21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/7719/25
категорія 113070200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті (в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області) про визнання протиправною та скасування постанови,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач), у якій просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування адміністративно - господарського штрафу №089413 від 11.03.2025.
На обґрунтування заявлених вимог зазначає, що висновки відповідача про порушення ним вимог законодавства про автомобільний транспорт є передчасними та необґрунтованими, оскільки позивач не порушував вимоги Закону України від 05.04.2001 № 2344-III «Про автомобільний транспорт» (далі Закон № 2344-III). Наполягає, що у нього на момент зупинки були та є в наявності сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки №D34795UA від 03.01.2025 на транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 від 31.12.2024 на причеп марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 . Підтвердженням цього є відеозапис з портативного відеореєстратора посадової особи Укртрансбезпеки (файл 20250115115553MEDIA_ID9), на якому водій заявляє, що сертифікат наявний і він може це підтвердити, проте інспектором все одно було складено акт за відсутність такого документу і одночасно роз'яснено, що під час розгляду справи автомобільний перевізник зможе надати підтверджуючий документ, який має однаку юридичну силу як і під час перевірки. Під час розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач пред'являв указані вище сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки в оригіналах, проте відповідач не взяв їх до уваги та прийняв постанову про застосування адміністративно - господарського штрафу, яка є протиправною і підлягає скасуванню.
Ухвалою судді позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою судді позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цій справі. Ухвалено здійснювати розгляд справи суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення та виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача, заперечуючи проти заявлених позовних вимог зазначає, що за відсутності документів, зокрема, в даному випадку сертифікату відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватись перевезення до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, та при прийнятті відповідачем постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу відносно позивача були чітко дотримані вимоги чинного законодавства. Наполягає, що на момент перевірки водієм позивача було надано працівнику Укртрансбезпеки СМR №52620, посвідчення водія ОСОБА_2 , свідоцтва про реєстрацію тягача DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 , напівпричепа марки КОЕGЕL реєстраційний номер НОМЕР_4 . Будь-яких сертифікатів відповідності транспортного засобу (тягача та напівпричепа) щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, надано не було.
Від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій повністю заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві, та вважає їх такими, що прямо суперечать абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-ІІІ та актуальним позиціям судів, що регулюють дані правовідносини, а отже є безпідставними.
Суд, оцінивши належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності, встановив таке.
15.01.2025 посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті складено акт проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №116619 від 15.01.2025, відповідно якого 15.01.2025 на автодорозі М-19 541 км. МАПП «Порубне» перевірено транспортний засіб марки DAF, реєстраційний номер НОМЕР_1 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_5 та напівпричіп марки KOEGEL, реєстраційний номер НОМЕР_3 , серія і номер свідоцтва про реєстрацію НОМЕР_6 під керуванням водія ОСОБА_2 , який належить позивачу - ОСОБА_1 .
Згідно вказаного акту під час перевірки виявлено порушення: «під час міжнародних перевезень вантажів за маршрутом «Туреччина - Україна» перевізник не забезпечив водія документами, передбаченими ст.53 ЗУ «Про автомобільний транспорт», а саме сертифікатом відповідності транспортного засобу та причепу вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки», у тому числі порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» «абз. 6.ч.1 виконання міжнародних перевезень вантажів без документів, перелік яких визначений ст..63 цього Закону: сертифікати відповідності т/з та причепа вимогам законодавства України щодо безпеки руху та екологічної безпеки».
На підставі акту №116619 від 15.01.2025, розглянувши справу про порушення законодавства про автомобільний транспорт відносно позивача, 11.03.2025 Відділом державного нагляду (контролю) у Житомирській області винесено постанову № 089413 про застосування адміністративно-господарський штрафу до ОСОБА_1 у сумі 34000,00 грн. за порушення вимог ст. 53 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідальність за яке передбачена абз. 6 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».
Не погоджуючись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд, визначаючись щодо заявлених вимог по суті, виходить з того, що відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правові та соціальні основи дорожнього руху з метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища визначає Закону України від 30.06.1993 № 3353-XII «Про дорожній рух», частинами першою та другою статті 29 якого визначено, що до участі у дорожньому русі допускаються транспортні засоби, конструкція і технічний стан яких відповідають вимогам діючих в Україні правил, нормативів, що мають сертифікат на відповідність цим вимогам, укомплектовані у встановленому порядку, а у разі, якщо транспортний засіб згідно з цим Законом підлягає обов'язковому технічному контролю, пройшов такий контроль.
З метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Закон № 2344-III визначає засади організації та діяльності автомобільного транспорту та визначає відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень (стаття 3 Закону № 2344-III).
Відповідно до частини дванадцятої статті 6 Закону № 2344-III державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.
В силу частини сьомої статті 6 Закону № 2344-III центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, серед інших: державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті; контроль за здійсненням міжнародних перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом у пунктах видачі дозволів автомобільним перевізникам України.
Приписами частини чотирнадцятої статті 6 Закону № 2344-III визначено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Згідно з частинами сімнадцятої-двадцятої статті 6 Закону № 2344-III рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
У разі проведення позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі) автомобільний перевізник, що буде перевірятися, про час проведення перевірки не інформується.
Під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) посадові особи центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, мають право: використовувати спеціалізовані автомобілі; використовувати спеціальне обладнання, призначене для перевірки дотримання водіями норм режиму праці та відпочинку; супроводжувати транспортний засіб, що має ознаки порушення нормативів вагових або габаритних параметрів, до найближчого місця зважування (на відстань не більше 50 кілометрів) для здійснення габаритно-вагового контролю, а також забороняти подальший рух такого транспортного засобу у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України; здійснювати габаритно-ваговий контроль транспортних засобів; використовувати стаціонарні або пересувні пункти габаритно-вагового контролю; використовувати засоби фото- і відеофіксації процесу перевірки, у тому числі в автоматичному режимі; у разі виявлення порушень законодавства щодо габаритно-вагового контролю під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) копіювати, сканувати документи, які пред'являють водії транспортних засобів під час проведення такої перевірки, та використовувати їх як доказ під час розгляду справ про порушення законодавства; здійснювати опитування водія чи пасажирів про обставини вчинення адміністративного правопорушення, свідками якого вони були або могли бути.
Автомобільні перевізники, їх уповноважені особи (водії), автомобільні самозайняті перевізники, суб'єкти господарювання, які надають автостанційні послуги, мають право фіксувати процес проведення планової, позапланової або рейдової перевірки (перевірки на дорозі) засобами фото- і відеотехніки, не перешкоджаючи проведенню таких перевірок.
Процедура здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі також суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначена Порядком здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі -Порядок № 1567).
За приписами пункту 14 Порядку № 1567 рейдова перевірка транспортних засобів проводиться в будь-який час на окремо визначених ділянках дороги, маршрутах руху, автовокзалах, автостанціях, автобусних зупинках, місцях посадки та висадки пасажирів, стоянках таксі і транспортних засобів, місцях навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, місцях здійснення габаритно-вагового контролю, під час виїзду з підприємств та місць стоянки, на інших об'єктах, що використовуються суб'єктами господарювання для забезпечення діяльності автомобільного транспорту.
Відповідно до пункту 15 Порядку № 1567 під час проведення рейдової перевірки перевіряється виключно, зокрема наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі також Європейська угода); виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.
Згідно із статтею 48 Закону № 2344-III автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи на підставі яких виконуються вантажні перевезення.
Статтею 49 Закону №2344-III (у редакції на час виникнення спірних правовідносин) зазначено, що водій транспортного засобу зобов'язаний: мати при собі та передавати для перевірки уповноваженим на те посадовим особам документи, передбачені законодавством, для здійснення зазначених перевезень; перевіряти надійність пломбування, закріплення, накриття та ув'язування вантажу для його безпечного перевезення; забезпечити збереження вантажу, прийнятого до перевезення, та своєчасно його доставити вантажовласнику (уповноваженій ним особі); дотримуватися визначеного режиму праці та відпочинку.
Згідно з абзацом 6 частини першої статті 60 Закону № 2344-III за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: виконання резидентами та/або нерезидентами України міжнародних перевезень пасажирів чи вантажів без документів, визначених ст.53 цього Закону, - штраф у розмірі двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до статті 1 Закону № 2344-III за міжнародним перевезенням визнається перевезення вантажів автомобільним транспортом з перетином державного кордону.
Організацію міжнародних перевезень вантажів здійснюють перевізники відповідно до міжнародних договорів України з питань міжнародних автомобільних перевезень регламентує стаття 53 цього Закону), за правилами якої до міжнародних перевезень пасажирів та небезпечних вантажів допускаються резиденти України, які мають досвід роботи на внутрішніх перевезеннях на договірних умовах не менше ніж три роки.
При виконанні міжнародних перевезень вантажів резиденти України повинні мати: дозволи іноземних країн, по території яких буде здійснюватися перевезення; дозвіл щодо узгодження умов та режимів перевезення в разі перевищення вагових або габаритних обмежень чи документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових (габаритних) обмежень над визначеними законодавством становить менше п'яти відсотків; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; сертифікат відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України; документи на вантаж.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що здійснення міжнародних вантажних перевезень здійснюється за наявності, зокрема, сертифікату відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України.
З акта проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від №116619 від 15.01.2025 вбачається, що водієм позивача виконувалося міжнародне вантажне перевезення без сертифікатів відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких здійснюється перевезення.
Як стверджує позивач у позові, сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення були чинними на момент проведення перевірки та надавалися водієм посадовим особам відповідача під час рейдової перевірки 15.01.2025, однак не були взяті до уваги.
Разом з тим, відповідачем не заперечується, що позивач з'явився на розгляд справи про правопорушення 25.02.2025 і надав сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки від 03.01.2025 №D34795UA та №UA-007256.
З огляду на вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач під час розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт повинен був з'ясувати достовірні відомості та взяти до уваги сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки від 03.01.2025 №D34795UA та №UA-007256.
Таким чином суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами ту обставину, що 15.01.2025 у позивача як автомобільного перевірника на час здійснення міжнародних перевезення вантажів за маршрутом Україна - Туреччина не було сертифікатів відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки, та, відповідно, не доведено факт непред'явлення водієм ОСОБА_2 копій вказаних сертифікатів, а тому позивач не може нести відповідальність за порушення законодавства про автомобільний транспорт без доведеної вини.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що приймаючи оскаржувану постанову відповідач неправильно кваліфікував відсутність сертифікатів відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, як порушення позивачем вимог ст. ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт", оскільки позивачем надано сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки під час розгляду адміністративної справи.
Доводи відповідача суд відхиляє, оскільки вони не спростовують протиправність оскаржуваної постанови.
Оскільки оскаржувана постанова винесена лише з підстав того, що відсутні на час перевірки сертифікати відповідності транспортного засобу щодо безпеки руху та екологічної безпеки вимогам країн, територією яких буде здійснюватися перевезення, то у такому випадку суд не вбачає порушення позивачем вимог ст. 53 Закону України "Про автомобільний транспорт". Відтак, оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, суди перевіряють чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обгрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 ст. 9 КАС України передбачено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно із ч. 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність прийняття оскаржуваної постанови.
Зважаючи на наведені вище норми права та встановлені по справі обставини, суд приходить до висновку, що відповідач незаконно стягнув з позивача штраф, тому оскаржувана постанова є протиправною та підлягають скасуванню, а позовні вимоги - задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи вбачається, що за подання вказаного позову позивачем, з урахуванням коефіцієнту пониження, сплачено судовий збір у сумі 968,96 грн.
Оскільки позов задоволено повністю, суд стягує за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 5, 77, 241-246, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_7 ) до Державної служби України з безпеки на транспорті (в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області) (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, РНОКПП/ЄДРПОУ: 39816845) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Житомирській області про застосування щодо ОСОБА_1 адміністративно - господарського штрафу №089413 від 11.03.2025.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Г.В. Чернова
21.10.25