справа№ 380/5845/25
з питань встановлення судового контролю
21 жовтня 2025 року
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про встановлення судового контролю в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
В провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебувала справа за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
10.10.2025 до суду надійшла заява позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у цій справі на підставі статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) шляхом зобов'язання ІНФОРМАЦІЯ_1 подати звіт.
В обґрунтування заяви зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовляється повернути юридичне становище, що передувало стану до дати винесення рішення №41 від 10.03.2025 про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка була попередньо надана ОСОБА_1 на підставі п.3 ч.1. ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». У зв'язку з тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 ігнорує прохання Позивача повернути юридичне становище, що передувало стану до скасування рішення в судовому порядку, фактичне рішення Львівського окружного адміністративного суду не виконується, оскільки метою визнання протиправним зазначеного рішення ІНФОРМАЦІЯ_1 та скасування цього рішення є саме поновлення попереднього стану (дійсність відстрочки, наданої ОСОБА_2 на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»). Небажання Відповідача у справі поновити дію рішення, скасування якого було визнано протиправним, є фактично невиконанням рішення суду у поточній справі, яке набрало законної сили, що є неприпустимим, оскільки рішенням суду, що набрали законної сили є обов'язковим.
Представником відповідача подано звіт про виконання судового рішення, в якому зазначає, що комісією ІНФОРМАЦІЯ_3 , протоколом засідання №72 від 10.10.2025 було скасовано рішення щодо скасування відстрочки згідно пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» ОСОБА_1 . Для поновлення права на відстрочку згідно п.3 ч.1 ст.23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» позивачу слід особисто звернутися в ІНФОРМАЦІЯ_4 для написання нової заяви та надати підтверджуючі документи згідно постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2025.
Позивачем подано додаткові пояснення, в яких зазначає, що відповідно до залученого протоколу Відповідачем до своєї заяви було вказано, що на підставі рішення суду було прийнято рішення про скасування попереднього рішення, проте, стороні Позивача незрозуміло, як Відповідач міг скасувати рішення, яке й так скасовано судом та фактично це не є повним виконанням рішення суду, оскільки з цієї відповіді ми можемо лише знову побачити безпідставне скасування відстрочки Заявнику, що було визнано протиправним рішенням суду у поточній справі. Відповідно до відомостей з реєстру оберіг станом на 04.03.2025, 13:50 годині, встановлено, що Позивач на підставі рішення Відповідача мав наявну відстрочку за п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» до 28.02.2026, яка згодом й була скасована та рішення про скасування оскаржено поточним рішенням суду. Фактично, належним поновленням юридичного становища станом на день, що передувало винесення скасованого рішення - є поновлення юридичної сили попереднього рішення, яке скасовано оскарженим протоколом Відповідача. Станом на 13.10.2025 з відомостей реєстру оберіг не вбачається поновлення юридичного становища, що є фактично ухиленням від виконання законного рішення суду. Отже, сторона Позивача просить суд звернути увагу на те, що Відповідач намагається уникати реального виконання рішення суду у поточній справі.
15.10.2025 від представника відповідача надійшла заява, в якій зазначено, що 05.09.2025 ОСОБА_1 було мобілізовано на військову службу відповідно до наказу №2424 від 05.09.2025. Відповідно був перерваний термін попередньо наданої довідки на відстрочку від призову на військову службу п.3 ч.1 ( як батько трьох дітей) тому відновити відстрочку позивач може тільки написавши нову заяву з нового терміну. Не може бути термін зазначений у довідці ( довідка дійсна до 2026 року) оскільки ОСОБА_1 був знятий з військового обліку і набув статус військовослужбовця. Оскільки 1 відділом м. Жидачів ІНФОРМАЦІЯ_3 було скасовано рішення про відмову протокол № 41 від 10.03.2025 року вважати виконаним дане рішення.
Дослідивши подану заяву, суд встановив таке.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.06.2025 у справі №380/5845/25 позов задоволено, а саме :
визнано протиправним та скасовано рішення, оформлене від 10.03.2025 за №41 комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині скасування ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідно до пункту 3 частини 1 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
стягнуто з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 1500 грн.
Рішення суду від 30.06.2025 у справі №380/5845/25 набрало законної сили 12.09.2025.
Відповідно до протоколу №72 від 10.10.2025 комісія з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 на виконання рішення суду від 30.06.2025 у справі №380/5845/25 скасовано відмову від призову (протокол від 10.03.2025 №41).
Позивач вважає, що відповідач не поновив юридичну силу попереднього рішення, яке скасовано оскаржуваним протоколом відповідача. Тому стверджує, що наявні підстави застосувати судовий контроль за виконанням рішення суду.
Надаючи оцінку поданій представником позивача в порядку статті 382 КАС України заяві, суд виходить із такого.
Відповідно до статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Суб'єктами, на яких поширюється обов'язковість судових рішень являються всі органи державної влади і органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, посадові чи службові особи та громадяни.
Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судове рішення є обов'язковим до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно із частиною першою статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
З викладеного слідує, що рішення суду, яке набрало законної сили є обов'язковим до виконання всіма учасниками справи.
При цьому, суд зазначає, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Основні і додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними.
Підсумовуючи викладене, відповідач повинен вжити невідкладні заходи щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили.
Ст.381-1 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції. Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Ч.1 ст. 382-1 КАС України передбачає, що суд розглядає заяву про зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення (крім заяви, передбаченої частиною п'ятою статті 382 цього Кодексу) протягом десяти днів з дня її надходження в порядку письмового провадження, а за ініціативою суду чи клопотанням заявника - у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду, не перешкоджає судовому розгляду.
За наслідками розгляду заяви суд постановляє ухвалу про її задоволення або відмову у задоволенні та зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення (ч. 2 ст. 382-1 КАС України).
З аналізу наведених правових норм вбачається, що частиною першою статті 382 КАС України передбачено право суду встановити судовий контроль за виконанням рішення суду. Такий контроль здійснюється судом шляхом зобов'язання надати звіт про виконання судового рішення, розгляду поданого звіту на виконання ухвали суду, а в разі неподання такого звіту - встановленням нового строку для подання звіту і накладенням штрафу. Одночасно, зазначені процесуальні дії є диспозитивним правом суду, яке може використовуватися в залежності від наявності об'єктивних обставин, які підтверджені належними і допустимими доказами.
Крім того, суд врахував, що адміністративним процесуальним законодавством регламентовано право суду застосовувати інститут судового контролю шляхом зобов'язання відповідача подати звіт про виконання рішення суду, визнання протиправними рішень, дій. Для застосування наведених процесуальних заходів мають бути наявні відповідні правові умови. У свою чергу, правовою підставою для зобов'язання відповідача подати звіт про виконання судового рішення є наявність об'єктивних підтверджених належними і допустимими доказами підстав вважати, що за відсутності такого заходу судового контролю рішення суду залишиться невиконаним або для його виконання доведеться докласти значних зусиль. При цьому, суд, встановлюючи строк для подання звіту, повинен враховувати особливості покладених обов'язків згідно із судовим рішенням та можливості суб'єкта владних повноважень їх виконати. У разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження. При цьому встановлювати судовий контроль за виконанням судового рішення є правом, а не обов'язком суду.
Отже, необхідно встановити наявність підстав для покладення (в порядку частини першої статті 382 КАС України) на відповідача як суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, обов'язку подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення у цій справі.
Зазначена правова норма КАС України має на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
Відповідачем повідомлено, що на виконання рішення суду від 30.06.2025 у справі №380/5845/25 комісією з розгляду питань щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_5 протоколом №72 від 10.10.2025 скасовано відмову від призову (протокол від 10.03.2025 №41).
Враховуючи наведене, відповідачем виконано рішення суду від 30.06.2025 у справі №380/5845/25.
При зверненні з позовом до суду позивач просив: визнати протиправним та скасувати рішення ІНФОРМАЦІЯ_3 , прийняте протоколом №41 від 10.03.2025 на підставі якого було оформлене повідомленням від 11.03.2025 №1263 про скасування відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, яка була попередньо надана ОСОБА_1 на підставі п. 3 ч. 1. ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Вимоги позивача не містили зобов'язальних вимог до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Враховуючи вищенаведене, суд не вбачає підстав для задоволення заяви позивача про встановлення судового контролю.
Керуючись статтями 248, 370, 382 КАС України, суд
ухвалив:
У задоволенні заяви позивача про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення в адміністративній справі №380/5845/25 відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвалу суду. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Гулкевич І.З.