з питань залишення позову без розгляду
15 жовтня 2025 рокусправа № 380/18139/25
у складі головуючої - судді Потабенко В.А.,
за участю секретаря судових засідань - Согор А.Н.,
за участю представника позивача - Кошової М. С., згідно договору,
представника відповідача - Черевка М.М., згідно наказу,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду у справі за позовом Дочірнього підприємства «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення,
Дочірне підприємство «Санаторій «Моршинкурорт» Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» звернулось до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління ДПС у Львівській області у якій просить:
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 р. №20031/13-01-04-03.
22.09.2025 представник відповідача подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду. Вказане клопотання мотивоване тим, що у позовній заяві позивач зазначає, що ним не використовувалась процедура адміністративного оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 06.05.2025 №20031/13-01-04-03, однак дане твердження не відповідає дійсності. Скарга ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 21.05.2025 №13-16/185 (вх. ДПС №715/С/6 від 26.05.2025) на податкове повідомлення-рішення форми від 06.05.2025 №20031/13-01-04-03. Згідно рiшення податкового органу про розгляд скарги № 17046/6/99-00-06-03-02-06 від 12.06.2025 року скаргу платника залишено без змін, та надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що було вручено 17.06.2025 за довіреністю. Так, позивач скористався правом досудового врегулювання спору на підставі ст. 56 Податкового кодексу України та подав до Державної податкової служби України скаргу на податкове повідомлення-рішення. Позовну заяву ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» про оскарження податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 06.05.2025 №20031/13-01-04-03 подано до суду 04.09.2025 року. Таким чином, ДП «Санаторій «Моршинкурорт» ПАТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» при зверненні до Львівського окружного адміністративного суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення форми «Ш» від 06.05.2025 №20031/13-01-04-03 пропущено місячний строк для звернення до адміністративного суду , обчислюється з 18.06.2025 р, а позов подано лише 04.09.2025 р.
Представником позивача 30.09.25 подано заперечення на клопотання відповідача про залишення позову без розгляду, мотивоване наступним.
Скарга від 21.05.2025 року №13-16/185, на яку посилається відповідач, була підписана особою - Андрієм Паневником. Згідно з відомостями Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, які містяться в матеріалах справи, керівником позивача є Болсуновська Наталія Анатоліївна. Відомості про Андрія Паневника як про особу, що має право вчиняти дії від імені юридичної особи без довіреності, у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні. До скарги від 21.05.2025 року не було долучено жодного документа (зокрема, довіреності), який би підтверджував повноваження Андрія Паневника на її підписання від імені Позивача. Таким чином, скарга була подана з грубим порушенням імперативної вимоги Порядку № 916. Документ, підписаний неуповноваженою особою, не може вважатися офіційним волевиявленням юридичної особи і не створює для неї жодних правових наслідків. Така скарга є юридично нікчемною і, відповідно, вважається неподаною. Саме з цих підстав Державна податкова служба України своїм рішенням від 12.06.2025 року № 17046/6/99-00-06-03-02-06 залишила скаргу без розгляду та повернула її, не надаючи оцінки її суті. Це підтверджує, що процедура адміністративного оскарження не була розпочата., а відтак застосуванню підлягає загальний шестимісячний строк.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого вказаним Кодексом або іншими законами.
Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом. За змістом частини першої статті 120 КАС України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Частина друга статті 55 Конституції України визначає, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. При цьому звернення до суду може здійснюватися у межах встановленого строку, який в адміністративному судочинстві визначений як строк звернення до суду.
Правова природа строку звернення до суду, дозволяє констатувати, що запровадження строку, у межах якого фізична або юридична особа, орган державної влади та місцевого самоврядування можуть звернутися до суду з позовом, апеляційною чи касаційною скаргою, обумовлено передусім необхідністю дотримання принципу правової визначеності, що є невід'ємною складовою верховенства права.
У пункті 570 рішення у справі ВАТ "Нафтова компанія Юкос проти Росії" Європейський Суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визначив термін давності, як передбачене законом право порушника не піддаватися попередженню або суду після закінчення певного терміну після здійснення правопорушення. Як зазначив ЄСПЛ, строки давності, які характерні для національних правових систем Держав-учасниць, відповідають декільком цілям, в числі яких забезпечення правової визначеності та остаточності.
Зміст принципу правової визначеності розкрито у ряді рішень Конституційного Суду України. Наприклад, у рішенні від 29 червня 2010 року №17-рп/2010 Конституційний Суд України звернув увагу на правову визначеність як елемент верховенства права, зазначивши, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, в якому стверджується, що обмеження основних прав людини і громадянина та втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дозволять особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.
Отже, встановлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв'язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб'єкта владних повноважень у адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв'язку з таким скасуванням. Інакше кажучи, встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.
Обґрунтовуючи важливість дотримання принципу правової визначеності, ЄСПЛ сформовано практику, відповідно до якої національними судами пріоритетність має надаватися дотриманню встановлених процесуальним законом строків звернення до суду, також строків апеляційного та касаційного оскарження судових рішень, а поновлення пропущеного строку допускається лише у виняткових випадках, коли мають місце не формальні та суб'єктивні, а об'єктивні та непереборні причини їх пропуску.
Згідно з прецедентною практикою ЄСПЛ для забезпечення оптимального співвідношення права на доступ до правосуддя та принципу правової визначеності у процесі прийняття судом рішення про поновлення строку на звернення до суду мають враховуватися: 1) особливі обставини кожної конкретної справи у системному зв'язку з причинами пропуску строку на звернення до суду; наявність причин непереборного та об'єктивного характеру пропуску строку на звернення до суду; 2) характер права, для захисту якого надійшло звернення до суду, та його значення для сторін; 3) період, який минув з моменту пропуску строку, правові наслідки його поновлення або не поновлення; 4) наявність публічного (суспільного та, меншою мірою, державного) інтересу у справі; 5) фундаментальність значення справи для судової та правозастосовної практики.
Верховний Суд чітко розмежовує строки звернення до суду залежно від використання процедури досудового оскарження. Узагальнена практика свідчить, що якщо платник податків не оскаржував рішення контролюючого органу в досудовому порядку, строк звернення до суду становить 6 місяців (ч. 2 ст. 122 КАС України). Натомість спеціальний місячний строк (п. 56.19 ст. 56 ПКУ) застосовується виключно у випадку, якщо платник податків належним чином скористався та завершив процедуру адміністративного оскарження. Таким чином, ключовою умовою для застосування скороченого строку є сам факт належного ініціювання та проходження досудової процедури.
Хоча предметом прямого розгляду Верховного Суду не була ситуація з дефектною адміністративною скаргою, суд має послідовну та сувору позицію щодо наслідків подання процесуальних документів неуповноваженими особами. Ця позиція є повністю застосовною до спірних правовідносин за аналогією. Так, у постанові від 23 червня 2022 року у справі № 990/55/22 Велика Палата Верховного Суду прямо вказала, що позовна заява, підписана особою, яка не має права її підписувати, підлягає поверненню на підставі пункту 3 частини четвертої статті 169 КАС України. Велика Палата наголосила, що таке повернення не є порушенням права на доступ до суду, а є наслідком недотримання позивачем імперативних вимог процесуального закону. Цей висновок найвищої судової інстанції підтверджує фундаментальний принцип: документ, підписаний неуповноваженою особою, не виражає волі суб'єкта, від імені якого його подано, і не може створювати юридичних наслідків. Застосовуючи цю аналогію, адміністративна скарга, підписана особою без підтверджених повноважень, є таким самим дефектним документом, як і позовна заява, а, отже, не може вважатися такою, що юридично ініціювала процедуру адміністративного оскарження. Більше того, Верховний Суд неодноразово підкреслював, що підпис уповноваженої особи не є простою формальністю, а є невід'ємним реквізитом, що підтверджує волевиявлення сторони. Недотримання цієї вимоги має безумовні процесуальні наслідки, такі як повернення документа або залишення позову без розгляду.
Отже, судова практика підтверджує, що: а) застосування скороченого місячного строку можливе лише після належної процедури адміноскарження; б) подання скарги неуповноваженою особою є грубим процесуальним порушенням, яке унеможливлює початок такої процедури.
Таким чином, оскільки процедура адміністративного оскарження не була розпочата, до спірних правовідносин має застосовуватися загальний шестимісячний строк, встановлений частиною 2 статті 122 КАС України.
Податкове повідомлення-рішення від 06.05.2025 р. №20031/13-01-04-03 отримано позивачем 09.05.2025 року, а відтак кінцевий строк на подачу адміністративного позову - 09.11.2025 року.
Позовну заяву було подано 04.09.2025 року, тобто з дотриманням встановленого законом строку.
Зважаючи на викладене, у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду необхідно відмовити повністю.
Керуючись статтями 122, 123, 243, 248 КАС України, суд
у задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позову без розгляду відмовити повністю.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею та окремо не оскаржується.
Повний текст ухвали виготовлено 20.10.2025.
СуддяПотабенко Варвара Анатоліївна