20 жовтня 2025 рокусправа № 380/4419/25
місто Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії
І. Стислий виклад позицій учасників справи
до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10, у якій просить суд:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови в призначенні страхових виплат ОСОБА_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 відповідно до статті 36 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" належні страхові виплати у зв'язку зі смертю її чоловіка-потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві.
Позовні вимоги мотивовані тим, що 08 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 (акт за формою Н-1/П від 23 травня 2024 року). Відповіддю № 1300-5313-8/145076 від 16 серпня 2024 року Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 було запропоновано надати до раніше поданих ОСОБА_1 документів для отримання страхових виплат документи на підтвердження факту спільного проживання з померлим, а також цивільно-правову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «ТКС «Техноресурс» разом з актом про прийняття виконаних робіт. У відповідь на вище вказану вимогу листом від 30 серпня 2024 року та від 27 вересня 2024 року було надано пояснення щодо незаконності вимоги наявності у померлого та його дружини спільної адреси реєстрації, а також надано належним чином завірену копію цивільно-правової угоди, укладеної 11 вересня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ТСК Техноресурс». 10 грудня 2024 року на адресу Головного управління ПФУ у Львівській області було направлено адвокатський запит з проханням надати інформацію про результати розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 08 серпня 2024 року щодо призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника. 30 грудня 2024 року на поштову адресу надійшла відповідь на адвокатський запит юридичного управління Головного управління ПФУ у Львівській області від 19 грудня 2024 року за підписом начальника юридичного управління Страхоцької Ольги. Як зазначалося у вказаній вище відповіді за відсутності рішення про відмову у здійсненні страхових виплат, начальник юридичного департаменту зазначає про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 страхових виплат з причини не відповідності адреси проживання померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_1
25.07.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому проти задоволення позовних вимог заперечив повністю. Відзив обґрунтований тим, що в період з 01.01.2023 по 21.03.2024 органи Пенсійного фонду України з питань призначення, перерахування та проведення страхових виплат керувались Порядком № 11, що узгоджується з пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1105-XIV (в редакції Закону №2620-IX). Абзацом 1 пункту 5.1 Розділу V Порядку №11 зокрема передбачено, що Для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подається заява для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою. При цьому абзац 7 пункту 5.1. Розділу V Порядку №11 чітко зазначає про те, що для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого . Пункт 5.1. Розділу V Порядку №11 містить виключний перелік документів, які подаються для призначення страхових виплат. Згідно з приписами підпункту 5.2.2 пункту 5.2. Розділу V Порядку №11 право на отримання страхових виплат у осіб, які мають право на страхові виплати, настає з дня смерті потерпілого, але не раніше дня виникнення права на їх виплату. Лист Головного управління від 16.08.2025 №1300-5313-8/145076 містить відомості про надання позивачем не всіх документів, які необхідні для призначення страхової виплати у вигляді одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати, а саме не долучено документів, які підтверджують факт сімейних відносин позивача з потерпілим та факту проживання за однією адресою.
11.09.2025 від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій просить позов задовольнити повністю. Представник позивача зазначає, що Верховний Суд у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №420/17371/22 сформулював висновок, відповідно до якого враховуючи передбачену Основним Законом можливість вільного вибору особою свого місця проживання, а також те, що положення Цивільного кодексу України та Закону України від 11 грудня 2003 року №1382-IV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачають можливість проживання у двох і більше місцях і при цьому не ставлять місце фактичного проживання особи в залежність від місця її реєстрації; зареєстроване місце проживання не є безумовним, єдиним та безпосереднім доказом проживання заявника з потерпілим однією сім'єю на момент його смерті. Тому встановлена Порядком №11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві. Верховний Суд також зауважував, що Закон №1105-XIV не містить вимоги відповідності зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому. Враховуючи встановлену під час розгляду справи невідповідність положень пункту 5.1 розділу V Порядку №11, що визначають підстави набуття права на одноразову допомогу сім'єю загиблого внаслідок нещасного випадку на виробництві, положенням Закону №1105-XIV, Верховний Суд дійшов висновку, що правильним є застосування правового акта, який має вищу юридичну силу.
ІІ. Рух справи
Ухвалою від 17.02.2025 суддя прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі.
Заходи забезпечення позову та доказів, у тому числі шляхом їх витребування, не вживались.
ІІІ. Фактичні обставини справи
08 жовтня 2023 року ОСОБА_2 виконував роботи з демонтажу димохідної труби за домовленістю з директором Приватного підприємства «Еліт Буд 2» із використанням автомобільного крану на території недіючої котельні, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Під час демонтажу (піднімання) металевої димохідної труби довжиною 18,6 метрів обірвалися стропи, труба зірвалась і впала на кабіну автокрана, внаслідок чого водій автокрана ОСОБА_2 отримав смертельні травми.
Станом на дату настання нещасного випадку ОСОБА_3 був працевлаштований у ТОВ «ТКС ТЕХНОРЕСУРС», якому належить баштовий кран, на якому працював ОСОБА_2 , та який знаходився за адресою ремонтних робіт, а саме у Івано-Франківській області, Калуського району, м. Долина, вул. Чорновола, 16А. Перебування ОСОБА_2 за вказаною адресою передбачено умовами договору, укладеного між ТОВ «ТКС ТЕХНОРЕСУРС» та фізичною особою ОСОБА_4 .
Відповідно до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337 проведено розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_2 .
За результатами спеціального розслідування комісією, утвореною наказом Південно- Західного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці № 266/ПЗ від 12 листопада 2023 року, складено Акт спеціального розслідування нещасного випадку, із смертельним наслідком, що стався 08 жовтня 2023 року в 10 год. 00 хв. форми Н-1/П від 21 травня 2024 року та встановлено, 08.10.2023 приблизно о 09.00 год. у м. Долина по вул.Чорновола, 14, Калуського району Івано-Франківської області, біля приміщення тимчасово недіючої котельні, під час виконання робіт із заміни димохідної труби, які виконувалися крановиком ОСОБА_2 , відбулося зміщення вантажу, а саме, внаслідок розриву канату, яким труба закріплена до стріли автокрану, труба впала на кабіну управління краном, де перебував ОСОБА_2 , який від отриманих травм помер на місці події.
08 серпня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Пенсійного фонду України із заявою щодо призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника ОСОБА_2 (акт за формою Н-1/П від 23 травня 2024 року).
У відповіді № 1300-5313-8/145076 від 16 серпня 2024 року Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області ОСОБА_1 запропоновано надати до раніше поданих ОСОБА_1 документів для отримання страхових виплат документи на підтвердження факту спільного проживання з померлим, а також цивільно-правову угоду, укладену між ОСОБА_2 та ТОВ «ТКС «Техноресурс» разом з актом про прийняття виконаних робіт.
У відповідь на вимогу листом від 30 серпня 2024 року та від 27 вересня 2024 року позивач надав пояснення щодо незаконності вимоги наявності у померлого та його дружини спільної адреси реєстрації, а також надано належним чином завірену копію цивільно-правової угоди, укладеної 11 вересня 2023 року між ОСОБА_2 та ТОВ «ТСК Техноресурс».
10 грудня 2024 року на адресу Головного управління ПФУ у Львівській області направлено адвокатський запит про надання інформації про результати розгляду поданої ОСОБА_1 заяви від 08 серпня 2024 року щодо призначення страхових виплат у зв'язку зі смертю годувальника.
30 грудня 2024 року на поштову адресу надійшла відповідь на адвокатський запит від 19 грудня 2024 року, у якій зазначено, що за відсутності рішення про відмову у здійсненні страхових виплат, начальник юридичного департаменту зазначає про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 страхових виплат з причини не відповідності адреси проживання померлого ОСОБА_2 та ОСОБА_1
29 січня 2025 року на адресу Пенсійного Фонду України направлена скарга на дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у здійсненні страхових виплат у зв'язку зі смертю потерпілого.
У відповіді від 14 лютого 2025 року департаменту пенсійного забезпечення страхових виплат, соціальних послуг, житлових субсидій та пільг зазначено про відсутність правових підстав для призначення ОСОБА_1 страхових виплат у зв'язку з ненаданням документів, що підтверджують поважність причин окремого проживання з чоловіком.
Вважаючи дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в частині відмови у призначенні страхових виплат ОСОБА_1 протиправними, позивач звернувся з відповідним позовом до суду.
IV. Позиція суду
Вирішуючи спір по суті, суд керується такими мотивами.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючим громадянам щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, у разі нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, охорони їхнього життя та здоров'я визначає Закон України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (надалі за текстом - Закон №1105-XIV, в редакції, чинній на момент настання страхового випадку).
За змістом частини першої статті 4 Закону №1105-XIV уповноваженим органом управління в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та від нещасного випадку (далі - уповноважений орган управління) є Пенсійний фонд України.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 5 Закон №1105-XIV на уповноважений орган управління та його територіальні органи, серед іншого, покладено завдання здійснення страхових виплат та надання соціальних послуг відповідно до цього Закону.
Частина перша статті 30 Закону №1105-XIV визначає, що страховими виплатами є грошові суми, які уповноважений орган управління виплачує застрахованій особі чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Згідно з частиною другою статті 30 Закону №1105-XIV факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".
За змістом частини третьої статті 30 Закону №1105-XIV підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.
Пункт 2 частини сьомої статті 30 Закону №1105-XIV передбачає, що страхові виплати складаються зі страхової виплати у встановлених випадках одноразової допомоги потерпілому (членам його сім'ї та особам, які перебували на утриманні померлого).
Відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону №1105-XIV у разі смерті потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві його сім'ї виплачуються:
1) одноразова допомога його сім'ї у сумі, що дорівнює сорока розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату;
2) одноразова страхова виплата кожній особі, яка мала право на одержання утримання від потерпілого, а також його дитині, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого, у сумі, що дорівнює восьми розмірам мінімальної заробітної плати, встановленої законом на день настання права на страхову виплату.
Аналізуючи згадані правові норми, суд висновує, що у разі смерті потерпілого законодавець встановив коло осіб, які мають право на отримання одноразових страхових виплат сім'ї - допомоги сім'ї потерпілого (виплачується сукупно на сім'ю потерпілого) та страхової виплати (виплачується особам, які мали право на одержання утримання від потерпілого, а також на дитину, яка народилася протягом не більш як десятимісячного строку після смерті потерпілого).
Згідно з частиною першою статті 37 Закону №1105-XIV для призначення страхових виплат потерпілий або особи, які мають право на такі виплати у разі смерті потерпілого, подають до уповноваженого органу управління в електронній формі через Єдиний державний вебпортал електронних послуг або веб-портал електронних послуг Пенсійного фонду України заяву про призначення виплати (особисто або через уповноваженого представника) за формою, затвердженою правлінням Пенсійного фонду України. За малолітніх або неповнолітніх осіб заяву подає один із батьків або інший законний представник. Заява може бути подана до Пенсійного фонду України у формі паперового документа.
За змістом частин другої, третьої статті 37 Закону №1105-XIV територіальні органи уповноваженого органу управління приймають рішення про призначення страхових виплат на підставі заяви та отриманих шляхом автоматизованого обміну наявними даними між інформаційно-комунікаційними системами органів державної влади, підприємств, установ, організацій: 1) акта розслідування нещасного випадку або акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами; 2) даних про встановлення інвалідності та ступеня втрати професійної працездатності; 3) даних Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження особи, яка має право на виплати, та її походження, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть потерпілого та інших актів цивільного стану, необхідних для призначення страхових виплат; 4) даних реєстру застрахованих осіб та реєстру страхувальників Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування про працевлаштування, нараховану заробітну плату (дохід) і сплату страхових внесків та інших даних, необхідних для призначення виплат; 5) наявних даних Єдиного державного демографічного реєстру про реєстрацію місця проживання; 6) даних органів реєстрації про реєстрацію місця проживання; 7) даних Єдиної державної електронної бази з питань освіти про навчання; 8) даних Державного реєстру боржників про виплату аліментів; 9) даних Єдиної інформаційної бази даних про внутрішньо переміщених осіб щодо статусу внутрішньо переміщеної особи; 10) даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань про юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.
Потерпілий або особи, які мають право на страхові виплати, у разі відсутності необхідної інформації в державних реєстрах і базах даних мають право надати додаткові документи, необхідні для призначення страхових виплат.
Стаття 38 Закону №1105-XIV визначає порядок розгляду справи про страхові виплати, згідно з якою територіальні органи уповноваженого органу управління розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або заінтересованої особи і приймають відповідні рішення протягом 10 календарних днів, не враховуючи дня надходження зазначених документів. Рішення оформлюється постановою, в якій зазначаються дані про осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат на кожного члена сім'ї та строки їх здійснення або обґрунтування відмови у виплатах; до постанови додаються копії необхідних документів.
Відповідно до статті 39 Закону №1105-ХІV уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому, якщо:
1) потерпілий вчиняв дії, а також бездіяльність (приховування захворювань, невиконання рекомендацій лікаря), що сприяли настанню страхового випадку;
2) роботодавець, інші органи, що беруть участь у встановленні страхового випадку, або потерпілий надали уповноваженому органу управління завідомо неправдиві відомості про страховий випадок;
3) застрахована особа вчинила умисне кримінальне правопорушення, що призвело до настання страхового випадку.
Уповноважений орган управління відмовляє у здійсненні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованій особі, якщо нещасний випадок згідно із законодавством не визнаний пов'язаним з виробництвом.
Суд зазначає, що на момент настання страхового випадку (08.10.2023) був чинний Порядок призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затверджений постановою правління Фонду соціального страхування України постановою від 19.07.2018 №11 (далі - Порядок №11).
Суд наголошує на тому, що спірні правовідносини між позивачем і відповідачем виникли саме у момент смерті годувальника, а не після звернення ОСОБА_1 до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення страхової виплати, а саме 08 серпня 2024 року.
Згідно з пунктом 1.2. Порядку №11 у разі настання страхового випадку управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, або в межах повноважень відділення виконавчої дирекції Фонду в районах і містах обласного значення (далі - управління (відділення) Фонду) зобов'язані своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну потерпілому внаслідок ушкодження його здоров'я або в разі його смерті особам, які мають на це право, виплачуючи, зокрема, одноразову допомогу в разі стійкої втрати професійної працездатності або смерті потерпілого.
За змістом пункту 1.3. Порядку №11 Управління (відділення) Фонду розглядають справу про страхові виплати на підставі заяви потерпілого або осіб, які мають право на страхові виплати, за наявності усіх необхідних документів, визначених Законом України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (далі - Закон) та цим Порядком і приймають відповідні рішення у десятиденний строк, не враховуючи дня надходження останнього документа.
Пунктом 1.4. Порядку №11 закріплено, що рішення про страхові виплати приймається начальником управління Фонду або за його письмовим дорученням начальником підпорядкованого відділення Фонду та оформляється постановою (у тому числі в разі призначення страхової виплати за рішенням суду), у якій зазначаються дані про потерпілого та осіб, які мають право на страхові виплати, розміри виплат та їх строки або обґрунтування відмови у виплатах. Копія постанови на вимогу надається потерпілому або особам, які мають право на страхові виплати у разі смерті потерпілого. Управління (відділення) Фонду можуть затримати страхові виплати до з'ясування підстав для виплат, якщо документи про страховий випадок оформлені з порушенням встановлених вимог.
Так, постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2022 №1442 припинено Фонд соціального страхування України та управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, шляхом приєднання до Пенсійного фонду України.
Розділом V порядку №11 врегульовано питання призначення, зокрема, одноразової допомоги особам, які мають на неї право в разі смерті потерпілого.
Відповідно до пункту 5.1 Порядку №11 для призначення одноразової допомоги та щомісячної страхової виплати в разі смерті потерпілого членами сім'ї та особами, які мають право на виплати, до управління (відділення) виконавчої дирекції Фонду подаються: заяви (колективна чи індивідуальні), для призначення страхових виплат за встановленою виконавчою дирекцію Фонду формою; копії паспорта; копії реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) або сторінки паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) та офіційно повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); копії свідоцтва органу реєстрації актів цивільного стану про смерть потерпілого; копії документів, що підтверджують родинні зв'язки померлого потерпілого (свідоцтво про шлюб потерпілого, свідоцтво про народження його дітей, у разі призначення виплати батькам потерпілого подається свідоцтво про народження потерпілого); довідка про реєстрацію місця проживання (у разі відсутності відмітки про реєстрацію місця проживання в документах, що засвідчують особу).
Для отримання одноразової допомоги на сім'ю дружиною (чоловіком) або дитиною, реєстрація їх місця проживання повинна співпадати з реєстрацією місця проживання померлого потерпілого.
Як вбачається з матеріалів справи, 20 червня 2024 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області із заявою про призначення страхових виплат, відповідно до частини п'ятої статті 36 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у зв'язку зі смертю її чоловіка внаслідок нещасного випадку на виробництві та надала відповідні документи, в тому числі на підтвердження факту спільного проживання, а саме: довідку Погірцевцького старостинського округу виконавчого комітету Рудківської міської ради Самбірського району Львівської області від 13 травня 2024 року №276 та акт від 13 травня 2024 року № 130, складений комісією майстрів дільниці ЛКП "Сяйво".
Разом з тим, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області листом від 28 червня 2024 року №16578-17706/С-53/8-1300/24 відмовило у призначенні та виплаті одноразової допомоги, посилаючись на те, що існують відмінності у місці реєстрації.
При цьому, ні Закон №1105-XIV, ні Порядок №11 поняття родини/сім'ї не визначають.
У свою чергу, стаття 3 Сімейного кодексу України визначає, що сім'я є первинним та основним осередком суспільства. Сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно. Дитина належить до сім'ї своїх батьків і тоді, коли спільно з ними не проживає. Права члена сім'ї має одинока особа. Сім'я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.
Так, у Рішенні від 03.06.1999 №5-рп/99 Конституційний Суд України визначив, що до членів сім'ї належать особи, що постійно мешкають разом та ведуть спільне господарство. Ними можуть бути не тільки близькі родичі, але й інші особи, які не перебувають у безпосередніх родинних зв'язках. Обов'язковою умовою для визнання їх членами сім'ї є факт спільного проживання, ведення спільного господарства, наявність спільних витрат, купівлі майна для спільного користування, участі у витратах на утримання житла, його ремонт тощо.
Отже, критеріями віднесення близьких родичів та інших осіб до членів однієї сім'ї є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов'язки таких осіб, які об'єдналися для спільного проживання.
Водночас, як зазначив Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 22 квітня 2024 року у справі №420/17371/22, встановлена Порядком №11 обов'язковість збігу зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого є додатковою обмежуючою умовою, що значно звужує обсяг встановлених законом прав сімей застрахованих осіб, що загинули на виробництві.
Крім того, у згаданій постанові Верховний Суд звернув увагу на те, що Закон №1105-XIV не містить вимоги відповідності зареєстрованого місця проживання усієї родини для отримання одноразової допомоги на сім'ю у разі смерті потерпілого та не вбачається серед переліку підстав для відмови в призначенні страхових виплат і наданні соціальних послуг застрахованому.
Отже, враховуючи викладені висновки Верховного Суду, посилання відповідача на те, що позивач з чоловіком зареєстровані у різних населених пунктах, як на підставу для відмови у виплаті такої, є безпідставним, оскільки факт реєстрації за різними адресами, не впливає на отримання одноразової допомоги сім'ї потерпілого, оскільки визначальним є факт проживання однією сім'єю.
Як вбачається із довідки, виданою Виконавчим комітетом Ходорівської міської ради №30 від 20 лютого 2025 року, по вул. Ходорівська, 28 проживав ОСОБА_2 до дня смерті, котра наступила ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із дружиною ОСОБА_1 , з котрою вели спільне господарство.
Довідка, видана ОСОБА_5 , настоятелем храму Святих рівноапостолів Константина І Олени села Підністрянн, від 20 лютого 2025 року, у якій зазначено про те, що парафіянка ОСОБА_6 разом із своїм покійним чоловіком ОСОБА_7 проживали в селі Підністряни.
Водночас, суд наголошує на тому, що зазначені довідки долучено виключно до позовної заяви, однак під час звернення із заявою від 08.08.2024 №18526 до Головного управління про призначення страхових виплат вказані довідки не долучались.
Отже, суд не надає правової оцінки довідкам під час перевірки правомірності оскарженого рішення.
Незважаючи на викладене, суд висновує про те, що відповідач, відмовляючи позивачу в призначенні страхових виплат, протиправно посилається лише на той факт, що позивач з чоловіком були зареєстровані за різними адресами.
Разом з тим, відповідач не вчинив жодних дій на встановлення фактичних обставин проживання позивача та її померлого чоловіка.
Аналізуючи зазначені законодавчі положення та встановлені фактичні обставини справи у їх сукупності, суд висновує про те, що дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови в призначенні страхових виплат ОСОБА_1 є протиправними.
З метою захисту порушеного права позивача необхідно зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 про призначення страхових виплат та прийняти за результатами її розгляду, в установленому порядку рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України та частини третьої статті 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити частково.
V. Судові витрати
Відповідно до статті 139 КАС України на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути судовий збір, сплачений за подання позовної заяви, у розмірі 2422,40грн.
Керуючись статтями 6, 9, 73-76, 242, 243, 244, 245 КАС України, суд
позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо відмови у призначенні страхових виплат ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.08.2024 про призначення страхових виплат та за наслідками її розгляду прийняти у визначеному порядку відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити повністю.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул.Митрополита Андрея, 10 на користь ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.
Суддя Гулик Андрій Григорович