Україна
Донецький окружний адміністративний суд
21 жовтня 2025 року Справа№200/3017/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
28.04.2025 року ОСОБА_1 звернулася до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить суд:
- визнати протиправними дії та бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо відмови ОСОБА_1 в перерахунку та виплаті пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.10.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2019-2021 роки, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії, починаючи з 28.10.2024.
Позовні вимоги позивача вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) та отримує пенсію за віком починаючи з 31.01.2022 року, призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Позивач зауважила, що 27.03.2025 року вона через свого адвоката звернулася до відповідача з вимогою перерахувати свою пенсію із застосуванням середнього показника заробітної плати для обчислення розміру пенсії за три останніх роки 2019-2021 роки, але у відповідь відповідач своїм листом від 03.04.2025 року повідомив, що з 31.01.2022 року позивача переведено на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та при розрахунку її пенсії відповідачем застосовано показник заробітної плати для обчислення розміру пенсії за віком за 2014-2016 роки, а не за 2019-2021 роки. Позивач закцентувала свою увагу на тому, що вона перейшла на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у 2022 році, отже і показник середньої заробітної плати має братися за три попередні роки, що передували року переходу на пенсію за віком, а саме за 2019-2021 роки. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо обчислення їй пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2014-2016 роки відповідно до частини другої статті 40 Закону № 1058.
Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (далі відповідач) надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що позивач з 24.05.2005 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788 та згідно заяви від 31.01.2022 № 599 позивача з 31.01.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки. Відповідач зауважив, що позивач через свого представника звернулася з адвокатським запитом від 27.03.2025 року до Головного управління та запит був розглянутий Головним управлінням із наданням відповіді від 03.04.2025 року, якою повідомлено, що позивачу здійснено перерахунок (на підставі заяви від 31.01.2022 про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії) з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014 - 2016 роки з урахуванням індексації - 5426,60 грн. Відповідач зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії, призначеної саме за цим Законом, на інший, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». В свою чергу, матеріалами справи встановлено, що позивач з 24.05.2005 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію по вислузі років, призначену на підставі пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV з дотриманням вимог статті 52, 54 та 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення». При визначенні середньої заробітної плати для розрахунку пенсії враховано пункт 4.3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058, тобто застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн. На підставі заяви позивача від 31.01.2022 про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, відповідно до статті 10 Закону 1058 та з урахуванням норм статті 45 Закону 1058, позивача з 31.01.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону 1058. Розрахунок пенсії за віком здійснено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014 - 2016 роки з урахуванням індексації - 5426,60 грн. До показника середньої заробітної плати застосовано механізм щорічної індексації пенсій, призначених за нормами Закону 1058, що передбачений постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». Відповідач зауважив, що при проведенні перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону 1058 показник середньої заробітної плати становив з 01.03.2022 - 6186,32 грн., з 01.03.2023 - 7405,03 грн., з 01.03.2024 - 7994,47 грн., а з 01.03.2025 - 8913,83 грн. Відповідач закцентував свою увагу на тому, що показник середньої заробітної плати в Україні для обчислення пенсії визначається на день призначення пенсії, а не при її перерахунку, а отже відсутні підстави для здійснення розрахунку пенсії позивачу з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2019, 2020 та 2021 при переході з пенсії по вислузі років на пенсію за віком. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 19 травня 2025 року прийнято до розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії та відкрито провадження у справі №200/3017/25. Призначено розгляд адміністративної справи №200/3017/25 по суті за правилами спрощеного судового провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) Донецьким окружним адміністративним судом. Витребувано у Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .
Відповідно до розпорядження керівника апарата Донецького окружного адміністративного суду від 08.08.2025 №414 відповідно до підпункту 2.3.50 пункту 2.3 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 11.11.2024 № 39 зі змінами та доповненнями, керуючись частиною 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України здійснено повторний автоматизований розподіл справи № 200/3017/25.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи №200/3017/25 між суддями від 08.08.2025 головуючим суддею визначено Голошивця І.О.
Приписами ч.2 ст.35 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 15.08.2025 року прийнято до свого провадження адміністративну справу №200/3017/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Розгляд адміністративної справи № 200/3017/25 ухвалено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Розгляд справи розпочатий спочатку. Встановлений позивачу та відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня одержання даної ухвали для надання на адресу суду заперечень, клопотань.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 21.10.2025 року у задоволенні заяви представника відповідача щодо залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - відмовлено.
Про прийняття до свого провадження даної справи, представник позивача - адвокат Хомич Іван Олександрович та Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області були належним чином повідомлені, відповідно до наявності у них реєстрації кабінету електронного суду, про що свідчить відповідна відмітка, де в графі «доставлено» зазначена дата 15.08.2025.
Станом на час розгляду даної справи по суті спірних правовідносин виниклих між учасниками справи, додаткових заяв, клопотань, заперечень, тощо на адресу суду надано не було.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд, -
Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 . Відповідно до наявного в матеріалах справи копії паспорту серії НОМЕР_2 виданого Олександрівським РВ УМВС України в Донецькій області від 02.11.2002 є громадянкою України.
Позивач, відповідно до посвідчення серії НОМЕР_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986р. (Категорія 2).
Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, ЄДРПОУ: 13486010, в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Як встановлено судом, підтверджується матеріалами справи та не заперечується сторонами по справі, позивач перебувала на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області, як отримувач пенсії за вислугу років з 24.05.2005 року призначеної відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-ХІІ від 05.11.1991 року.
Як встановлено судом, позивач 31.01.2022 року звернулася до відповідача з заявою про перехід на інший вид пенсії та згідно її заяви, позивача з 31.01.2022 року було переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки.
Вищенаведене не заперечується відповідачем по справі, оскільки він про це зазначає у своєму відзиві на позовну заяву.
Суд має зазначити, що приписами ч.1 ст.78 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.
Також, з наявних в матеріалах справи копій заробітної плати позивача станом на 01.03.2022 року, 01.03.2023 року, 01.03.2024 року та 01.03.2025 року, відповідачем при розрахунку пенсійної виплати позивача застосовувався показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2014-2016 роки, який складав - 3764,40 грн.
Як встановлено судом, підтверджується відповідною копією адвокатського запиту представника позивача від 27.03.2025 року, позивач звернулась до відповідача з проханням, зокрема здійснити їй перерахунок та виплату пенсії, призначеної згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2019, 2020, 2021, з якої сплачені страхові внески, що передували року звернення за призначенням пенсії.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області було надано відповідь від 03.04.2025 року наступного змісту: - « ОСОБА_1 з 24.05.2005 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Донецькій області та отримувала пенсію по вислузі років, призначену на підставі пункту 2-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон 1058) з дотриманням вимог статті 52, 54 та 55 Закону України від 05.11.1991 № 1788 «Про пенсійне забезпечення». При визначенні середньої заробітної плати для розрахунку пенсії враховано пункт 4-3 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону 1058, тобто застосовано показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки - 3764,40 грн. На підставі заяви від 31.01.2022 про перерахунок пенсії - перехід на інший вид пенсії, відповідно до статті 10 Закону 1058 та з урахуванням норм статті 45 Закону 1058, ОСОБА_1 з 31.01.2022 переведено на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону 1058. Розрахунок пенсії за віком ОСОБА_1 здійснено з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2014 - 2016 роки з урахуванням індексації - 5426,60 грн (протокол перерахунку та розрахунок заробітної плати додаються). До показника середньої заробітної плати застосовано механізм щорічної індексації пенсій, призначених за нормами Закону 1058, що передбачений постановами Кабінету Міністрів України, зокрема, від 24.02.2023 № 168 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2023 році», від 23.02.2024 № 185 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткових заходів щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2024 році» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2024 № 209 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2025 році». При проведенні перерахунку пенсії відповідно до статті 42 Закону 1058 показник середньої заробітної плати становив з 01.03.2022 - 6186,32 грн, з 01.03.2023 - 7405,03 грн, з 01.03.2024-7994,47 грн, а з 01.03.2025 - 8913,83 грн. Абзацом 3 пункту 3 статті 45 Закону 1058 передбачено, що якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати і набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення пенсії (попереднього перерахунку пенсії без урахування перерахунку, передбаченого абзацом п'ятим частини четвертої статті 42 цього Закону) незалежно від перерв у роботі, під час переведення вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена (визначений) частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії. Здійснення розрахунку пенсії ОСОБА_1 з урахуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2019, 2020 та 2021 при переході з пенсії по вислузі років на пенсію за віком, відсутні підстави.».
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку, що спірним питанням в даній справі є відмова відповідача щодо застосування при переведенні позивача з пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пенсію за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 року із застосуванням показника середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачені страхові внески за 2019-2021 роки.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд виходив з наступного.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (надалі - Закон №1058-IV) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з цим, статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (надалі - Закон №1788-ХІІ) (у редакції, чинній на момент призначення позивачу пенсії за вислугу років) було передбачено призначення трудових пенсій: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.
Відповідно до статті 10 Закону України №1058-ІV, особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Згідно із статтею 26 цього ж Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.
Згідно з частиною 1 статті 27 Закону №1058-ІV, розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп х Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 вказаного Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 вказаного Закону.
Частиною другою статті 40 Закону №1058-IV визначено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою:
Зп = Зс х (Ск : К), де:
Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях;
Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки;
Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз1 + Кз2 + Кз3 + ... + Кзn );
К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Згідно з абзацом другим частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 45 Закону №1058-ІV, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Суд зазначає, що Законом №1058-IV у редакції, чинній станом на 24.05.2005 (дату призначення позивачу пенсії за вислугу років), не було передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.
Аналіз положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV свідчить про те, що зазначеною нормою регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом (пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника), на інший. Показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії згідно із Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
У тому ж випадку, коли особа одержує пенсію, призначену за нормами іншого законодавства, зокрема згідно з Законом України «Про пенсійне забезпечення», то призначення пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058-IV, зроблене після настання віку, що дає їй на це право, не може розглядатися як переведення з одного виду пенсії на інший, позаяк мова не йде про різні види виплат в одній солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 31.10.2018 у справі №876/5312/17 зазначено, що у випадку призначення особі пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення», який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а в подальшому при виявленні такою особою бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення згідно з частиною 3 статті 45 Закону №1058-IV. Таким чином, позивачка має право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у галузі освіти України за три календарні роки, що передують року звернення.
Вказана правова позиція Верховного Суду України підтримана також Касаційним адміністративним судом у складі Верховного Суду у постановах від 13.02.2019 у справі №265/7301/16-а, від 09.12.2019 у справі №265/5293/17, від 02.03.2020 у справі №№175/4084/16-а(2-а/175/86/16).
Також, суд враховує правові висновки, які зазначені в постанові Верховного Суду по справі №200/1478/24 від 31.01.2025 року: - «58.Враховуючи вже сформовану практику Верховного Суду, у цій справі Суд виходить з того, що: у разі призначення особі пенсії за віком згідно з положеннями Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-IV після того, як вона вже отримувала пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, такий перехід не може вважатися "переведенням на інший вид пенсії" в розумінні частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV. Це є «призначенням нового виду пенсії», оскільки пенсія за віком і пенсія за вислугу років є різними за правовими підставами та умовами призначення.
Таким чином, при зверненні особи у порядку, встановленому Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, за призначенням пенсії за віком, після отримання пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII, відбувається призначення нового виду пенсії, а не переведення з одного виду пенсії на інший згідно з частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV.
У зв'язку з цим, для визначення розміру пенсії за віком, що призначається відповідно до норм Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IV, слід застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу), з якого сплачувалися страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як це прямо передбачено частиною другою статті 40 цього Закону.».
Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Судом встановлено, що також не заперечується учасниками справи, що позивачу первісно 24.05.2005 року було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII, який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії.
Разом з цим, за призначенням пенсії відповідно до Закону №1058-IV позивач звернулася вперше лише після досягнення пенсійного віку (31.01.2022). Вказана обставина не є спірною.
Таким чином, у даному випадку мало місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а тому має враховуватись показник із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2019-2021 роки.
Та обставина, що механізм і порядок обчислення та виплати пенсій за вислугу років з 01 січня 2004 року здійснюється на підставі Закону № 1058-IV за формулою, що встановлена для пенсії за віком, не впливає на те, що призначення пенсії за вислугу років передбачено положеннями Закону України «Про пенсійне забезпечення» (постанова Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 265/7301/16-а).
При цьому, статтею 9 Закону № 1058-IV не передбачено такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років. Разом з тим, частина 3 статті 45 зазначеного Закону регламентує порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший.
За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача права на перерахунок пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком, а саме за 2019-2021 роки.
Стосовно обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів частини 2 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
В рамках адміністративного судочинства:
дії - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб'єктом владних повноважень своїх обов'язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;
бездіяльність - певна форма поведінки суб'єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов'язків згідно із законодавством України;
рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб'єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб'єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).
Відповідно до висновків викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2022 року по справі №9901/276/19, в якій зазначено, що - «Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що протиправну бездіяльність суб'єкта владних повноважень необхідно розуміти як зовнішню форму поведінки (діяння) цього органу, що полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов'язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб'єкта владних повноважень, були об'єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Водночас для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту несвоєчасного виконання обов'язкових дій, а важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов'язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість і межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів особи».
Суд зазначає, що за своєю суттю відмова провести перерахунок при призначені позивачу пенсії у певному розмірі є вольовим рішенням суб'єкта владних повноважень, отже, зважаючи на обставини справи, суд встановив, що порушення прав позивача відбулося внаслідок протиправних дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при призначенні позивачу пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2014-2016 роки.
В даному випадку, суд дійшов до висновку, що суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Донецькій області, були допущені саме протиправні дії, оскільки ним під час призначення пенсії на підставі заяви позивача при розрахунку пенсійної виплати був застосований показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки, замість 2019-2021 роки, що зумовило звернення позивача за захистом своїх прав до суду.
Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи зміст спірних правовідносин, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області щодо обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки, та як похідна вимога, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року розрахунку пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, починаючи з 28.10.2024 року.
Згідно з частиною першою статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 19.05.2025 року, позивача було звільнено від сплати судового збору.
З урахуванням наведеного, підстави для розподілу судового збору по цій справі відсутні та позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на її користь понесених судових витрат задоволенню не підлягають, оскільки відсутні докази понесених позивачем таких витрат.
На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 9, 32, 139, 243 - 246, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд.3, ЄДРПОУ: 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) щодо обчислення пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) без застосування показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019, 2020, 2021 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ: 13486010) здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три роки, що передують року розрахунку пенсії за віком, тобто за 2019, 2020, 2021 роки, з урахуванням раніше виплачених сум пенсії, починаючи з 28.10.2024 року.
В решті позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 21 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець