21 жовтня 2025 рокусправа № 380/7970/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Львівській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Львівській області (далі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), у якому просить стягнути з відповідача до бюджету податковий борг у сумі 89 766,40 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач має заборгованість перед бюджетом станом на 14.04.2025, яка становить 89 766,40 грн, а саме:
- по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування 80 507,52 грн; по військовому збору 6 704,54 грн; та пені, нарахованої в ІКП на борг минулих років по єдиному податку у розмірі 2 554,34 грн, яка була стягнута за рішенням суду від 30.12.2022 № 380/16099/22.
Оскільки відповідач не сплатив суму податкового боргу, просить суд задовольнити позов.
Ухвалою від 25.04.2025 відкрите провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
Ухвала від 25.04.2025 про відкриття провадження у справі надіслана відповідачу засобами поштового зв'язку на адресу, внесену до Єдиного демографічного реєстру: АДРЕСА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ).
Проте, вказане поштове відправлення повернуте до суду із відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".
За змістом ч. 11 ст. 126 КАС України вважається, що розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 29.08.2022 у справі № 522/3598/16-а, до повноважень адміністративних судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "за закінченням терміну зберігання", "адресат вибув", "адресат відсутній", з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання адміністративним судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Відтак, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про розгляд справи, проте не скористався правом подання відзиву.
Відповідно до ч. 6 ст. 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Розглянувши надані документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Згідно карток особових рахунків та довідки про наявнiсть заборгованостi від 17.04.2025 № 4522/5/13-01-13-09-14 фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом станом на 14.04.2025, яка становить 89 766,40 грн, а саме:
1) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування 80 507,52 грн;
2) по військовому збору 139,28 грн;
3) пеня, нарахована в ІКП на борг минулих років по єдиному податку у розмірі 2 554,34 грн, яка стягнутий за рішенням суду від 30.12.2022 № 380/16099/22.
Заборгованість по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування, становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкових декларацій:
- 27,74 грн - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до уточнюючої податкової декларації про майновий стан і доходи (фізичної особи-пiдприємця) № 9313024308 вiд 29.08.2023, (дата виникнення боргу 29.08.2023);
- 80 479,78 грн. - основний платіж, залишок несплаченого грошового зобов'язання, яке виникло відповідно до звітної податкової декларації про майновий стан і доходи (фізичної особи-пiдприємця) № 9387809014 вiд 25.02.2025, (дата виникнення боргу 25.02.2025);
Заборгованість по військовому збору становлять нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкової декларації № 9387809014 вiд 25.02.2025, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 6 704,54 грн.
Заборгованість по єдиному податку становить нараховані контролюючим органом суми коштів відповідно до податкової декларації№ 11779214 від 01.03.2021, яким визначено суму грошового зобов'язання розмірі 2 554,34 грн.
Зазначена сума грошового зобов'язання не сплачена відповідачем у встановленому законом строк, що і стало підставою для звернення податкового органу до суду.
Вирішуючи спірні правовідносини, суд враховує наступні обставини та приписи законодавства.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
З огляду на зміст наведеної норми процесуального права та з урахуванням того, що вимогою заявленого позову є стягнення податкової заборгованості, предметом доказування у даній справі мають бути обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими законом пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку, встановлення факту узгодженості грошового зобов'язання, наявності податкового боргу, його сплати у добровільному порядку тощо.
За правилами п.15.1 ст. 15 Податкового кодексу України (далі - ПК України), платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.
Платник податків зобов'язаний: сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи (пп.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 ПК України).
Оскільки вказані грошові зобов'язання не були сплачені у встановлений Законом строк, у відповідача виник податковий борг у розумінні пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 ПК України.
Підпунктом 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України передбачено, що грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.
Відповідно до п.14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Із ІКП відповідача слідує, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 має заборгованість перед бюджетом станом на 14.04.2025, яка становить 89 766,40 грн: 1) по податку на доходи фізичних осіб, що сплачують фізичні особи за результатами річного декларування 80 507,52 грн; 2) по військовому збору 6 704,54 грн; 3) пеня, нарахована в ІКП на борг минулих років по єдиному податку у розмірі 2 554,34 грн, який стягнутий за рішенням суду від 30.12.2022 № 380/16099/22.
Із урахуванням наведеного, суд вважає, що дане грошове зобов'язання є узгодженим.
Згідно з п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
У зв'язку з несплатою платником податків узгоджених сум податкових зобов'язань, позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, а саме, згідно п. 59.1 ст.59 ПК України, де визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Статтею 59 ПК України встановлено, що податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Судом встановлено, що 17.03.2021 контролюючим органом виставлена відповідачу вимога форми "Ф" № 50180-13 та надіслана відповідачу поштою. Поштове відправлення вручено ОСОБА_1 02.04.2021.
Відповідно до п. 42.2. ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Відповідно до п. 42.5. ст. 42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до п. 59.5. ст. 59 ПК України разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Разом із тим, застосовані контролюючим органом заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу в добровільному порядку.
Порядок стягнення податкового боргу платників податків регулюється статтями 95 - 99 Податкового кодексу України. Зазначені норми визначають перелік заходів, що можуть вживатися контролюючим органом до платника податків із метою погашення податкового боргу, до яких належить стягнення коштів, які перебувають у власності платника податків, а також продаж майна платника податків, що перебуває в податковій заставі (пункт95.1статті95 Податкового кодексу України).
Статтею 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Суд зауважує, що податковий борг, заявлений до стягнення, є узгодженим.
Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Статтею 77 КАС України, встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Проаналізувавши наявні у справі докази та норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку, що позивач свою позицію обґрунтував належними та допустимими доказами. Відповідачем не надано жодних доказів сплати вказаного податкового боргу або інших належних доказів, спростовуючих наведені позивачем доводи.
За наведених обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Суд не здійснює розподілу судових витрат, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 27 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) до бюджету податковий борг у розмірі 89 766 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят шість) грн 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна