21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/6194/25
категорія 112030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду з вказаним позовом звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач), у якому просить:
визнати протиправними дії Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області щодо відмови ОСОБА_1 у наданні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни;
зобов'язати Житомирську районну військову адміністрацію Житомирської області надати ОСОБА_1 статус особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі п.2. ч.2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" з дня порушення права - 05.01.2024;
зобов'язати Житомирську районну військову адміністрацію Житомирської області видати ОСОБА_1 посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни та нагрудний знак установленого зразка.
В обгрунтування позовних вимог зазначив, що травма, яка стала підставою для встановлення інвалідності 3 групи, пов'язана з виконанням службових обов'язків під час проходження служби в органах Національної поліції, що включає в себе також службу в органах внутрішніх справ. Проте відповідачем безпідставно відмовлено позивачу у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав того, що встановлення такого статусу можливе лише при умові підтвердження участі у захисті Батьківщини чи у бойових діях на території інших держав.
Від представника відповідача відзив на позовну заяву не надходив, тому, відповідно до ч.5 ст. 162 КАС України, суд вирішує справу на підставі наявних у ній матеріалів.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач з 16 серпня 2003 року по 06 листопада 2015 року проходив службу в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області, з 07 листопада 2015 року по 13 листопада 2020 року - в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області.
29 березня 2020 року під час виконання службових обов'язків позивач одержав травму - закритий уламковий перелом шийки правої плечової кістки зі зміщенням, перелом задніх відділів правої кульшової западини, закрита тупа травма грудної клітки (акт про нещасний випадок від 10.06.2020 року № 9).
Медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» за розпорядженням УКЗ ГУНП в Житомирській області від 13.10.2020 02 листопада 2020 року здійснила медичний огляд ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про хворобу № 317/34 діагноз і постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) - Травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Згідно з випискою до акта огляду МСЕК до довідки серії 12 ААГ № 633083, виданої Обласною медико-соціальною експертною комісією №2, позивачу тимчасово присвоєна третя група інвалідності на термін до 27.12.2026. Причиною інвалідності є травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
12 червня 2024 Пенсійним фондом України позивачу видане пенсійне посвідчення серії НОМЕР_1 з терміном дії до 31.12.2026, згідно якого позивачу було призначено пенсію по інвалідності 3 групи (інвалідність внаслідок війни).
Так, відповідачем також був наданий позивачу статус ветерана війни та видане відповідне посвідчення.
В грудні 2023 року позивач звернувся до відповідача із заявою щодо продовження йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі йому відповідного посвідчення. Відповідач листом № 56 від 05.01.2024 відмовив позивачу у встановленні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав того, що встановлення такого статусу можливе лише при умові підтвердження участі у захисті Батьківщини чи у бойових діях на території інщих держав.
Позивач, не погоджуючись з діями відповідача щодо відмови у встановленні йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та вважаючи, що він в силу вимог п.2 ч.2 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, та гарантії їх соціального захисту» має право на набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, звернувся з вказаним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який визначає правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них є Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII (далі також - Закон №3551, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Частиною 1 статті 2 Закону № 3551 передбачено, що законодавство України про статус ветеранів війни та їх соціальні гарантії складається з цього Закону та інших актів законодавства України.
Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 7 Закону № 3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю, зокрема, з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни визначається Положенням про порядок видачі посвідчень і нагрудних знаків ветеранам війни, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.1994 № 302 (далі - Порядок № 302, у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Положення № 302, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", на основі котрого надаються відповідні пільги і компенсації.
Згідно з абзацом третім пункту 3 Положення №302 особам з інвалідністю внаслідок війни (стаття 7 зазначеного Закону) видаються посвідчення з написом "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" та нагрудний знак "Ветеран війни - особа з інвалідністю внаслідок війни".
Абзацом другим пункту 7 Положення №302 встановлено, що "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни", "Посвідчення учасника війни" і відповідні нагрудні знаки, "Посвідчення члена сім'ї загиблого" видаються структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві держадміністрацій, виконавчих органів міських, районних у місті (у разі їх утворення) рад (далі - органи соціального захисту населення) за місцем реєстрації громадянина.
Відповідно до пункту 10 Положення №302 "Посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни" видається на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності.
Особам з інвалідністю внаслідок війни, у яких групу інвалідності встановлено без терміну перегляду, видаються безтермінові посвідчення, іншим - на період встановлення групи інвалідності. У разі продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності в посвідчення (на правій внутрішній стороні) вклеюється новий бланк, до якого вносяться відповідні записи. Записи в бланку завіряються відповідно до пункту 8 цього Положення.
Таким чином, посвідчення є документом, що підтверджує статус ветеранів війни та інших осіб, на яких поширюється чинність Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", тому у разі закінчення терміну дії посвідчення та продовження медико-соціальною експертною комісією терміну чи зміни групи інвалідності, вклеюванню нового бланку із відповідними записами, передує встановлення, чи особа має право на статус ветерана війни.
З листа Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області від 05.01.2024 №56 вбачається, щопідставою для відмови позивачу у продовженні статусу особи з інвалідністю внаслідок війни слугували висновки відповідача про те, що позивач не є особою з інвалідністю внаслідок війни у розумінні статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", оскільки отримана ним травма не пов'язана з участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях. Також зазначено, що законодавством не передбачено застосування до осіб, які проходять службу у поліції, узагальнюючого поняття особи рядового і начальницького складу, а Національна поліція як центральний орган виконавчої влади не належить до військових формувань. Вка
Суд погоджується з такими доводами, з огляду на таке.
З свідоцтва про хворобу №317/34 від 02.11.2020 вбачається, що позивач: "... 29.03.2020 при виконанні службових обов'язків одержав травму (ДТП) закритий уламковий перелом шийки правої плечової кістки зі зміщенням, перелом задніх відділів право кульшової западини, закрита тупа травма грудної клітки (акт № 9 про нещасний випадок від 10.06.2020 форма Н-1)".
Медична (військово-лікарська) комісія Державної установи «Територіальне медичне об'єднання Міністерства внутрішніх справ України по Житомирській області» за розпорядженням УКЗ ГУНП в Житомирській області від 13.10.2020 здійснила 02 листопада 2020 року медичний огляд ОСОБА_1 . Відповідно до свідоцтва про хворобу № 317/34 діагноз і постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (поранення, травми, контузії, каліцтва) - Травма, ТАК, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
Згідно з випискою до акта огляду медико-соціальною експертною комісією до довідки серії 12 ААГ № 633083, виданої Обласною медико-соціальною експертною комісією №2, ОСОБА_1 тимчасово присвоєна третя група інвалідності на термін до 27.12.2026. Причиною інвалідності є травма, так, пов'язана з виконанням службових обов'язків.
12.06.2024 Пенсійним фондом України ОСОБА_1 видане пенсійне свідоцтво серії НОМЕР_1 з терміном дії до 31.12.2026 та призначено пенсію по інвалідності 3 групи (інвалідність внаслідок війни).
Отже, позивач отримав травму під час проходження служби в органах Національної поліції.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
Зважаючи на наведене, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше: особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, та, по-друге: такі особи стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.
За приписами пункту 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа: осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, які стали особами з інвалідністю внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Згідно з пунктом 2 частини 2 статті 7 Закону №3551 для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Так Верховний Суд в постанові від 02 квітня 2021 року у справі №0540/9350/18-а зазначив, що згідно з п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" для визначення права на встановлення статусу "особа з інвалідністю внаслідок війни" підлягає встановленню те, що, по-перше, особа, яка претендує на встановлення такого статусу, є особою з числа осіб начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу PCP, Міністерства внутрішніх справ України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України та інших військових формувань, та, по-друге, те, що такій особі встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час виконання службових обов'язків, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, участі у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, інших уражень ядерними матеріалами.
Тобто, однією з основних підстав для встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни є сам орган, де проходила службу особа та отримала травму, зокрема його належність до військових формувань.
З матеріалів справи вбачається, що позивач був звільнений з органів Національної поліції України 13.11.2020 за п.2 ч.1 ст.77 Закону України "Про Національну поліцію". Травму позивач отримав під час проходження служби в Національній поліції.
Разом з тим, відповідно до ч.1 ст.1 Закону України "Про Національну поліцію" Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Порядок проходження служби визначений ст.59 Закону. Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Отже, у розумінні Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські під час служби в поліції перебувають у кадрах поліції, а не у кадрах Міністерства внутрішніх справ України.
Відтак, оскільки позивач проходив службу в Національній поліції, на позивача не поширюється Положення про порядок проходження служби в органах внутрішніх справ, затверджене постановою КМУ №114 від 29.07.1991, з огляду на що, доводи позивача про те, що поняття "особи рядового і начальницького складу ОВС" і "поліцейський" є тотожними, безпідставні.
Крім того, відповідно до ст.1 Закону України "Про оборону" військове формування - створена відповідно до законодавства України сукупність військових з'єднань і частин та органів управління ними, які комплектуються військовослужбовцями і призначені для оборони України, захисту її суверенітету, державної незалежності і національних інтересів, територіальної цілісності і недоторканності у разі збройної агресії, збройного конфлікту чи загрози нападу шляхом безпосереднього ведення воєнних (бойових) дій.
Таким чином, Національна поліція не відноситься до військових формувань.
Крім того, суд звертає увагу, що Національна поліція як орган не згадується у п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Також, суд зазначає, що віднесення особи до особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до ст.7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" безпосередньо пов'язано з визначенням самого поняття "ветеран війни", яке міститься у статті 4 цього ж Закону.
Згідно з ч.1 ст.4 Закону ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.
Верховний Суд України у постановах від 06 листопада 2013 року (справа № 21 -377а.13), 30 вересня 2014 року (справа № 21-239а14), 20 січня 2015 року (справа № 21-528а15), від 20.04.2016 року (справа № 21 -6398а15), вирішуючи питання про усунення розбіжностей у застосуванні судом касаційної інстанції статті 7 Закону №3551-XII, вже висловлював правовий висновок про те, що не може вважатися інвалідом війни особа, інвалідність якої не пов'язана з виконанням обов'язків військової служби в контексті статті 7 Закону № 3551-XII (під час воєнних дій).
Як зазначалося вище, отримана позивачем травма пов'язана виконанням службових обов'язків під час проходження служби в поліції і така травма не пов'язана ні з захистом Батьківщини, ні під час участі у бойових діях, як це вимагає ст.4 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Тому, оскільки травма, яку отримав позивач та внаслідок якої встановлено інвалідність не пов'язана із його участю у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав, підстави для продовження позивачу статусу особи з інвалідністю внаслідок війни у відповідача були відсутні.
Крім того, як вбачається з матеріалів справи, причиною травми є дорожньо-транспортна пригода, яка сталася 29.03.2020, а не захист Батьківщини чи участь у бойових діях.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 не має законного права на встановлення статусу особа з інвалідністю внаслідок війни 3 групи та видачу відповідного посвідчення відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 17.09.2023 у справі № 240/22524/23.
Аналогічні висновки щодо застосування норм права викладені у постановах Верховного Суду від 02.04.2021 у справі № 0540/9350/18-а, від 30.09.2019 у справі №824/32/19-а та від 18.11.2020 у справі №1140/2362/18, які підлягають обов'язковому врахуванню судом першої інстанції відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою при виборі і застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За відсутності підстав для встановлення позивачу статусу ветерана війни у відповідача відсутні підстави для видачі позивачу посвідчення на підтвердження такого статусу.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що відповідач довів правомірність свої дій, а отже позовні вимоги необґрунтовані та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ, суд
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Житомирської районної військової адміністрації Житомирської області (вул. Лесі Українки, 1, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003, РНОКПП/ЄДРПОУ: 04053476) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
21.10.25