про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову
21 жовтня 2025 рокум. Ужгород№ 260/6782/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Скраль Т.В., розглянувши заяву про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
22 серпня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 , якою просить: 1) визнати протиправними дії щодо внесення відомостей до ЄДРПВР про порушення правил військового обліку позивачем; 2) зобов'язати відповідача виключити з ЄДРПВР недостовірні відомості про порушення позивачем правил військового обліку; 3) зобов'язати відповідача направити звернення до органів Національної поліції України про відсутність підстав для адміністративного затримання та доставлення позивача до ТЦК та СП.
27 серпня 2025 року ухвалою суду відкрито провадження по даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін та призначено судовий розгляд на 09 жовтня 2025 року.
09 жовтня 2025 року ухвалою суду витребувано від ІНФОРМАЦІЯ_1 електронне звернення від 11 квітня 2025 року № Е1885555 та докази, які слугували підставою для направлення електронного звернення до Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Витребувані судом докази слід подати до 24 жовтня 2025 року.
20 жовтня 2025 року позивачем подано до суду заяву про забезпечення позову, в якій просить суд: 1) зупинити дію електронного звернення відповідача до Національної поліції України № Е1885555 з метою затримання та доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпА, до набрання законної сили рішення в адміністративній справі № 260/6782/25. 2) заборонити відповідачу здійснювати призов позивача на військову службу під час мобілізації, в тому числі вручати повістки щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби, окрім перевірки підстав щодо надання відстрочки та її оформлення, до набрання законної сили рішення суду в адміністративній справі № 260/6782/25.
Відповідно до статті 154 частини 1 КАС України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.
Приписами статті 154 частин 2, 3 КАС України визначено, що суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, яка подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін у встановлений судом строк.
Суд не вбачає необхідності для повідомлення учасників справи, та для виклику особи, яка подала заяву про забезпечення позову, також немає необхідності для призначення її розгляду у судовому засіданні з повідомленням заінтересованих сторін. Відтак, розгляд поданої заяви проводиться у порядку письмового провадження без повідомлення сторін.
У зв'язку із наведеним, на підставі статті 229 частини 4 КАС України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
В обґрунтування необхідності застосування вказаного виду забезпечення позову позивач посилається на ту обставину, що у відповідності до пункту 54 Порядку у разі, якщо в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів містяться відомості про звернення ТЦК та СП до органів Національної поліції з метою затримання та доставлення особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, передбачене статтями 210 і 210-1 КУпАП, уповноважені особи ТЦК та СП пропонують їй прослідувати до відповідного центру для уточнення даних. У разі відмови прослідувати до ТЦК та СП поліцейський, який входить до складу групи оповіщення, проводить адміністративне затримання та доставлення громадянина до такого центру на підставі статей 261 і 262 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Окрім цього, громадянину у відповідності до норм Порядку може бути оформлено та вручено повістку, що, як наслідок, може слугувати підставою для його призову на проходження військової служби. Це позбавить право позивача на захист своїх прав під час розгляду справи у суді, у тому числі надавати показання в суді у якості свідка, може істотно порушити право позивача на отримання відстрочки від призову на військову службу на період мобілізації. Верховний Суд України у справі № 160/2592/23 постановив, що встановлення факту незаконності призову ТЦК не призводить до звільнення незаконно мобілізованого з військової служби.
Дослідивши подану позивачем заяву про забезпечення позову та наведені в ній підстави для вжиття відповідних заходів, провівши аналіз положень чинного законодавства України, що регулює порядок забезпечення позову, суд дійшов наступних висновків.
Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:
1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або
2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Отже, при розгляді заяви про забезпечення позову суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з передбачених статтею 150 КАС України обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти; врахувати пов'язаність заходів щодо забезпечення позову з його предметом, співмірність таких заходів заявленим позовним вимогам і відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам.
Згідно з частинами 1, 2 статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Частиною 1 статті 152 КАС України визначено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі і повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.
У частині 2 статті 151 КАС України передбачено, що заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Для задоволення судом поданої заявником заяви про забезпечення адміністративного позову останній має довести, що невжиття обраних заходів призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною 2 статті 150 КАС України.
Аналіз змісту вказаних норм свідчить про те, що обов'язковою передумовою вжиття заходів забезпечення позову є обґрунтованість відповідних вимог сторони, в тому числі, із зазначенням очевидних ознак протиправності оскаржуваних рішень, дій або бездіяльності, очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам особи, яка звернулася до суду, неможливості у подальшому без вжиття таких заходів відновлення прав особи та обов'язковим поданням доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. При цьому, ознаки протиправності повинні бути пов'язані саме з порушеними правами, свободами чи інтересами.
Забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи визначених законом заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому рішення суду, якщо його буде прийнято на користь позивача.
Позов не може бути забезпечено таким способом, що фактично підмінює собою судове рішення у справі та вирішує позовні вимоги до розгляду справи по суті.
Суд враховує, що обґрунтовуючи клопотання про забезпечення позову щодо «очевидності» ознак протиправних бездіяльності, дій або рішень відповідача та порушення прав позивача, то попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх «якість»: вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваної бездіяльності дії або рішення поза обґрунтованим сумнівом. Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів, повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення. Твердження про «очевидність» порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.
Тому застосування заходів забезпечення позову з цієї підстави допускається у виключних випадках.
З урахуванням викладеного, суд, розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, з огляду на докази, надані стороною по справі для підтвердження своїх вимог, має пересвідчитись, зокрема, у тому, що існує дійсна і реальна загроза невиконання рішення суду. Тобто, прийняття такого рішення доцільне та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття таких заходів може в майбутньому ускладнити виконання судового рішення чи привести до потреби докласти значних зусиль для відновлення прав позивача.
Суд також зазначає, що забезпечення адміністративного позову є крайнім заходом, вжиття якого можливе виключно за наявності підстав вважати, що рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень є очевидно протиправними.
Можливе настання негативних наслідків не є беззаперечним доказом для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову. Суд здійснює захист реально порушених прав, а не тих, які ймовірно може бути порушено у майбутньому.
Отже, на даному етапі суд позбавлений можливості встановити наявність очевидних ознак протиправності дій відповідача, оскільки заявником не надано належних доказів та обґрунтувань того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність передбачених частиною 2 статті 150 КАС України підстав для вжиття заходів забезпечення позову у запропонований заявником спосіб, який є неспівмірним із заявленими позовними вимогами.
Враховуючи вищенаведене, у задоволенні заяви потрібно відмовити повністю.
Згідно з частиною 5 статті 154 КАС України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 150-154, 248, 256, 294 КАС України, суд -
1. У задоволенні заяви про забезпечення позову у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
2. Ухвалу суду про відмову у забезпечення позову може бути оскаржено.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суд суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Т.В.Скраль