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами досліджувалося Верховним Судом у справі №520/21316/23.
З аналізу положення п.3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров'я» від 18.09.2020 № 2136, п. 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 №705 та п.3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, вбачається, що медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я, а суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 13 червня 2024 року у справі №520/21316/23.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Верховний Суд у п. 65 постанови від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 зазначив, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Окрім того Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 (п.72) вказав про недосконалість та неузгодженість термінів у нормативно-правових актах стосовно питання, яким документом підтверджується необхідність здійснення постійного догляду та який орган має право видавати цей документ.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09 березня 2021 року № 407 затверджено форму первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі» та інструкцію щодо її заповнення.
В Інструкції щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о, зазначено, що висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги (п.2). Висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14 лютого 2012 року № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28 квітня 2012 року за № 661/20974 (п.3). Висновок надається особі або законному представнику особи, яка потребує надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі відповідно до Порядку подання та оформлення документів, призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 вересня 2020 року № 859 (п.4).
Аналізуючи положення наказу МОЗ України від 09.03.2021 №407, суд дійшов висновку, що форма №080-4/о видається ЛКК саме невиліковно хворим особам.
При цьому ЛКК у висновку форми №080-4/о не зазначає самостійно вид соціальної послуги догляду на власний розсуд, а здійснює вибір із встановленого переліку варіантів соціальних послуг, серед яких ЛКК має лише підкреслити рекомендовану соціальну послугу залежно від стану здоров'я невиліковно хворої особи.
Згідно довідки ЛКК КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради від 10.04.2025 № 1107, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , встановлено діагноз: «Енцефалопатія змішаного ґенезу ІІ ст. (гіпертонічна, дисциркулярна) у вигляді стійкого цефалічного, вираженого вестибуло-атактичного, ангеноневротичного с-мів, з дворічною пірамідною недостатніст, цереброваскулярними кризами …… вираженими когнітивними порушеннями серця ІІ ст.., ступ 3, ризик 4, кресцовий перебіг (гіпер кон. 21.03.2025), дифузний кардіосклероз СН2А. Хрон. Ішемія мозку. Інвалід 2 гр. б/с. Потребує постійний стороній догляд».
Висновок ЛКК КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради від 10.04.2025 № 1107, складено на бланку закладу охорони здоров'я, підписаний трьома членами ЛКК, містить усі ідентифікаційні дані пацієнта, дату видачі, строк дії та засвідчений печаткою закладу охорони здоров'я.
Суд також враховує, що згідно висновку КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради № 1107 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 10.04.2025, зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце проживання: АДРЕСА_1 , рекомендовано соціальні послуги зокрема і: догляду вдома на непрофесійній основі від фізичної особи.
Враховуючи вище зазначені документи, суд вважає підтвердженим те, що ОСОБА_2 , як невиліковно хвора особа потребує отримання соціальної послуги з догляду вдома на непофесійній основі від фізичної особи, що підтверджено висновком КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради №1107 від 10.04.2025 форми №080-4/о.
Відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, відповідач у листі №2368/10552 посилався на те, що у висновку ЛКК №1107 від 10.04.2025 за формою №080-4/0 не міститься рекомендація щодо потреби гр. ОСОБА_2 у постійному догляді.
Проте представник позивача у позовній заяві послався на довідку ЛКК «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради від 10.04.2025 № 1107, де зазначено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 потребує постійного стороннього догляду.
Отже спірним у даній справі є питання допустимості висновку ЛКК «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради №1107 від 10.04.2025 та довідки ЛКК «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради №1107 від 10.04.2025 на підтвердження необхідності здійснення позивачем постійного догляду за матір'ю та можливості його звільнення із військової служби за сімейними обставинами.
Верховний Суд у постанові від 13.06.2024 у справі №520/21316/23 зазначив, що медичний висновок - це документ, який містить відомості про стан здоров'я особи та видається з питань, пов'язаних з таким станом здоров'я. Суб'єктами формування та видачі медичного висновку є лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров'я.
Судом також встановлено, що ЛКК «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради видано ОСОБА_2 довідку №1107 від 10.04.2025, у якому зазначено, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду.
Довідка ЛКК КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради № 1107 від 10.04.2025, складено на бланку закладу охорони здоров'я, підписаний трьома членами ЛКК, містить усі ідентифікаційні дані пацієнта, дату видачі та засвідчена печаткою закладу охорони здоров'я.
Враховуючи досліджені докази суд дійшов висновку, що видані ЛКК КНП «Білгород-Дністровська міська багатопрофільна лікарня» Білгород-Дністровської міської ради висновок № 1107 від 10.04.2025 форми №080-4/о та довідка № 1107 від 10.04.2025 є достовірними та достатніми доказами на підтвердження необхідності постійного стороннього догляду за ОСОБА_2 .
Отже, належними письмовими доказами підтверджено, що мати позивача є особою з інвалідністю ІІ групи та потребує постійного стороннього догляду.
З урахуванням приписів пп. «г», п. 2 ч. 4, абз 13 п.3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підлягає перевірці така обставина, як наявність чи відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення у особи, яка потребує постійного догляду або якщо інші члени сім'ї першого чи другого ступеня споріднення самі потребують постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я.
Перелік осіб які відносяться до членів сім'ї першого та другого ступенів споріднення зокрема визначений у пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України).
Відповідно до пп. 14.1.263 п. 14.1 ст. 14 ПК України членами сім'ї фізичної особи першого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її батьки, її чоловік або дружина, діти такої фізичної особи, у тому числі усиновлені. Членами сім'ї фізичної особи другого ступеня споріднення для цілей розділу IV цього Кодексу вважаються її рідні брати та сестри, її баба та дід з боку матері і з боку батька, онуки.
З огляду на це, військовослужбовець, який клопоче про звільнення зі служби за вказаною підставою (п.п. «г» п.2 ч.4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу») повинен надати до рапорту ( зокрема і належні докази відсутність інших членів сім'ї першого чи другого ступеня споріднення), які засвідчують вказані вище обставини, у тому числі але не виключно: відомості або Витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян, копії свідоцтв про смерть, один із документів, що підтверджує інвалідність особи першого чи другого ступеня споріднення, її потребу у постійному догляді та акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформації про наявність чи відсутність осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затверджений керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Позивачем подано відповідачу разом з рапортом від 17.04.2025 року копію нотаріально посвідченої заяви матері позивача ОСОБА_2 від 22.11.2024 року про те, що вона є особою з інвалідністю ІІ групи безстроково, а ОСОБА_1 є її сином який зобов'язаний згідно СК України її утримувати та що інших осіб, в тому числі близьких родичів, окрім сина - ОСОБА_1 , які б могли здійснювати постійний догляд не має.
Приписами ст. 72 КАС України визначено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до ст.. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до п. 6.2. гл. 7 р. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, зареєстрованого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 за №296/5 нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблений певною особою.
Приписами ч. 2 ст. 74 КАС України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
У вказаному контексті, суд критично оцінює нотаріально завірену заяву ОСОБА_2 від 22.11.2024 року, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 78 Закону України «Про нотаріат» нотаріус, посадова особа органу місцевого самоврядування, посадова особа консульської установи України, начальник установи виконання покарань, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчують факти, викладені у документі, а лише підтверджують, що підпис зроблено певною особою.
ОСОБА_1 до рапорту від 17.04.2025 року не надав документів на підтвердження наявності (або відсутності) у ОСОБА_2 , як в особи з інвалідністю II групи, яка потребує постійного стороннього догляду: її батьків, її чоловіка, інших дітей, у тому числі усиновлених, брата, сестри, онуків, які могли б здійснювати постійний стороній догляд за ОСОБА_2 .
Також в п.п. 26 п.5 Додатку 19 до Переліку № 170 визначено серед документів, що подаються при звільненні з військової служби у разі необхідності здійснювати постійний догляд за одним із своїх батьків, який є особою з інвалідністю II групи, та потребує постійного догляду за висновком медико-соціальної експертної комісії чи лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров'я зокрема і: акт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З досліджених матеріалів справи судом не встановлено, що позивачем подано до рапорту від 17.04.2025 рокуакт обстеження сімейного стану військовослужбовця із зазначенням інформація про наявність чи відсутність інших осіб, які здійснюють або можуть здійснювати такий догляд, затвердженого керівником територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
З огляду на встановлені обставини, суд вважає, що правових підстав для звільнення позивача з військової служби на підставі рапорту від 17.04.2025 у відповідача не було, оскільки позивачем не надано всіх належних документів на підтвердження підстав для звільнення з військової служби під час дії воєнного стану через сімейні обставини відповідно до п.п. «г» п. 2 ч.4, ч. 12 ст. 26 Закону № 2232-XII.
Водночас суд зазначає, що позивач не позбавлений права на звернення із рапортом про звільнення з військової служби за наявності належних доказів, що підтверджують підстави для такого звільнення.
Щодо вимог в частині зобов'язання військової частини звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, суд зазначає, що вказані вимоги є похідними від вимоги про визнання протиправною відмови військової частини у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 17.04.2025 року.
Таким чином, оскільки судом не встановлено підстав для задоволення позовної вимоги про визнання протиправною відмови військової частини у задоволенні рапорту ОСОБА_1 від 17.04.2025 року, то відповідно відсутні правові підстави для задоволення похідної позовної вимоги про зобов'язання військової частини звільнити ОСОБА_1 з військової служби на підставі пп. «г» п. 2 ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи, як передчасної.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно із ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Беручи до уваги наведене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
Відповідно до приписів положень статті 139 КАС України, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною відмову військової частини НОМЕР_1 від 21.04.2025 року за вих.№2368/10552 у задоволенні рапорту сержанта військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 від 17.04.2025 року та про зобов'язання військової частинт НОМЕР_1 прийняти рішення про звільнення ОСОБА_1 за підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII, як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період (під час дії воєнного стану) через сімейні обставини у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір'ю, яка є особою з інвалідністю ІІ групи - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 );
Відповідач: військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ).
Суддя O.A. Вовченко
.