про забезпечення позову
21 жовтня 2025 року № 755/14287/25
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в м. Києві заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Департаменту територіального контролю м. Києва, Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,
До Дніпровського районного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Департаменту територіального контролю м. Києва, Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання протиправними та скасування постанов.
Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 05.08.2025 №755/14287/25 було передано до Київського окружного адміністративного суду для розгляду за територіальною підсудністю.
За результатом автоматизованого розподілу, справу №755/14287/25 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Василенко Г.Ю.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 прийнято до провадження адміністративну справу та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) та в порядку, визначеному положеннями ст. 287 КАС України.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.09.2025 відмовлено у забезпеченні позову.
20.10.2025 на адресу суду від позивача надійшла заява про вжиття заходів забезпечення позову шляхом:
- зупинення виконавчих дій у межах виконавчих проваджень №78720874, №78725437, №78723263, №78993033;
- зобов'язання Дніпровський ВДВС в м. Києві ЦМУ Мін'юсту України зняти арешт із усіх рахунків позивача, - до моменту набрання законної сили рішенням суду у даній справі;
- заборони Дніпровському ВДВС м. Києва повторно накладати арешти або здійснювати списання коштів із рахунків позивача до остаточного вирішення справи судом;
- зобов'язання відповідача подати до суду звіт про виконання ухвали про забезпечення позову у триденний строк з моменту її отримання.
Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову, позивач зазначила, що відповідач в межах відкритих виконавчих проваджень, не враховуючи оскарження в суді його дій та рішень, продовжує їх виконання, списання коштів та накладає арешт на рахунки позивача, в тому числі на рахунок "єПідтримка", що має соціальний характер. Позивач вказує, що вона позбавлена можливості користуватися коштами. Крім того, зазначає, що без вжиття заходів забезпечення позову існує небезпека заподіяння непоправної шкоди, оскільки арешт рахунків фактично позбавив позивача засобів для існування.
Відповідно до частини першої статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
З урахування вищенаведеного положення КАС України, розгляд заяви про забезпечення позову здійснюється без повідомлення сторін.
Розглядаючи заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову, суд зазначає таке.
Інститут забезпечення адміністративного позову регламентовано статтями 150, 151 КАС України, які закріплюють підстави для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а також способи забезпечення позову в адміністративному процесі.
Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Частиною 2 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Відповідно до частин 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Із аналізу зазначених норм Кодексу адміністративного судочинства України судом встановлено, що забезпечення позову здійснюється з метою гарантування виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог та спрямоване на те, щоб не допустити настання незворотних наслідків щодо відновлення порушеного права.
Тобто інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі.
Разом з тим, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути співмірними з позовними вимогами.
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 19.06.2018 р. у справі №826/9263/17 (провадження №К/9901/44796/18).
Судом встановлено, що Дніпровським відділом державної виконавчої служби у місті Києві Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції було винесено постанови про арешт коштів боржника від 15.10.2025 №78723263, від 16.10.2025 №78725437, від 03.09.2025 №78993033, від 16.10.2025 №78720874.
При вирішенні заяви суд виходить з такого, що подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб'єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (частина 4 статті 150 КАС України).
Закон України «Про виконавче провадження» також не містить механізм зупинення виконання оскаржених рішень до розгляду спору судом.
Стаття 10 Закону України «Про виконавче провадження» передбачає, що заходами примусового виконання рішень є:
1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами;
2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника;
3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні;
4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем;
5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.
Так, виконавчі провадження відкриті, суду надано підтвердження, що на час судового розгляду справи розпочато примусове виконання постанов відповідача, оскарження яких, згідно з чинним законодавством, не зупиняє вчинення виконавчих дій
У разі встановлення протиправності оскаржуваної постанови і задоволення позовних вимог про її скасування, позивачу доведеться докласти зусиль, щоб відновити свої права та повернути своє майно (кошти), на яке звернено стягнення.
При цьому, суд зауважує, що право власності має фундаментальний характер, захищається згідно з нормами національного законодавства з урахуванням принципів статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка згідно з частиною 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 17 Закону України Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини застосовується судами разом з практикою ЄСПЛ як джерело права.
Держави - учасниці Конвенції зобов'язані поважати право кожного на мирне володіння своїм майном та гарантувати його захист передусім на національному рівні.
Складовою захисту права особи на мирне володіння своїм майном, гарантованого статтею 1 Першого протоколу, є превентивні способи захисту права власності. Превентивний захист права власності допускається в разі існування загрози порушення права, яка має носити реальний характер і бути доведена в кожному конкретному випадку.
Аналізуючи викладене, оскільки забезпечення позову є складовою комплексу заходів, спрямованих на охорону публічно-правового та матеріально-правового інтересу позивача, суд доходить висновку, що без вжиття заходів забезпечення позову примусове виконання оскаржуваних постанов про арешт кошті боржника може призвести до шкоди інтересам позивача та негативних наслідків у вигляді тривалого блокування рахунків і ймовірного списання коштів, що призводить до накладення заборони розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності.
За таких обставин, суд вважає за можливе вжити заходи забезпечення позову у вигляді зупинення виконавчих дій у межах виконавчих проваджень №78720874, №78725437, №78723263, №78993033.
Щодо заходу забезпечення позову у вигляді зняття арешту із усіх рахунків, суд зазначає наступне.
Суд зазначає, що інститут забезпечення позову застосовується саме для збереження існуючого становища, в даному випадку, арешт на рахунки вже накладений і ефективним способом захисту для вирішення питання про зняття арешту з рахунків є звернення до суду з відповідною позовною заявою.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Таким чином, забезпечення позову шляхом зняття арешту із усіх рахунків позивача до моменту набрання законної сили рішення суду у даній справі - задоволенню не підлягає.
Щодо заходу забезпечення позову у вигляді заборони повторно накладати арешт або здійснювати списання коштів, суд зазначає таке.
Суд наголошує, що арешт на майно/кошти вже накладений, а заявлений спосіб забезпечення позову не відповідає частині 1 статті 151 КАС України.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Згідно із пунктом 5 частини 3 статті 151 КАС України не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішення суб'єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов'язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення.
Пунктом 2 частини 1 статті 34 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що виконавець зупиняє вчинення виконавчих дій у разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.
Отже, суд прийшов до висновку, що заява про забезпечення позову в частині заборони повторно накладати арешти або здійснювати списання коштів - задоволенню не підлягає.
Щодо вимоги позивача подати до суду звіт про виконання ухвали про забезпечення позову, суд зазначає.
Суд зазначає, що відповідно до частини 6 статті 154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
За частини 8 статті 154 КАС України оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
Відповідно до положень статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Примірник ухвали про забезпечення позову негайно надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також, залежно від виду вжитих заходів, направляється судом для негайного виконання державним та іншим органам для вжиття відповідних заходів.
Особи, винні в невиконанні ухвали про забезпечення позову, несуть відповідальність, встановлену законом (частина 3).
Згідно частин 1 та 2 статті 144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов'язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства. Заходи процесуального примусу застосовуються судом, як правило, негайно після вчинення порушення.
За пунктом 5 частини 1 статті 145 КАС України заходами процесуального примусу є, зокрема, штраф.
Застосування до особи заходів процесуального примусу не звільняє її від виконання обов'язків, встановлених цим Кодексом (частина 3 статті 145 КАС України).
Так, згідно пункту 4 частини 2 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від одного до десяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках, зокрема, невиконання ухвали про забезпечення позову.
Отже, суд зазначає, що за невиконання відповідачем ухвали про забезпечення позову, при встановленні таких обставин судом, останній несе відповідальність у вигляді застосування судом такого заходу процесуального примусу як штраф.
Таким чином, заява про забезпечення позову підлягає частковому задоволенню.
Забезпечення позову у такий спосіб, на переконання суду, відповідає предмету адміністративного позову та водночас вжиття такого заходу не зумовлює фактичного вирішення спору, а спрямоване лише на збереження існуючого становища до розгляду справи по суті, що узгоджується з вимогами статті 150 КАС України.
Керуючись ст.ст. 156, 241-243, 248, 256 КАС України, суд, -
Заяву про забезпечення позову задовольнити частково.
Зупинити виконавчі дії у межах виконавчих проваджень від 15.10.2025 №78723263, від 16.10.2025 №78725437, від 03.09.2025 №78993033, від 16.10.2025 №78720874.
Стягувач (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ; адреса: АДРЕСА_1 ).
Боржник (за даною ухвалою, яка є виконавчим документом): Дніпровський відділ державної виконавчої служби м. Києва Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (ідентифікаційний код: 35011660, місцезнаходження: вул. Євгена Сверстюка, буд. 15, м. Київ, 02152).
В іншій частині позовних відмовити.
Оригінал та копію даної ухвали видати (направити) позивачу, копію ухвали видати (направити) відповідачу.
Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення.
Ухвала у справі набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Суддя Василенко Г.Ю.