20 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/17101/25
категорія 112010201
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу в електронній формі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду через систему «Електронний суд» з позовом до Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області , у якому просить:
- визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області при проведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 щодо встановлення обмеження розміру пенсії максимальним розміром, застосування коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2025 року та невиплати йому у зв'язку з цим індексацій, нарахованих відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити з 1 січня 2025 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 без обмеження пенсії максимальним розміром, без урахування коефіцієнтів зменшення пенсії, передбачених статтею 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану» та з 1 березня 2025 року з урахуванням індексацій, нарахованих йому відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році», постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році», врахувавши при цьому раніше виплачені суми.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Житомирській області та отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №2262-ХІІ від 09.04.1992 року “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначає, що Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області під час здійснення перерахунку пенсії з 01.01.2025 обмежило її виплату у максимальному розмірі. Уважаючи дії відповідача протиправними та такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, встановлено строк для подачі відзиву.
Відповідач, заперечуючи проти позову, надав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що пенсійний орган здійснює виплату пенсії у розмірі 23 610,00 грн з урахуванням постанов №118, 168, 185, 209, а не обмежує пенсію максимальним розміром. Також указує, що у спірних правовідносинах вимоги постанови Кабінету Міністрів України №1 від 03.01.2025 року фактично не застосовувалась до позивача, оскільки його пенсійне забезпечення не перевищувало 10 прожиткових мінімумів для непрацездатних осіб, і відповідно підстав для зменшення розміру пенсії не виникло. На підставі викладеного, просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.
Позивач перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2023 року у справі № 240/20568/23, визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у поновленні виплати щомісячної доплати, встановленої ОСОБА_1 згідно п.1 абз.1 Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб", зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області поновити нарахування та виплату щомісячної доплати, встановленої ОСОБА_1 , починаючи з 01.11.2022, згідно п.1 абз.1 Постанови Кабінету Міністрів України №713 від 14.07.2021 "Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб". Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у виплаті пенсії ОСОБА_1 з 01.03.2023, без обмеження її максимальним розміром, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01.03.2023, без обмеження її максимальним розміром, з урахуванням проведених виплат.
Матеріали справи не містять доказів, що позивач звертався до відповідача із заявою щодо перерахунку та виплати пенсії без обмеження її максимальним розміром.
Відповідно до перерахунку пенсії позивача станом на 01.03.2025 року, наданому відповідачем, пенсія позивача (з надбавками) складає - 27146,40 грн, з урахуванням основного розміру пенсії 80%, з урахуванням індексації за 2022 рік - 1843,04 грн, індексації за 2023 рік - 1500 грн, індексації за 2024 рік - 1314,00, індексації за 2025 рік - 1500,00 грн, до виплати з урахуванням максимального розміру - 23610,00 грн.
Тобто, відповідач нарахував пенсію з основним розміром 80% грошового забезпечення та з урахуванням індексацій відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 року №118 «Про індексацію пенсій та заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2022 році», від 24.02.2023 року №168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 року №185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та від 25.02.2025 №209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році».
Разом з тим, виплата пенсії позивача здійснюється відповідачем з обмеженням її максимальним розміром - 23610,00 гривень, замість нарахованої - 27146,40 грн.
Не погоджуючись з діями відповідача щодо обмеження її виплати у максимальному розмірі, позивач звернувся до суду з цією позовною заявою.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду і вирішення спору по суті, суд дійшов до таких висновків.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі частиною 3 статті 46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ від 09.04.1992 (далі - Закон № 2262-ХІІ).
Згідно Закону України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI пенсіонерам, в яких пенсія перевищує максимальний розмір, виплата пенсії здійснюється без індексації.
З 01 березня 2024 року, з 01 березня 2025 року відповідно до постанов Кабінету Міністрів України від 23.02.2024 № 185 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» (відповідно до пункту 3, згідно з яким розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн) та від 25.02.2025 № 209 “Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році» (відповідно до пункту 3, згідно з яким розмір збільшення в результаті перерахунку пенсії не може перевищувати 1500,00 грн) пенсію позивача проіндексовано із застосуванням коефіцієнтів збільшення 1,0796 та 1,115 відповідно.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 року №2262-ХІІ (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність), вперше введено в дію Законом України “Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 року №3668-VI (далі Закон №3668-VI), який набрав законної сили 01.10.2011 року.
Відповідно до положень частини першої статті 2 Закону №3668-VI, максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України “Про державну службу», “Про прокуратуру», “Про статус народного депутата України», “Про Національний банк України», “Про Кабінет Міністрів України», “Про дипломатичну службу», “;Про службу в органах місцевого самоврядування», “Про судову експертизу», “Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», “Про наукову і науково-технічну діяльність», “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», “;Про пенсійне забезпечення», “Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року “Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Відповідним Законом №3668-VI внесено зміни до Закону №2262-XII, на підставі Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 року №911-VIII, а саме частину 7 статті 43 викладено в редакції: “Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність».
Зазначені обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону №2262-XII, введено в дію Законом №3668-VI.
Тобто, положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII та положення частини 1 статті 2 Закону №3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон №2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-XII) та є однаковими за змістом.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини 7 статті 43 Закону №2262-XII.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини рішення Конституційного Суду України №7-рп/2016 від 20.12.2016 року положення частини 7 статті 43 Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення, тобто 20.12.2016 року.
Окрім того, рішенням Конституційного Суду України від 12.10.2022 року №7-р(II)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) приписи ст.2 Закону №3668-VI зі змінами, що поширюють свою дію на Закон №2262-XII, в тім, що вони не забезпечують соціальних гарантій високого рівня, які випливають зі спеціального юридичного статусу громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також осіб, що збройно захищають суверенітет, територіальну цілісність та недоторканність України під час агресії Російської Федерації проти України, розпочатої в лютому 2014 року.
Таким чином, Конституційний Суд України вчергове наголосив, що будь-яке обмеження максимального розміру пенсій, призначених відповідно до Закону №2262-ХІІ, не відповідає сутності соціальних гарантій високого рівня для осіб, на яких поширюється дія частини 5 статті 17 Основного Закону.
Ураховуючи вищевикладене, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону №2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 року №7-рп/2016, а не норми Закону №3668-VІ.
Суд зауважує, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду, зокрема у постановах від 16 грудня 2021 року у справі № 400/2085/19, від 20 липня 2022 року у справі № 340/2476/21, від 25 липня 2022 року у справі № 580/3451/21, від 30 серпня 2022 року у справі № 440/994/20, від 10 травня 2023 року у справі № 620/9370/21, від 2 червня 2023 року у справі № 420/14462/20, від 4 липня 2023 року у справі № 420/10528/21, від 23 серпня 2023 року у справі № 520/13287/21, від 7 вересня 2023 року у справі №285/2784/17, від 23 жовтня 2024 року у справі № 560/2041/22 та від 29 листопада 2024 року у справі № 380/24058/23 Верховний Суд дійшов наступних висновків:
“… на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом №3668-VI у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.»
Як убачається із з протоколу про перерахунок пенсії від 01.03.2025 року, під час здійснення перерахунку пенсії позивача на підставі підпункту 1 пункту 2 Постанови №209 в березні 2025 року Головне управління Пенсійного фонду України у Житомирській області визначило, що підсумок пенсії (з урахуванням індексацій в 2022-2025 роках) становить 27146,40 грн. При цьому, з урахуванням застосованого відповідачем обмеження щодо максимального розміру пенсії такий становить 23610,00 грн.
При цьому, суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Оскільки норми вказаних законів неоднаково регулюють правовідносини щодо пенсійного забезпечення військовослужбовців у частині обмеження їх пенсії максимальним розміром, колегія суддів Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 6 листопада 2018 року у справі № 812/292/18 зазначила, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме положення Закону №2262-XII як спеціального, а не Закону № 3668-VI, яким лише внесено зміни до Закону №2262-XII.
Зважаючи на вказане, у відповідача відсутні правові підстави для обмеження пенсії позивача максимальним розміром (десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, враховуючи висновки Конституційного Суду України, викладені у рішенні від 20.03.2024) № 2-р(II)/2024.
З урахуванням встановлених обставин у справі та наведених норм чинного законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги слід задовольнити шляхом зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області перерахувати та виплачувати позивачу пенсію без обмеження її максимальним розміром з 01.01.2025 року.
Як вже зазначалось судом, матеріалами справи підтверджується, що пенсійний орган з 01.03.2022, 01.03.2023 та з 01.03.2024 та з 01.03.2025 здійснив нарахування пенсії позивачу з урахуванням індексації, передбаченої постановами Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 №118, від 24.02.2023 №168 та від 23.02.2024 №185 та від 25.02.2025 №209, однак обмежив розмір пенсії до виплати в розмірі 23610,00 грн (натомість підсумок пенсії з надбавками складає 27146,40 грн), відтак у цій частині позовних вимог слід відмовити через відсутність об'єкту порушеного права.
Разом з цим, суд звертає увагу позивача, що відповідачем заперечується нарахування та виплата пенсії з урахуванням пониження суми, згідно з постановою КМУ №1 від 03.01.2025.
Надані до суду перерахунки пенсій не містять відомостей щодо застосування відповідачем до розміру пенсії позивача коефіцієнтів зменшення, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №1 від 3 січня 2025, відтак позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Згідно з частинами першою, другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до закону, виходячи з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розподіл судових витрат на сплату судового збору не здійснюється.
Керуючись статтями 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 292, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити ОСОБА_1 з 01.01.2025 року перерахунок та виплату пенсії без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням вже фактично виплачених сум.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 20 жовтня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова