21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/18570/25
категорія 108020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Окис Т.О., розглянувши в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрейдінг Україна» до Житомирської митниці Державної митної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,
установив:
У липні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Альфатрейдінг Україна» (далі - позивач, ТОВ «Альфатрейдінг Україна») звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення Житомирської митниці Державної митної служби України (далі - відповідач, Житомирська митниця) про коригування митної вартості від 23 січня 2025 року № UA101020/2025/000007/1.
На обґрунтування позовних вимог зазначає, що рішення відповідача про коригування митної вартості безпідставне, оскільки не доведено правомірність застосування резервного методу при визначенні митної вартості, а зазначені в рішення митниці причини не є належним доказом невірного визначення митної вартості декларантом. Заявлена позивачем митна вартість є реальною, підтвердженою належними доказами та не спростована відповідачем. Відтак, на думку позивача, у Житомирської митниці не було достатніх правових підстав для коригування митної вартості автомобіля.
Ухвалою суду від 12 серпня 2025 року позов прийнято до провадження та призначено до розгляду в електронній формі у порядку спрощеного позовного провадження з наданням відповідачу строку для подання відзиву на позов.
28 серпня 2025 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до вимог чинного законодавства, оскільки в результаті контролю правильності визначення митної вартості товару встановлено, що документи, подані позивачем під час митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема, декларантом до митного оформлення надано контракт №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року (далі - контракт) та специфікацію до нього № 3277 від 04 січня 2025 року (далі - специфікація), які не містить інформації щодо уповноваженого представника продавця, компанії «Peters Biler Export ApS», на їх підписання. Посилаючись на рішення Конституційного Суду України у справі № 1-17/98 від 26 листопада 1998 року та положення статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ вказує, що сторонами контракту не дотримано порядок підписання зовнішньоекономічного договору (контракту) і такі дії сторін привели до не укладання зовнішньоекономічного контракту № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року. Саме тому при митному оформленні товару, відповідачем вказаний контракт не брався до уваги, так як останній не погоджений та не підписаний його сторонами, а відповідно є недійсним. Наголошує, що згідно графи С.1 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № 13996110 від 26 листопада 2015 року власником легкового автомобіля, марка - MAZDA, модель - CX-5 є громадянин - PETER RASMUSSEN. Наведене, на переконання відповідача, створює обґрунтовані сумніви щодо права іноземної компанії «Peters Biler Export ApS» відчужувати транспортний засіб від імені власника (PETER RASMUSSEN) та визначати ціну продажу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано. При цьому відповідач зауважує, що назване свідоцтво не було взято до уваги, так як не підтверджує митну вартість оцінюваного товару. Декларація країни відправлення від 14 січня 2025 року №25DK0Z05NT4EIRCAB9 також не була використана для підтвердження заявленої митної вартості товару, так як відправником товару вказано особу - компанію «Peters Biler Export ApS», яка відповідно до товаросупровідних документів не є його власником. Акцентує увагу, що автотранспортна накладна (CMR) №654622 від 15 січня 2025 року також не підтверджує заявлену митну вартість імпортованого товару. За результатами вивчення фактури №4564 від 04 січня 2025 року митний орган дійшов висновку, що з нього не можливо встановити митну вартість оцінюваного товару, бо в ній не зазначені які саме відомості відображає сума 3500 євро і як вона стосується ціни товару. Посилаючись на пункт 3.3 контракту №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року відповідач зауважує, що до митного оформлення письмової вимоги про оплату від продавця не надавалося. Проаналізувавши платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14 січня 2025 року №360 митний орган установив здійснення оплати у розмірі 3500 євро, у той час як у фактурі №4564 від 04 січня 2025 року вказано, що товар підлягає оплаті у датських кронах у розмірі 26000,00. Наведене обумовило висновок, що здійснена оплата може стосуватися додаткових послуг (комісії), що не стосуються товару та надаються продавцем, або бути частковою оплатою (частиною розстроченої суми), як це передбачено пунктом 3.2 контракту № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року. З огляду на викладене, ознайомившись з наданими документами відповідач установив, що такі містять розбіжності, додаткових документів надано не було, а тому дійшов висновку, що декларантом не надано витребуваних митним органом документів, і, на підставі приписів Митного кодексу України, визначив митну вартість імпортованого товару за резервним методом, із урахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визначеній митними органами митній вартості схожого товару.
У період з 17 по 29 вересня 2025 року головуюча суддя перебувала у стані тимчасової непрацездатності, а з 03 по 08 жовтня 2025 року у відпустці.
На підставі частини 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Суд установив, що 23 січня 2025 року до відділу митного оформлення № 1 митного поста «Житомир-центральний» з метою імпорту товару «легковий автомобіль, що був у використанні, марка - MAZDA, модель - СХ-5, номер кузова - НОМЕР_1 , календарний рік виготовлення - 2013», що ввозився на адресу ТОВ «Альфатрейдінг Україна», подано митну декларацію № 25UA101020002174U3.
Відповідно до картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA101020/2025/000092 до зазначеної митної декларації позивач долучив такі документи: рахунок-фактуру (iнвойс) №4564 від 04 січня 2025 року; автотранспортну накладну №654622 від 15 січня 2025 року; декларацію про походження товару №4564 від 04 січня 2025 року; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 від 26 листопада 2015 року; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів PBR-11/01 від 11 січня 2024 року; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3277 від 04 січня 2025 року; платіжну інструкцію від 14 січня 2025 року; фото.
За результатами перевірки зазначених документів митним органом установлено, що заявлена митна вартість товарів є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, а саме:
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності. В контракті № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім того відомості про таку особу відсутні в Специфікації № 3277 від 04 січня 2025 року. За відсутності відомостей про уповноважену особу продавця, що підписала контракт та специфікацію у митниці наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності у особи, що підписала вище вказані документи, обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому (їй) особою, яку він (вона) представляє. Ціна товару (вартість, всього) в інвойсі (фактурі) № 4564 від 04 січня 2025 року зазначена на рівні 26000,00 DKK, тоді як заявлена фактурна вартість становить 3500,00 EUR. Інвойс (фактура) № 4564 від 04 січня 2025 року містить дані, що виражені у 3500,00 євро, однак не зазначено які самі відомості відображає дана сума і як вона стосується ціни товару. В копії митної декларації країни відправлення № 25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року містяться відомості про статистичну вартість товару у датських кронах. В документі під кодом 0380 № 4564 від 04 січня 2025 року зазначено, що товар підлягає 100% передоплаті. Надана платіжна інструкція в іноземній валют № 360 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки сплачена сума в євро, а у фактурі № 4564 від 04 січня 2025 року товар визначено в датських кронах. Оплачена суму 3500,00 євро може стосуватися додаткових послуг (комісії), що не стосуються товару та надаються продавцем, або бути частковою оплатою (частиною розстроченої суми), як це передбачено пунктом 3.2 контракту № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року.
З метою підтвердження заявленого рівня митної вартості імпортованого товару відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, окрім перекладу документів на українську мову, запропоновано декларанту для підтвердження заявленого рівня митної вартості товару надати додаткові документи, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
Декларантом було надано переклад інвойсу №4564 від 04 січня 2025 року та митної декларації країни відправлення №25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року. Також зауважено на дивності формулювання: «….. Документи, подані для митного оформлення містять розбіжності не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар….» так як в поданих документах наявна чітко встановлена ціна продажу, а до декларації додана платіжна інструкція в іноземній валюті № 360 від 14 січня 2025 року. Також зазначено, що ціна товару, спочатку, була вказана у датських кронах (DKK), а сума в євро є еквівалентом цієї суми після перерахунку за курсом, що діяв на момент укладення угоди або виставлення інвойсу(додаємо скріншот підтвердження офіційного курсу валют на момент виставлення інвойсу, щоб показати, що 26 000,00 DKK еквівалентні приблизно 3500,00 EUR). Обидві суми стосуються тієї ж вартості товару, але виражені в різних валютах (DKK і EUR). Сума в 3500,00 EUR безпосередньо стосується загальної вартості товару, яка була перерахована з DKK в євро для спрощення розрахунків або виконання умов угоди. Цей перерахунок був узгоджений між сторонами контракту і не змінює фактичну вартість товару, а лише виражає її в іншій валюті.
За результатами вивчення поданих декларантом документів, відповідачем, окрім наведених вище доводів, зазначено, що у контракті №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року, рахунку-фактурі № 4564 від 04 січня 2025 року продавцем зазначено особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 листопада 2015 року не є його власником. Виявлені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано. Копія митної декларації країни відправлення №25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості оскільки відправником товару зазначено особу, яка відповідно до товаросупровідних документів не є власником товару.
Також указано, що відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією. Згідно із частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2 - 4 статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваного товару відповідачем проведено консультацію, в ході якої декларанту запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару. Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару: за МД № 24UA205100010577U0 від 22 листопада 2024 року - Автомобіль легковий - 1шт.;марка - MAZDA; модель - CX-5; номер кузова - НОМЕР_3 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5 шт; призначення - для перевезення пасажирів; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм двигуна - 2191 см3; колісна формула - 4x2; потужність - 110 kw.; маса в разі максимального завантаження - 2035 кг.; такий що був у використанні; тип кузова - універсал; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013; торгівельна марка - «MAZDA»; країна виробник - «JP» - 6000 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Позивач повідомив, що додаткові документи надати не може та консультацію проведено.
23 січня 2025 року прийнято рішення про коригування митної вартості товару №UA101020/2025/000007/1.
В розділі 33 названого рішення зазначено, що на виконання вимог Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджений наказом Держмитслужби України від 01 липня 2021 року №476, митницею проведено порівняння рівня заявленої митної вартості товару з інформацією, наявною в автоматизованій системі митного оформлення «Інспектор», а також з рівнем митної вартості товарів, митне оформлення яких уже здійснено. За результатами перевірки встановлено, що заявлена митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів.
Документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за товар.
Відповідно до частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» повноваження представника на укладення зовнішньоекономічного договору (контракту) може випливати з доручення (довіреності), установчих документів, договорів та інших підстав, які не суперечать цьому Закону. Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
У контракті № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару. Крім відомості про таку особу відсутні в Специфікації № 3277 від 04 січня 2025 року. За відсутності відомостей про уповноважену особу продавця, що підписала контракт та специфікацію у митниці наявні обґрунтовані сумніви щодо наявності у особи, що підписала вищевказані документи обсягу повноважень, належним чином та в установленому порядку наданих йому (їй) особою, яку він (вона) представляє.
У контракті №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року, рахунку-фактурі № 4564 від 04 січня 2025 року продавцем зазначено особу, що відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу № НОМЕР_2 від 26 листопада 2015 року не є його власником. Виявлені обставини створюють обґрунтовані сумніви щодо права даної особи відчужувати транспортний засіб та визначати ціну його продажу. Документ, що вказує на юридичний зв'язок цієї особи з транспортним засобом, право розпоряджатися транспортним засобом та визначати ціну продажу, до митного оформлення не подано.
Копія митної декларації країни відправлення №25DK0Z05NT4EIRCAB9 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження заявленої митної вартості оскільки відправником товару зазначено особу, яка відповідно до товаросупровідних документів не є власником товару.
Ціна товару (вартість, всього) в інвойсі (фактурі) №4564 від 04 січня 2025 року зазначена на рівні 26000,00 DKK, тоді як заявлена фактурна вартість становить 3500 EUR. Інвойс (фактура) (фактурі) №4564 від 04 січня 2025 року містить дані, що виражені у 3500 євро, однак не зазначено які самі відомості відображає дана сума і як вона стосується ціни товару.
В документі під кодом 0380 №4564 від 04 січня 2025 року зазначено, що товар підлягає 100% передоплаті. Надана платіжна інструкція в іноземній валюті №360 від 14 січня 2025 року не може бути використана для підтвердження ціни, що підлягає сплаті за товар, оскільки сплачена сума в євро, а у фактурі №4564 від 04 січня 2025 року товар визначено в датських кронах. Оплачена сума 3500 євро можу стосуватися додаткових послуг (комісії), що не стосуються товару та надаються продавцем, або бути частковою оплатою (частиною розстроченої суми), як це передбачено пунктом 3.2 контракту №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року.
Відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України не подані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару, а саме:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією.
З метою обґрунтованого вибору другорядного методу визначення митної вартості оцінюваних товарів проведено консультацію, в ході якої декларанту було запропоновано інформацію щодо вартості схожого товару.
Методи 2а і 2б не можуть бути застосовані у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методи 2в і 2г - в зв'язку з відсутністю основи для віднімання та додавання вартості. Митна вартість визначена за резервним методом, із врахуванням обмежень, передбачених частиною 3 статті 64 Митного кодексу України, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митними органами митній вартості схожого товару за МД № 24UA205100010577U0 від 22 листопада 2024 року - Автомобіль легковий - 1шт.;марка - MAZDA; модель - CX-5; номер кузова - НОМЕР_3 ; загальна кількість місць (включаючи місце водія) - 5 шт; призначення - для перевезення пасажирів; тип двигуна - дизельний; робочий об'єм двигуна - 2191 см3; колісна формула - 4x2; потужність - 110 kw.; маса в разі максимального завантаження - 2035 кг.; такий що був у використанні; тип кузова - універсал; календарний рік виготовлення - 2013; модельний рік виготовлення - 2013; торгівельна марка - «MAZDA»; країна виробник - «JP» - 6000 євро за одиницю з дотриманням принципів і критеріїв, визначених Угодою про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року.
Не погоджуючись із коригуванням митної вартості товару вище вказаним рішенням, ТОВ «Альфатрейдінг Україна» звернулося з цим позовом до суду.
Відповідно до положень частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Частиною 1 статті 246 Митного кодексу України у редакції, на час виникнення спірних правовідносин (далі - МК України) встановлено, що метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Положеннями частини 1 статті 257 МК України встановлено, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.
У частині 6 цієї правової норми зазначено, що умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 341 частини 1 статті 4 МК України митні органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, митниці та митні пости.
Згідно статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що Фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до частин 1, 2 статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 52 МК України встановлено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Згідно частини 4 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини 10 цієї статті.
У частині 5 цієї правової норми надається визначення терміну ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, що подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
Згідно частини 2 названої правової норми документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах 5 і 6 статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок - фактура (інвойс), або рахунок - проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Згідно частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відповідно до частини 3 цієї правової норми у разі якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У пункті 1 частини 4 статті 54 МК України встановлено обов'язок митного органу здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Разом з тим, згідно частини 3 статті 53 МК України, якщо документи, зазначені у частині 2 цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо піни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Суд зазначає, що Житомирською митницею в якості підстави для надання позивачем додаткових документів у повідомленні зазначено, що заявлена декларантом митна вартість товару є нижчою за вартість ввезених на митну територію України схожих товарів, а документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Зокрема зауважує, що при митному оформлені надано:
1) контракт №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікацію № 3277 від 04 січня 2025 року, в яких відсутні відомості про уповноважену особу (представника) продавця товару;
2) фактуру №4564 від 04 січня 2025 року, що не містить інформацію про те, які саме відомості відображає сума 3500 євро і як вона стосується ціни товару;
3) декларантом до митного оформлення не надано документи, які б підтверджували право іноземної компанії «Peters Biler Export ApS» відчужувати транспортний засіб від імені власника (PETER RASMUSSEN) та визначати ціну продажу.
Надаючи правову оцінку наведеним висновкам відповідача, суд зауважує на таке.
Відповідно до приписів статті 205 Цивільного кодексу України у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ЦК України) правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Згідно частини 2 статті 206 ЦК України юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.
З огляду на оформлення продавцем фактури №4564 від 04 січня 2025 року, на підставі якого позивач здійснив оплату за товар та поставку такого товару, суд приходить до висновку, що домовленість між сторонами договору мала місце та виконана.
Суд не приймає до уваги посилання митного органу на положення частини 2 статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року №959-ХІІ на обґрунтування правомірності та законності його позиції.
Положень названої правової норм, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, визначають загальні умови, дотримання яких обумовлює можливість укладення зовнішньоекономічного договору (контракту). При цьому, такі не передбачають обов'язку зазначення особи, уповноваженої на підписання такого договору (контракту), в його тексті.
При цьому, застереження про те, що «Дії, які здійснюються від імені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України, уповноваженим на це належним чином, вважаються діями цього іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності», яке приводить відповідач на обґрунтування правомірності своєї позиції, містилось у наказі Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України «Про затвердження Положення про форму зовнішньоекономічних договорів (контрактів)» від 06 вересня 2001 року №201, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 21 вересня 2001 року за №833/6024, який втратив чинність 07 серпня 2020 року згідно наказу Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 06 серпня 2020 року №1275.
Окрім того, зазначене застереження не стосується спірних правовідносин, оскільки в матеріалах справи відсутні, а відповідачем не надані, докази на підтвердження того, що контракт №PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікація № 3277 від 04 січня 2025 року підписані суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності України від мені іноземного суб'єкта зовнішньоекономічної діяльності.
Як видно з матеріалів справи, контракт № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікація № 3277 від 04 січня 2025 року містять усі необхідні реквізити сторін, підпис та печатку покупця, печатку продавця. В силу презумпції правомірності правочину даний договір є чинним, волевиявлення сторін спрямовано на реальне виконання взятих на себе зобов'язань, про що свідчать документи, складені за результатами виконання сторонами умов даного договору та дії сторін щодо поставки товару та його оплати.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 викладено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами.
Отже, контракт № PBR-11/01 від 11 січня 2024 року та специфікація № 3277 від 04 січня 2025 року мали бути враховані митним органом при перевірці заявленої митної вартості товару.
На підтвердження заявленої при імпортуванні митної вартості товару позивач також надав митному органу платіжну інструкцію в іноземній валюті від 14 січня 2025 року №360, яка в розділі «призначення платежу» містить інформацію про контракт, інвойс та VIN-номер транспортного засобу.
Надаючи правову оцінку застереженням відповідача про те, що інвойс (фактура) не містить інформації про те, що 3500 євро є еквівалентом визначеної у такому рахунку вартості товару в розмірі 26000,00 датських крон, суд зауважує на таке.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснюватися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для коригування митної вартості товару, а тим більше витребування контролюючим органом додаткових документів. Такий висновок зробив Верховний Суд у постанові від 29 липня 2020 року у справі №420/1709/19.
У специфікації №3277 від 04 січня 2025 року та платіжній інструкції №360 від 14 січня 2025 року вказана однакова ціна товару - 3500 Євро, в інвойсі (фактурі) №4564 від 04 січня 2025 року вказана вартість товару - 26000,00 датських крон та ідентифікаційний код транспортного засобу, за який здійснюється оплата - JMZKEF91800239115, а отже, вказані документи містять розпізнавальну та ідентифікуючу інформацію щодо задекларованого транспортного засобу.
При цьому, зауважуючи на те, що після отримання від позивача оплати в розмірі 1500 євро, продавець відвантажив товар, за який така оплата проведена, суд приходить до висновку, що зазначена у рахунку фактурі сума у вигляді 3500 євро є еквівалентом вартості товару в розмірі 26000,00 датських крон.
Аналогічний висновок викладений у постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 серпня 2025 року у справі №240/4971/25.
Додатково суд зауважує, що під час розгляду справи відповідач не надав суду доказів на підтвердження того, що імпортований транспортний засіб перебуває у розшуку. Наведене, на переконання суду, спростовує сумніви митного органу про те, що іноземна компанія «Peters Biler Export ApS» не мала повноважень на реалізацію автомобіля.
За результатами вивчення поданих для декларування товару документів відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, в якому зазначено, що у порушення вимог частини 3 статті 53 МК України декларантом не надані такі додаткові документи, що підтверджують заявлену питну вартість товару:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість якого визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією
Надаючи правову оцінку таким мотивам спірного рішення, суд зауважує, що відповідач відкоригував розмір митної вартості саме транспортного засобу. При цьому інформації про те, що витрати на його транспортування при визначенні такої вартості були враховані митним органом, останнім суду не надано.
Отже, тільки інформація про вартість автомобіля в рахунку - фактурі ставила під сумнів правильність визначеної позивачем митної вартості такого.
Однак, під час розгляду справи суд установив, що заявлена позивачем митна вартість підтверджена поданими митному органу документами. Переконливих доводів про те, що надані декларантом документи на підтвердження такої вартості мали недоліки або містили суперечливу інформацію, відповідач суду не надав.
Додатково суд зауважує, що з урахуванням положень частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, декларант повинен підтвердити лише ті факти, які пов'язані з витратами, які, на його думку, входять до митної вартості товару. Натомість, якщо митниця стверджує, що були понесені додаткові витрати на транспортування/перевезення, то митниця повинна довести наявність цих фактів.
Матеріалами справи наявність зазначених вище обставин (страхування, інші витрати на транспортування/перевезення) не підтверджена.
За таких обставин, суд уважає, що позивачем подано до митниці належний та достатній пакет документів на підтвердження повноти і достовірності заявленої митної вартості товару, а відповідачем не підтверджено належними доводами та доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за цей товар, правильність визначення митної вартості позивачем за другорядним методом відповідачем не спростована, наявність належних підстав для коригування митної вартості відповідачем не доведена.
Ураховуючи все вище викладене, суд приходить до висновку про безпідставність прийняття митним органом рішення про коригування митної вартості товарів №UA101020/2025/000007/1 від 23 січня 2025 року.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Згідно з частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінивши надані сторонами у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, приймаючи до уваги викладене вище, суд прийшов до висновку, що доводи позивача, якими він обґрунтовує свої позовні вимоги, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи.
З огляду на наведене, суд уважає за необхідне задовольнити позов у повному обсязі.
Розглядаючи питання про розподіл судових витрат, суд уважає за необхідне зазначити таке.
Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства.
Частиною 1 цієї правової норми закріплено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини 7 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Станом на день постановлення рішення по суті спору на підтвердження розміру витрат, понесених позивачем у зв'язку з розглядом справи, суду надано платіжне доручення про сплату судового збору в розмірі 2422,40 грн. Будь-яких інших доказів щодо розміру витрат на правничу допомогу позивачем не надано.
За таких обставин суд приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору в розмірі 2422,40 грн.
Керуючись положеннями статей 2, 9, 72-77, 139, 242-246, 251, 257, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрейдінг Україна» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Житомирської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів від 23 січня 2025 року № UA101020/2025/000007/1.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці Державної митної служби України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфатрейдінг Україна» 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок судового збору.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене протягом 30 днів з дати його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Суддя Т.О. Окис
21.10.25