20 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/15692/23
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Шимоновича Р.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання дій протиправними, скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, у якому просить: визнати протиправною та скасувати винесену керівником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області постанову від 09.05.2023 № 356167.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 № 356167, керівником Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті є незаконною та протиправною, а отже підлягає скасуванню.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.06.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідач у відзиві на позовну заяву проти доводів та вимог останньої заперечив, зазначивши, що як під час проведення перевірки та оформлення акту, так і під час складення спірної постанови її посадові особи діяли на законних підставах та керувались вимогами законодавства, у зв'язку із чим за наслідками встановлення допущених позивачем порушень до нього правомірно застосовано передбачений статтею 60 Закону України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 №2344-III (далі - Закон №2344) адміністративно-господарський штраф в розмірі 17000,00 грн.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі її фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що 03.04.2023 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області здійснювалась рейдова перевірка з питання додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт.
За результатами перевірки було складено акт №350229 від 03.04.2023 у якому посадовими особами контролюючого органу виявлено порушення, зокрема, встановлено, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 здійснювалося внутрішнє перевезення вантажу (екскаватора-навантажувача, який згідно свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_1 належить ТОВ «Трансбудресурс») транспортним засобом, який обладнано повіреним цифровим тахографом, за відсутності документів, передбачених статтею 48 Закону №2344-III, а саме товарно-транспортної накладної та роздруківки даних роботи тахографа водія ОСОБА_2 .
В графі "Пояснення водія про причини порушень" водієм ОСОБА_2 вказано, що ТТН забув на загрузці.
На підставі даного акту перевірки, Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області Державної служби України з безпеки на транспорті складено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 № 356167, якою до позивача, відповідно до абзацу 3 частини 1 статті 60 Закону України "Про автомобільний транспорт", застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17000,00 грн.
Позивач, не погодившись з прийнятою постановою, звернувся до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень, регулює Закон України "Про автомобільний транспорт" від 05.04.2001 № 2344-ІІІ (далі - Закон України №2344-ІІІ).
Частиною 1 статті 5 Закону № 2344 визначено, що основним завданням державного регулювання та контролю у сфері автомобільного транспорту є створення умов безпечного, якісного й ефективного перевезення пасажирів та вантажів, надання додаткових транспортних послуг.
Відповідно до частини 12 статті 6 Закону № 2344 державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (частина 14 статті 6 Закону № 2344).
Рейдова перевірка (перевірка на дорозі) - перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об'єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо дотримання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт (стаття 1 Закону №2344).
Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) та порядок здійснення габаритно-вагового контролю визначаються Кабінетом Міністрів України (частина 21 статті 6 Закону № 2344).
На виконання вказаної вимоги Закону № 2344 постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 було затверджено Порядок проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) (далі - Порядок №1567).
Пунктами 12 та 15 Порядку №1567 передбачено, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі) здійснюється на підставі щотижневого графіка. Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання приписів щодо усунення порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт, винесених за результатами розгляду справ про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, які можливо перевірити під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Відповідно до пункту 20 Порядку №1567 виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму.
Виходячи з положень пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт встановленої форми.
В статті 18 Закону №2344 закріплено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю. Положення щодо режимів праці та відпочинку водіїв транспортних засобів визначається законодавством.
Згідно із частиною 1 статті 34 Закону №2344 автомобільний перевізник повинен: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; утримувати транспортні засоби в належному технічному і санітарному стані та забезпечувати їх зберігання відповідно до вимог статті 21 цього Закону; забезпечувати контроль технічного і санітарного стану транспортних засобів перед виїздом на маршрут; забезпечувати проведення медичного контролю стану здоров'я водіїв; організувати проведення періодичного навчання водіїв методам надання домедичної допомоги потерпілим від дорожньо-транспортних пригод; забезпечувати умови праці та відпочинку водіїв згідно з вимогами законодавства; забезпечувати проведення стажування та інструктажу водіїв у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері транспорту; забезпечувати безпеку дорожнього руху; забезпечувати водіїв відповідною документацією на перевезення пасажирів.
В частині 1 статті 48 Закону №2344 закріплено обов'язок автомобільних перевізників та водіїв мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством (частина 2 статті 48 Закону № 2344).
Обов'язкові ж реквізити товарно-транспортної накладної визначено частиною 3 статті 48 Закону № 2344.
За змістом частини 2 статті 49 Закону № 2344 водій транспортного засобу зобов'язаний, зокрема: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Як передбачено частиною 1 статті 60 Закону №2344, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за: перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, які визначають права, обов'язки і відповідальність власників автомобільного транспорту - Перевізників та вантажовідправників і вантажоодержувачів - Замовників, затверджені Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 (надалі - Правила № 363).
В пункті 11.1 розділу 11 Правил № 363 закріплено, що основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил. Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора. Оформлення товарно-транспортної накладної в електронній формі (далі - е-ТТН) здійснюється відповідно до абзацу четвертого цього пункту. Е-ТТН підписується за допомогою електронного підпису (далі - ЕП) водія та/або експедитора, відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача. Створення, відправлення, передавання, одержання, зберігання, оброблення, використання, знищення е-ТТН здійснюється відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг", "Про електронні довірчі послуги". Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною. Залежно від виду вантажу та його специфічних властивостей до основних документів додаються інші (сертифікати, свідоцтва тощо), що визначається правилами перевезень зазначених вантажів, у паперовому та/або електронному вигляді. У разі оформлення е-ТТН супровідні документи також додаються в електронній формі. У разі оформлення товарно-транспортної накладної у паперовій формі супровідні документи додаються в паперовій формі за підписом відповідальних осіб.
Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля (пункт 11.2 розділу 11 Правил № 363).
Таким чином, положеннями чинного законодавства визначений перелік документів, які повинні мати автомобільні перевізники та водії для здійснення внутрішніх перевезень, одним із яких є товарно-транспортна накладна, яку законодавець визначив як єдиний та основний документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов'язкові реквізити, передбачені Законом №2344 та Правилами № 363. Тому відсутність такого документа під час перевірки уповноваженим органом є підставою для притягнення перевізника до відповідальності, установленої абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344. Виключенням з цього правила є лише випадки якщо перевезення здійснюється фізичною особою за рахунок власних коштів та для власних потреб.
Отже, законодавець чітко окреслив межі, за яких настає відповідальність, передбачена абзацом 3 частини 1статті 60 Закону №2344, тому саме у випадку відсутності товарно-транспортної накладної у паперовій та/або електронній формі або її обов'язкових реквізитів, для перевізника настають наслідки передбачені цією нормою у вигляді застосування адміністративно-господарського штрафу. Водночас, зміст та форма товарно-транспортної накладної повинні відповідати вимогам, установленим Законом № 2344 та Правилами №363, і дотримання цих умов є обов'язком перевізника, невиконання якого є підставою для застосування до нього відповідних заходів реагування.
Аналогічна правова позиція викладена й в постанові Верховного Суду від 31 жовтня 2023 року у справі № 440/17062/21 (адміністративне провадження №К/990/15652/23).
Проте, як вже вказувалось в цьому рішенні та вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку відповідача про порушення позивачем вимог статті 48 Закону №2344 слугувала відсутність у водія товарно-транспортної накладної та роздруківки даних роботи тахографа, що відображено в акті №350229 від 03.04.2023.
При цьому, позивачем обставина відсутності, зокрема, товарно-транспортної накладної не заперечується, натомість він вважає, що оскільки під час зупинення та перевірки посадовими особами контролюючого органу транспортного засобу вантаж перевозився для власних потреб.
Разом з тим, ані приписи Закону №2344, ані положення Правил №363 не ставлять надання суб'єкту господарювання статусу перевізника в залежність від того, з якою метою (на замовлення, для власних потреб тощо) ним здійснюється перевезення вантажу, адже за визначеннями поняття "перевізник", що наведені у цих нормативно-правових актах, ним може бути фізична або юридична особа, що на комерційній основі надає послуги з перевезень вантажів та/або пасажирів чи здійснює за власний кошт їх перевезення автомобільними транспортними засобами.
Тобто відповідальність, передбачену абзацом 3 частини 1 статті 60 Закону №2344, несуть фізичні чи юридичні особи, які безпосередньо здійснюють, у тому числі, за власний кошт перевезення вантажів транспортними засобами. Перевезення на комерційній основі означають надання послуг, а перевезення за власний кошт - перевезення для власних потреб.
Відтак, перевезення для власних потреб також є послугою з перевезення, а тому відповідно на вантаж також має бути оформлена товарно-транспортна накладна, в якій у відомостях про перевізника та вантажоодержувача буде зазначена одна й таж сама особа, оскільки при перевезенні для власних потреб особи перевізника та вантажоодержувача співпадають.
Підсумовуючи викладене, суд вважає, що за результатами здійсненої 03.04.2023 перевірки належного ОСОБА_1 транспортного засобу посадові особи відповідача прийшли до правильного висновку про порушення позивачем положень статті 48 Закону №2344 у зв'язку із відсутністю у водія підприємства товарно-транспортної накладної.
Щодо іншого зафіксованого в акті перевірки №350229 від 03.04.2023 порушення (відсутність у роздруківці тахографа відомостей про роботу водія), суд зазначає таке.
Так, транспортний засіб, що перевірявся, обладнано повіреним цифровим тахографом, проте на момент перевірки у його слоті була відсутня картка водія ОСОБА_2 .
Пунктами 1.2 та 1.3 Положення № 340 визначено, що воно встановлює особливості регулювання робочого часу та часу відпочинку водіїв колісних транспортних засобів (далі - водії) та порядок його обліку. Вимоги цього Положення поширюються на автомобільних перевізників та водіїв, які здійснюють внутрішні перевезення пасажирів чи/та вантажів колісними транспортними засобами.
Відповідно до пункту 6.1 Положення №340 автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами. Водії зберігають записи щодо режиму праці та відпочинку протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Пункт 6.3 Положення № 340 передбачає, що водій, що керує ТЗ, який не обладнаний тахографом, веде індивідуальну контрольну книжку водія або повинен мати копію графіка змінності водіїв.
За змістом пункту 7.1 Положення №340 органи, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху проводять перевірку встановленого режиму праці та відпочинку водіїв відповідно до законодавства України.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 №385 (далі - Інструкція).
Пунктом 1.3 Інструкції передбачено, що її дія поширюється на суб'єктів господарювання, які проводять діяльність у сфері надання послуг з перевезення пасажирів та/або вантажів автомобільними транспортними засобами (крім таксі).
Відповідно до пункту 1.4 Інструкції картка - картка контрольного пристрою (тахографа) з вбудованою мікросхемою, призначена для використання в цифровому тахографі; контрольний пристрій (тахограф) - обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Згідно з пунктом 3.1 Інструкції виробники транспортних засобів, перевізники, водії та ПСТ використовують тахографи, тахокарти, картки до цифрових тахографів, тип яких затверджено відповідно до вимог ЄУТР.
За змістом пункту 3.3 Інструкції водій транспортного засобу, обладнаного тахографом: забезпечує правильну експлуатацію тахографа та управління режимами його роботи відповідно до інструкції виробника тахографа; своєчасно встановлює, змінює і заповнює тахокарти та забезпечує їх належне зберігання; використовує тахокарти (у разі використання аналогового тахографа) або у разі використання цифрового тахографа - особисту картку водія кожного дня, протягом якого керував транспортним засобом; має при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені тахокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом; у разі несправності або пошкодження аналогового тахографа своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці тахокарти, де нанесена сітка з відповідними графічними позначками, інформує про це відповідну посадову особу перевізника, з яким водій перебуває у трудових відносинах (для найманих водіїв); у разі несправності або пошкодження цифрового тахографа або картки до нього своєчасно записує від руки дані щодо режиму роботи та відпочинку на зворотному боці аркуша, призначеного для роздруківки даних, що використовують у даному тахографі, та забезпечує належне зберігання таких записів.
Пунктом 3.6 Інструкції визначено, що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: правильності роботи тахографа та відповідності його типу згідно із законодавством (обов'язковість установлення тахографа певного типу - аналоговий або цифровий, позначка затвердження типу згідно з ЄУТР); наявності та цілісності таблички тахографа та його пломб, а також маркування таблички та пломб тахографа знаком ПСТ, внесеним до Переліку; дотримання вимог щодо періодичності проведення перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, а також перевірки тахографа; дотримання вимог щодо періодів роботи та відпочинку водіїв та їх відповідність параметрам руху, зареєстрованим тахографом; наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
Таким чином, саме автомобільний перевізник несе відповідальність за належне виконання водіями вимог Інструкції щодо експлуатації тахографів.
При цьому, перелік визначених у статті 48 Закон № 2344 документів, які повинен мати автомобільний перевізник та водій транспортного засобу, не є вичерпним, адже в цій нормі зазначено, що законодавством можуть бути передбачені інші документи, необхідні для внутрішніх перевезень.
Отже, оскільки згідно вимог пункту 6.1 Положення № 340 вантажний автомобіль з повною масою понад 3,5 тонн (що відповідає спірному випадку), яким виконуються внутрішні перевезення вантажів, в обов'язковому порядку повинен бути обладнаний діючим та повіреним тахографом, то для водіїв таких автомобілів, крім оформлення документів, визначених статтею 48 Закону № 2344, обов'язковим також є наявність картки для цифрового тахографа.
В той же час, з огляду на положення пункту 6.3 Положення № 340 наявність індивідуальної контрольної книжки водія або копії графіка змінності водіїв передбачена саме для водіїв, що керують транспортними засобами, що не обладнані тахографом.
Наведене також свідчить на користь висновку Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області щодо необхідності представлення роздруківки тахографа з інформацією про час роботи водія, чого зроблено не було.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу від 09.05.2023 № 356167 у сумі 17000,00 грн є такою, що винесена в межах чинного законодавства України, а тому скасуванню не підлягає.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
З'ясувавши всі обставини справи у їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Питання про розпоідл судових витрат не вирішується.
Керуючись статями 2, 9, 77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 262, 263, 295 КАC України, суд
вирішив:
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (проспект Перемоги, 14, м.Київ, 01135, код ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено 20 жовтня 2025 року.
Суддя Р.М.Шимонович