21 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/20110/25
категорія 112010203
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Голового управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною відмову, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, в якому просить визнати протиправною відмову відповідача у нарахуванні та виплаті позивачу пенсії по інвалідності в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а також зобов'язати відповідача здійснити перерахунок і виплату позивачу пенсії, починаючи з 16.07.2025 року, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у розмірі 6 (шести) мінімальних пенсій за віком, визначених Законом України про Державний бюджет України щомісячно, з урахуванням виплачених сум.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач, як особа з інвалідністю ІІІ групи, має право на одержання пенсії у розмірі, не нижчому за 6 мінімальних пенсій за віком, після набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 07 квітня 2021 року №1-р(II)/2021, яким визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII. На думку позивача, відповідач протиправно не виконує дане рішення та відмовляє у проведенні перерахунку пенсії.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.
Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що в межах спірних правовідносин відповідач діє на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначені чинним законодавством.
Крім того, в прохальній частині відзиву відповідач заявив клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Міністерства соціальної політики України, у зв'язку з тим, що рішення у цій справі впливатиме на інтереси Мінсоцполітики, а незалучення вказаного органу державної виконавчої влади до участі у справі позбавить його можливості реалізувати права учасника справи.
Положеннями частини другої статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть бути залучені до участі у справі за клопотанням учасників справи. Якщо адміністративний суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до судового розгляду встановить, що судове рішення може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі в справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
Зважаючи на характер матеріально-правового спору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для залучення Міністерства соціальної політики України в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача, оскільки за наслідками прийнятого рішення у справі тягар вчинення певних дій в даному випадку може бути покладений на відповідача та не тягне зміну правового або майнового статусу Міністерства соціальної політики України. Обов'язки Мінсоцполітики, як головного розпорядника бюджетних коштів передбачені законом, а не судовим рішенням у конкретній справі.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про таке.
Судом встановлено, що позивач має статус потерпілої від наслідків Чорнобильської катастрофи особи 1 категорії, отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю ІІІ групи від захворювання, пов'язаного з наслідками аварії на ЧАЕС.
Позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про проведення перерахунку пенсії відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року № 796-ХІІ (далі Закон № 796-ХІІ).
У відповідь на звернення позивача, відповідач листом від 05.08.2025 року повідомив, що пенсію розраховано згідно чинного законодавства і відсутні підстави для перерахунку пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Не погоджуючись із такою відмовою, з метою захисту своїх прав та законних інтересів, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні положення щодо соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначені нормами Закону України від 28.02.1991 року № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон № 796-ХІІ).
Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, врегульовано положеннями статті 54 Закону № 796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
Приписами статті 54 Закону № 796-XII в редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 06.06.1996 року № 230/96-ВР (далі - Закон №230/96-ВР), яка була чинною до внесення змін Законом № 76-VIII, було передбачено таке:
"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
28.12.2014 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" (далі - Закон № 76-VIII), яким текст статті 54 Закону № 796-XII викладено у новій редакції. Зокрема, частину 3 та 4 замінено положеннями такого змісту: "Умови, порядок призначення та мінімальні розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначаються актами Кабінету Міністрів України з відповідних питань". Наведені зміни набрали чинності з 01 січня 2015 року.
Згодом мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, було визначено в "Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", затвердженому постановою Кабінету Міністрів України "Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 23.11.2011 року № 1210 зі змінами (далі - Порядок № 1210).
Згідно з пунктом 11 Порядку № 1210 (в редакції, що діяла до 04.09.2021 року), мінімальний розмір пенсії становить:
1) для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
I групи інвалідності - 180 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
II групи інвалідності - 160 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
III групи інвалідності - 145 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
2) для інших інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
I групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 150 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
II групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 125 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.;
III групи інвалідності - 100 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 січня 2012 р. і 110 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з 1 липня 2012 р.
Тобто раніше визначений статтею 54 Закону № 796-XII розмір пенсій згідно змін, внесених Законом № 76-VIII, було знижено.
Разом з тим, 07.04.2021 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-333/2018 (4498/18) ухвалив Рішення № 1-р(II)/2021, яким визнав такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Здійснивши порівняльний аналіз частини четвертої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР та пунктів 11, 12 Порядку № 1210, Конституційний Суд України дійшов висновку, що Кабінет Міністрів України визначив істотно менші мінімальні розміри державної пенсії особам, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-XII, ніж їх було гарантовано на законодавчому рівні частиною четвертою цієї статті Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР. Водночас приписи статей 3, 16, 50 Конституції України у їх взаємозв'язку зобов'язують державу за будь-яких обставин забезпечити особам з інвалідністю з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілих від Чорнобильської катастрофи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, посилений соціальний захист, реалізацію їх права на відшкодування завданої шкоди здоров'ю.
У вказаному вище Рішенні Конституційний Суд України дійшов висновку, що громадяни України, на яких поширюється дія статті 54 Закону № 796-ХІІ, мають право на відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії частини 3 статті 54 цього Закону в редакції Закону № 76-VIII. З метою реального поновлення у правах громадян України, на яких поширюється дія статті 54 Закону №796-ХІІ, Конституційний Суд України вважав, що держава зобов'язана розробити порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, якої вони зазнали внаслідок дії статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII.
Крім того, керуючись положеннями статті 97 Закону України від 13.07.2017 року №2136-VІІІ "Про Конституційний Суд України", якими регламентовано порядок виконання рішень та висновків Конституційного Суду України, Конституційний Суд України у пункті 2 резолютивної частини Рішення від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)2021 встановив: частина 3 статті 54 Закону № 796-ХІІу редакції Закону № 76-VIII втрачає чинність через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, а у пункті 3 вказав Верховній Раді України протягом трьох місяців з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення привести нормативне регулювання, встановлене статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням.
Як вказано Конституційним Судом у рішенні від 07.04.2021 року, у разі неприведення нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" від 28 грудня 2014 року № 76-VIII щодо уповноваження Верховною Радою України Кабінету Міністрів України визначати своїми актами мінімальні розміри пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, у відповідність із Конституцією України та цим Рішенням через три місяці з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення застосуванню підлягатиме частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28 лютого 1991 року № 796-XII у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" від 6 червня 1996 року № 230/96-ВР:
"В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком".
На виконання Рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року Верховна Рада України 29.06.2021 року прийняла Закон № 1584-ІХ, яким внесла зміни до Закону № 796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Так, частина 3 статті 54 Закону №796-ХІІ (в редакції після змін, внесених Законом № 1584-ІХ) передбачає, що розміри пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, не можуть бути нижчими: для I групи інвалідності - 6000 гривень; для II групи інвалідності - 4800 гривень; для III групи інвалідності - 3700 гривень; для дітей з інвалідністю - 3700 гривень.
Вказане свідчить, що статтею 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 1584-ІХ визначені розміри пенсій, які є нижчими, аніж ті, що були встановлені зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР.
У подальшому Конституційний Суд України прийняв Рішення від 03.04.2024 року №4-р(І)/2024, в якому за результатом аналізу статей 3, 16, 50 Конституції України, свого Рішення від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 констатував, що Верховна Рада України Законом № 1584-IX повторно запровадила правове регулювання з тим самим недоліком, а саме визначила у частині 3 статті 54 Закону № 796-ХІІ мінімальні розміри державної пенсії за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи у розмірах менших, ніж їх було гарантовано положеннями зазначеного закону в редакції Закону № 230/96-ВР.
У цьому Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що пенсія за інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призначається особам виходячи з імперативних вимог Конституції України як особлива форма відшкодування завданої їм шкоди та є такою, що не може бути скасованою чи зменшеною, поставленою в залежність від наявних фінансових ресурсів чи будь-яких інших обставин. Скасування, обмеження або зменшення пенсії для осіб з інвалідністю, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи, призведе до порушення сутнісного змісту конституційних засад, якими людське життя та здоров'я визнано найвищими соціальними цінностями.
Конституційний Суд України дійшов висновку, що частиною третьою статті 54 Закону № 796-ХІІ вчергове порушено належний рівень соціального захисту та засадничий обов'язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України.
У постанові Верховного Суду від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав зазначила, що незважаючи на те, що формально законодавець виконав Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 (щодо внесення відповідних змін до Закону № 796-ХІІ в частині надання повноважень уряду визначати розміри пенсій для осіб, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи), проте встановлені статтею 54 Закону № 796-ХІІ (в редакції Закону № 1584-IX ) нові розміри пенсій є суттєво меншими, аніж їх було гарантовано Законом № 796-ХІІ у редакції Закону № 230/96-ВР. Врахувавши зазначене, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав дійшла висновку, що прийняттям Закону № 1584-IX не досягаються всупереч Рішенню Конституційного Суду України від 07.04.2021 року № 1-р(ІІ)/2021 мінімальні гарантії у сфері соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Відтак, Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Верховного Суду у постанові від 10.12.2024 року у справі № 240/1121/24 сформувала висновок про те, що оскільки внесеними Законом № 1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону № 230/96-ВР, то до спірних правовідносин слід застосувати норми Закону № 796-XII у редакції Закону № 230/96-ВР.
В силу вимог частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, такі висновки Верховного Суду підлягають врахуванню судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин по даній справі.
Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування норми статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції, яка б передбачала виплату позивачу пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Враховуючи наведене, відмова відповідача у перерахунку та виплаті позивачу пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України №1-р(ІІ)/2021 від 07.04.2021 року відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком не відповідає критеріям правомірності передбаченим пункту 1 частини 2 статті 2 КАС України.
Відтак, вимога позивача про визнання протиправними дій відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу пенсії у вказаному розмірі підлягає задоволенню.
Відповідно, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії відповідно до норми статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР, яка передбачає виплату позивачу пенсії у розмірі шести мінімальних пенсій за віком.
Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання відповідача здійснити перерахунок пенсії з урахуванням положень Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік, суд зауважує, що стаття 54 Закону № 796-ХІІ у редакції № 230/96-ВР не містить посилання на вказаний закон, як на джерело визначення конкретного розміру мінімальної пенсії за віком. У зв'язку з цим, питання застосування вказаного закону в межах цього позову є передчасним.
Крім того, відповідач не вдавався до визначення будь-яких величин для нарахування підвищення пенсії, оскільки заперечував саме право позивача на таке підвищення.
З огляду на це, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково.
Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" як громадянин, віднесений до 1 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, але при поданні позовної заяви згідно квитанції ID1469-7972-1993-2008 від 12.08.2025 року сплатив судовий збір в розмірі 1211,20 грн., сплачений судовий може бути повернуто позивачу за відповідною заявою.
Підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 242 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, які полягають у відмові ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати пенсії по інвалідності в розмірі відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 з 16.07.2025 року пенсії по інвалідності відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" № 230/96-ВР у розмірі шести мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично виплачених сум.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Н.М. Майстренко