про відмову в забезпеченні позову
21 жовтня 2025 року м. Київ № 320/51466/25
Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши заяву заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави про забезпечення позову в адміністративній справі
за позовом Київської обласної прокуратури в інтересах держави
до Бучанської районної державної адміністрації
Державної інспекції архітектури та містобудування України
Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоіндбуд-2"
про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулася Київська обласна прокуратура в інтересах держави з позовом до Бучанської районної державної адміністрації, Державної інспекції архітектури та містобудування України, Товариства з обмеженою відповідальністю "Житлоіндбуд-2" про визнання протиправними та скасування рішень.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву про забезпечення позову, в якому просить суд забезпечити позов шляхом заборони ТОВ "Житлоіндбуд-2" та будь-яким іншим фізичним і юридичним особам вчинення дій щодо знищення, видалення, вирубки тощо зелених насаджень і дерев в межах земельної ділянки площею 1,8 га із кадастовим номером 3222485901:01:049:0048.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач зазначив про протиправність дій відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області і відділу містобудування та архітектури Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області під час видачі: містобудівних умов і обмежень забудови земельної ділянки № 356 2016 від 29.12.2016 та дозволу на виконання будівельних робіт від 29.08.2019 № ІУ 113192411589 щодо ділянки площею 1,8 га із кадастовим номером 3222485901:01:049:0048. Таким чином, як зазначає заявник, наявність чинних дозвільних документів у ТОВ "Житлоіндбуд-2", надають право відповідачу на видалення земельних насаджень.
Заявник вказує, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективний захист та поновлення порушених прав.
Відповідно до приписів частини першої статті 153 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову подається:
1) до подання позовної заяви - до суду, до якого має бути подано позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
2) одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позов за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом;
3) після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Відповідно частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування наведеного положення Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд заяви керіаника Київської обласної прокуратури в інтересах держави про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову по суті, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини першої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Згідно з частиною першою статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути забезпечено:
1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;
2) забороною відповідачу вчиняти певні дії;
4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору;
5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Зазначений перелік способів забезпечення позову є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.
Частиною 1 статті 152 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
При цьому заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 826/8556/17.
При цьому, суд зазначає, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення у справі, а також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав будуть значними.
Тобто, обов'язковою умовою застосування заходів забезпечення позову є наявність хоча б однієї з таких обставин: очевидність небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі; доведення позивачем того, що захист його прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат; очевидність ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.
Разом з тим, позивачем належним чином не обґрунтовано у чому саме полягатиме порушення його прав та інтересів та не наведено мотивів і аргументів, чим ускладниться можливість їх захисту у разі невжиття заходів забезпечення позову в розрізі предмету цього спору, оскільки доводи щодо імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів є лише припущеннями заявника, які не підтверджені жодними належними доказами, оскільки такі до заяви про забезпечення позову не додані. Суд наголошує, що розглядаючи клопотання про забезпечення позову, суд має враховувати докази, надані на підтвердження вказаних заявником обставин.
Суд зазначає, що в обгрунтвання доводів заяви позивачем наведено підстави для забезпечення позову згідно пункту 2 частини другої статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо очевидності ознак протиправності оскаржуваного дозволу). Проте, слід зазначити, що наведення в ухвалі суду про забезпечення позову очевидних ознак протиправності оскаржуваного дозволу буде фактично означати вирішення спору по суті до ухвалення рішення в адміністративній справі, що є неприпустимим та порушуватиме такі принципи адміністративного судочинства як змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин у справі (стаття 9 Кодексу адміністративного судочинства України).
Крім того, надання правової оцінки доводам позивача, висловленим на обґрунтування позовних вимог по суті спору, має здійснюватися судом у межах процедури судового розгляду, з дотриманням усіх процесуальних гарантій учасників справи, передбачених процесуальним законом, а тому вжиття заходів забезпечення позову у такий спосіб, фактично, призводить до вирішення спору по суті й може мати вплив на судове рішення, яке згодом буде ухвалено у зв'язку з оскарженням адміністративного акту (аналогічний за змістом висновок висловлено Верховним Судом у постанові від 29.01.2020 у справі № 640/9167/19).
Суд зазначає, що при розгляді заяви про забезпечення позову не вирішується питання про законність прийнятих оспорюваних рішень, дій чи бездіяльності відповідача, в т.ч. і щодо тих, які є предметом розгляду судом в інших справах.
Також, позивачем не надано доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.
Крім того, суд звертає увагу, що подаючи заяву про забезпечення позову заявник має довести необхідність негайності заборони щодо вчинення певних дій. Разом з тим, містобудівні умови і обмеження, що є предметом спору у цій справі були прийняті у 2016 році, а дозвіл на виконання будівельних робіт у 2019 році. Водночас, із заявою про забезпечення позову позивач звернувся у 2025 році, але у заяві позивач не наводить у чому саме полягає терміновість застосування таких заходів враховуючи, що оспорювані акти прийняті більше ніж шість та дев'ять років тому.
Таким чином, здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, з урахуванням розумності та обґрунтованості вимог щодо забезпечення позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 150, 151, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
1. У задоволенні заяви керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави про забезпечення позову відмовити.
2. Копію ухвали надіслати (видати) учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Панова Г. В.