20 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/15936/23
категорія 106030000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) із позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не врахуванні при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 12.01.2012 по 31.07.2015 та щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу при звільненні, сум індексації;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 належні суми грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , обчисливши розмір такого грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 12.01.2012 по 31.07.2015;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні обчисливши її за повну кількість років служби з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 12.01.2012 по 31.07.2015 та із відповідного розміру грошового забезпечення з урахуванням індексації.
Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2022 року №24 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 01.02.2022. Відмітив, що у період з 12.01.2012 по 31.07.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України, проте вказаний період відповідач не зарахував до вислуги років позивача для обчислення надбавки за вислугу років та для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні. Крім того, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідач не включив суми індексації, які щомісячно виплачувались позивачу. В результаті такої бездіяльності відповідач виплачував позивачу грошове забезпечення в меншому, ніж належить, розмірі та не доплатив належні суми одноразової грошової допомоги при звільненні.Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 13.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Свою позицію мотивував тим, що в особовій справі ОСОБА_1 на момент звільнення з військової служби були відсутні будь-які документи, які б підтверджували неотримання ним грошової допомоги при звільненні за час проходження служби в органах внутрішніх справ України.
Також, зазначив, що відповідно до пунктів 2,3 розділу ХХХІ Наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачується за кожний повний календарний рік служби за наявності вислуги десять календарних років і більше.
Частиною 2 ст. 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» встановлено вичерпний перелік складових, які входять до складу грошового забезпечення військовослужбовців, індексація до переліку не входить, тому суми індексації неможливо включити до грошового забезпечення, з якого обраховується одноразова грошова допомога при звільненні.
3 огляду на вищевказане, період проходження ОСОБА_1 служби в органах внутрішніх справ України з 12.01.2012 року по 31.07.2015 року не був зарахований, у зв?язку з відсутністю документів у особовій справі ОСОБА_1 , що підтверджують неотримання ним грошової допомоги при звільненні зі служби в органах внутрішніх справ України.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.
Судом встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 , наказом командира військової частини НОМЕР_1 від 01.02.2022 року №24 звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу з 01.02.2022. На день звільнення позивач мав вислугу років 10 років 09 місяців 20 днів.
При цьому в період з 12.01.2012 року по 31.07.2015 року позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України, тобто 03 роки 06 місяців 19 днів, проте вказаний період відповідач не зарахував до вислуги років позивача для обчислення надбавки за вислугу років та для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні.
Крім того, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено одноразову грошову допомогу при звільненні, відповідач не включив суми індексації, які щомісячно виплачувались позивачу.
У травні 2023 року представник позивача звернувся до відповідача із адвокатським запитом, в якому просив врахувати до вислуги років позивача період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України, перерахувати та доплатити грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу при звільненні.
Листом від 22.05.2023 року №883/1551 відповідач відмовив у зарахуванні до вислуги років позивача період проходження ним служби в органах внутрішніх справ України, перерахувати та доплатити грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу при звільненні.
Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся до суду за захистом порушених прав та інтересів.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує викладене нижче.
Щодо виплати грошового забезпечення, слід вказати наступне.
Як зазначено вище, позивач в період з 12.01.2012 по 31.07.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України - тобто 03 роки 06 місяців 19 днів, що підтверджено копією трудової книжки.
Відповідно до ст. 1 Закону України від 20 грудня 1991 року №2011-ХII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХII встановлено, що Держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону №2011-XII до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія)-одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Згідно частини 3 статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Частиною 4 статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок обчислення вислуги років затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. №393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб» (далі - Постанова № 393).
Пунктом 1 Постанови №393 визначено, що для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах "б"-"Д", "ж" і "з" статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються:
військова служба в Збройних Силах, Державній прикордонній службі, Національній гвардії, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ та інших військових формуваннях, створених Верховною Радою України, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній службі спеціального зв?язку та захисту інформації, Державній спеціальній службі транспорту; служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.
Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затверджений Наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260 (далі - Порядок № 260).
Згідно пункту 3 Розлілу IV Порядку №260 для виплати надбавки за вислугу років зараховуються періоди: зазначені в постанові Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року №393 "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей" (зі змінами).
Тобто, період проходження позивачем військової служби в органах внутрішніх справ має бути зарахований до вислуги років для виплати надбавки за вислугу років, яка є складовою грошового забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач в період з 12.01.2012 по 31.07.2015 проходив службу в органах внутрішніх справ України - тобто 03 роки 06 місяців 19 днів, проте вказаний період відповідач відмовився зарахувати до вислуги років позивача внаслідок чого виплачував позивачу грошове забезпечення в значно меншому розмірі.
Отже, на підставі викладеного, суд дійшов висновку про зобов?язання відповідача здійснити перерахунок та доплату позивачу грошового забезпечення із врахуванням при обчисленні надбавки за вислугу років періодів проходження позивачем військової служби в органах внутрішніх справ.
Щодо грошової допомоги при звільненні, суд зазначає таке.
Згідно частини 2 статті 15 Закону №2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоровя, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв?язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв?язку з прямим підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, на підставах, визначених пунктом 1 частини другої статті 36 Закону України "Про розвідку", а також у зв?язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.
У разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога, передбачена цим пунктом, виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання такої грошової допомоги.
Згідно пункту 7 розділу ХХХІ Порядку N? №260 у разі повторного звільнення військовослужбовців з військової служби одноразова грошова допомога виплачується за період їх календарної служби з дня останнього зарахування на службу без урахування періоду попередньої служби, за винятком тих осіб, які при попередньому звільненні не набули права на отримання одноразової грошової допомоги, установленої Законом України ''Про соціальний та правовий захист військовослужбовнів та членів їх cімей''.
Встановлено, що в період з 12.01.2012 року по 31.07.2015 року позивач прохолив службу в органах внутрішніх справ України, а при звільненні не набув права на одноразову грошов допомогу при звільненні та відповідно не отримав таку допомогу.
При звільненні з органів внутрішніх справ позивач не набув право на отримання спірної допомоги оскільки мав вислугу років менше 10 років.
Отже, при повторному звільненні позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням попереднього періоду проходження служби в органах внутрішніх справ.
Крім того згідно частини 3. статті 9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Під час проходження військової служби та до дня звільнення включно відповідач виплачував позивачу індексацію.
Проте суми індексації відповідач не включив до розрахунку грошового забезпечення, з якого обчислив грошову допомогу при звільненні.
Тобто, Законом №2011-ХII чітко визначено, що до складу грошового забезпечення входить індексація.
Статею 18 Закону України "Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії" від 05.10.2000 №2017-ІІІ визначено, що зпконами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов?язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (частина 2 статті 19 Закону №2017-III).
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України від 3 липня 1991 року №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-XII).
Згідно статті 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Отже, індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій, спрямованою на підтримання купівельної спроможності населення України шляхом підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг. При цьому проведення індексації у зв?язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов?язковим для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Статтею 9 Закону №2011-XII також визначено, що Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Отже, єдиним уповноваженим органом, який встановлює розміри грошового забезпечення (його складових), є Кабінет Міністрів України.
На виконання вимог статті 9 Закону №2011-XII Кабінет Міністрів України ухвалив ряд постанов, якими визначив складові та розміри грошового забезпечення військовослужбовців.
Зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова №704) визначено розміри таких складових грошового забезпечення, як посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження військової служби.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 червня 1994 року №414 «Про види, розміри і порядок надання компенсації громадянам у зв?язку з роботою, яка передбачає доступ до державної таємниці» (далі - Постанова №414) визначено розмір такої складової грошового забезпечення, як надбавка до посадового окладу за роботу в умовах режимних обмежень.
Порядок виплати і розміри індексації грошового забезпечення визначені постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Постанова №1078).
Тобто під час проходження військової служби позивач отримував місячне грошове забезпечення, до складу якого входили такі складові:
• Посадовий оклад (у розмірі згідно Постанови 704);
• Оклад за військове звання (у розмірі згідно Постанови 704);
• Надбавка за вислугу років (у розмірі згідно Постанови 704);
• Надбавка за особливості проходження військової служби (у розмірі згідно Постанови 704);
• Премія (у розмірі згідно Постанови 704);
• Індексація (у розмірі згідно Постанови 1078).
Усі ці складові грошового забезпечення відповідач виплачував позивачу щомісячно.
Видатки на здійснення цих виплат Відповідач здійснював за рахунок коду економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців».
Так, згідно Інструкції щодо застосування економічної класифікації видатків бюджету, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 12.03.2012 року №333 (далі - Інструкція №333) економічна класифікація видатків бюджету призначена для розмежування видатків бюджетних установ та одержувачів бюджетних коштів за економічними характеристиками операцій, які здійснюються відповідно до функцій держави та місцевого самоврядування.
Відповідно до пункту 2.1.1.2. Інструкції №333 до видатків за кодом економічної класифікації видатків 2112 «Грошове забезпечення військовослужбовців» належать:
1) грошове утримання (забезпечення) військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу, у тому числі основні та додаткові види виплат;
2) заохочення, передбачені законодавством;
3) відшкодування податку на доходи фізичних осіб, що утримується з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, співробітниками Служби судової охорони та особами рядового і начальницького складу у зв'язку з виконанням обов?язків несення служби, згідно із законодавством;
4) одноразова грошова допомога при звільненні зі служби військовослужбовців, поліцейських, співробітників Служби судової охорони та осіб рядового і начальницького складу.
Крім того з індексації, як і з усіх інших складових грошового забезпечення, відповідач щомісячно утримував податок на доходи з фізичних осіб та військовий збір, які передбачені Податковим кодексом України до утримання саме з грошового забезпечення.
Тобто, індексація, є невід'ємною складовою грошового заезпечення та фінансується за рахунок видатків саме на грошове забезпечення.
Проте, при визначенні розміру одноразової грошової допомоги при звільненні, до складу грошового забезпечення відповідач включив лише складові грошового забезпечення визначені Постановою №704. Індексацію, як складову грошового забезпечення, визначену Постановою №1078, до складу грошового забезпечення з якого обраховується грошова допомога при звільненні відповідач не врахував.
Отже, бездіяльність відповідача є незаконною та суперечить приписам Закону №2011-XII.
Поряд з цим статтею 6 Закону №1282-ХII встановлено, що у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону, у встановленому законом порядку здійснюється перегляд розмірів: заробітної плати; пенсій; державної соціальної допомоги; стипендій, що виплачуються студентам державних та комунальних вищих навчальних закладів. Перегляд зазначених у частині першій цієї статті гарантій здійснюється у розмірах, що визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін.
Згідно зі статтею 4 вказаного Закону №1282-XII індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Пунктом 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17 липня 2003 р. N? 1078 (далі - Порядок N? 1078), передбачено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов?язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.
Слід зазначити, що правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють повторне виникнення права на отримання індексації.
З урахуванням наведеного індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг, а тому вона має бути врахована у складі грошового забезпечення військовослужбовців для розрахунку грошової допомоги при звільненні, що забезпечує дотримання права на соціальний захист. В іншому випадку, не врахування індексації при обрахунку грошової допомоги при звільненні призвело б до застосування для визначення розміру цієї грошової допомоги знеціненого грошового забезпечення.
Висновок відповідного змісту викладено Верховним Судом у постанові від 03.04.2019 за справою №638/9697/17.
Отже, враховуючи те, що індексація мала щомісячний (постійний) характер та має бути включена до складу грошового забезпечення з якого обраховується грошова допомога при звільнення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи встановлені судом обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.
Питання про розподіл судових витрат не вирішується.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_3 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , яка полягає у не врахуванні при нарахуванні та виплаті грошового забезпечення та грошової допомоги при звільненні ОСОБА_1 періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 12.01.2012 по 31.07.2015 та щодо не включення до складу грошового забезпечення, з якого обчислено грошову допомогу при звільненні, сум індексації.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 належні суми грошового забезпечення за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 , обчисливши розмір такого грошового забезпечення з урахуванням надбавки за вислугу років в розмірі з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 12.01.2012 по 31.07.2015.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 провести перерахунок та доплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні обчисливши її за повну кількість років служби з урахуванням періоду проходження служби в органах внутрішніх справ з 12.01.2012 по 31.07.2015 та із відповідного розміру грошового забезпечення з урахуванням індексації.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя Р.М.Шимонович