21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/13814/25
категорія 108070100
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Капинос О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №0051682405 в частині застосування штрафу у сумі 706970,92 грн.
Позивач вважає висновки відповідача за результатами перевірки та прийняте ним податкове повідомлення-рішення необґрунтованим та безпідставним в частині розміру нарахованої пені. Зазначає, що термін затримки розрахунку у сфері ЗЕД не 153 дні, а 9 днів.
Провадження у справі відкрито за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що проведеною перевіркою встановлено наступні порушення: п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПКУ, а саме - ненадання документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічних (експортних) операцій на виконання зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2024 №6419022024-5 за період з 19.02.2024 по 31.01.2025; п.2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-Ш "Про валюту і валютні операції" (із змінами і доповненнями), а саме - при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2024 №6419022024-5, укладеного з нерезидентом "UNITBUD" LLC (Польща), валютні кошти в сумі 33 700,00 євро станом на 31.01.2025 на поточні рахунки ФОП ОСОБА_1 не надійшли (кількість прострочених днів - 153). За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення: №0051682405 від 17.03.2025, яким нараховано пеню в сумі 706 970,92 грн. №0051692405 від 17.03.2025, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1020,00 грн. у зв'язку із ненаданням документів до перевірки.
Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 26.06.2025 суд ухвали закінчити підготовче провадження та перейти до розгляду справи по суті.
У судовому засіданні позивач позов підтримав, просив задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, з підстав викладених у письмовому відзиві.
Усною ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 26.06.2025, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
Посадовими особами ГУ ДПС у Житомирській області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 та статті 82 глави 8 розділу ІІ та пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ "Перехідних положень" Податкового кодексу України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) проведено документальну позапланову невиїзну перевірку діяльності фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_1 ), який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , з питань дотримання вимог валютного законодавства при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2024 №6419022024-5 за період з 19.02.2024 по 31.01.2025.
За наслідками перевірки складено акт перевірки від 11.02.2025 №3333/06-30-24-05/ НОМЕР_1 ).
Проведеною перевіркою встановлено наступні порушення:
-п.44.3 ст.44, п.85.2 ст.85 ПКУ, а саме - ненадання документів, що підтверджують здійснення зовнішньоекономічних (експортних) операцій на виконання зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2024 №6419022024-5 за період з 19.02.2024 по 31.01.2025.
- п.2 статті 13 Закону України від 21.06.2018 №2473-Ш "Про валюту і валютні операції" (із змінами і доповненнями), а саме - при виконанні зовнішньоекономічного контракту від 19.02.2024 №6419022024-5, укладеного з нерезидентом "UNITBUD" LLC (Польща), валютні кошти в сумі 33 700,00 євро станом на 31.01.2025 на поточні рахунки ФОП ОСОБА_1 не надійшли (кількість прострочених днів - 153).
За наслідками проведеної перевірки, контролюючим органом прийнято податкові повідомлення - рішення:
-№0051682405 від 17.03.2025, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 706 970,92 грн.
-№0051692405 від 17.03.2025, яким застосовано штрафну санкцію в сумі 1 020,00 грн. у зв'язку із ненаданням документів до перевірки.
В межах спірних правовідносин позивач оскаржує податкове повідомлення - рішення: №0051682405 від 17.03.2025, яким нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 706 970,92 грн.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Приписами статті 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" встановлено, що господарська діяльність - будь-яка діяльність, в тому числі підприємницька, пов'язана з виробництвом і обміном матеріальних та нематеріальних благ, що виступають у формі товару.
Зовнішньоекономічна діяльність - діяльність суб'єктів господарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарської діяльності, а також діяльність державних замовників з оборонного замовлення у випадках, визначених законами України, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як на території України, так і за її межами.
При цьому, правові засади здійснення валютних операцій, валютного регулювання та валютного нагляду, права та обов'язки суб'єктів валютних операцій і уповноважених установ, відповідальність за порушення ними валютного законодавства визначає Закон України "Про валюту і валютні операції".
За визначенням понять, наведених у ст. 1 Закону України "Про валюту і валютні операції", валютна операція - операція, що має хоча б одну з таких ознак: а) операція, пов'язана з переходом права власності на валютні цінності та (або) права вимоги і пов'язаних з цим зобов'язань, предметом яких є валютні цінності, між резидентами, нерезидентами, а також резидентами і нерезидентами, крім операцій, що здійснюються між резидентами, якщо такими валютними цінностями є національна валюта; б) торгівля валютними цінностями; в) транскордонний переказ валютних цінностей та транскордонне переміщення валютних цінностей.
Цією ж нормою вказаного Закону визначено, що валютне регулювання - діяльність Національного банку України та в установлених цим Законом випадках Кабінету Міністрів України, спрямована на регламентацію здійснення валютних операцій суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами; валютний нагляд - система заходів, спрямованих на забезпечення дотримання суб'єктами валютних операцій і уповноваженими установами валютного законодавства.
Водночас, ст. 1 Закону України "Про валюту і валютні операції" серед іншого, визначає, що резидентом є юридична особа та інший суб'єкт господарювання з місцезнаходженням на території України, які здійснюють свою діяльність відповідно до законодавства України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про валюту і валютні операції" відносини, що виникають у сфері здійснення валютних операцій, валютного регулювання і валютного нагляду, регулюються Конституцією України, цим Законом, іншими законами України, а також нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону.
При цьому, приписами ст. 4 Закону України "Про валюту і валютні операції" визначено, що валютні операції здійснюються без обмежень відповідно до законодавства України, крім випадків, встановлених законами України, що регулюють відносини у сферах забезпечення національної безпеки, запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванню тероризму чи фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, виконання взятих Україною зобов'язань за міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також випадків запровадження Національним банком України відповідно до цього Закону заходів захисту.
Свобода здійснення валютних операцій забезпечується шляхом дотримання принципів валютного регулювання, встановлених Законом України "Про валюту і валютні операції".
Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про валюту і валютні операції" резиденти мають право придбавати валютні цінності за кордоном, здійснювати їх транскордонне переміщення та (або) транскордонний переказ з урахуванням обмежень, визначених цим Законом.
За змістом ч. 5 ст. 11 Закону України "Про валюту і валютні операції", Національний банк України у визначеному ним порядку здійснює валютний нагляд за уповноваженими установами, а відповідно до ч.1 ст. 13 вказаного закону, Національний банк України має право встановлювати граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів.
Положеннями ч. 2 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції" визначено що, у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з експорту товарів грошові кошти підлягають зарахуванню на рахунки резидентів у банках України у строки, зазначені в договорах, але не пізніше строку та в обсязі, встановлених Національним банком України. Строк виплати заборгованості обчислюється з дня митного оформлення продукції, що експортується, а в разі експорту робіт, послуг, прав інтелектуальної власності та (або) інших немайнових прав - з дня оформлення у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді) акта, рахунка (інвойсу) або іншого документа, що засвідчує їх надання.
Згідно з ч. 3 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", у разі встановлення Національним банком України граничного строку розрахунків за операціями резидентів з імпорту товарів їх поставка має здійснюватися у строки, зазначені в договорах, але не пізніше встановленого Національним банком України граничного строку розрахунків з дня здійснення авансового платежу (попередньої оплати).
При цьому, положеннями ст. 44 Закону України "Про Національний банк України" визначено, що Національний банк України діє як уповноважена державна установа при застосуванні валютного законодавства, і до компетенції Національного банку України у сфері валютного регулювання та нагляду належать, зокрема, видання нормативно-правових актів щодо ведення валютних операцій.
Відповідно до п. 21 Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, затвердженим постановою Правління Національного банку України №5 від 02.01.2019, граничні строки розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів становлять 365 календарних днів.
Однак, відповідно до п.14-2 постанови Національного банку України від 24.02.2022 року № 18 визначено, що на період запровадження воєнного стану граничні строки за операціями з експорту та імпорту товарів становить 180 календарних днів та застосовується до операцій здійснених з 05.04.2022.
Отже, 180-денний строк застосовується до операцій резидентів з експорту та імпорту товарів починаючи з 05.04.2022 .
Тож, якщо операція відбулася до 05.04.2022, то для закриття такої операції діє строк 365 календарних днів, а для операцій, які почалися з 05.04.2022 діє строк 180 днів.
Воєнний стан запроваджено на всій території України 24.02.2022 року.
Спірним податковим повідомленням-рішенням №0051682405 від 17.03.2025 позивачу нараховано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в сумі 706 970,92 грн. за 153 дні затримки.
У акті перевірки зазначено, що у періоді, що перевірявся, на виконання експортного контракту від 19.02.2024 №6419022024-5 ФОП ОСОБА_1 відповідно до оформлених митних декларацій відвантажив нерезиденту "UNITBUD" LLC (Польща) (адреса: st. Nowogrodzka 31, apt. 413, 00-511, Plac Warsawa, Polan) товар - конструкції будівельні збірні з деревини: - модульні конструкції, які складаються з двох модулів з ганком та терасою в комплекті (тераси та ґанки частково в розібраному стані), модель MB-64, рік виготовлення 2024 (код товару - 9406100000) загальною фактурною вартістю 33 700,00 євро, що в еквіваленті становить 1 400 009,21 грн.
Проведеною перевіркою встановлено, що на кінець періоду що перевірявся (станом на 31.01.2025) за експортним контрактом від 19.02.2024 №6419022024-5, укладеним ФОП ОСОБА_1 з нерезидентом "UNITBUD" LLC (Польща), прострочена дебіторська заборгованість становить 33 700,00 євро.
Станом на 31.01.2025 кошти на поточні рахунки ФОП ОСОБА_1 не надійшли. Кількість прострочених днів - 153.
Тобто сума незавершених розрахунків за операціями, а саме - за МД від 05.03.2024 №101020000/2024/008358, від 05.03.2024 №101020000/2024/008359 складає 33 700,00 євро, що в еквіваленті становить 1 400 009,21 грн., що є більшою ніж розмір, передбачений статтею 20 Закону України від 06.12.2016 361-IX "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення".
Позивач не заперечує факт порушення термінів розрахунку за зовнішьоекономічним договором. Доводи щодо протиправності спірного рішення ґрунтуються на неправильному нарахуванні розміру пені та зазначає, що прострочено сплату за договором не на 153 дні , а на 9 днів.
Таким чином факт наявності порушення, що полягає порушенні термінів розрахунків у сфері ЗЕД не є спірним, тому суд не надає цьому оцінку. Спірним є правильність нарахування пені та днів затримки.
Надаючи оцінку вказаним обставинам суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалі справи, на виконанням умов контракту позивачем здійснено експортні операції, що підтверджується експортними митними деклараціями від 05.03.2024 №101020000/2024/008358 та №№101020000/2024/008359.
Отже, термін сплати за контрактом від 19.02.2024 №6419022024-5 закінчився 31.08.2024.
Як вказує відповідач, оскільки станом на 31.01.2025 кошти на поточні рахунки ФОП ОСОБА_1 не надійшли, за порушення термінів розрахунку на 153 дні нараховано пеню у розмірі 706 970,92 грн. (з 01.09.2024 по 31.01.2025).
Разом з тим, положеннями ч. 5 ст. 13 Закону України "Про валюту і валютні операції", передбачено, що порушення резидентами строку розрахунків, встановленого згідно із цією статтею, тягне за собою нарахування пені за кожний день прострочення в розмірі 0,3 відсотка суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару) у національній валюті (у разі здійснення розрахунків за зовнішньоекономічним договором (контрактом) у національній валюті) або в іноземній валюті, перерахованій у національну валюту за курсом Національного банку України, встановленим на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаних грошових коштів за договором (вартості недопоставленого товару).
Враховуючи, що несвоєчасно сплачена сума за контрактом становить 1 400 009,21 грн. з урахуванням 0,3 відсотка за кожен день прострочення, що вказаний відповідачем, незрозумілою є визначена відповідачем сума пені за таку кількість днів.
В судовому засіданні представник відповідача не зміг пояснити суду розрахунок нарахованої пені у сумі 706970,92 грн. за 153 дні затримки, враховуючи, що за арифметичним розрахунком 1400009,21 грн.*0,3%=4200,02 грн.; 4200,02 грн.*153=642603,06 грн.
Таким чином, суд вважає, що неправильно нарахована відповідачем пеня вказує на протиправність спірного рішення та є підставою для його скасування в цій частині.
В той же час, суд вважає за необхідне звернути у вагу на те, що як вже зазначалося, поставка товару за контрактом була здійснена 05.03.2024, тобто граничний термін оплати - 31.08.2024.
Разом з тим, згідно платіжної інструкції від 10.09.2024 та заключної виписки АП "Приватбанк" за період з 19.02.20245 по 07.02.2025, оплата за контрактом від "UNITBUD" LLC (Польща) в сумі 33 700,00 євро надійшла на рахунок позивача 10.09.2024.
З викладеного слідує, що кількість прострочених днів оплати за договором становить 9 днів, а не 153 .
Суд враховує, що у постановах від 24.02.2020 у справі №440/4443/18, від 27.04.2022 у справі №420/13197/20 Верховний Суд вказав, що суд не може обмежити право платника податків довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги. Разом з тим, з огляду на визначені нормами ПК мету й повноваження контролюючого органу під час проведення податкової перевірки, у разі якщо рішення контролюючого органу вмотивоване саме не наданням платником податків на вимогу контролюючого органу первинних документів, адміністративний суд, виходячи з окреслених процесуальним законом меж судового доказування, повинен перевіряти і враховувати такі обставини й винятки з них при вирішенні спору.
Також, Верховний Суд у постанові від 22.10.2024 у справі № 360/2196/20 зазначив, що право платника довести у судовому процесі обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, не обмежено поданням виключно тих доказів, що надавалися ним під час проведення податкової перевірки. Право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та подавати докази на підтвердження таких заперечень, надається платникові як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу (на яких допускається подання учасником процесу нових доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що встановлені судом обставини та досліджені докази в сукупності свідчать про те, що відповідачем не доведено суду правомірність нарахованої спірним рішенням пеню у розмірі 706970,92 грн.
Вказане зумовлює висновок про невідповідність податкового повідомлення-рішення від 17.03.2025 №0051682405 критеріям правомірності рішень суб'єктів владних повноважень, викладеним у частині другій статті 2 КАС України.
В той же час, як встановлено судом та не заперечується позивачем, кількість прострочених днів оплати за договором становить 9 днів, а відтак пеня за таку кількість днів затримки повинна була бути нарахована у розмірі 37800,18 грн. (1400009,21 грн.*0,3%=4200,02 грн.; 4200,02 грн.*9).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині нарахування пені на суму 669170,74 грн. (706970,92 грн.-37800,18 грн.). В іншій частині рішення є правомірним.
Згідно ч. 2. ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та "Вуліч проти Швеції", суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. Відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов'язаний суб'єкт владних повноважень.
Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи суд дійшов висновку, що відповідач не довів належними та допустимими доказами обставин щодо правомірності винесеного податкового повідомлення-рішення в частині нарахування пені у розмірі 669170,74 грн. .
У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
Відповідач не довів правомірність оскаржуваного рішення на суму 669170,74 грн., тому таке є протиправним та підлягає частковому скасуванню.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Оскільки позов задоволено частково, на користь позивача з відповідача належить стягнути судовий збір пропорційно задоволеним вимогам, що у даному випадку становить 6691,48 грн.
Керуючись статтями 242-246,295 КАСУ,
вирішив:
Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Житомирській області (вул. Юрка Тютюнника, 7,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 44096781) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати прийняте Головним управлінням ДПС у Житомирській області податкове повідомлення-рішення від 17.03.2025 №0051682405 у розмірі 669170,74 грн. (шістсот шістдесят дев"ять тисяч сто сімдесят гривень сімдесят чотири копійки).
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Житомирській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 6691,48 грн. (шість тисяч шістсот дев"яносто одна гривня сорок вісім копійок).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Капинос
21.10.25