21 жовтня 2025 рокусправа № 380/16801/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (79000, м. Львів, площа Маланюка, 6, ЄДРПОУ 13817458) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у якій просить суд стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на користь Львівського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю - 54383,99 грн адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю.
На обґрунтування позовних вимог Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю ( далі - позивач) покликався на те, що фізична особа-підприємець ОСОБА_1 не забезпечив виконання протягом 2024 року встановленого статтею 19 Закону України від 21 березня 1991 року № 875-XII "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" (далі - Закон № 875-XII) нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. ( 1 робоче місце не зайняте особами з інвалідністю). Відповідач не сплатив адміністративно-господарські санкції за кожне незайняте робоче місце у загальному розмірі 51 281,55 грн. У зв'язку з порушенням термінів сплати адміністративно-господарських санкцій позивач нарахував пеню, виходячи зі 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, у розмірі 3 102,44 грн. Позивач вказує, що несплата санкцій завдає шкоди державним інтересам, оскільки не дає змоги повною мірою створити необхідні умови для осіб з інвалідністю.
Ухвалою судді від 18 серпня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що працевлаштовано 9 осіб, з яких двоє є особами з інвалідністю: ОСОБА_2 (інвалідність ІІ групи, наказ №2-К від 21.08.2023) та ОСОБА_3 (інвалідність ІІІ групи, наказ №7-К від 30.10.2023). Зазначені працівники фактично працювали у Відповідача протягом усього звітного періоду 2024 року, що підтверджується розрахунковими відомостями та документами про сплату заробітної плати з усіма передбаченими законом податками і внесками. При поданні податкової звітності за 2024 рік Відповідачем була допущена технічна помилка - для двох працівників з інвалідністю зазначено код застрахованої особи « 1» замість « 2». Після виявлення помилки у серпні 2025 року відповідач подав уточнюючі податкові розрахунки за всі квартали 2024 року, які прийняті контролюючим органом, що підтверджується квитанціями №2 від 01.09.2025 та №2 від 21.08.2025. Таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю у Відповідача відповідає нормативу, визначеному статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», тому підстав для нарахування адміністративно-господарських санкцій немає. Щодо неподання форми №3-ПН, Відповідач зазначає, що у 2024 році не мав вільних вакансій і не здійснював підбору персоналу, при цьому норматив працевлаштування осіб з інвалідністю був виконаний, тому обов'язок подання зазначеної форми не виникав. Крім того, відповідно до статті 19 вказаного Закону та Порядку проведення перевірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2017 (у редакції №466 від 05.06.2019), повноваження щодо перевірки дотримання нормативу робочих місць покладені виключно на органи Держпраці. Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю не наділений правом самостійно проводити такі перевірки чи визначати порушення без відповідного акта Держпраці. Отже, позивач без належних доказів та за відсутності результатів перевірки уповноваженого органу передчасно звернувся до суду з вимогою про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені у сумі 54 383,99 грн, що свідчить про безпідставність заявлених позовних вимог.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до Розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2024 рік: середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 склала 9 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність 0 осіб, кількість осіб з інвалідністю штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України №875-XII 1 особа, фонд оплати праці штатних працівників 923067,93грн, середньорічна заробітна плата штатного працівника 102563,1 грн, сума адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю 51281,55 грн.
Позивач направив на адресу відповідача 04.03.2025 розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій в електронному вигляді через вебпортал електронних послуг Пенсійного Фонду України, що підтверджується відповідною квитанцією.
У зв'язку з несплатою визначених адміністративно-господарських санкцій за 2024 рік у добровільному порядку, відповідачем проведено нарахування пені за 121 день прострочення в розмірі 3102,44 грн, що відображено у відповідному розрахунку.
З метою стягнення зазначених коштів з підприємства, позивач звернувся до суду з цим позовом.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до частин 1, 2 статті 17 Закону України від 21.03.1991 №875-XII «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Закон № 875-XII) з метою реалізації творчих і виробничих здібностей осіб з інвалідністю та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.
Підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів у разі потреби створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей осіб з інвалідністю.
Такі заходи спрямовані на створення можливостей для інтеграції та економічної незалежності осіб з інвалідністю. Підприємства та організації також повинні активно співпрацювати з державною службою зайнятості, надаючи необхідні дані та сприяючи реалізації індивідуальних програм реабілітації, щоб забезпечити не лише формальне виконання законодавчих вимог, а й реальну підтримку інклюзивного працевлаштування.
Нормами статей 18 та 19 Закону № 875-XII встановлено обов'язок підприємств, установ та організацій створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, визначено норматив таких місць, порядок їх розрахунку, забезпечення умов праці та відповідальність за невиконання цього нормативу.
Відповідно до частини 3 статті 18 Закону №875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для таких осіб умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.
У межах зазначеного нормативу здійснюється також працевлаштування осіб з інвалідністю внаслідок психічного розладу відповідно до Закону України "Про психіатричну допомогу" (частини друга та третя статті 19 Закону № 875-XII).
Відповідно до частини 4 статті 19 Закону №875-XII виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.
Таким чином, підприємства, установи, організації та фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
Відповідно до частини 6 статті 19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:
- про працевлаштованих осіб з інвалідністю;
- про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;
- необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.
Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об'єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів (частина перша статті 20 Закону № 875-XII).
Тобто санкції обчислюються як певна сума за кожне непрацевлаштоване місце в межах нормативу (залежно від розміру середньої заробітної плати).
Згідно з частиною 8 статті 19 Закону №875-XII отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
Отримана від Пенсійного фонду України інформація про працевлаштованих осіб з інвалідністю використовується в Централізованому банку даних з проблем інвалідності для визначення в автоматичному режимі осіб з інвалідністю, які можуть бути працевлаштовані.
Відповідно до частини 11 статті 19 Закону №875-XII фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.
Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.
Як випливає з матеріалів справи позивачем у відповідності до вимог Закону № 875-ХІІ в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності визначено, що середньооблікова чисельність штатних працівників, що працювали у відповідача за 2024 рік склала 9 осіб, таким чином, середньооблікова чисельність осіб з інвалідністю, відповідно до нормативу, встановленого ч. 1 ст. 19 Закону складає - 1 особу, середньооблікова чисельність штатних працівників, яким встановлена інвалідність, у роботодавця склала 0 осіб, що є менше ніж встановлено нормативом.
Внаслідок цього, відповідачу надіслано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв'язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 51 281,55 грн.
Згідно з частиною четвертої статті 20 Закону № 875-ХІІ адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об'єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (частина друга статті 20 Закону № 875-ХІІ).
На час розгляду справи в суді відповідачем згідно розрахунку позивача сума адміністративно-господарських санкцій не сплачена.
Заперечуючи проти позовних вимог, відповідач вказує на те, що при поданні відомостей про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за звітний період - 2024 рік, ним було допущено технічну помилку , а саме вказано двох осіб з інвалідністю ( ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ) з відміткою код застрахованої особи (ЗО) - 1 (22 % від доходу), а не код (ЗО) - 2 (8,41 % від доходу). Вказує що на вказаний час така помилка виправлена.
Щодо аргументів відповідача суд зазначає наступне.
З 06 листопада 2022 року Фонд не проводить власних розрахунків, а покладається на дані автоматизованого аналізу Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, які формуються до 10 березня відповідного року зі звітності роботодавця, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю лише виявляє роботодавців-порушників нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю та накладає адміністративно-господарські санкції відповідно до формули обрахунку, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII.
Згідно з статтею 6 Закону № 2464-VI роботодавець (платник єдиного внеску) зобов'язаний подавати достовірну звітність до Пенсійного фонду України, яка включає відомості про працівників, у тому числі осіб з інвалідністю.
Пункт 3 Розділу IV. "Дані облікової картки Реєстру застрахованих осіб, зміни та уточнення до них" Положення № 10-1 визначає, що відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Такі дані автоматично потрапляють до Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1.
Суд наголошує, що з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
Вказане узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 у якій суд дійшов наступних висновків:
«…з 06 листопада 2022 року, з набранням чинності Законом України від 18 жовтня 2022 року № 2682-IX, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримав повноваження застосовувати адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю (4 % від середньооблікової чисельності штатних працівників або одне місце для підприємств із 8- 25 працівниками) на основі автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, без необхідності проведення позапланових перевірок Держпраці, що робить правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 21 листопада 2022 року у справі № 400/3957/21, неактуальною для спірних правовідносин через зміни в правовому регулюванні. Автоматизоване виявлення Фондом соціального захисту осіб з інвалідності роботодавців-порушників до 10 березня на основі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності є реактивним заходом контролю, що відбувається після завершення звітного року. За результатами такого заходу Фонд може накласти на роботодавця адміністративно-господарські санкції та пеню відповідно до Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, затвердженого Постановою КМ України № 70…».
Отже, наведене свідчить про те, що позивач мав всі підстави вважати, що норматив не виконано, а тому правомірно наклав на відповідача санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII, оскільки відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації, і несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Таким чином, обов'язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.
Такі висновки також узгоджується із правовою позицією висловленою Верховним Судом у постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23.
Зокрема у вказаній постанові від 24.04.2025 у справі №280/3642/23 зазначено наступне:
« 74. Роботодавець, що виявив помилку в поданій звітності, має право подати уточнюючу звітність до Пенсійного фонду України відповідно до Положення № 10-1. Проте, якщо роботодавець подав звітність з неправильною середньообліковою чисельністю штатних працівників або не вказав у звітності працівника з інвалідністю (через помилку чи незнання про наявність у працівника статусу інвалідності) та не уточнив звітність до 10 березня, Фонд має всі підстави вважати, що норматив не виконано, і накласти санкції відповідно до статті 20 Закону № 875-XII.
75. Верховний Суд підкреслює, що з набранням чинності Законом № 2682-IX (з 06 листопада 2022 року) Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю здійснює визначення факту невиконання нормативу робочих місць та розрахунок адміністративно-господарських санкцій в автоматизованому режимі, виключно на підставі даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, зафіксованих станом на контрольну дату - до 10 березня року, наступного за звітним.
76. Відповідальність за повноту, достовірність і своєчасність подання інформації до зазначених реєстрів покладається на роботодавця як джерело такої інформації. Несвоєчасне виправлення помилок у звітності до настання контрольної дати є ризиком роботодавця і не звільняє його від сплати адміністративно-господарської санкції, передбаченої статтею 20 Закону № 875-XII, навіть якщо фактичні обставини не відповідали поданій звітності.
77. Під час судового розгляду суд може врахувати, чи вживав роботодавець заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, а не переглядати результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
78. Таким чином, обов'язок роботодавця відповідати за достовірність звітності є ключовим у контексті виконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю. Для уникнення санкцій або успішного їх оскарження роботодавець має забезпечити точність і своєчасність звітності, а в разі помилок - оперативно їх виправити та надати докази виконання нормативу.
81. Суд звертає увагу на те, що відповідно до частини третьої статті 16 Закону України від 17 лютого 2022 року № 2073-IX «Про адміністративну процедуру» (набрав чинності 15 грудня 2023 року; далі - Закон № 2073-IX) адміністративний орган не може вимагати від особи надання документів та відомостей, що перебувають у володінні адміністративного органу або іншого органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, підприємства, установи або організації, що належить до сфери управління такого органу.
82. Частина друга статті 53 Закону № 2073-IX визначає, що засобами доказування в адміністративному провадженні можуть бути, зокрема, дані відповідних національних електронних інформаційних ресурсів (пункт 3); результати обробки (перевірки) даних в автоматичному режимі (пункт 4).
83. Стаття 62 Закону № 2073-IX передбачає, що у випадках та порядку, визначених законом, адміністративне провадження повністю або частково здійснюється адміністративним органом в автоматичному режимі (за допомогою програмних засобів, без втручання людини). Адміністративний орган зобов'язаний вживати заходів для розгляду справ в автоматичному режимі. Адміністративний орган несе відповідальність за адміністративні акти, прийняті в автоматичному режимі.
84. У силу положень статей 74, 75, 76 КАС України докази оцінюються судом за їхньою достовірністю, допустимістю та достатністю.
85. Використання даних національних електронних інформаційних ресурсів та результатів їхньої автоматичної обробки як засобів доказування узгоджується з принципом об'єктивності судового розгляду.».
Суд встановив, що наказом №2-К від 21.08.2023 на роботу було прийнято ОСОБА_2 , а наказом №7-К від 30.10.2023 на роботу було прийнято ОСОБА_3 .
Суд проаналізував вказані накази та зазначає, що у вказаних наказах жодним чином не зазначено, що вказані особи приймаються на місця для інвалідів, а також що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є інвалідами.
Нічого не зазначено про інвалідність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 і в повідомленнях про прийняття працівника на роботу/укладення гіг-контракту.
Наведене підтверджує те, що відповідач не створив робочі місця для осіб з інвалідністю.
Суд встановив, що середньооблікова кількість штатних працівників: 9 осіб; середньооблікова кількість штатних працівників, яким встановлена інвалідність: 0 осіб; норматив працевлаштування осіб з інвалідністю: 1 особа.
Відповідно норматив робочих місць по працевлаштуванню осіб з інвалідністю протягом звітного 2024 року Відповідачем не виконано на 1 особу.
Вказане підтверджується також відомостями про нарахування заробітної плати (доходу, грошового забезпечення) застрахованим особам за звітний період - 2024 рік, в яких відповідач вказав двох осіб ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з відміткою код застрахованої особи (ЗО) - 1 (22 % від доходу), а не код (ЗО) - 2 (8,41 % від доходу).
Відтак, суд зазначає, що виправлення відомостей у Державному реєстрі загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованому банку даних з проблем інвалідності було здійснено лише 21 серпня 2025 року. Тобто такі зміни внесено вже після подання позовної заяви до суду, а також після спливу встановленого законодавством строку для внесення уточнених відомостей - до 10 березня року, що настає за звітним. Таким чином, виправлення даних не може бути враховане при визначенні фактичного виконання Відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за звітний 2024 рік.
При цьому суд не переглядає результат автоматизованого аналізу даних Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.
Су враховує, що роботодавець не вживав належних заходів для виправлення звітності до моменту накладення санкцій, отже діяв не сумлінно.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, а також у зв'язку із відсутністю витрат позивача, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, за правилами статті 139 КАС України підстав для відшкодування позивачу за рахунок відповідача судових витрат немає.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (79000, м. Львів, площа Маланюка, 6, ЄДРПОУ 13817458) до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Львівського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (79000, м. Львів, площа Маланюка, 6, ЄДРПОУ 13817458) адміністративно- господарські санкції у розмірі 51 281,55 грн та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 3102, 44 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович