20 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/12956/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Єфіменко О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті їй пенсії по втраті годувальника ОСОБА_2 (особа з інвалідністю 1 групи ЧАЕС) з 01.12.2024 року виходячи з 10-ми мінімальних пенсій за віком передбачених ст. 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області провести їй нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника, відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 01.12.2024, з урахуванням раніше виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що має право на нарахування та виплату пенсії по втраті годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, відповідно до статті 54 Закону України від 28 лютого 1991 року №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у зв'язку із смертю її чоловіка, втім на її заяву відповідний перерахунок не здійснено. З такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області не погоджується, вважає такі протиправними, а тому звернулася до суду за захистом порушених прав.
Ухвалою суду від 19.05.2025 провадження у справі відкрите за правилами спрощеного письмового провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
Представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач) до суду надіслав відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог з огляду на їх безпідставність. Зазначає, що позивач отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону № 1058-IV, а не пенсію по інвалідності відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, як особа з інвалідністю внаслідок захворювання, пов'язаного з впливом аварії на Чорнобильській АЕС, а тому положення частини З статті 54 Закону № 796-ХП не регулюють відносини щодо розміру її пенсії. З огляду на, що дії Управління щодо відмови у перерахунку її пенсії є законними та обґрунтованими.
Положення ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.
Встановлено, що ОСОБА_1 отримує пенсію по втраті годувальника, обчислену відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу за НОМЕР_1 від 12.12.1981 ОСОБА_2 був чоловіком позивачки.
Як свідчить зміст експертного висновку обласної онкологічної спеціалізованої лікарсько-консультативної комісії по визначенню причинного зв'язку хвороб та смерті з дією іонізуючого випромінення та інших шкідливих чинників внаслідок Чорнобильської катастрофи № 6784 від 11.12.2017 смерть ОСОБА_2 (померлий чоловік позивачки) має причинний зв'язок із дією іонізуючого випромінювання та інших шкідливих чинників внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС.
З 02.08.2025 ОСОБА_1 за заявою позивачки її переведено з пенсії за віком на пенсію по втраті годувальника, відповідно до ст. 54 Закону № 796-ХІІ, про що свідчать листи Головного управління Пенсійного фонду у Житомирській області № 0600-0217-8/143333 від 14.11.2024 та № 0600/0306-8/9648 від 30.01.2025, якими відмовлено позивачці у перерахунку її пенсії відповідно до ст.54 Закону №796-ХІІ.
Не погоджуючись з такими діями відповідача позивачка звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд вказує наступне.
Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон № 796-ХІІ.
Відповідно до частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсії за віком.
Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції пункту 2 розділу I Закону №1584-ІХ, який набрав чинності 01.07.2021, передбачено, що в усіх випадках розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими:
для I групи інвалідності - 6000 гривень;
для II групи інвалідності - 4800 гривень;
для III групи інвалідності - 3700 гривень;
для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Предметом розглядуваного спору є нарахування пенсій особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, у розмірі, встановленому частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону № 1584-ІХ, а не у розмірі, встановленому частиною четвертою статті54 Закон № 796-ХІІ, у редакції Закону № 230/96-ВР.
Як видно зі змісту статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції пункту 2 розділу I Закону №1584-ІХ визначені розміри пенсій є нижчими, аніж були в редакції Закону № 230/96-ВР.
У Рішенні № 6-р/2018 від 17.07.2018 Конституційний Суд України зауважив, що скасування пільг, компенсацій та гарантій не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Конституції України, щодо осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, тому пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України» (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини).
В Рішенні № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 Конституційний Суд України, здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР та пунктів 11, 12 «Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 № 1210, дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
Конституційний Суд України у Рішенні № 4-р(І)/2024 від 03.04.2024 дійшов висновку, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями. Частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України за результатом посутнього аналізу ст.ст.3, 16, 50 Конституції України, Рішення № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 констатує, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині третій статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Беручи до уваги зазначені висновки Конституційного Суду України в подібних правовідносинах та здійснюючи аналіз норми статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №1584-IX, апеляційний суд зазначає, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 (щодо повноваження уряду право визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
У зв'язку із цим, прийняттям Закону № 1584-ІХ не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Ключовим для правильного вирішення цієї справи і з'ясування питання про застосування норми закону є визначення, чи виконане Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021, і застосування редакції Закону, що відповідає цьому Рішенню.
Враховуючи зазначені висновки, суд вважає, що до спірних правовідносин необхідно застосувати норми Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР.
Аналогічні правові висновки сформовано Верховним Судом в релевантній щодо цієї справи судовій практиці, зокрема у постановах від 17.04.2024 у справі № 460/20412/23 та від 15.05.2024 у справі № 400/12171/21.
Також Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 10.12.2024 у справі № 240/1121/24.
Разом з тим, принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-IV).
За визначенням, наданим в абзаці 22 статті 1 Закону №1058-IV пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Умови призначення пенсії у зв'язку з втратою годувальника визначені в статті 36 Закону №1058-IV, яка передбачає, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні, за наявності в годувальника на день смерті страхового стажу, який був би необхідний йому для призначення пенсії по ІІI групі інвалідності, а в разі смерті пенсіонера або осіб, зазначених у частині другій статті 32 цього Закону незалежно від тривалості страхового стажу. При цьому, дітям пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою статті 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, - довічно (ст. 38 Закону № 1058-IV).
У ході судового розгляду спірних правовідносин встановлено, що позивачка отримує пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону № 796-ХІІ, яка призначена їй після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який був особою з інвалідністю І групи захворювання, яке пов'язане з наслідками аварії на Чорнобильській АЕС.
Таким чином, позивачка має право на перерахунок основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР, якою, в тому ж числі, передбачено перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Однак, спірним у цій справі залишається питання правильності визначення розміру пенсії у зв'язку з втратою годувальника, оскільки позивач просить здійснити перерахунок основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (1)/2021, відповідно до статті 54 Закону № 796-ХІІ, у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі восьми пенсій за віком та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше десяти мінімальних пенсій за віком.
Водночас, частиною першою статті 37 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в розмірі: на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника; на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними частками.
Тобто, відповідно до положень частини першої статті 37 Закону №1058-ІV, розмір пенсії позивача має становити 50 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, яку він одержував на день смерті, в даному випадку 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведене, позов підлягає частковому задоволенню у спосіб визнання протиправними дій Пенсійного фонду щодо відмови у нарахуванні та виплаті позивачці пенсії відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, та зобов'язання відповідача здійснити перерахунок основної пенсії позивача за період з 01.12.2024 відповідно до рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, у розмірі 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком, провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та виплачувати основну пенсію у розмірі не менше 50 відсотків від восьми мінімальних пенсій за віком.
У силу вимог ч. 5 ст. 242 КАС України такі висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин по даній справі.
З урахуванням встановлених фактів суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат вирішується судом відповідно до ст.139 КАС України, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 6, 72-77, 90, 139, 244, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд,
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський район, Житомирська область, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 з 01.12.2024 пенсії в разі втрати годувальника відповідно до статті 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Волинській області здійснити ОСОБА_1 з 01.12.2024 перерахунок та виплату пенсії в разі втрати годувальника, передбаченої статтею 54 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі не менше 50 відсотків від десяти мінімальних пенсій за віком (з урахуванням раніше виплачених сум).
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області сплачений судовий збір в розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Єфіменко
Повний текст складено: 20 жовтня 2025 р.
20.10.25