20 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/17130/25
категорія 112010200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Шувалової Т.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рачанське" про стягнення заборгованості,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рачанське" про стягнення заборгованості, у якому просить:
- cтягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Рачанське» заборгованість із сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виникла за період з листопада 2024 року по червень 2025 року у загальній сумі 5347,90 грн, що підлягає сплаті на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області.
На обґрунтування позову зазначено, що за відповідачем обліковується борг перед Пенсійним фондом України по відшкодуванню фактичних витрат на виплату та доставку, призначених відповідно до п. «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (за Списком №2), згідно розрахунків за період з листопада 2024 - червень 2025 року. З огляду на викладене, позивач звернувся до суду з цим позовом про стягнення з відповідача заборгованості у сумі 5347,90 грн.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 04 липня 2025 року прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, запропоновано відповідачу подати суду відзив на позовну заяву.
Відповідач у встановлений судом строк правом на подання відзиву не скористався. Ухвала про відкриття провадження у справі від 04 липня 2025 року була надіслана 07 липня 2025 року рекомендованим листом із повідомленням про вручення, однак, на адресу суду 28 липня 2025 року повернувся конверт із вкладенням із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».
Положеннями частини четвертої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до вимог частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною п'ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення на нього, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
Позивач - ГУ ПФУ в Житомирській області, код ЄДРПОУ 13559341, є юридичною особою, зареєстровано за адресою: вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська область, 10003.
Позивач має організаційно-правову форму - орган державної влади, в розумінні Кодексу адміністративного судочинства є суб'єктом владних повноважень, здійснює свої повноваження відповідно до Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затверджене Постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2.
Відповідач - ТОВ «Рачанське», зареєстровано в якості юридичної особи за адресою: вул. Поліська, 64, с. Велика Рача, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12242, код ЄДРПОУ 34534665. Згідно зі статтею 43 КАС України здатне самостійно здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.
Підприємство зареєстроване у органі Пенсійного фонду України та є платником страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Колишній працівник ТОВ «Рачанське» - ОСОБА_1 перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України та отримує пільгову пенсію за віком, призначену за Списком №2.
Факт перебування цієї особи на обліку в органах Пенсійного фонду України та призначення йому пенсії за Списком №2 як трактористу - машиністу, зайнятому у виробництві сільськогосподарської продукції у сільському господарстві підтверджений формою РС - право та протоколом розрахунку пенсії.
Позивачем були понесені витрати на виплату і доставку пенсій, призначених відповідно до пункту «б» - «з» частини першої статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", п. 1 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (за Списком №2), структура та розмір яких наведені у наданих суду розрахунках за період листопада 2024 року - червень 2025 року в загальній сумі 5347,90 грн.
Вказані розрахунки понесених витрат направлялись на адресу відповідача, що підтверджується доданими до позовної заяви доказами.
Судом встановлено, що розрахунки понесених витрат у визначеному законом порядку не були оскаржені відповідачем та станом на час подання позову заборгованість не сплачена. Сума заборгованості за період листопада 2024 року - червень 2025 року складає 5347,90 грн та підтверджується даними картки особового рахунку відповідача.
Заборгованість виникла за період: листопад 2024 року у сумі 597,62 грн, грудень 2024 року у сумі 597,62 грн, січень 2025 року у сумі 597,62 грн, лютий 2025 року у сумі 597,62 грн, березень 2025 року у сумі 625,10 грн, квітень 2025 року у сумі 777,44 грн, травень 2025 року у сумі 777,44 грн, червень 2025 року у сумі 777,44 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Відповідно до пп. 1 п. 4 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 р. №28-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 15.01.2015р. за №41/26486 управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань забезпечує додержання підприємствами, установами, організаціями незалежно від форми власності та громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, вимог актів законодавства про пенсійне забезпечення.
Згідно з пп. 9 п. 4 зазначеного Положення, управління Фонду здійснює стягнення у передбаченому законодавством порядку своєчасно не нарахованих та/або не сплачених сум страхових внесків та інших платежів.
Відповідно до пункту 2 розділу XV Прикінцеві положення Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.
До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.
Покриття витрат Пенсійного фонду на виплату і доставку пенсій за віком, призначених на пільгових умовах відповідно до статей 13 і 14 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частин другої і третьої статті 114 цього Закону до досягнення пенсійного віку, визначеного статтею 26 цього Закону, здійснюється у такому порядку:
підприємства та організації (крім сільськогосподарських товаровиробників, віднесених до четвертої групи платників єдиного податку, що визначені підпунктом 4 пункту 291.4 статті 291 Податкового кодексу України) вносять до Пенсійного фонду плату, що покриває фактичні витрати на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; на виплату і доставку пенсій особам, які були зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, а також на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до частини другої статті 114 цього Закону, - до набуття права на пенсію за віком відповідно до цього Закону за раніше діючим порядком.
Таким чином, обов'язок відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій встановлений чинним законодавством України.
Відповідно до п. 1 частини першої статті 14 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та інші.
Відповідно до п. 2 статті 17 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати та сплачувати у встановлені строки та в повному обсязі страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
В п.п. "а-з" ст. 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено перелік осіб, котрі на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи.
Згідно п. 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої Постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1, відшкодуванню підлягають фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до набрання чинності Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" та призначених відповідно до частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": особам, які були зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, крім тих, які були безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт та рудників за Списком робіт і професій, затвердженим Кабінетом Міністрів України; особам, які були зайняті на інших роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пунктів «б-з» статті 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та пунктів 2-8 частини другої статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Відповідно до п. 6.4 вказаної вище Інструкції розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається органами Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої "Прикінцевих положень" Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом місяця з новопризначених (перерахованих) пенсій.
Згідно з п. 6.5. Інструкції розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом місяця з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.
Пунктами 6.7 Інструкції, передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в розрахунку місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання тощо), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства у розрахунку, який направляється підприємству в місячний строк з дня прийняття рішення про зміну розміру пенсії або про припинення виплати пенсії.
Суми фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за період з дати призначення пенсії до дати складання розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини другої "Прикінцевих положень" Закону, сплачуються одночасно із оплатою фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за перший поточний місяць.
Суд зазначає, що Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України не передбачено обов'язкове попереднє узгодження органами Пенсійного фонду України розрахунків фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій із підприємствами та організаціями (платниками).
Відповідач у порушення вищезазначених вимог законодавства фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах за Списком №2, позивачу у встановлені строки не вносив.
Розрахунки Пенсійного фонду щодо фактичних витрат на виплату та доставку пенсій з моменту отримання є належним документом, у якому підприємству повідомляється про структуру та розмір фактично виплачених сум.
Як вже зазначалося, у розрахунках наведена інформація персонально про кожного одержувача пільгової пенсії: його прізвище, ім'я, по-батькові, дата призначення пенсії, стаж роботи на підприємстві, загальний розмір пенсії, орієнтовний відсоток відшкодування витрат на виплату та доставку пенсій та інш. Ці розрахунки були наявні у відповідача до звернення позивача до суду, а відтак відповідач мав достатньо часу для їх аналізу.
На підставі цих даних підприємство мало можливість встановити, чи правильно розрахований розмір частини пільгової пенсії, яку вимагає сплатити пенсійний орган. У разі незгоди з нарахованою сумою відповідач мав можливість повідомити про це позивача або навести відповідні заперечення суду, чого зроблено не було.
Так, у справі № 826/16544/17 Верховний Суд сформулював висновок, відповідно до якого вирішення по суті спору про стягнення заборгованості неможливе без підтвердження її розміру за заявлений період в розрізі кожного пенсіонера, розмір витрат на виплату та доставку пенсії якого складає суму стягнення.
При цьому, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 640/18421/19 зазначив, що підставою для відшкодування підприємством органам Пенсійного фонду витрат на виплату та доставку пільгових пенсій є розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій за відповідний період.
Викладене свідчить про обов'язок підприємств та організацій здійснювати покриття Пенсійному фонду витрат на виплату та доставку пенсій особам, які були зайняті на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 1 та Списком № 2.
Аналогічного правового висновку дійшов і Верховний Суд в постановах від 14 вересня 2022 року у справі № 817/1943/17, та від 26 жовтня 2022 року у справі № 812/1231/17.
У постанові від 21.02.2019 у справі № 804/323/16 Верховний Суд дійшов наступного висновку: «…незгода позивача з надісланими на його адресу Розрахунками ґрунтується виключно на тому, що вони включають заборгованість за минулі роки. Позивач вважає, що у нього відсутній обов'язок здійснювати відшкодування за такими розрахунками. Однак, колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про те, що посилання позивача на порушення відповідачем п. 6.4. - 6.8. Інструкції при формуванні Розрахунків, і як наслідок відсутність у нього обов'язку здійснювати відшкодування за такими розрахунками, є недоречним, оскільки невчасне направлення розрахунку фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не звільняє підприємство від обов'язку відшкодувати зазначену заборгованість. Чинне законодавство України не встановлює такого наслідку порушення строку направлення розрахунку, як визнання його недійсним чи протиправним. Несвоєчасність направлення органами Пенсійного фонду України розрахунку, не впливає на встановлення наявності і визначення розміру сум витрат на виплату і доставку пільгових пенсій працівникам, та не звільняє позивача від обов'язку їх відшкодування.»
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 27.06.2018 № 804/18327/14.
Крім того, відповідно до висновків Верховного Суду України висловлених в постанові від 25.11.2015 у справі № 803/2199/15, а також Верховного Суду у постановах від 23.01.2018 у справі № 803/2625/14, від 20.03.2018 у справі № 804/18891/14, від 21.06.2018 у справі № 804/9020/13-а, строки звернення до суду не застосовуються до позовів про стягнення заборгованості фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.
З огляду на зазначене та беручи до уваги докази, які наявні у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до частини другої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати не підлягають відшкодуванню.
Керуючись статтями 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н, 10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Рачанське" (вул. Поліська, 64, с. Велика Рача, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12242. РНОКПП/ЄДРПОУ: 34534665) про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Рачанське" (вул. Поліська, 64, с. Велика Рача, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12242. РНОКПП/ЄДРПОУ: 34534665) заборгованість із сум фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, яка виникла за період з листопада 2024 року по червень 2025 року у загальній сумі 5347,90 гривень, що підлягають сплаті на р/р НОМЕР_1 , відкритий в Житомирському обласному управлінні ВАТ «Державний ощадний банк України», МФО 311647, на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, код ЄДРПОУ 13559341.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Повне судове рішення складено та підписано 20 жовтня 2025 р.
Суддя Т.О. Шувалова