21 жовтня 2025 року м. Київ № 320/5984/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» до Головного управління ДПС у м. Києві, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, - Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ ТОПАЗ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
Акціонерне товариство «Банк інвестицій та заощаджень» (далі - АТ «Банк інвестицій та заощаджень», банк, позивач) через свого представника - адвоката Єфрємову Ірину Вікторівну звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач), в якому позивач просив:
- визнати протиправними дії ГУДПС у м. Києві щодо накладення заборони - обтяження на майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - податкової застави на майно Товариства з обмеженою відповідальністю «АПБ ТОПАЗ» - групу нежитлових приміщень №14 (чотирнадцять), що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14 (чотирнадцять), загальною площею 109,9 кв.м., а саме: номер запису про обтяження 51749547 від 15.09.2023, відповідно до якого накладено заборону відчужувати майно - податкова застава, накладена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69314640 від 15.09.2023. Підстава виникнення обтяження - акт опису майна, серія та номер №142/26-15-13-03-16 виданий 13.09.2023, видавник ГУ ДПС у м. Києві; обтяжувач: Державна податкова служба України, код ЄДРПОУ 43005393;
- зобов'язати відповідача виключити з акта опису майна, серія та номер №142/26-15-13-03-16 виданого 13.09.2023, видавник ГУ ДПС у м. Києві, нерухоме майно, а саме: групу нежитлових приміщень№14 (чотирнадцять), що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14 (чотирнадцять), загальною площею 109,9 кв.м.; звільнити з податкової застави нерухоме майно, а саме: групу нежитлових приміщень №14 (чотирнадцять), що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14 (чотирнадцять), загальною площею 109,9 кв.м.; скасувати реєстрацію обтяження, номер запису № 51749547 у вигляді податкової застави на групу нежитлових приміщень №14 (чотирнадцять), що знаходяться за адресою: місто Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14 (чотирнадцять), загальною площею 109,9 кв.м., реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2545367780000 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.08.2022 з метою забезпечення виконання всіх грошових зобов'язань позичальника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Партнер», що виникли на підставі договору № 276 про надання овердрафту від 16.04.2021, між Банком (як іпотекодержателем) і Товариством з обмеженою відповідальністю «АПБ ТОПАЗ» (далі - ТОВ «АПБ ТОПАЗ», третя особа), як іпотекодавцем, був укладений іпотечний договір (номер в Реєстрі № 859). За умовами цього Іпотечного договору, предметом іпотеки виступає група нежитлових приміщень № 14 загальною площею 109,9 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14. Відомості про обтяження іпотекою вказаного нерухомого майна, що належить на праві власності ТОВ «АПБ ТОПАЗ», були внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. У зв'язку з невиконанням позичальником своїх обов'язків за Кредитним договором, Банк звернувся з відповідним позовом до господарського суду. Рішенням Господарського суду м. Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 (що набрало законної сили) було вирішено серед іншого стягнути з ТОВ «АПБ ТОПАЗ» на користь АТ «Банк інвестицій та заощаджень» заборгованість: за кредитом у сумі 2 984 451,25 грн і за процентами - 286 905,14 грн, а також витрати на сплату судового збору. Згодом у ході примусового виконання у межах виконавчих проваджень № 76103780 і № 76104755 з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 01.01.2024, виданого у справі № 910/13445/22 на користь стягувача - АТ «Банк інвестицій та заощаджень», стало відомо про наявність податкової застави, що була накладена 15.09.2023 на предмет іпотеки. Позивач, покликаючись на підпункт 87.3.1 пункту 87.3 статті 87, пункти 89.2 і 89.3 статті 89 Податкового кодексу України, частину другу статті 1 Закону України від 02.10.1992 № 2654-ХІІ «Про заставу», статті 1 і 3 Закону України від 05.06.2003 № 898-IV «Про іпотеку», а також на ту обставину, що податковий орган не є у цьому випадку першочерговим обтяжувачем, стверджує, що на описане вище нерухоме майно (предмет іпотеки) не поширюється право податкової застави, а тому відповідно таке майно не може бути використане як джерело погашення податкового боргу ТОВ «АПБ ТОПАЗ». Додатково посилається на правовий висновок Верховного Суду з питання застосування норм законодавства у подібних правовідносинах, наведений у постанові від 14.03.2018 у справі № 806/1751/17. З цих підстав, вважає протиправними дії відповідача щодо накладення заборони - обтяження на майно, зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - податкової застави на майно ТОВ «АПБ ТОПАЗ» - групу нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14, загальною площею 109,9 кв.м. Просить позов задовольнити.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.02.2025 судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), залучено до участі у справі як третіх осіб без самостійних вимог - ТОВ «АПБ ТОПАЗ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського Анатолія Миколайовича.
Відповідач правом на подання відзиву на позов та додаткових доказів не скористався, хоча ГУ ДПС у м. Києві повідомлене про відкриття провадження у справі в порядку, передбаченому чинним процесуальним законодавством, що у той же час не перешкоджає розгляду справи по суті.
Від третьої особи - приватного виконавця Телявського А.М. до суду надійшли пояснення щодо позову, де останній підтримав позовні вимоги та просив задовольнити позов. Зокрема, приватний виконавець відзначив, що податкова застава на майно ТОВ «АПБ ТОПАЗ» накладена пізніше ніж зареєстроване обтяження за Іпотечним договором (реєстр. № 859 від 31.08.2022). Приватний виконавець вважає, що таке додаткове обтяження майна боржника за зведеним виконавчим провадженням № 74021158 - ТОВ «АПБ ТОПАЗ» порушує законні права стягувача - Банку, оскільки останній, який є іпотекодержателем, має законне право задовольнити свої вимоги шляхом першочергового звернення стягнення на предмет іпотеки, однак не може його реалізувати через податкову заставу.
Інша третя особа жодних пояснень та/або матеріалів до суду не подала.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
31.08.2022 між АТ «Банк інвестицій та заощаджень» (як іпотекодержателем) та ТОВ «АПБ ТОПАЗ»(як іпотекодавцем) укладено іпотечний договір, що посвідчений нотаріально приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Зимою Н.Ф., номер в Реєстрі 859.
Предметом Іпотечного договору є група нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14, загальною площею 109,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2545367780000, яке передається у забезпечення виконання зобов'язань позичальником - Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий будинок «Партнер» за кредитним договором - договором № 276 про надання овердрафту від 16.04.2021, а також у забезпечення всіх вимог іпотекодержателя, що витікають за кредитним договором.
На виконання приписів статті 73 Закону України «Про нотаріат» та у зв'язку із посвідченням цього іпотечного договору приватним нотаріусом Зимою Н.Ф була накладена заборона відчуження предмета іпотеки (номер в Реєстрі 860) до припинення чи розірвання іпотечного договору.
Зі змісту наявної у матеріалах справи Інформаційної довідки № 399186311, сформованої 14.10.2024 приватним виконавцем Телявським А.М. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта - ТОВ «АПБ ТОПАЗ» (код ЄДРПОУ 36566856), вбачається наступне:
- 22.12.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Татаринцева Є.А. зареєструвала за ТОВ «АПБ ТОПАЗ» право власності на об'єкт нерухомого майна - групу нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14, загальною площею 109,9 кв.м, про що внесла запис 45922499, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 62571783 від 24.12.2021;
- 31.08.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. зареєструвала іпотеку, що виникла з іпотечним договором № 859 від 31.08.2022, про що внесла запис № 47728800, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 64651566 від 31.08.2022;
- 31.08.2022 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Зима Н.Ф. зареєструвала обтяження - заборону на нерухоме майно (група нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14), обтяжувач - АТ «Банк інвестицій та заощаджень», особа, майно якої обтяжується, - ТОВ «АПБ ТОПАЗ», про що внесла запис № 47728530, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 64651360 від 31.08.2022;
- 15.09.2023 державний реєстратор Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) Янович І.Я. зареєструвала обтяження - податкову заставу із забороною відчужувати, обтяжувач - Державна податкова служба України, боржник - ТОВ «АПБ ТОПАЗ», документи, подані для державної реєстрації, - акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, № 142/20-15-13-03-16, виданий ГУ ДПС у м. Києві 13.09.2023, рішення ГУ ДПС у м. Києві про опис майна № 0001480-1303-2615 від 28.03.2023, про що внесла запис № 51749547, підстава внесення запису - рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 69314640 від 15.09.2023.
У контексті наведеного слід зазначити, що 28.03.2023 начальником відділу організації стягнення новоствореного боргу з активних боржників управління по роботі з податковим боргом ГУ ДПС у м. Києві Котлінським В. прийнято рішення за № 0001480-1303-2615 про опис майна ТОВ «АПБ ТОПАЗ» у податкову заставу.
13.09.2023 податковий керуючий, на підставі рішення про опис майну у податкову заставу за № 0001480-1303-2615 від 28.03.2023 провів опис майна ТОВ «АПБ ТОПАЗ» - групи нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14, загальною площею 109,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2545367780000, про що складено акт опису майна за № 142/26-15-13-03-16 від 13.09.2023. Акт
Тим часом, Господарський суд міста Києва рішенням від 12.07.2023 у справі №910/13445/22 задовольнив частково позов АТ «Банк інвестицій та заощаджень» до ТОВ «Торговий будинок «Партнер», ТОВ «АПБ ТОПАЗ» і ОСОБА_1 про солідарне стягнення 3 308 169,09 грн, в тому числі простроченої основної заборгованості в сумі 2 984 481,25 грн і простроченої заборгованості за процентами в сумі 323 687,84 грн., а саме:
- стягнув солідарно з ТОВ «Торговий будинок «Партнер», ТОВ«АПБ ТОПАЗ» та ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» 2 984 451 (два мільйона дев'ятсот вісімдесят чотири тисячі чотириста п'ятдесят одну) грн 25 коп заборгованості за кредитом та 286 905 (двісті вісімдесят шість тисяч дев'ятсот п'ять) грн. 14 коп простроченої заборгованості за процентами;
- стягнув з ТОВ «Торговий будинок «Партнер» на користь АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» витрати зі сплати судового збору у сумі 16 356 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 93 коп;
- стягнув з ТОВ «АПБ ТОПАЗ» на користь АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» витрати зі сплати судового збору у сумі 16 356 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 93 коп;
- стягнув з гр. ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Інвестицій та Заощаджень» витрати зі сплати судового збору у сумі 16 356 (шістнадцять тисяч триста п'ятдесят шість) грн 93 коп;
- відмовив у задоволенні іншої частини позовних вимог.
Зазначене судове рішення від 12.07.2023 набрало законної сили 06.12.2023.
01.01.2024 Господарський суд міста Києва видав на виконання свого рішення від 12.07.2023 наказ № 910/13445/22, який стягувачем (позивачем) був пред'явлений до примусового виконання.
20.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Телявським А.М. прийнято постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №76104755 і № 76103780 з примусового виконання боржником - ТОВ «АПБ ТОПАЗ» наказу Господарського суду м. Києва від 01.01.2024 № 910/13445/22 у відповідних частинах. У ході здійснення примусового виконання рішення суду у справі № 910/13445/22 приватному виконавцю стало відомо про описану вище податкову заставу.
Не погоджуючись з правомірністю дій податкового органу щодо накладення обтяження на іпотечне майно (групу нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14, загальною площею 109,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2545367780000) у вигляді податкової застави та щодо включення до акта опису майна у податкову заставу саме вказаного нерухомого майна ТОВ«АПБ ТОПАЗ», позивач звернувся з цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним відносинам, суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Аналіз даної норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, який побудовано на основі принципу «заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом». Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб'єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.
Вчинення ж державним органом чи його посадовою особою дій у межах компетенції, але непередбаченим способом, у непередбаченій законом формі або з виходом за межі компетенції є підставою для визнання таких дій та правових актів, прийнятих у процесі їх здійснення, неправомірними.
Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 88.1 статті 88 Податкового кодексу України (далі - ПК України) з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.
Згідно з пунктом 88.2 статті 88 ПК України право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.
Податкова застава - спосіб забезпечення сплати платником податків грошового зобов'язання та пені, не сплачених таким платником у строк, визначений цим Кодексом. Податкова застава виникає на підставах, встановлених цим Кодексом (підпункт 14.1.155 пункту 14.1 статті 14).
Згідно з пунктом 89.1 статті 89 ПК України право податкової застави виникає, зокрема: у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.
Відповідно до пункту 89.3 статті 89 зазначеного Кодексу майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису.
До акта опису включається ліквідне майно, яке можливо використати як джерело погашення податкового боргу.
Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред'являється платнику податків, що має податковий борг.
Акт опису майна, на яке поширюється право податкової застави, складається податковим керуючим у порядку та за формою, що затверджені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику
Згідно з абзацом 1 пункту 89.2 статті 89 ПК України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.
Відповідно до пункту 89.5 статті 89 ПК України у разі якщо на момент складення акта опису майно відсутнє або його балансова вартість менша від суми податкового боргу, право податкової застави поширюється на інше майно, на яке платник податків набуде право власності у майбутньому до погашення податкового боргу в повному обсязі.
Згідно з пунктом 89.8 статті 89 ПК України контролюючий орган зобов'язаний безоплатно зареєструвати податкову заставу у відповідному державному реєстрі.
Водночас за змістом пункту 87.2 статті 87 зазначеного Кодексу джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
При цьому в силу припису пункту 87.3 ПК України не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків: майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.
Враховуючи аналіз вказаних норм Податкового кодексу України, суд зазначає, що Податковим кодексом України по різному визначено майно на яке поширюється право податкової застави та майно, яке може бути використано як джерело погашення податкового боргу.
Відповідно до пункту 90.1 статті 90 ПК України пріоритет податкової застави щодо пріоритету інших обтяжень (включаючи інші застави) встановлюється відповідно до закону.
Статтею 1 Закону України «Про заставу» (у редакції, чинний на момент виникнення спірних відносин) визначено, що застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом. В силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) забезпеченого заставою зобов'язання або в інших випадках, встановлених законом, одержати задоволення з вартості заставленого майна переважно перед іншими кредиторами. Застава виникає на підставі договору, закону або рішення суду.
Згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» предметом застави не можуть бути: культурні цінності, що є об'єктами права державної чи комунальної власності і занесені або підлягають занесенню до Державного реєстру національного культурного надбання; пам'ятки культурної спадщини, занесені до Переліку пам'яток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.
Предметом застави не можуть бути вимоги, які мають особистий характер, а також інші вимоги, застава яких забороняється законом.
Предметом застави не можуть бути об'єкти державної власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, а також майнові комплекси державних підприємств та їх структурних підрозділів, що знаходяться у процесі корпоратизації.
Предметом застави підприємств державної форми власності, приватизація яких заборонена законодавчими актами, та їх структурних підрозділів, що знаходяться в процесі корпоратизації, можуть бути їх товари в обороті або в переробці.
Згідно з абзацом 3 статті 1 Закону України «Про іпотеку» » (у редакції, чинний на момент виникнення спірних відносин) іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
Частиною шостою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки.
Частинами першою, четвертою статті 33 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.
Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Враховуючи викладене, суд зазначає, що положеннями підпункту 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК України встановлено, що зокрема, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави;
Однак, вказаними положеннями не обмежено право контролюючого органу здійснити саме опис майна (у порядку встановленому чинним законодавством) у податкову заставу відповідного платника податків, який на час вчинення таких дій має податковий борг (без здійснення дій щодо отримання дозволу та реалізації такого майна).
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 30.06.2025 у справі № 809/1159/17, від 09.05.2023 у справі № П/811/1396/16, від 12.07.2023 у справі 806/1848/17, від 27.05.2021 у справі № 819/2347/17.
Таким чином, на нерухоме майно - група нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14, загальною площею 109,9 кв.м, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2545367780000 розповсюджується право податкової застави, але на час його перебування у заставі (іпотеці) у Банку щодо нього встановлені обмеження можливості використати це майно як джерело погашення податкового боргу, але це не є перешкодою для опису такого майна у податкову заставу відповідно до положень пункту 87.2 статті 87 ПК України, та відповідно встановлення щодо нього обтяжень поряд з обтяженнями, пов'язаними із договором іпотеки.
Згідно пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
У ході судового розгляду справи сторони не надали суду докази вчинення податковим органом заходів, спрямованих на продаж майна - нежитлових приміщень № 14, що знаходяться за адресою: м. Київ, вул. Гулака Миколи, 4, приміщення 14, які перебувають в іпотекодержателя - позивача, згідно іпотечного договору, опис вказаного майна у податкову заставу не слугував перешкодою в реалізації позивачем своїх прав іпотекодержателя.
Також ні позивач, ні третя особа - приватний виконавець не подали до суду документальні докази того, що виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.07.2023 у справі № 910/13445/22 є неможливим чи утруднене з причини існуванням зареєстрованої податкової застави іпотечного майна, та відповідно - наявність у цьому випадку порушень прав та інтересів позивача з боку відповідача щодо обтяження майна третьої особи - ТОВ«АПБ ТОПАЗ» податковою заставою.
Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
За змістом положень частини четвертої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
При цьому у силу положень частини першої названої статті 90 Кодексу суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведеного вище, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що позовна заява АТ «Банк інвестицій та заощаджень'до Головного управління ДПС у м. Києві, за участю третіх осіб- ТОВ «АПБ ТОПАЗ», приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Телявського А.М. про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити певні дії є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
У силу приписів норм статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні позову Акціонерного товариства «Банк інвестицій та заощаджень» відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.